Провадження № 22-ц/803/7796/25 Справа № 199/3360/25 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
- за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»,
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21 травня 2025 року,-
17.03.2025 року АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 26.08.2021 р. відповідач звернувся до ПАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк», з метою укладення кредитного договору б/н та отримання кредитної картки, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 75,00% щорічно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, взятих на себе зобов'язань відповідач не виконує, у зв'язку з чим станом на 15.03.2025 р. заборгованість перед позивачем становить 26209,25 грн., яка складається з наступного: 23379,25 грн. - заборгованість за кредитом; 2829,60 грн. - заборгованість за відсотками.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21 травня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26.08.2021 р., розмір якої станом на 15.03.2025 р. складає 23 379 (двадцять три тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 65 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 87 коп.
Відмовлено в задоволенні вимоги позову про стягнення відсотків.
18.06.2025 року від Акціонерного товариства «Акцент-Банк» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21 травня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що до матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка.
Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 26 209,25 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
26.08.2021 р. між ПАТ «Акцент-Банк», правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк», та відповідачем було укладено договір про приєднання до банківських послуг в А-Банку для індивідуальних клієнтів, призваних підприємців та керівників корпоративних клієнтів, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-банку.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 15.03.2025 р. заборгованість перед позивачем становить 26209,25 грн., яка складається з наступного: 23379,25 грн. - заборгованість за кредитом; 2829,60 грн. - заборгованість за відсотками.
В анкеті-заяві від 26.08.2021 р. процентна ставка не зазначена.
Крім того, у вказаній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Паспортом споживчого кредиту, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданими банком до позовної заяви Паспортом споживчого кредиту, Витягом з Тарифів та Умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» ознайомився та погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву від 26.08.2021 р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що саме зазначені документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.
За відсутності підтверджень щодо конкретно запропонованих відповідачу Умов та правила банківських послуг у АТ "Акцент-Банк", надані банком Паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://а-bank.ua/terms/), неодноразово змінювалися АТ «Акцент-Банк».
Така позиція повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті: https://a-bank.come.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача або ж застереження про те, що саме ці Умови було надано останньому для ознайомлення, тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони уклали у письмовому вигляді кредитний договір, в якому обумовили у письмовому вигляді порядок та розміри нарахування відсотків, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
При цьому, вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» щодо стягнення заборгованості за фактично отриманими та використаними позичальником (відповідачем) коштами, які у добровільному порядку ним банку не повернуті.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачем АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 23379,65 (заборгованість за кредитом).
Але з таким висновком у повному обсязі колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електроннийдоговір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну абоприпинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк
або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку
з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщосторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет- магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20).
Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Як вбачається із Паспорту споживчого кредиту (а.с.8-9), який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, сторони узгодили всі істотні умови договору, в тому числі й проценти за користування кредитом.
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про свої зобов'язання, щодо сплати процентів за користування кредитом, але ці зобов'язання не виконав, що змусило позивача звернутись до суду.
При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуємо рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Позивачем за подачу апеляційної скарги сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн. (а.с.86).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, у розмірі 3633,60 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21 травня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором б/н від 26.08.2021 р., розмір якої станом на 15.03.2025 р. складає 26 209 (двадцять шість тисяч двісті дев'ять) грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.
В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 21 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: