Провадження № 22-ц/803/8322/25 Справа № 204/2079/25 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»,
на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року,-
21.02.2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 30219,31 грн та судових витрат у справі.
В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 02 листопада 2010 року. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав. Таким чином, станом на 26 січня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 30219,31 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватбБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено повністю.
02.07.2025 року надійшла апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк», в якій ставиться вимога про скасування рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що виписка з банківського рахунку може бути використана як доказ у суді для підтвердження користування коштами, зокрема, в контексті кредитних зобов'язань.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 30219,31 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
У заяві від 02 листопада 2010 року відповідач зазначив, що він погоджується з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Також до позовної заяви долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з умов та правил надання банківських послуг, на яких відсутній підпис сторін договору, анкету-заяву клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 10 березня 2020 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 26 січня 2025 року становить 30219,31 грн, яка складається з:
- заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн;
- заборгованість за простроченим тілом кредиту - 25297,18 грн;
- заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн;
- заборгованість за простроченими відсотками - 4922,13 грн.
Позивачем ініційовано спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, який оформлений у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 02 листопада 2010 року.
На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку від 02 листопада 2010 року, анкету-заяву клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 10 березня 2020 року, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг із Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості та виписку за рахунком відповідача.
Однак анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 02 листопада 2010 року, яка підписана сторонами, не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту. У наявній в матеріалах справи анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання послуг від 02 листопада 2010 року процентна ставка також не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами за невиконання кредитного договору.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин (02 листопада 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24 лютого 2025 року), тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з умов та правил надання банківських послуг в цьому банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Анкета-заява клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 10 березня 2020 року також не може бути підставою для стягнення коштів за невиконання кредитного договору, оскільки така заява підписана відповідачем 10 березня 2020 року, тобто майже через 10 років після підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 02 листопада 2010 року, за якою позивач просить стягнути заборгованість з відповідача. Анкета-заява клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 10 березня 2020 року також не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту та процентної ставки.
Крім того, банком не надано жодних доказів, з яких можливо було б встановити чим передбачено нарахування вказаних видів заборгованості, а саме - прострочене тіло кредиту - за відсутності заборгованості та поточним тілом кредиту, та прострочені відсотки - за відсутністю заборгованості за нарахованими відсотками.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ "Приватбанк", відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "Приватбанк" та анкета-заява клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 10 березня 2020 року із зазначених вище підстав не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов'язком.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи.
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку від 02 листопада 2010 року не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту та процентної ставки.
Крім того, банком не надано жодних доказів, з яких можливо було б встановити чим передбачено нарахування вказаних видів заборгованості, а саме - прострочене тіло кредиту - за відсутності заборгованості та поточним тілом кредиту, та прострочені відсотки - за відсутністю заборгованості за нарахованими відсотками.
При таких обставинах висновки суду першої інстанції про відсутність доказів для задоволення позовних вимог логічні та підтверджені матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: