Справа №523/5584/24
Провадження №1-кп/523/707/25
31 липня 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.114-2, ч.1 ст.263 КК України,
На розгляді Пересипського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.114-2, ч.1 ст.263 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив задовольнити подане ним клопотання та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтовуючи клопотання тим, що обвинувачений скоїв тяжкі злочини; судовий розгляд по кримінальному провадженню ще триває, у зв'язку з чим є підстави вважати, що ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, не втратили своєї актуальності, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними показань в ході судового провадження, продовжити злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по справі іншим чином, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого;
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив не обирати ОСОБА_6 будь-який запобіжний захід, оскільки, на його думку, ОСОБА_6 не має наміру переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення чи іншим чином не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки;
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду, дослідивши клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави судді вважати, що підозрюваний не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку його застосування. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 згідно ст.89 КК України не маючий судимості, обвинувачується у вчиненні злочинів тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, одружений, до затримання не офіційно працював закрійником.
Оцінюючи висловлені сторонами доводи, а також надані докази колегія суддів вважають, що в даний час більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, як альтернативи такому заходу, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків в межах даного кримінального провадження, виходячи з наступного.
ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість вчиненого діяння, суворість можливого покарання за його вчинення. В справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, у справі «W проти Швейцарії» ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення обвинуваченим території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Вищезазначене, на думу колегії суддів, обґрунтовує продовження існування ризику переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду.
Приймаючи до уваги викладені підстави та наведені і встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.114-2, ч.1 ст.263 КК України, суд приходить до висновку, що на даний час ризики не зникли та не втратили своєї актуальності, жоден із більш м'яких запобіжних заходів до вказаного обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому вважає за необхідне продовжити на час судового розгляду цього кримінального провадження запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Колегія суддів також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , посягають на суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність, обороноздатність, а також державну та економічну безпеку держави, в період часу, коли продовжує тривати агресивна війна з боку російської федерації проти України.
Керуючись ст.ст.27, 314, 369-372 КПК України,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів - до 30.09.2025 року, включно.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1