Справа № 953/11268/24
н/п 2/953/753/25
29 жовтня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Дяченка О.М.,
за участю секретаря судових засідань - Гавриленко К.О., Собченко В.С.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жмуркової В.Ю. (в режимі відеоконференції),
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення обтяжень на нерухоме майно,
09.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить припинити обтяження та вилучити запис про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження: 5221287.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.01.2023 Київським районним судом м. Харкова було прийнято рішення у справі № 953/599/22 про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01.11.2021 в розмірі 1051200,00 грн та судові витрати.
На підставі виданого Київським районним судом м. Харкова виконавчого листа № 953/599/22 від 16.03.2023 було відкрито виконавче провадження № 71406937, в ході якого нерухоме майно, що належало ОСОБА_3 , а саме однокімнатна квартира АДРЕСА_2 було передано на реалізацію для проведення електронного аукціону (торгів).
Згідно протоколу проведення електронного аукціону (торгів) №590760 від 10.07.2023 торги щодо вказаного описаного та арештованого майна ОСОБА_3 не відбулись.
Відповідно до ч. 6, 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
На підставі ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», позивач залишив за собою нереалізоване нерухоме майно в рахунок погашення боргу, у зв'язку з чим приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабаловим В.М. було винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21.07.2023 ВП № 71406937. Передача описаного та арештованого нерухомого майна боржника - ОСОБА_3 , а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_2 стягувачу - Позивачу, відбулась згідно з актом про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21.07.2023 ВП № 71406937 в рахунок погашення суми боргу в розмірі 741230 грн. згідно з виконавчим документом: виконавчий лист т№ 953/599/22 виданий 16.03.2023.
04.08.2023 позивач зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався про те, що на належне йому нерухоме майно накладено обтяження у вигляді арешту на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 у справі № 640/3701/14-ц. Запис про державну реєстрацію обтяження: 5221287 від 03.04.2014 було внесено ОСОБА_4 , державним реєстратором Харківського міського управління юстиції.
З сайту «Судова влада» та Єдиного державного реєстру судових рішень Позивач дізнався про те, що ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення завдатку за попереднім договором від 19.12.2013 у подвійному розмірі, що становить 122677,36 грн та судові витрати по сплаті судового збору.
В рамках вказаної справи судом було розглянуто заяву Відповідача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 . Вказану заяву було задоволено ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 у справі № 640/3701/14-ц.
Враховуючи той факт, що заходи забезпечення позову у справі № 640/3701/14-ц були вжиті саме щодо майна ОСОБА_3 для уникнення утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, а враховуючи той факт, що квартира на яку було накладено арешт наразі належить Позивачу, то таке обтяження майна Позивача позбавляє права на мирне володіння своїм майном.
Позивач не є особою, яка відповідно до законодавства відповідає за зобов'язання ОСОБА_3 , а тому подальший арешт на майно, яке належить Позивачу є необгрунтованим та підлягає припиненню.
Разом з тим, у справі № 640/3701/14-ц Позивач не є стороною (боржником) у зобов'язанні, для забезпечення виконання якого вживались заходи забезпечення позову і в законодавстві України немає жодної норми, яка б свідчила про правомірність обтяження майна нового власника за зобов'язаннями попереднього власника.
Враховуючи той факт, що Позивач позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду в рамках справи № 640/3701/14-ц для скасування заходів забезпечення позову в рамках якого було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , то він звертається до суду з позовом про припинення обтяжень на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 12.12.2024 позовну заяву було залишено без руху наданий строк на усунення недоліків, у встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунуті.
Ухвалою суду від 07.12.2024 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.
14.01.2025 до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Апазіді К.Ю. в якій зазначено, що ОСОБА_3 ознайомлений з позовною заявою, проти задоволення позовних вимог не заперечуємо, справу розглядати без їх участі.
Ухвалою суду від 05.05.2025 закрито підготовче провадження у даній справі, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просила позов задовольнити.
04.06.2025, відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки до вступного слова; в подальшому, ОСОБА_2 в судові засідання не з'являвся. Крім цього, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зарицька К.Ю. подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим проводити розгляд справи без учасників справи, які не з'явилися.
Суд, заслухавши позиції сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Cудом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хабловим В.М. від 21.07.2023 передано стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за виконавчий лист № 953/599/22 від 16.03.2023, що видав Київський районний суд міста Харкова, наступне майно: однокімнатна квартира, місцезнаходження: АДРЕСА_3 на загальну суму 741230, 00 грн., що належить боржнику ОСОБА_3 (а.с.30).
21.07.2023 згідно акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, стягувачу ОСОБА_1 передається у власність наступне майно: однокімнатна квартира, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , на загальну суму 1058900 грн. Майно передається стягувачу в рахунок погашення суми боргу в розмірі 741230, 00 грн. згідно з виконавчим документом: виконавчий лист № 953/599/22 виданий 16.03.2023.(а.с. 26).
04.08.2023 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луніна Т.А. видала свідоцтво, згідно з яким посвідчує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить на праві власності нерухоме майно, що складається з: квартири АДРЕСА_4 , яка передана ОСОБА_1 , у рахунок погашення боргу на суму 741230, 00 грн., що раніше належало ОСОБА_3 на праві власності. Право власності на нерухоме майно, на яке видано це свідоцтво, підлягає державній реєстрації (а.с. 31)
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №341668851 від 04.08.2023 власником квартири загальною площею 32,4 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер: 847, виданий 04.08.2023, видавник: Луніна Т.А., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області (а.с. 27).
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 342118249 від 09.08.2023), власником квартири загальною площею 32,4 кв.м., житловою площею 16,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер: 847, виданий 04.08.2023, видавник: Луніна Т.А., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області. На квартиру за адресою АДРЕСА_3 , де особою, майно/права якої обтяжуються значиться ОСОБА_3 , накладено арешт на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12158365 від 03.04.2014 16:19:21, ОСОБА_4 , Харківське міське управління юстиції, документи, подані для державної реєстрації: ухвала Київського районного суду м. Харкова, № 640/3701/14-ц, виданий 27.03.2014, видавник: Київський районний суд м. Харкова.
За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення завдатку за попереднім договором від 19.12.2013 у подвійному розмірі, що становить 122677,36 грн та судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с. 32).
Заочним рішенням від 01.07.2014 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення завдатку в подвійному розмірі та стягнення завдатку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 100 000,00 грн. за Попереднім договором від 19.12.2013, 14 142,60 грн (еквівалент 1200 доларів США станом на 01.07.2014) отримані згідно розписки від 04.02.2014, судові витрати у розмірі 1 141,43 грн, а всього стягнуто 115 284,03 грн (сто п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 03 копійки).
Доказів щодо виконання вказаного рішення суду, в забезпечення виконання якого було накладено арешт на майно, стороною позивача не надано.
Крім цього, за результатом пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що станом на 03.06.2025 за критерієм пошуку боржник « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » відкрито наступні виконавчі провадження в яких стягувач зазначається « ОСОБА_2 »:
- № 45901932 - стан ВП: Примусове виконання;
- № 59860080 - стан ВП: Примусове виконання;
- № 59860282 - стан ВП: Примусове виконання;
- № 71406937 - стан ВП: Завершено;
- № 72864556 - стан ВП: Примусове виконання;
- № 72866160 - стан ВП: Примусове виконання;
- № 74104633 - стан ВП: Примусове виконання;
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ).
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_1 04.08.2023, в той же час 03.04.2014 на вказаний об'єкт було накладено арешт, тобто перереєстрація права власності відбулась під час наявного обтяження об'єкта нерухомого майна.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) та Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127).
Згідно з п.1, абз.1 п.5 ч.1 ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.
Абзацом 1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
Пунктом 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
Тобто, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, підлягають скасуванню та/або вилученню виключно у разі у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами та прийняття Міністерством юстиції України, його територіальними органами рішення про визнання прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
У ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено визначений перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно та ін.
Відповідно до п. 31 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, з наступними змінами, передбачено, що після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронному аукціоні або після його передачі стягувачу ( Пункт розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 3341/5 від 21.09.2021).
Відомості з Автоматизованої системи виконавчого провадження свідчать, що виконавче провадження № 71406937 здійснювалося разом (паралельно) з іншими виконавчими провадженнями учасниками яких є: боржник - ОСОБА_3 та стягувач ОСОБА_1 .
Також позивач не надав до суду доказів, що станом на 21.07.2023, на день передачі стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості однокімнатної квартири, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , остання була не обтяжена відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.03.2014 і приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Хаблов В.М. виконав вимоги п. 31 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Крім цього, позивачем не надано доказів виконання ОСОБА_3 рішення постановленого на користь ОСОБА_2 , для забезпечення виконання якого було накладено обтяження на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, суд застосовує п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV, та вважає що позов є необґрунтованим.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного позову.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами щодо судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення обтяження та вилучення запису про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження: 5221287, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП № НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 .
Відповідач 1: ОСОБА_2 , РНОКПП № НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 .
Відповідач 2: ОСОБА_3 , РНОКПП № НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 .
Повне судове рішення складено 29.10.2025.
Суддя О.М. Дяченко