29 жовтня 2025 року Справа № 160/3222/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач-2) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при передачі заяви з документами ОСОБА_1 від 16.07.2024 про перехід з пенсії за вислугу років за ШВП-205 (призначену як спортсмену згідно з п. "є" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення") на пенсію за вислугу років за ШВП-221 згідно з п. "а" ст. 54 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" як особу льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах) для розгляду всупереч ч. 2 ст. 24 та ч. 5 ст. 45 ЗУ №1058-IV до неповноважного за територіальністю та неповноважного через відсутність повноважень та способів прийняття та оформлення рішень з питань призначень та перерахунків пенсії структурного підрозділу ГУ ПФУ в Харківській області (третій особі);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 16.07.2024 перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років за ШВП-205 на пенсію за вислугу років за ШВП-221, як особу льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (бортового оператора, який в польотах виконував спеціальні роботи) відповідно до п. "а" ст. 54 ЗУ "Про пенсійне забезпечення"; перерахувати з 16.07.2024 пенсію за вислугу років за нормами п. 7 "Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації", затвердженого ПКМУ №418 від 21.07.1992 (в редакції ПКМУ №713 від 09.08.2005); нарахувати з 16.07.2024. відповідно до п. "г" ст. 21 ЗУ "Про пенсійну забезпечення" щомісячні надбавки у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку (що передбачені ч. 3 ст. 53 ЗУ "Про пенсійне забезпечення") та здійснити виплату перерахованих сум пенсії за вислугу років з надбавками з урахуванням раніше виплачених сум за винятком надбавки "за особливі заслуги перед Україною".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправна відмова у переведенні на іншій вид пенсії порушує права позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо суб'єктного складу учасників справи та заявлених позовних вимог.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії:
- всіх матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ;
- доказів на підтвердження направлення/вручення та отримання (неотримання) позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.07.2024 №О/р 921140171240, з яких можливо встановити дату отримання позивачем вказаного рішення.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі третьої особи у справі №160/3222/25 - відмовлено.
Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).
Розгляд справи розпочато спочатку.
Роз'яснено співвідповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Дніпропетровській області та з 23.11.2009 отримує пенсію за вислугу років. 16.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо переходу з пенсії, призначеної відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» на пенсію згідно п. “а» ст. 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Відповідно до п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Відповідно до абз. 14 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Тобто, за принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про перехід з виду на вид була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.07.2024 року №921140171240 ОСОБА_1 відмовлено в переході на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення», оскільки позивач не надав довідки, що підтверджують спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. До заяви від 16.07.2024 про перерахунок пенсії Позивачем було додано паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, льотна книга. На момент звернення страховий стаж Позивача становив - 28 років 01 місяць 22 дні. Стаж за вислугу років не підтверджено. Враховуючи викладене та оскільки, при поданні заяви не надано довідки, згідно додатку №5 до Порядку №637, відповідно Позивачем не підтверджений страховий стаж за вислугу років, передбачений ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Головне управління правомірно та на законних підставах прийняло рішення від 16.07.2024 №921140171240 про відмову у переході на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення», тому вимоги позивача - незаконні, безпідставні, а отже не підлягають задоволенню. Крім цього, вказав, що, звернувшись 03.02.2025 року до суду з позовними вимогами за період з 16.07.2024, ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску цього строку, а відтак підстави для його поновлення відсутні, просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про залишення позову без розгляду.
Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що право на пенсію за вислугу років мають окремі категорії працівників авіації та льотно - випробного складу (ст.52 Закону № 1788). Відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно - випробного складу за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2023 року не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років, підтверджуються довідками, виданими відповідними підприємствами та організаціями. Згідно вищезазначеного рішення страховий стаж особи становить 28 років 01 місяць 22 дні, стаж вислуги років не підтверджено. Позивачу оскаржуваним рішенням було відмовлено в переході на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки позивач не надав довідки, що підтверджують спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
Від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивачем зазначено, що єдиним повноважним органом, якому надано повноваження, способи прийняття та оформлення рішень з питань призначення та перерахунків пенсій згідно п. 9 «Положення про ГУ №28-2» є виключно колегія при начальнику головного управління ПФ в області, в якій пенсіонер перебуває на обліку; згідно абз. 2 п. 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (тобто згідно ч.5 ст. 45 № 1058 - начальником ГУ) або іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків (між заступниками начальника ГУПФУ). Крім цього, також зазначила, що відсутність (недостатність) якогось документу є підставою: для надання 3-х місячного строку для його додавання, а не для відмови у призначенні іншого виду пенсії.
