Справа № 754/7143/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14934/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Скрипка О.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
21 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Норика Миколи Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року, постановлену у м. Києві у складі судді Скрипки О.І., повний текст якої складено 17 липня 2025 року, за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 754/7143/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказував, що цим рішенням стягнуто з нього на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № CL-138217 від 08 жовтня 2018 року в розмірі 147 072,95 грн., що складається з: 90 612,02 грн. заборгованості в частині непогашеного кредиту та 56 460,93 грн. заборгованості в частині несплачених процентів за користування кредитом, а також стягнуто судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 899,84 грн. Зазначав, що з 2018 року він вчасно сплачував кредит, проте у зв'язку із веденням карантину, а в подальшому воєнного стану він втратив велику частину заробітку, а тому через форс-мажорні обставини не зміг вчасно виконати взяті на себе кредитні зобов'язання. Він неодноразово намагався вирішити питання стосовно наявної заборгованості, однак жодних пропозицій щодо реструктуризації заборгованості йому запропоновано не було, а запропоновані ним позивачу умови мирової угоди були відхилені. Посилаючись на викладені обставини, майновий стан та неможливість одразу сплатити стягнуту вказаним рішенням суду суму заборгованості, ОСОБА_1 просив розстрочити виконання судового рішення, встановивши щомісячну сплату рівними частинами в розмірі 12 497,73 грн. кожного місяця протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Норик М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні поданої заяви суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв'язку з яким слід розстрочити виконання рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність розстрочення такого. Вказує, що через майновий стан відповідача, а також той факт, що порушення зобов'язання відбулося через форс-мажорні обставини, а не з вини ОСОБА_1 , останній просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців. Зазначає, що у випадку не розстрочення виконання рішення суду на грошові кошти ОСОБА_1 буде накладено арешти, що фактично позбавить його засобів до існування, оскільки спалити відразу всю суму боргу у нього немає можливості.
В судове засідання представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», Сердюк В.А. не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року задоволено частково позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № CL-138217 від 08 жовтня 2018 року в розмірі 147 072,95 грн., що складається з: 90 612,02 грн. заборгованості в частині непогашеного кредиту та 56 460,93 грн. заборгованості в частині несплачених процентів за користування кредитом, а також стягнуто судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 899,84 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 порушив питання про розстрочення виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року строком на 12 місяців та просив встановивши щомісячну сплату рівними частинами в розмірі 12 497,73 грн. кожного місяця, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв'язку з яким слід би було розстрочити виконання рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність розстрочення такого. Складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Заяву про розстрочення виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що у зв'язку із веденням карантину, а в подальшому воєнного стану він втратив велику частину заробітку, а тому через форс-мажорні обставини не зміг вчасно виконати взяті на себе кредитні зобов'язання. Вказував, що неодноразово намагався вирішити питання стосовно наявної заборгованості, однак жодних пропозицій щодо реструктуризації заборгованості йому запропоновано не було, а запропоновані ним позивачу умови мирової угоди були відхилені.
Разом з тим, наведені заявником обставини не можуть бути достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду. ОСОБА_1 не надав суду достатніх доказів на підтвердження його матеріального становища. Надана заявником до заяви копія пенсійного посвідчення та довідка ГУ ПФУ за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року, в той час як рішення суду ухвалено у травні 2025 року, не є належними та допустимими доказами його матеріального становища та неможливості виконання рішення суду.
Відтак, розстрочення виконання рішення у визначений заявником спосіб призведе до порушення прав стягувача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Ініціюючи розстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_1 ані в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не навів посилань та не надав доказів наявності виключних або особливих обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Норика Миколи Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді