Справа № 127/22415/25
Провадження 2/127/4698/25
20 жовтня 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/22415/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позов зареєстрований судом 17.07.2025 року і мотивований тим, що 04.03.2021 року в електронній формі, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит № 3157220, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 9 000 грн. на умовах повернення, сплати процентів за користування кредитом, комісії, неустойки в порядку та строки, визначені договором.
Сторони погодили, що договір діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Відповідачу кредитні кошти були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору.
ТОВ «Мілоан» умови договору виконало в повному обсязі, надало відповідачеві кредитні кошти, однак, ОСОБА_1 умов договору не виконав, коштів не повернув.
18.10.2021 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ, згідно з умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги відносно боржників, зокрема, ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3157220 від 04.03.2021 року.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 3157220 від 04.03.2021 року становить 43 110 грн.
Дана сума складається з: заборгованості за тілом кредиту - 9 000 грн., заборгованості за відсотками - 32 400 грн., заборгованості за комісією - 1 710 грн.
На підставі ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 3157220 від 04.03.2021 року в загальному розмірі 43 110 грн. та судові витрати.
Представник позивача - адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з'явився, звернувся із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, завчасно, за адресою, зазначеною у позовній заяві та матеріалах справи. Відзиву на позов, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки сторони не з'явились в судове засідання.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 04.03.2021 року звернувся до ТОВ «Мілоан» за допомогою електронного сервісу за отриманням кредиту і заповнив анкету-заяву на отримання кредиту № 3157220 і йому погоджено видачу кредиту - 9 000 грн. на 30 днів, комісія за надання - 19,00 % від суми кредиту одноразово, процентна ставка - 2,00 % за кожен день користування.
Згідно довідки про ідентифікацію, при укладенні договору споживчого кредиту № 3157220, ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦР у формі одноразового ідентифікатора): R51150, час відправки ідентифікатора позичальнику - 04.03.2021 о 13.56 на тел. 0685478328.
Договір про споживчий кредит № 3157220 від 04.03.2021 року підписаний ОСОБА_1 згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно погодженого сторонами 04.03.2021 року договору графіку платежів, дата платежу (повернення кредиту) - 03.04.2021 року, кредит - 9 000 грн., комісія за надання кредиту - 1 710 грн, проценти - 5 400, разом - 16 110 грн.
Згідно платіжного доручення від 04.03.2021 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 9 000 грн. на його кредитну картку НОМЕР_1 рахунок НОМЕР_2 (банк 537541) кошти в сумі 9 000 грн. за кредитним договором № 3157220.
При укладенні договору сторони домовились, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений в письмовій формі.
ТОВ «Мілоан» умови договору виконало в повному обсязі, надало відповідачеві кредитні кошти, однак, ОСОБА_1 умов договору не виконав, коштів не повернув.
18.10.2021 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ, згідно з умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги відносно боржників, зокрема, ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3157220 від 04.03.2021 року.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 3157220 від 04.03.2021 року становить 43 110 грн.
Дана сума складається з: заборгованості за тілом кредиту - 9 000 грн., заборгованості за відсотками - 32 400 грн., заборгованості за комісією - 1 710 грн.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що за умовами кредитного договору від 04.03.2021 року кредит в сумі 9 000 грн. був наданий відповідачеві шляхом перерахування коштів на його банківський картковий рахунок.
Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції) та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики та кредитний договір з відповідачем не були б укладені.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Необхідно, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 04.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3157220 від 04.03.2021 рокута отримання позичальником кредитних коштів в сумі 9 000 грн.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, який не був оспорений відповідачем, заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» за договором № 3157220 від 04.03.2021 року становить 43 110 грн.
Враховуючи наведені обставини і те, що станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача загальна сума боргу - 43 110 грн.
Сплата судового збору позивачем (з застосуванням коефіцієнту 0, 8) - 2 422,40 грн. підтверджена платіжною інструкцією від 08.07.2025 року.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Правнича допомога позивачеві у даній справі була надана АО «Апологет» за договором № 0107 від 01.07.2025 року. Згідно з п.2.3 договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8 000 грн. без ПДВ, термін оплати - у акті наданих послуг.
Сторонами підписано акт № 445 наданих послуг правової допомоги від 06.07.2025 року по боржнику ОСОБА_1 . Сума наданих послуг відповідно договору складає 8 000 грн. Сторони не мають одна до одної жодних претензій, скарг, зауважень. У п. 6 погоджено, що клієнт зобов'язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту.
Згідно детального опису наданих послуг до акту № 445 від 06.07.2025 року, усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості - 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової позиції - 30 хв., складання позовної заяви - 3 год. 30 хв., усього - 6 год 30 хв.
Враховуючи вимоги ст.ст. 137, 141 ЦПК України, складність справи та виконану адвокатом роботу, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг, ціну позову і особливості розгляду конкретної справи в спрощеному провадженні, а також те, що позивач не надав до матеріалів справи квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу на вказану суму, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 грн.
Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 137, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_4 , прож.: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, інд. 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, рах. НОМЕР_5 в АТ «КредіАгріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за договором про споживчий кредит № 3157220 від 04.03.2021 року в загальному розмірі 43 110 (сорок три тисячі сто десять) грн., а також судові витрати: судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 20 жовтня 2025 року.
Суддя: