Справа № 534/2308/24 Номер провадження 22-ц/814/3022/25Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
21 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" АРКС" Семенка Андрія Олеговича
на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2025 року, ухвалене суддею Комаровою Д.Ю.
по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до ОСОБА_1 про відшкодуванн шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-
У вересні 2024 року ПАТ "Страхова компанія "АРКС" звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок залиття квартири в сумі 10431 грн. 60 коп. та понесені судові витрати в сумі 3 028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.08.2022 між акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування майна DNHENBR-227178U, за яким застраховано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У період дії договору страхування, 13.03.2023 мало місце залиття застрахованої квартири, в результаті чого, застраховане майно було пошкоджено та завдано збитків його власнику.
Згідно Акту від 13.03.2023, залиття відбулося внаслідок передчасного виходу з ладу приладу опалення (батареї) в спальній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , власником якої є
ОСОБА_3 звернулась до АТ «СК «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування за подією, яка мала місце 13.03.2023, та в результаті якої пошкоджено застраховану квартиру, з метою отримання виплати страхового відшкодування. Оскільки, даний випадок є страховим, страховиком вищевказана заява була прийнята та здійснені дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування. Вартість завданого потерпілій матеріального збитку склала 10431 грн. 60 коп.
АТ «СК «АРКС» на підставі зібраних документів по справі, враховуючи умови договору страхування, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 10 431 грн. 60 коп.
Оскільки відповідач не відшкодувала позивачу завдану шкоду, тому АТ «СК «АРКС» просило стягнути вищевказані грошові кошти в судовому порядку.
Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2025 року у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач не надав достатніх і достовірних доказів на підтвердження вини відповідача ОСОБА_1 у залитті квартири; причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та страховим випадком; обґрунтованості розміру заявлених збитків.
Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржив представник Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" Семенко А.О., просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за технічний стан батареї, яка знаходиться в належній відповідачу квартирі відповідальність несе саме вона, як власник даного приміщення, яка зобов'язана забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту квартирного водопровідного обладнання.
Твердження місцевого суду про те, що позивач не довів, що батарея в квартирі відповідача є виключно майном відповідача, а не частиною загальної системи опалення, є помилковим, оскільки розмежування відповідальності здійснюється від першої запірної арматури на відгалудженні від будинкового стояка водопостачання, розміщеної у приміщенні власника. Відповідальність за збиток від руйнування чи протікання такого водозапірного крана несе власник приміщення, так само як за протікання із будь-якого місця чи обладнання водозапірної системи в його приміщенні, розташованого після такого крана.
Вважає, що долучений до матеріалів справи акт залиття квартири є належним та допустим доказом відповідного факту та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2022 року між ОСОБА_4 та Акціонерним товариством «Страховою компанією «АРКС» був укладений Договір добровільного страхування майна DNHENBR-227178U (а.с. 6).
Предметом даного договору були майнові інтереси ОСОБА_2 , пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме квартирою АДРЕСА_3 .
Вказана квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , кожному по 1/3 частині (а.с. 10).
У період дії договору страхування, 13.03.2023 відбувся страховий випадок - залиття застрахованої квартири, про що складено відповідний акт про залиття квартири АДРЕСА_3 , затверджений директором КЖЕП № 4 (а.с. 48).
Згідно даного акту залиття вищевказаної квартири, а саме намокання стелі та підлоги спальні, відбулося внаслідок передчасного виходу з ладу приладу опалення (батареї) в спальній кімнаті кв. АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2008 (а.с. 22).
15 березня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, а 21 березня 2023 року складено страховий акт № ARX3610043 (а.с. 7, 16).
21 березня 2023 року від інших співвласників даної квартири - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до директора Департаменту врегулювання збитків АТ СК «АРКС» надійшли заяви в яких вони вказали, що не заперечують та дають згоду на виплату належної їм частки суми страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 (а.с. 8).
Згідно розрахунку страхового відшкодування та кошторису відновлювального ремонту від 21.03.2023, вартість виконання ремонтно-відновлювальних робіт в квартирі АДРЕСА_5 складає 10431,60 грн. (а.с. 14).
На підставі вищевказаних документів позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 10431,60 грн. (а.с. 19-20).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про його недоведеність та необґрунтованість.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України.
Згідно з ч. 1 вказаної статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 177 ЖК України передбачено, що громадяни зобов'язані бережно ставитись до санітарно-технічного обладнання. Із змісту даної норми слідує, що особи, які є власниками житла або такі, які проживають у такому, повинні стежити за належним станом сантехприладів.
Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади, пристрої, обладнання, що вийшли із ладу з його вини.
Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.
Механізм обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку, забезпечення їх належного функціонування, технічного обслуговування та ремонту з метою надійного та безпечного надання споживачам відповідних комунальних послуг визначено Порядком обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2018 року № 2019.
Пунктами 4, 5 цього Порядку визначено, що обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 24 січня 2006 року № 45, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
Пунктом 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 встановлено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого наведена у додатку № 4 до вказаних Правил.
Основною метою при складанні акту залиття квартири є встановлення причин залиття, та осіб, відповідальних за спричинену шкоду.
Згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії.
Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши акт про залиття, який міститься у даній справі як письмовий доказ, колегія не вбачає істотних порушень, які б могли свідчити про його неправомірність або нечинність.
Даний акт складений та підписаний комісією з працівників житлово-комунальної організації, яка обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_6 .
В акті обстеження зазначено про дату залиття, виявлені при обстеженні пошкодження квартири, причина залиття, наслідки залиття.
В акті дійсно не міститься відомостей, що при огляді затопленої квартири позивача був присутній відповідач та не міститься відомостей про огляд її квартири АДРЕСА_2 , проте, відсутність таких відомостей в акті не є істотним порушенням, яке б могло свідчити про його недостовірність.
Отже, Акт залиття від 13.03.2023 року складений компетентною комісією житлово-комунальної організації одразу після залиття, тому відсутні підстави вважати, що він містить будь-яку неправильну чи неправдиву інформацію.
Наявність шкоди та причинний зв'язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Відтак, Акт про залиття квартири від 13.03.2023 року є належним доказом факту залиття та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, оскільки даним актом встановлено та не спростовано відповідачем, що залиття в квартирі АДРЕСА_5 сталося внаслідок виходу з ладу приладу опалення (батареї) у спальній кімнаті кв. АДРЕСА_2 , яка знаходяться в зоні відповідальності власника даної квартири.
Доказів того, що залиття застрахованої квартири відбулося внаслідок конструктивних, технологічних та інших недоліків, або з вини третіх осіб, матеріали справи не містять.
Відтак на підставі оцінки наведених аргументів і наданих доказів, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, в загальному розмірі 10431,60 грн.,що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
За розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 7570 грн. (3028 грн. + 4542 грн.), який відповідно до вищевказаних вимог законодавства підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с. 4, 69).
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1, ст. 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" АРКС" Семенка Андрія Олеговича задовольнити.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" завдані збитки у розмірі 10431,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" судовий збір в розмірі 7570 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук