28 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 756/239/24
Провадження: № 22-ц/824/1134/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Конюшка Дениса Борисовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Яценко Н. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.04.2023 року о 10 год. 06 хв. ОСОБА_2 в м. Києві на перехресті пр. Оболонський та вул. Героїв полку «Азов», керуючи транспортним засобом марки «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 10.4, 33.5.16 Правил дорожнього руху, при повороті ліворуч не зайняв крайнє положення на проїзній частині, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «напрямки руху по смугах» та зі смуги, котра вказує рух прямо, здійснив поворот ліворуч, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Nissan Juke», р.н. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача, як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу марки «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, відповідно до умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 212499911, виданого ПрАТ «СК «Універсальна» (франшиза за полісом - 2 500 грн).
Страховиком було виконано свій обов'язок щодо відповідальності відповідача і здійснено на користь позивачки виплату страхового відшкодування у розмірі 36 790,25 грн, проте позивачка вважала, що належна виплата страхового відшкодування здійснена за вирахуванням франшизи.
Позивачка зверталася до відповідача з вимогою здійснити виплату франшизи у розмірі 2 500 грн шляхом надсилання повідомлення через месенджер «Viber» на номер телефону відповідача, однак станом на день пред'явлення позову відповідачем не було здійснено жодних виплат.
Також позивачка вважала, що з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 15 000 грн, оскільки належний позивачці транспортний засіб марки «Nissan Juke», р.н. НОМЕР_2 , був основним засобом пересування для позивачки та її родини. Пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді вказаного автомобіля завдало позивачці сильних душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан, у зв'язку з перенесеним стресом щодо пошкодження майна, оскільки їй довелось відмовитися від запланованих, зокрема, робочих та сімейних поїздок. Вона вимушена витрачати час на отримання правової допомоги, оскільки відповідач відмовився відшкодовувати завдану ним шкоду в добровільному порядку. Вказане продовжує створювати напругу та завдає позивачці моральні страждання у формі підвищеної тривожності та емоційних переживань, негативно впливає на професійне та особисте життя.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь франшизу у розмірі 2 500 грн, моральну шкоду у розмірі 15 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 250 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, а також судовий збір у розмірі 245,39 грн.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, адвокат Конюшко Д. Б. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що розмір франшизи, передбачений договором страхування, має бути компенсований страхувальником або особою відповідальною за завдані збитки. Сам факт пошкодження майна позивачки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (належного їй автомобіля) є достатньою підставою для висновку про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки пошкодження такого майна і участь в такій події, на думку Верховного Суду, є обставиною, що безумовно свідчить про наявність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань. Крім того, суд першої інстанції при задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, не врахував недобросовісну поведінку відповідача. Відповідач ігнорував позивачку протягом тривалого часу, що змусило її хвилюватися, та завдало їй сильних душевних страждань, оскільки так і не було відшкодовано завдану шкоду в повному обсязі. Також вказував, що позивачка звернулась за правовою допомогою до адвоката Конюшка Д. Б. саме у зв'язку з тим, що відповідач відмовився у добровільному порядку оплачувати розмір франшизи. Вказані протиправні дії відповідача змусили позивачку звернутися за правовою допомогою задля відновлення свого порушеного права. Таким чином, вважає обґрунтованим розмір понесених витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи в сумі 13 750 грн.
У запереченнях на апеляційну скаргу адвокат Хрустовська О. П. в інтересах ОСОБА_2 зазначає, що жодним чином дії відповідача або його бездіяльність внаслідок даного правопорушення не могли спричинити скаржниці моральної шкоди у визначеному позивачкою розмірі, який, зокрема, жодним чином не доведений та не підтверджений іншою стороною, а дії зі сторони позивачки призвели до певної моральної шкоди щодо відповідача, зокрема, в частині приниження честі та гідності фізичної особи, а також його ділової репутації як фізичної особи та фізичної особи-підприємця, шляхом подання позовної заяви, апеляційної скарги з певними майновими та немайновими вимогами, відкриття провадження та подальших судових процесів. Також вказує, що надання відповідних адвокатських послуг в даній ситуації не були фактичними та неминучими, адже відповідний конфлікт міг бути вирішений шляхом мирного врегулювання спору без подання позовної заяви, апеляційної скарги, відкриття провадження та подальшого врегулювання спору в судовому порядку.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 10 червня 2024 року року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.04.2023 року о 10 год. 06 хв. ОСОБА_2 в м. Києві на перехресті пр. Оболонський та вул. Героїв полку «Азов», керуючи транспортним засобом марки «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 10.4, 33.5.16 Правил дорожнього руху, при повороті ліворуч не зайняв крайнє положення на проїзній частині, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «напрямки руху по смугах» та зі смуги, котра вказує рух прямо, здійснив поворот ліворуч, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Nissan Juke», р.н. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с. 6).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність відповідача, як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу марки «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, відповідно до умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 212499911, виданого ПрАТ «СК «Універсальна» (франшиза за полісом - 2 500 грн) (а.с. 12).