Від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивачем зазначено, що листом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.08.2000р. встановлено, що основними документами для призначення пенсії за вислугу років є льотна книжка та свідоцтво члена льотного екіпажу, які в мене є в наявності і я їх надала для сканування до ЕПС 16.07.24р. в Відділ обслуговування громадян №1 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а також мною були надані уточнюючі довідки (довідки ЦК ТСО України №5/188 від 27.09.2010р. «борт оператор за функціональними обов'язками інструктора ПДП» №5/109 від 01.11.2017р. та ХАК № 221/2 від 05.10.2010 «про нальот годин та виконання щорічних планів»). Довідки були видані на підставі льотної книжки, хронометражних листів, польотних листів та планових таблиць які є підставою для видачі цих довідок і які зберігалися за місцем виконання польотів.
09.07.2025 від позивача надійшла заява про відступ від правових позицій ВС у постановах від 07.05.2024 по справі №460/38580/22 та від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 23.11.2009 отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
16.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії за вислугу років, відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.07.2024 №921140171240 відмовлено позивачу у переході на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У рішенні зазначено, зокрема:
"16.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , звернулася до відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №11570 щодо переходу з пенсії, призначеної відповідно до п."с" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 2 р. Х Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон 1058) на пенсію згідно пункт "а" статі 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. Х Закону №1058.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі та отримує пенсію за вислугу років з 23.11.2009 року.
Повідомляємо, що відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2023 року не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років, підтверджуються довідками, виданими відповідними підприємствами та організаціями. До заяви про перерахунок пенсії було додано паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, льотна книга. Страховий стаж особи становить 28 років 1 місяць 22 дні, стаж вислуги років не підтверджено.
Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переході на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки заявник не надав довідки, що підтверджують спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
У разі незгоди з вищезазначеним, ОСОБА_1 має право на оскарження відповідно до норм чинного законодавства.».
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Так, позивач не погоджується з діями відповідача-1 щодо передачі за принципом екстериторіальності заяви від 16.07.2024 для розгляду до відповідача-2, а також з відмовою у переході на інший вид пенсії, оскільки не було повно, всебічно та об'єктивно розглянуто вищезазначену заяву.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з ч.3 ст.53 Закону №1788-XII, працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Згідно з п."а" частини 1 статті 54 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу затверджено постановою Кабінету Міністрів України №418 від 21.07.1992 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу".
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 лютого 2000 №264 "Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації" встановлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу".
Згідно з Переліком посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, посада бортоператора відноситься до командно-льотного складу.
Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 1 зазначеного Порядку: а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами "б"-"г" цього пункту) - за один місяць вислуги; б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги.
Пунктами 2, 3 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу визначено, що обчислення строків вислуги відповідно до пунктів "а" і "б" пункту 1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12.
Крім викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що основним документом для підтвердження роботи в якості особи льотного екіпажу є льотна книжка з відповідними записами про фах, тип повітряного судна, наліт годин та види робіт, що виконувалися та свідоцтво члена екіпажу повітряного судна.
Суд зазначає, що підставою для відмови позивачу у переході на інший вид пенсії стало ненадання позивачем довідки, яка б підтверджувала спеціальний стаж роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом», що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України .
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюються у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача і підтверджує його роботу у спірні періоди.
Діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.
Водночас, положеннями ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать, що Пенсійний фонд у випадку необхідності не був позбавлений права і можливості самостійно витребувати у підприємств, уточнюючі довідки, проте, вказаних дій не вчинив.
При цьому суд звертає увагу на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Отже, саме відомості в льотній книжці позивача про її роботу є достатньою підставою для зарахування цього періоду до пільгового стажу.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).
Згідно з абзацом другим пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Відповідно до пункту 1.8. Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон).
Згідно із пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, які подаються до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку (безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України; через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису).
Як вже зазначалося відповідачем-2 прийнято рішення від 16.07.2024 року №921140171240 про відмову у переведенні позивача на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з ненадання позивачем довідки, що підтверджує спеціальний стаж роботи.
Інших підстав для відмови у призначенні пенсії в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Тобто, фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії слугувала неповнота поданих позивачем документів, а не відсутність у позивача такого права.
