Справа № 302/1443/25
Провадження № 2/302/563/25
29 жовтня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі:
секретаря судового засідання Куруц В.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Міжгірського районного суду Закарпатської області в селищі Міжгір'я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, спадкоємець), через представницю - адвокатку Керита Мар'яну Василівну, звернувся до суду з цим позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, який обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача - ОСОБА_2 , який був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день смерті разом з ним у будинку проживала так була зареєстрована тітка позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дружина померлого, що підтверджується довідкою виконкому Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 25.04.2025 року №308. Померлий, ОСОБА_2 , був власником права на земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010093 від 09.04.1997 року, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 року за №197, зареєстрованого 4 лютого 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №614.
ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла тітка позивача - ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Померла, ОСОБА_3 , була власником права на земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010092 від 09.04.1997 року, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 року за №197, зареєстрованого 4 лютого 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №615.
Позивач прийняв спадщину до майна померлої тітки шляхом постійного проживання разом з померлою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконкому Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 25.04.2025 року №309. Проте, приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Корбутяк І.В. було рекомендовано звернутися до суду для продовження строку для прийняття спадщини чи встановлення факту прийняття спадщини шляхом постійного спільного проживання, щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , 1937 року народження.
Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивач просив встановити факт його постійного проживання із спадкодавцем та визнати за ним право власності на земельні частки (пай) в порядку спадкування за законом до майна померлої ОСОБА_3 ..
10 жовтня 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився.
Представниця позивача - адвокатка Керита М.В. подала суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі позивача та її представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач - Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.
За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача - ОСОБА_2 , про що виконавчим комітетом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області 29.12.2005 року було зроблено відповідний актовий запис за №3.
Відповідно до довідки № 308, виданої 25.04.2025 Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області ОСОБА_2 , 1935 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , був постійним мешканцем АДРЕСА_1 . Разом з ним на день його смерті у будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - дружина.
ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла тітка позивача - ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського (на даний час - Хустського) району Закарпатської області 18.04.2017 року було зроблено відповідний актовий запис за №8.
Відповідно до довідки № 309, виданої 25.04.2025 Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_3 , 1937 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в зазначеному будинку проживав але не був зареєстрований: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Померлий, ОСОБА_2 , був власником права на земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010093 від 09.04.1997 року, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 року за №197, зареєстрованого 4 лютого 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №614.
Померла, ОСОБА_3 , була власником права на земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010092 від 09.04.1997 року, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 року за №197, зареєстрованого 4 лютого 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №615.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої увійшли зазначені об'єкти нерухомого майна.
Відтак, з врахуванням положень ч. 1 ст. 1223 та ст. 1268-1270 ЦК України єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за ОСОБА_3 є позивач - ОСОБА_1 , котрий відповідно до приписів статей 1296-1298 ЦК України має право й обов'язок отримати свідоцтво про право на спадщину щодо майна, належного спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину. Останнім йому було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії на підставі пункту 3.19 глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 «спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.» Згідно пункту 3.20 зазначеного Порядку «У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання зі спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем,» отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадщину не прийняв шляхом постійного спільного проживання, оскільки його місце реєстрації проживання на момент смерті ОСОБА_3 , 1937 року народження, відмінне від місця реєстрації проживання померлої, а тому, рекомендую ОСОБА_1 , звернутися до суду для продовження строку для прийняття спадщини чи встановлення факту прийняття спадщини шляхом постійного спільного проживання, щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , 1937 року народження.
Враховуючи наведене суд уважає, що позивач, як єдиний спадкоємець за законом, який прийняв спадщину за його померлою тіткою ОСОБА_3 , набув право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема: права на земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010093 від 09.04.1997 року, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 року за №197, зареєстрованого 4 лютого 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №614; та право на земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010092 від 09.04.1997 року, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 року за №197, зареєстрованого 4 лютого 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №615.
Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1224 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_3 ..
Обставини, які б свідчили, що спадкування позивачем за ОСОБА_3 порушує права чи законні інтереси третіх осіб - не встановлено.
Відтак суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на набуття у власність права на земельні частки (пай) в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.
Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
З наведених вище доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності, суд доходить висновку про їх достатність для установлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення. Суд враховує визнання фактичних обставин справи всіма учасниками та не встановив обставин, які давали б підстави для сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання й констатує узгодження таких із відомостями, які відображені в описаних джерелах доказів.
Суд доходить висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 , 1986 р.н. разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами
Пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», які враховуються судом як стала й передбачувана практика правозастосування відповідних положень про спадкування цивільного законодавства, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відтак особа, яка проживала разом із спадкодавцем на час його смерті без місця реєстрації має право у судовому порядку встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті.
Суд враховує при застосуванні зазначених норм законодавства, правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №317/2329/15-ц та від 28.02.2018 у справі №633/344/16-ц.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд враховує правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду 14.04.2021 у справі № 205/2102/19, відповідно до якої за наслідками аналізу приписів ст. 1268, 1296, 1297 ЦК України Верховний Суд визнав помилковою відмову у відкритті провадження у справі за заявою особи про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини через вбачання спору про право
За наслідками аналізу приписів ст. 1268, 1296, 1297 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19 дійшов висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд визнав помилковою відмову у відкритті провадження у справі за заявою особи про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини через вбачання спору про право, оскільки суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним.
Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на земельні частки (пай) в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб - визнання права.
Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1220-1223, 1225, 1233-1235, 1268, 1296 та 1297 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити повністю.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: встановити факт постійного проживання, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , разом зі спадкодавцем, тіткою - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №8, яка постійно проживала на час відкриття спадщини до її майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом за померлою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №8, на:
- земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010093 від 09.04.1997 року, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 року за №197, зареєстрованого 4 лютого 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №614.
- земельну частку (пай), згідно Сертифікату серії ЗК №010092 від 09.04.1997 року, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації від 07.04.1997 року за №197, зареєстрованого 4 лютого 1999 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №615.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 29.10.2025 року.
Повне найменування учасників:
Позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ - 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустський район, Закарпатська область, 90011.
Головуючий суддя О. І. Повідайчик