Справа № 362/8415/25
Провадження № 1-кс/362/743/25
29 жовтня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
слідчої ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові Київської області клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Обухівського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025111140000728 від 12.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
27.10.2025 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , про накладення арешту з метою збереження речових доказів із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, окрім проведення експертних досліджень під час досудового розслідування, а саме на мопед червоного кольору марки Yamaha моделі Jog серійний № 8А26J-626343, фактичним власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання слідчого мотивовано тим, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12025111140000728 від 12.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчий зазначає, що досудовим слідством встановлено, що 21.10.2025 до відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло звернення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_1 , про те, що в ніч з 20.10.2025 на 21.10.2025 біля під'їзду будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , невідома особа шляхом вільного доступу, таємно викрала мопеду Yamaha Jog червоного кольору, який знаходився у несправному стані (№ 15587 від 21.10.2025). 23.10.2025 слідчим слідчого відділення ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , у період часу з 19 год. 14 хв. по 19 год. 24 хв. проведено огляд на вільнодоступній ділянці місцевості, що навпроти будинку №38-В, під час якого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 добровільно видав працівникам поліції мопед червоного кольору марки Yamaha моделі Jog серійний номер 8А36J-626343, який вилучено та поміщено на штраф-майданчик за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Борисів, провул. Боженка 23. Постановою слідчого СВ відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , мопед червоного кольору марки Yamaha моделі Jog серійний номер 8А36J-626343 - визнано речовим доказом.
Слідчий стверджує, що вказані об'єкти відповідають критеріям ст. 98 КПК України оскільки є об'єктами кримінально протиправних дій, оскільки набуті кримінально протиправним шляхом.
Виходячи з вище викладеного, 23.10.2025 року, в період часу з 19 години 14 хвилин по 19 годину 24 хвилину, слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 , провів огляд вільно доступній ділянці, що за адресою: м. Київ, вул. В. Гавела, поряд з буд 38-В, з метою врятування майна (речових доказів), відшукання і вилучення відомостей про обставини вчинення даного злочину, фактичним користувачем являється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час огляду вище за вище вказаною адресою, виявлено та вилучено: мопед червоного кольору марки Yamaha моделі Jog серійний номер 8А36J-626343, фактичним власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З посиланням на норми КПК України, слідчий просить слідчого суддю клопотання про накладення арешту задовольнити з метою унеможливлення здійснити дії, пов'язані із здійсненням продажу, переоформленням, передачі в заставу, найм, дарування, або відчуження майна іншим способом, з метою прийняття законних процесуальних рішень, притягнення винних осіб до відповідальності, збереження речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідча ОСОБА_3 в судовому засідання просила клопотання задовольнити, оскільки вказане майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Також слідча пояснила, що станом на сьогодні у органів досудового розслідування відсутні беззаперечні докази з яких можна встановити власника мопеду.
Особа, яку в клопотання поіменовано власником майна - ОСОБА_6 , в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12025111140000728 від 12.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 23.10.2025 слідчим слідчого відділення ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , у період часу з 19 год. 14 хв. по 19 год. 24 хв. проведено огляд на вільнодоступній ділянці місцевості, що навпроти будинку №38-В, під час якого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 добровільно видав працівникам поліції мопед червоного кольору марки Yamaha моделі Jog серійний номер 8А36J-626343.
Постановою слідчого СВ відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , мопед червоного кольору марки Yamaha моделі Jog серійний номер 8А36J-626343 визнано речовим доказом.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно з ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).
Згідно ч.3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При цьому, слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з цим, слідча звернулася до суду із клопотанням в якому просить накласти арешт мопеду червоного кольору марки Yamaha моделі Jog серійний номер 8А36J-626343, з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки вказане майно відповідає критеріям ст.98 КПК України.
Згідно п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Проте, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в цій частині в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Слідчому судді не надано беззаперечних доказів того, що існує загроза для збереження речового доказу - мопеду червоного кольору марки Yamaha моделі Jog серійний номер 8А36J-626343, а тому слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчими не доведено необхідності у накладенні арешту на вказане майно, оскільки не доведено існування ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.92 КПК України обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення кримінального провадження у вигляді збереження речового доказу, на які посилається орган досудового розслідування, оскільки слідчим не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
У відповідності до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На підставі наведеного та керуючись статтями 22, 98, 107, 167, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Обухівського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025111140000728 від 12.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Текст ухвали оголошено 29.10.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1