20.06.2023 року ПрАТ «СК «Універсальна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 36 790,25 грн (а.с. 14).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що позивачка зверталась до відповідача з вимогою здійснити виплату франшизи у розмірі 2 500 грн шляхом надсилання повідомлення через месенджер «Viber» на номер телефону відповідача. Станом на день пред'явлення позову відповідачем не було здійснено жодних виплат, однак, як убачається з наданої квитанції, франшиза сплачена відповідачем 26.02.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією P24A2384539672D9642.
Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, як винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, суд першої інстанції виходив з меж пред'явлених позовних вимог, врахував психоемоційний стан позивачки та переживання, викликані пошкодженням належного їй транспортного засобу, необхідністю його відновлення, змінами в звичному життєвому ритмі, тому прийшов до переконання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації моральної шкоди в розмірі 2 000 грн, вваживши, що визначений розмір є достатнім та спів мірним із завданою шкодою.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні з участю сторін, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, ціни позову, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 2 000 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та об'єму виконаної адвокатом роботи.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказувала на те, що 20.06.2023 року ПрАТ «СК «Універсальна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 36 790,25 грн.
За полісом № 212499911 ПрАТ «СК «Універсальна» взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Універсальна» за шкоду, заподіяну майну, згідно полісу № 212499911 становить 160 000 грн.
Крім того, відповідно до абз. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи. Полісом № 212499911 передбачено франшизу в розмірі 2 500 грн.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Представник позивача листом № 26/12-03/Я від 26.12.2023 року звернувся до ПрАТ «СК «Універсальна» з вимогою надати відповідну інформацію та документи для належного звернення до винуватця дорожньо-транспортної пригоди з позовом про стягнення франшизи (а.с. 36-37).
10.01.2024 року ПрАТ «СК «Універсальна» направило відповідь № 224/24-101 на адвокатський запит, зі змісту якої убачається, що розмір франшизи за полісом ЕР-212499911 становить 2 500 грн, яка була вирахувана, з погодженого належним чином потерпілою особою ОСОБА_1 (договір погодження збитку від 13.06.2023 року на суму 36 790,25 грн), страхового відшкодування в сумі 36 790,25 грн (розмір збитку 39 290,25 грн - франшиза 2 500 грн) (а.с. 39).
Так, відповідно до п. 2 договору про погодження розміру та умов здійснення страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР-212499911 від 13.06.2023 року, укладеного між ПрАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_1 , сторони узгодили, що розмір матеріального збитку, завданого потерпілому у зв'язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу становить 36 790,25 грн. Збиток 39 290,25 грн мінус франшиза 2 500 грн (а.с. 40).
Матеріали справи містять платіжну інструкцію P24A2384539672D9642 від 26.02.2024 року, яка підтверджує перерахування ОСОБА_2 на особистий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2 500 грн (а.с.57).
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки франшизи у розмірі 2 500 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в сумі 15 000 грн, позивачка посилалася на те, що належний позивачці транспортний засіб марки «Nissan Juke», р.н. НОМЕР_2 , був основним засобом пересування для позивачки та її родини. Пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді вказаного автомобіль, завдало позивачці сильних душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан, у зв'язку з перенесеним стресом щодо пошкодження майна, оскільки їй довелось відмовитися від запланованих, зокрема, робочих та сімейних поїздок. Вона вимушена витрачати час на отримання правової допомоги, оскільки відповідач відмовився відшкодовувати завдану ним шкоду в добровільному порядку. Вказане продовжує створювати напругу та завдає позивачці моральні страждання у формі підвищеної тривожності та емоційних переживань, негативно впливає на професійне та особисте життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4).
У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував межі пред'явлених позовних вимог, врахував психоемоційний стан позивачки та переживання, викликані пошкодженням належного їй транспортного засобу, необхідністю його відновлення, змінами в звичному життєвому ритмі, а також вимоги розумності та справедливості, у зв'язку з чим дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, у розмірі 2 000 грн.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, згідно якого, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.
На обґрунтування розміру витрат на правову допомогу позивачкою надано до суду договір про надання правової допомоги № 15/11/23-ЮП/ІЬ від 15 листопада 2023 року, укладений між нею та адвокатом Конюшком Д. Б., розрахунок вартості витрат на правову допомогу за договором № 15/11/23-ЮП/ІЬ від 15 листопада 2023 року, квитанцію про сплату наданих адвокатом послуг у розмірі 12 500 грн.
Колегія суддів вважає, що надані позивачкою докази підтверджують розмір понесених нею витрат на правничу допомогу. При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував розмір витрат на правничу допомогу.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням заперечень відповідача щодо не співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу наданим послугам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
З урахуванням вищевикладеного,колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційна скарга адвоката Конюшка Д. Б. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Конюшка Дениса Борисовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура