Справа № 513/821/25
Провадження № 1-кп/513/125/25
Саратський районний суд Одеської області
30 жовтня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області кримінальне провадження за № 12025162240000789 від 11 червня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фараонівка Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця за контрактом, на посаді номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 роти морської піхоти Військової частини НОМЕР_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 11 червня 2025 року приблизно о 18 год 15 хв, діючи умисно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, з метою перешкоджання нормальній діяльності правоохоронних органів та підриву їх авторитету, з мотивів явної неповаги до працівників правоохоронного органу, раптово наблизившись до інспектора СРПП відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_4 , який в цей час виконував свої службові обов'язки та знаходився біля хвіртки вказаного домоволодіння (за його межами), завдав йому кулаком правої руки одного удару в область голови, у зв'язку із чим спричинив працівнику правоохоронного органу ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця по внутрішній поверхні слизової оболонки нижньої губи, на тлі якого рана, що відповідно до п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.345 КК України визнав у повному обсязі, при цьому не оспорюючи фактів викладених у обвинувальному акті та надав наступні покази.
Дійсно, сиділи і відпочивали, прийшов додому, розбив скло, поліцію пам'ятає, вдарив потерпілого один раз, потім його одразу затримали. Щиро розкаюється, у судовому засіданні просив вибачення у потерпілого, зазначив, що більше так не вчинить. Підтвердив, що дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що надійшов виклик. По приїзду на виклик побачили жінку на якій була кров, однак вона сказала, що все добре вже помирились. В цей час вийшов обвинувачений та без будь яких слів наніс удар в обличчя, після чого був затриманий. Просив призначити покарання відповідно до вимог закону.
Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, суд, з'ясувавши думку учасників судового засідання, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, за згодою учасників судового засідання, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, потерпілого, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують його особистість, а також висновку експерта №43 від 11 червня 2025 року, відповідно до якого потерпілому завдано тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження; висновок щодо результатів огляду з метою стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 червня 2025 року. Обвинуваченому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд дійшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, за правовою кваліфікацією умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.
Так, Верховний Суд у свій постановах зазначає, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Під час розгляду справи ОСОБА_5 вину визнав, попросив вибачення у потерпілого, критично поставився до свого вчинку та зробив відповідні висновки, зазначив, що більше не допустить такої поведінки в майбутньому.
Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, котрий вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, при цьому до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має сім'ю, утримує двох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем служби характеризується з позитивного боку, має статус учасника бойових дій, повністю визнав вину, розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілого, думку прокурора та потерпілого який просив призначити покарання відповідно до закону.
Беручи до уваги викладене, враховуючи обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи відсутність судимостей, суд приймає до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, доходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкцій ч.2 ст.345 КК України без ізоляції від суспільства, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк.
Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу на те, якщо виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, то судам не слід направляти таких осіб у місця позбавлення волі.
Одночасно суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
У відповідно до ч.4 ст.76 КК України та ч.1 ст.163 КВК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Визначене таким чином покарання обвинуваченому, на переконання суду, буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таке втручання у його права та свободи буде виправданим.
Цивільний позов у справі не заявлений. Витрати на експертні дослідження та речові докази відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 110, 174, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити показання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, ч.1 ст.163 КВК України та наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням» від 17 вересня 2020 року №337 контроль за поведінкою ОСОБА_5 у період іспитового строку покласти на командира (начальника) військової частини (установи), в якій останній проходить/проходитиме військову службу.
У разі звільнення ОСОБА_5 з військової служби до спливу іспитового строку нагляд за його поведінкою протягом іспитового строку покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.
Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід не застосовувати.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Саратський районний суд Одеської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1