Справа № 420/30593/25
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - позивач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 р., з 01.02.2021 рр., з 01.02.2022 р. та з 01.02.2023 р. на підставі довідок про розміри грошового забезпечення від 13.01.2025 р. №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 29.01.2020 р., на 01.01.2021 р., на 01.01.2022 р. та на 01.01.2023 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати та виплачувати раніше призначену ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 01.02.2020 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/1/64/1 від 13.01.2025 р. станом на 29.01.2020 р., з 01.02.2021 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/1/64/2 від 13.01.2025 р. станом на 01.01.2021 р., з 01.02.2022 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/1/64/3 від 13.01.2025 року станом на 01.01.2022 р., з 01.02.2023 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/1/64/4 від 13.01.2025 р. станом на 01.01.2023 р., виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 , з обов'язковим урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, зазначених в цих довідках, у розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Позовні вимоги мотивує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_1 видано довідки від 13.01.2025 р. №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4 про розмір грошового забезпечення позивача відповідно станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. Проте, відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку, оскільки нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, які передбачають проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262. Вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його право на належний рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою від 11.09.2025 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
26.09.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що рішенням Окружного адміністративно суду міста Києва від 12.12.2018 р. по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 р., визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 проте, після скасування вказаних пунктів Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру грошового забезпечення та проведення перерахунку не приймалося, таким чином положення Порядку не були дотримані. Довідки від 13.01.2025 р. №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4 надана Головному управлінню з порушенням вимог Порядку, тому відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії за повторно наданою довідкою про розмір грошового забезпечення. Як результат, перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262).
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 р. у справі № 420/20805/24 ІНФОРМАЦІЯ_1 13.01.2025 р. видано довідки №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р.
18.07.2025 р. представник позивача звернулась до відповідача щодо перерахунку пенсії на підставі довідок №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р. та 01.01.2023 р.
Листом від 30.07.2025 р. № 6542-6295/Т-02/8-1500/25 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі вказаних довідок.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262).
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону № 2011).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону № 2011).
Статтею 43 Закону № 2262 передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вказана норма ст.43 Закону № 2262 міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону № 2262, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінет Міністрів України постановою "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393" від 13.02.2008 р. № 45 затвердив Порядок № 45.
Пунктом 1 Порядку № 45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 в редакції Постанови № 103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому у додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
30.08.2017 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Згідно з п.10 Постанови № 704 (у первинній редакції від 30.08.2017 р.), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.
Пунктом 4 Постанови № 704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
21.02.2018 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018 р.
Пунктом 6 Постанови № 103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови № 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018 р.
Крім цьому, пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, який викладено в наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, суд звертає увагу на те, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704 не вносилися.
Отже, згідно із п.4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за відповідною посадою, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 р., тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Таким чином, зміни до пункту 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 р. не підлягають застосуванню.
За таких обставин, з 29.01.2020 р. відновлена юридична дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Тобто, з 29.01.2020 р. відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
Проте, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
01.01.2017 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд звертає увагу, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.
Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови № 704, починаючи з 29.01.2020 р., розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (ст.7 Закону України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік");
- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (ст.7 Закону України від 14.11.2019 р. № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік");
- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (ст.7 Закону України від 15.12.2020 р. № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік");
- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (ст.7 Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік");
- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (ст.7 Закону України від 03.11.2022 р. № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік").
Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 р. є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 294-IX на 01.01.2020 р., Законом № 1082-IX на 01.01.2021 р. та Законом № 1928-IX на 01.01.2022 р.
За таких обставин, суд зазначає, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 р. у справі № 440/6017/21.
З огляду на викладене, право позивача на обрахунок пенсії з грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (у спірному випадку станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р.) з 29.01.2020 р. є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення на підставі пункту 4 Постанови № 704.
Відповідно до п.4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.51 Закону № 2262 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Вказані правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 17.12.2019 р. у зразковій справі № 160/8324/19.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок пенсії за довідками ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.01.2025 р. №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., оскільки ОСОБА_1 дотримано всіх законодавчо визначених для цього умов.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.01.2025 р. №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4 про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.01.2025 р. №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4 про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р.,01.01.2023 р., починаючи відповідно з 01.02.2020 р., 01.02.2021 р., 01.02.2022 р., 01.02.2023 ро. з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимог позивача здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, та виплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, суд зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсій на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.01.2025 р. №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4
Відповідно питання щодо зменшення відсоткового значення грошового забезпечення, обмеження пенсії максимальним розміром та виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зауважує, що спору щодо нарахування та виплати пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, та виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.
Частинами 1-4 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п.1, 2, 6 ч.1 ч.2 ст.19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19 неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 р. у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Судом встановлено, що 17.07.2025 р. між адвокатом Коробко Веронікою Олександрівною та позивачем укладено договір про подання правничої допомоги, згідно якого адвокат надає, а клієнт приймає послуги на правову допомогу по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги від 17.07.2025 р., акт прийому-передачі наданих послуг від 08.09.2025 р. № 1, рахунок-фактуру від 08.09.2025 р. № 13
Суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.
Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, по якій склалася установлена судова практика, а складення позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів. Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутня відповідь на відзив відповідача.
Виходячи з наведеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача лише у зв'язку з неправильним формулюванням способу захисту порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.01.2025 р. №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4 про розмір грошового забезпечення відповідно станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.01.2025 р. №11/1/64/1, №11/1/64/2, №11/1/64/3, №11/1/64/4 про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.203 р., починаючи відповідно з 01.02.2020 р., 01.02.2021 р., 01.02.2022 р., 01.02.2023 р. з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.Валентини Грицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко