Справа № 420/23361/25
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши у письмовому проваджені в приміщені суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому спросить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №182980-2409-1503-UА51100010000023950 від 06.05.2025 р. мотивуючи це тим, позивач з 19.08.2024 року позбулась права власності не земельну ділянку площею 6,8895га та відповідач до уваги це не взяв та розрахував плату за землю до кінця 2024 року, з чим позивач не згоден.
Ухвалою судді від 21.07.2025 року відкрито позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду від відповідача надійшов відзив у якому позовні вимоги не визнає та зазначає, що фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку у Одеській Державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеській області як платник земельного податку з фізичних осіб. Податок нараховувався на земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:01:002:0363, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, на території Авангардівської селищної ради, масив 10, ділянка 175, 176. Загальна площа земельної ділянки 6,8895 га, цільове призначення земельної ділянки 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Дата припинення права власності 19.08.2024. Головним управлінням ДПС в Одеській області, на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755200:01:002:0363 в автоматичному режимі сформовано з урахуванням припинення права власності податкове повідомлення - рішення з земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік від 06.05.2025 № 182980-2409-1503- UА51100010000023950 на суму 1 020 886,12 гривень.
Позивачем надана відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 22.09.2025 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 20.10.2025 року із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.10.2025 року.
До суду 27.10.2025 року надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
Сторони в судове засідання призначене на 29.10.2025 року не з'явились, про дату час та місце сповіщені належним чином та завчасно.
Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 6,8895 га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив № 10 діл.№175, 176 (далі - земельна ділянка).
Відповідачем 06.05.2025р. складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від №182980-2409-1503- UA51100010000023950, яким їй визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 1020886,12грн.
Згідно відомостей вищевказаного ППР сума податкового зобов'язання визначена за 2024 рік по об'єкту розташованому за адресою Овідіопольський район, Авангардівська селищна рада, масив № 10 діл.№175, НОМЕР_1 площею 6,8895Га, кадастровий номер 5123755200:01:002:0363, у колонці № 7 розрахунку кількість місяців зазначено-8 (а.с.42).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №391644391 від 20.08.2024 року право власності на земельну ділянку площею 6,8895Га кадастровий номер 5123755200:01:002:0363 перейшло до ТОВ «Атмос-РЕНТ» 19.08.2024 року, що не заперечується відповідачем.
Позивач не погодився з оскаржуваним ППР та звернувся до суду з позовом.
Джерела права та висновки суду.
Спірним питання щодо якого виник спір є вірність розрахунку земельного податку з фізичних осіб щодо періоду за яке податковим органом він нарахований
Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (ст. 285.1 ПК У країни).
Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (ст.285.2 ПК України).
Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до положень п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: Відповідно до положень п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування".
Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Відповідно до п.54.5. ст.54 ПКУ, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 58.1. ст.58 ПКУ встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу. Згідно із п.286.5. ст.286 ПКУ, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Таким чином, саме на контролюючий орган покладена відповідальність за достовірність, правильність, повноту нарахування земельного податку з Фізичних осіб.
Згідно із п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, у разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку припинилось 19.08.2024 року.
У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перевід відбувся після 1 липня поточного року контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення- рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Згідно з ч.І ст.193 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до ст.194 ЗК України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес- планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613- VI від 07.07.2011р., згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);
копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженер ів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів- геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1386 від 21.12.2011р. затверджений «Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів». Відповідно до п.4 даного порядку, Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа (у разі наявності технічної можливості - щоденної, а також на запит контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки або ДПС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у тому числі:
Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) та місце проживання землевласника або землекористувача.
Таким чином, відповідач після отримання з Державного земельного кадастру інформації про перехід права власності на земельну ділянку від ОСОБА_1 до іншої особи на виконання приписів п.286.5 ст.286 ПКУ був зобов'язаний нарахувати ОСОБА_1 плату за землю за період з 01.01.2024р. по 31.07.2024р. включно, тобто за 7 місяців (213 днів), а не за вісім місяців, а також скласти та надіслати їй відповідне нове податкове повідомлення-рішення, що ним не було здійснено.
При ставці земельного податку 1% сума земельного податку має становити 1 610 535, 87грн. за 12 місяців або 366 днів 2024 року.
Таким чином сума земельного податку ОСОБА_1 за період з 01.01.2024р. по 31.07.2024р. (213 днів) має становити 937 279, 07грн. (1 610 535, 87грн./366 днів х 213 днів), а не 1 020 886,12грн., як зазначено у податковому повідомленні- рішенні №182980-2409-1503-UА51100010000023950 від 06.05.2025р.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач, без дотримання положень п.286.5 ст.286 ПКУ протиправно склав та надіслав податкове повідомлення-рішення №182980-2409-1503- UА51100010000023950 від 06.05.2025р., яким нарахував ОСОБА_1 податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 1 020 886,12грн., що перевищує суму належну до сплати (937 279, 07грн.) чим безпідставно завищив розмір податкового зобов'язання на суму 83697,05грн.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги часткового обгрунтовані та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення №182980-2409-1503-UА51100010000023950 від 06.05.2025р. в частині, що перевищує суму 937279,07грн., в решті позовних вимог слід відмовити.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат то суд враховує наступне.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено за платіжною інструкцією №23361 від 15.07.2025 року судовий збір у розмірі 10208,90грн.
Виходячи з того, що відсоток суми задоволених позовних вимог становить 8,137%, то на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума витрат по сплаті судового збору у розмірі 830,70грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 182980-2409-1503-UА51100010000023950 від 06.05.2025 р. в частині, що перевищує суму 937279,07грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 830,70грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач : Головне управління ДПС в Одеській області (м.Одеса вул.Семінарська б.5 код ЄДРПОУ ВП 44069166 ).
Повний текст рішення виготовлений 29.10.2025 року.
Суддя Іванов Е.А.