1Справа № 335/12558/24 2/335/2512/2025
22 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних,
14.11.2024 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 22.08.2007 між ТОВ «Індустріал Центр» та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Кредитний договір № 11201686000. В забезпечення виконання вищезазначеного Кредитного договору 22.08.2007 було укладено між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 договір поруки № 11201686000/П. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 23.01.2012 у цивільній справі № 2-1348/11 за позовом Банка до ОСОБА_1 ухвалено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11201686000 від 22.08.2007 року у розмірі 676586,29 доларів США.
06.07.2017 ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАКТИВ» було укладено Договір факторингу № 81, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитним договором відступлено до ТОВ «ФК «ФІНАКТИВ». 06.07.2017 між ТОВ «ФК «ФІНАКТИВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу № 81/1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відступлено до Т0В«ФК «ПОЗИКА». Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» є єдиним власником всіх прав вимоги за вищезазначеним кредитним договором, у тому числі прав на отримання всіх платежів.Дійсність того, що до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги за кредитним договором №11201686000 встановлено ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2021 у цивільній справі №2-1348/11. У зв'язку з невиконанням боржником обов'язку щодо повернення заборгованості, розмір якої встановлено рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2012 у справі №2-1348/11, позивач просить стягнути з відповідача нараховані 3% річних за період з 23.02.2021 по 23.02.2022 у розмірі 20 298,00 доларів США.
26.11.2024ухвалою суду Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя вищезазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
09.12.2024 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем надано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 10.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, розпочато у справі підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.
22.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Грішина Р.В. до суду надійшов відзив, з посиланням на те, що позивач не долучив до матеріалів даного позову належних та допустимих доказів наявності заборгованості ОСОБА_1 перед первісним кредитором - АКІБ «УкрСиббанк». Ухвала про заміну сторони у виконавчому провадженні не є належним доказом наявності заборгованості, яка встановлена договором або рішенням суду. Натомість рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11.11.2013 встановлено факт відсутності заборгованості ОСОБА_1 . Перед АКІБ «УкрСиббанк» за договором поруки №1120168000/П від 22.08.2007.
Ухвалою суду від 11.03.2025 позов ТОВ «Фінансова компанія «Позика» залишено без розгляду.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2025 року ухвалу Орджонікідзевського (на цей час - Вознесенівського) районного суду міста Запоріжжя від 11 березня 2025 року у цій справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив суд розгянути цивільну справу у його відсутність.
Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, разом з тим у матеріалах справи міститься заява від 16.09.2025 року відповідно до якої, просив суд розглянути справу за відсутності представника, просив відмовити у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість та безпідставність.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вимоги статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Всупереч вищезазначеним приписам цивільно-процесуального законодавства України на підтвердження своїх позовних вимог позивачем до позовної заяви долучено лише ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2021 у справі №2-1348/11, якою було задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Позика» та замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Позика» у виконавчому провадженні з виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2012 у справі №2-1348/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми заборгованості за кредитним договором №11201686000 від 22.08.2017 у розмірі 676 586,29 доларів США, що еквівалентно 5 083 504,36 грн, судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн, витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 250 грн.
Відповідно до довідки Орджонікідзевського районного суду №01-35/1324/2024 від 29.12.2024, матеріали справи №2-1348/11 провадження 2/818/256/2012 не зберіглися у зв'язку з чисельними випадками підтоплення архіву суду, про що свідчать відповідні акти.
Зазначена копія судового рішення роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень.
При цьому, як вбачається з роздруківки, інформація про набрання вказаним заочним рішенням законної сили відсутня.
Інших відомостей щодо набрання рішенням суду від 23.01.2012 у справі №2-1348/11 законнної сили матеріали додані до позову не мають.
Крім того, ані з ухвали суду від 24.03.2021 у справі № 2-1348/11 про заміну сторони виконавчого провадження, ані з доданих до заяви матеріалів неможливо встановити, чи було видано виконавчі листи на виконання рішення суду та чи було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2021 у справі №2-1348/11.
В той же час, рішенням Орджонікідзевського районного суду від 11.11.2013 у справі №335/1098/13-ц позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Індустріал Центр» про стягнення заборгованості за Кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Індустріал Центр» на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за Кредитним договором № 11201686000 від 22.08.2007 у розмірі:
-3 756 710 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту,
- 469 588 грн 83 коп. -заборгованість за користування кредитом,
- 36 263 грн 50 коп. - заборгованість зі сплати комісії,
- 267 561 грн 29 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за основним кредитом,
- 33 446 грн 71 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом,
- 2 582 грн 77 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати комісії, а всього 4 566 153 грн 10 коп.,
- витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441 грн 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, в мотивувальній частині вказаного рішення встановлено наступне (дослівно): «Крім того, у кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 20 серпня 2010 року.
За таких обставин у Банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 20 серпня 2010 року, протягом наступних шести місяців. Таку вимогу до поручителя банк не пред'явив до 05.02.2013 року (дата подання позову), тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.
Таким чином, позовні вимоги, заявлені до поручителя ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.».
Як вбачається з матеріалів справи №335/1098/13-ц, зазначене рішення набрало законної сили 22.11.2013.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, за умови відсутності у суду доказів набрання рішенням від 23.01.2012 у справі №2-1348/11 законної сили, встановлені таким рішенням обставини не можуть прийматися судом до уваги при розгляді позову ТОВ «Фінансова компанія «Позика» про стягнення 3% річних. Крім того, інших доказів щодо невиконання відповідачем обов'язку про повернення коштів у розмірі 676 586 доларів США матеріали справи не містять.
В той же час, судом прийнято до уваги, що рішенням суду від 11.11.2013 у справі №335/1098/13-ц (яке набрало законної сили 22.11.2013) встановлено відсутність обов'язку ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за спірним кредитним договором.
При цьому, судом враховано, що позивачем наявність заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 676 586,29 доларів США не доведена належними та допустимими доказами.
Оскільки позивачем не доведено наявності заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно, відсутні підстави для нарахування 3% річних на таку заборгованість.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 справа № 903/1023/16 «для застосування наведеної ч.2 ст.625 ЦК, а саме, нарахування інфляційних та 3% річних від простроченої суми необхідно встановити не тільки факт прострочення та розмір простроченого боргу, але і чіткі дату початку та дату закінчення прострочення відповідної конкретної суми боргу, оскільки лише саме за цей період прострочення у кредитора є право на нарахування боржнику вищевказаних інфляційних та річних на цю суму боргу».
За викладених обставин суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних у розмірі 20 298,00 доларів США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29.10.2025.
Суддя Н.І. Рибалко