Варто зауважити, що виконуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Наведені положення свідчать про те, що неналежне оформлення документів чи їх неповнота або неналежнимй спосіб подання документів не є безумовною підставою для відмови у призначенні (перерахунку) пенсії.
З наявністю обставин, які свідчать про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів або свідчать про недоліки подання документів у органу пенсійного фонду виникає обов'язок повідомити особу, яка звернулась, про необхідність усунути певні недоліки при зверненні у визначений цим Порядком строк.
На думку суду, у даному випадку, на виконання вимог пунктів 1.8, 4.2 Порядку №22-1, у пенсійного органу виник обов'язок щодо надіслання позивачу повідомлення про необхідність подання додаткових документів, що відповідачем зроблено не було, та призвело до порушення права позивача.
Окрім того, відповідач у рішенні не надав заперечень та аргументів, будь-якого аналізу щодо наданих позивачем при зверненні до пенсійного органу документів, а саме: льотної книги, та відомостей, які вона містить, та в цілому, щодо того, чи відповідають надані позивачем документи умовам призначення пенсії, встановленим в п. «а» ст. 54 Закону №1788.
Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Разом з тим, суд зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.
Відтак, відповідач-2 не розглянув заяву позивача, у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та Закону України «Про пенсійне забезпечення», не дослідив, які періоди роботи позивача можливо зарахувати до його спеціального стажу, а які - ні, не навів відповідних підстав неможливості зарахування вказаного стажу до спеціального, відповідно до льотної книги.
Суд наголошує, що лише використання органом пенсійного фонду усіх процедур, які застосовуються при вирішенні питання про призначення пенсії та не виконання заявником установлених вимог, може свідчити про обґрунтованість та правомірність рішення територіального органу пенсійного фонду.
З огляду на те, що відповідач не повідомляв позивача про необхідність дооформлення документів або їх неповноту, які були подані разом із заявою про переведенні на інший вид пенсії, строк на усунення цих недоліків не надавав, тому суд дійшов висновку про передчасність відмови відповідача у перерахунку пенсії позивачу, оскільки неповно і необ'єктивно розглянув всі подані позивачем документи в порушення приписів п. 4.7 Порядку №22-1.
Вказане свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 912080168473 від 25.04.2025 року.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Однак, як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії за віком.
Разом з цим, суд наголошує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого позивачці відмовлено в переведенні на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відтак, відповідач-1 при передачі заяви позивача від 16.07.2024 про перехід на інший вид пенсії для розгляду до відповідача-2, діяв правомірно.
Відтак, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Суд враховує, що позивачем не заявлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, датованого 16.07.2024 № 921140171240.
При цьому, суд зазначає, що позовна вимога позивача зобов'язального характеру про зобов'язання з 16.07.2024 перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років за ШВП-205 на пенсію за вислугу років за ШВП-221, як особу льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (бортового оператора, який в польотах виконував спеціальні роботи) відповідно до п. "а" ст. 54 ЗУ "Про пенсійне забезпечення"; перерахувати з 16.07.2024 пенсію за вислугу років за нормами п. 7 "Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації", затвердженого ПКМУ №418 від 21.07.1992 (в редакції ПКМУ №713 від 09.08.2005); нарахувати з 16.07.2024. відповідно до п. "г" ст. 21 ЗУ "Про пенсійну забезпечення" щомісячні надбавки у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку (що передбачені ч. 3 ст. 53 ЗУ "Про пенсійне забезпечення") та здійснити виплату перерахованих сум пенсії за вислугу років з надбавками з урахуванням раніше виплачених сум за винятком надбавки "за особливі заслуги перед Україною" нерозривно пов'язана з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, датованого 16.07.2024 № 921140171240, яким зроблено висновок щодо відсутності підстав для переведення позивача з пенсії, призначеної відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 2 р. Х Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон 1058) на пенсію згідно пункт "а" статі 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. Х Закону №1058 та яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Суд зауважує, що призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії в силу Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо обов'язку зарахування/обрахунку стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість і передчасність прийнятого оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та про часткове задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, датованого 16.07.2024 № 921140171240 про відмову у переході на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваного рішення та дій пенсійного органу не спростовують.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, датованого 16.07.2024 № 921140171240 про відмову у переході на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про перехід на пенсію за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 29.10.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна