Справа № 536/401/25 Номер провадження 33/814/802/25Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.
15 жовтня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., із секретарями судового засідання Писаренко К.С., Гонтою М.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Павелка Р.С., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Павелка Р.С. - захисника в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ФОП « ОСОБА_3 », який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сорок неоподатковуваних розмірів доходів громадян, що складає 680 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою, 27 січня 2025 року о 14.00 годині ОСОБА_1 на території домоволодіння в АДРЕСА_2 вчинив сімейну сварку відносно тестя ОСОБА_2 , з яким разом не проживають, але мають спільний побут, під час сварки виражався в його бік нецензурною лайкою чим завдав шкоди його психологічному здоров'ю, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся адвокат Павелко Р.С. - захисник в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову суду скасувати, ухвалити нову, якою закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 жодних дій на вчинення домашнього насильства не вчиняв та докази його вини відсутні.
Вказує, що судом не взято до уваги те, що протокол було складено 05.02.2025, тоді як подія мала місце 27.01.2025, що є грубим порушенням ст. 254 КУпАП.
Також вказує, що в протоколі по адміністративне правопорушення не зазначено відомості про місце вчинення адміністративного правопорушення та не конкретизовано в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна.
Зазначає, що сам факт звернення ОСОБА_2 до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.
Вказує, що показання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не можуть бути беззаперечними доказами вчинення будь-яких протиправних дій з боку ОСОБА_1 , оскільки вказані особи намагаються в такий спосіб вчинити перешкоди в користуванні належною частиною будинку, власником якого не являються та мета цих дій отримання від правоохоронного органу заборонного припису щодо заборони ОСОБА_5 перебувати у належній частині його будинку.
Крім того зазначає, що місцевим судом в основу висновку про доведеність винуватості, поклав показання свідків, які є суперечливими, оскільки ОСОБА_4 вказувала, що ОСОБА_2 під час описаних ним подій був без свідомості і ОСОБА_5 не бачив та останній з ними в візуальний контакт не вступав.
Вказує, що висновок психолога № 09/2025 щодо наявності у ОСОБА_2 ознак психологічного травмування, є недопустимим доказом, оскільки психолог, що його складала, не є судовим експертом та висновок не відноситься до подій, які мали місце саме 27.01.2025, оскільки описова частина містить посилання на отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, систематичність вчинення, тощо, тобто не стосується предмету доказування.
Заслухавши виступ ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Павелка Р.С. на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2 проти задоволення апеляційних вимог, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З матеріалів провадження вбачається, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаних вимог не дотримався.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно зі ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Нормами наведеного закону визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Так з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 150427 від 05.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню до свого тестя ОСОБА_2 , з яким разом не проживають, але мають спільний побут, яке виразилося в тому, що під час сімейної сварки ОСОБА_1 в бік ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою, чим завдав шкоди його психічному здоров'ю.
Аналізуючи диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в редакції чинній як на час вчинення адміністративного правопорушення так і на момент розгляду матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанції, відповідальність настає за вказаною нормою за умови вчинення домашнього насильства, внаслідок якого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як на підставу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд послався на досліджені письмові докази, показання свідка, потерпілого в їх сукупності, з чим апеляційний суд погодитися не може.
З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2025 ОСОБА_2 звернувся до поліції із заявою про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якій вказав, що 27.01.2025 в АДРЕСА_3 приїхав його зять ОСОБА_1 та почав погрожувати йому фізичною розправою.
Цього ж дня ОСОБА_2 звернувся із заявою, в якій просив притягнути ОСОБА_1 до відповідальності у зв'язку із вчиненням відносно нього домашнього насильства психологічного характеру.
Із письмових пояснень, наданих ОСОБА_2 того ж дня, слідує, що 27.01.2025 близько 14-00 год., коли він перебував вдома за адресою в АДРЕСА_3 , приїхав його зять ОСОБА_1 та почав стукати у двері та вікна будинку, кричав і погрожував фізичною розправою. До приїзду працівників поліції ОСОБА_1 зник у невідомому напрямку.
Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_4 , 27.01.2025 близько 14 год. 10 хв. до її домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , приїхав її зять ОСОБА_1 та почав стукати у двері будинку, в подальшому зять почав висловлюватися на її адресу та на адресу її чоловіка нецензурною лайкою та погрожувати фізичною розправою. ОСОБА_1 перебуває з її донькою у процесі розлучення та постійно приїжджає до будинку та вчиняє домашнє насильство психологічного характеру, чим завдає шкоди її психологічному здоров'ю.
Також встановлено, що будинок, розташований у АДРЕСА_3 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та за ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.01.2021 затверджено мирову угоду між ОСОБА_8 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , проведено поділ зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, зокрема із виділенням ОСОБА_1 254/1000 часток будівель та споруд на суму 249577 грн. Судом також зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити ізольоване користування приміщеннями, які виділені співвласникам у житловому будинку.
З наведеного слідує, що ОСОБА_1 має право доступу до вказаного будинку, оскільки є його співвласником та за рішенням суду на нього покладено обов'язок забезпечити користування приміщеннями цього будинку іншими співвласниками.
Однак, за ствердженням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перешкоджають йому у доступі до будинку, зокрема шляхом зміни замків. У зв'язку із чим він потрапити іншим шляхом до нього не може.
ОСОБА_1 суду також показав, що 27.01.2025, тобто в день інкримінованих подій, він телефонував дільничному ОСОБА_9 та повідомив про те, що він поїде до належного йому будинку у АДРЕСА_3 та буде намагатися потрапити до нього, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перешкоджають йому у доступі до житла.
Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду дільничний офіцер поліції сектору превенції ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській оболасті ОСОБА_9 підтвердив, що 27.01.2025 ОСОБА_1 телефонував йому, однак з якого приводу, вже не пам'ятає. Зазначив, що дійсно існує конфліктна ситуація з приводу поділу будинку у АДРЕСА_3 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
Із долученого до справи скріншоту із телефону ОСОБА_1 (а.с.76) вбачається, що 27.01.2025 о 12 год. 29 хв. він телефонував ОСОБА_9 , який в суді підтвердив, що зазначений на скріншоті номер належить йому. Розмова тривала близько 1 хвилини.
Отже, проаналізувавши наведене вище вбачається, що версія ОСОБА_1 про те, що він 27.01.2025 прибув за адресою АДРЕСА_3 не для вчинення конфлікту, а для потрапляння на законних підставах до належному йому будинку, є не спростованою.
В той же час, є сумнівним ствердження потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 нецензурно висловлювався на їх адресу, оскільки як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції показали, що один з одним особисто не контактували, коли ОСОБА_1 прибув до домоволодіння та стукав у двері будинку, що також спростовує і відомості зазначені у протоколі про сімейну сварку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Із переглянутого судом відеозапису, долученого 07.04.2025 захисником ОСОБА_1 - адвокатом Павелком Р.С., вбачається, що ОСОБА_1 обійшов будинок за адресою АДРЕСА_3 з усіх сторін, стукав у двері та намагався їх відкрити смикаючи за ручку. Обурювався тим, що ОСОБА_2 зачинився у будинку, змінив замки на дверях та не відкриває. При цьому на відеозаписі видно, що у будинку встановлені металопластикові вікна, які були зачинені і закриті жалюзі. Жодних нецензурних висловлювань на адресу потерпілого на відеозаписі не зафіксовано, як не зафіксовано і будь-яких осіб в будинку чи біля нього.
ОСОБА_2 також показав суду, що коли ОСОБА_1 начебто стукав у двері та нецензурно висловлювався на його адресу, вікна були зачинені та відповісти чи бачив його ОСОБА_1 , потерпілий не зміг.
Одним із важливих елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є наслідки у вигляді заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
В даному випадку, як на підтвердження заподіяння шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 діями ОСОБА_1 , було надано висновок психолога ОСОБА_10 № 9 від 03.06.2025, який не можна вважати належним доказом вини ОСОБА_1 за інкримінованих йому обставин.
Досліджений судом апеляційної інстанції висновок не містить жодних посилань, що виявлені у ОСОБА_2 ознаки психологічного травмування є наслідком дій ОСОБА_1 , що мали місце 27.01.2025.
У висновку містяться лише загальні посилання на велику кількість епізодів психологічного та фізичного насильства, що проявлялися у вигляді постійного приниження, обезцінювання, погроз вбивством, що неодноразово супроводжувалися підкріпленням у вигляді прояву фізичної сили щодо потерпілого з боку ОСОБА_1 , зокрема описано епізод побиття ОСОБА_2 , внаслідок якої він отримав травму.
Однак, зі змісту зазначеного висновку неможливо розмежувати у часі епізоди домашнього насильства, які як стверджує потерпілий мали місце по відношенню до нього зі сторони ОСОБА_1 , зокрема із прив'язкою до конкретного епізоду, що інкримінується ОСОБА_1 у даній справі.
Зазначене також унеможливлює пов'язати виявлені у ОСОБА_2 ознаки психологічного травмування з подіями, які мали місце 27.01.2025, та які детально у висновку психолога не досліджені та не описані.
Проаналізувавши наведені вище докази в їх сукупності, в суді апеляційної інстанції не було встановлено об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 , за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, нецензурно висловлювався на адресу потерпілого ОСОБА_2 та погрожував йому, оскільки вони один з одним не контактували через те, що ОСОБА_2 перебував у будинку із зачиненими вікнами, а ОСОБА_1 на вулиці.
Також не доведено, чи дійсно була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Інших доказів, які б підтверджували обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, за недоведеністю того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката Павелка Р.С. - захисника в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити, а постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Н.М. Харлан