65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2025 р. Справа № 916/3649/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595),
до: Центру соціальних програм "ОПТІМУМ" (65021., м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43; код ЄДРПОУ 01004520),
про стягнення 50587,60 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Центру соціальних програм "ОПТІМУМ" суми заборгованості в розмірі 50587,60 грн, яка складається з суми заборгованості по орендній платі в розмірі 27299,35 грн, суми пені в розмірі 3409,67 грн та суми неустойки за прострочення повернення об'єкта в розмірі 19878,58 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 справу № 916/3649/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою від 09.09.2025 суд прийняв позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/3649/25. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 16 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях ГПК України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою » (т. 1, а.с. 39-41).
Станом на 28.10.2025 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України господарський суд доходить висновку про належне повідомлення Центру про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської рад, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 №137-VIIІ (надалі - Положення), Департамент забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є органом приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.
Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна та іншого окремого індивідуально-визначеного майна.
Згідно з п/п “п» пункту 2.4. Положення на департамент покладено функцію здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов'язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об'єктами комунальної власності.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до свідоцтва про право власності від 20.12.2006 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13123137 від 03.01.2007 власником нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.
21 січня 2010 року між Представництвом по управлінню комунальною власності Одеської міської ради і Центром соціальних програм "ОПТІУМ" укладено договір оренди нежилого приміщення № 73/33.
Надалі 30 квітня 2010 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі - орендодавець або позивач) і Центром соціальних програм "ОПТІМУМ" (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1046, яким вирішено укласти договір оренди нежилого приміщення № 73/33 від 21.01.2010 у новій редакції (надалі - Договір), з метою приведення його до вимог чинного законодавства.
Відповідно до умов п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення, загальною площею 80,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1.
Відповідно до умов п. 1.2, п. 1.3 Договору передача в оренду об'єкта, зазначеного у п. 1.1. цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України “Про оренду державного та комунального майна», виписки з протоколу № 1-10/4 від 21.01.2010, витягу з наказу №21 від 21.01.2010 “Про результати конкурсу на право укладання договорів оренди об'єктів комунальної власності». Договір у новій редакції діє з 30.04.2010 до 30.04.2015.
Відповідно до умов п. 2.2., п. 2.4 Договору за орендовані приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 747,60 грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Умовами п. 3.3 Договору встановлено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно до умов п. 4.1 Договору вказане у п. 1.1. приміщення передаються Орендарю виключно для використання під розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації.
Згідно з пп. а, г, е, м п. 4.2 Договору протягом дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, Орендар зобов'язаний: забезпечувати збереження орендованого приміщення, своєчасно проводити капітальний і поточний ремонт приміщення, запобігати його пошкодженню і псуванню; за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла в орендованому приміщенні з вини Орендаря; застрахувати об'єкт оренди на користь Орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначеної у п. 1.1. цього договору, та надати Орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують належне виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з часу укладання цього договору; окремо сплачувати за власні кошти витрати на дольову участь у користуванні земельною ділянкою для чого у місячний термін з дати укладання договору оренди, звернутися до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з клопотання про оформлення договору оренди про дольову участь у землекористуванні та протягом двох місяців з дати укладання договору укласти відповідний договір про дольову участь у землекористуванні.
Відповідно до умов п. 5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
Відповідно до п. 7.8 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/4469/24 позов задоволено. Стягнуто з Центру соціальних програм “Оптімум» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 322379,96 грн, пеню в розмірі 4636,66 грн, судовий збір у розмірі 10961,25 грн. Розірвано договір оренди № 73/33 від 21.01.2010 (у новій редакції від 30.04.2010, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1046), укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Центром соціальних програм “Оптімум». Виселено Центр соціальних програм “Оптімум» з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/4469/24 набрало законної сили 06.03.2025.
Відповідно до умов п. 4.7. Договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Пунктом 4.10. Договору встановлено, що у випадку припинення дії цього Договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання Договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
Позивач звертає увагу суду, що в порушення вказаних вище умов Договору № 73/33 від 21.01.2010 відповідач не передав приміщення у встановлений строк.
Лише 19 травня 2025 року, відповідно до акту приймання-передачі Центр соціальних програм "ОПТІУМ" (підприємство громадської організації) здав, а Департамент комунальної власності Одеської міської ради, прийняв нежилі підвальні приміщення, загальною площею 80,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1. Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та затверджений директором Департаменту.
Позивач звертає увагу, що відповідачем систематично порушувались зобов'язання щодо орендної плати, у зв'язку з чим у нього на сьогоднішній день неоплаченою залишилась орендна плата за період з 01.08.2024 по 05.03.2025, яка відповідно до розрахунку заборгованості складає 27299,35 грн (т. 1, а.с. 34).
За несвоєчасне виконання зобов'язань, в частині внесення орендної плати, відповідачу також нарахована пеня у розмірі 3409,67 грн.
Також позивач вказує, що правом щодо стягнення неустойки, як штрафної санкції за прострочення повернення об'єкта, наділений виключно Орендодавець, в даному випадку Департамент, оскільки наслідки невиконання обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві регламентує частина друга статті 785 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до якої якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення
Несвоєчасне повернення Орендарем об'єкта оренди створює негативні наслідки та збитки для Орендодавця, оскільки останній позбавлений можливості володіти, розпоряджатися та використовувати своє майно на власний розсуд, надавати його в оренду іншим особам.
Виходячи з наведеного, відповідачу за прострочення виконання зобов'язань щодо повернення об'єкта оренди, нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення, яка за період з 06.03.2025 по 19.05.2025 складає 19878,58 грн.
Таким чином, за твердженнями позивача у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 50587,60 грн.
Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач обов'язок по сплаті заборгованості не виконав.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст. 284 ГК України).
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Судом встановлено, що відповідно до умов п. 2.2. Договору за орендовані приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 747,60 грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, відповідач зобов'язався щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням, з урахуванням ПДВ та щомісячного індексу інфляції, повинен був виконати своє зобов'язання, але не виконав.
Суд зазначає, що з наданих позивачем до суду доказів слідує, що відповідачем за період з 01.08.2024 по 05.03.2025 включно не сплачувалась орендна плата, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 27299,35 грн.
При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів в спростування наявності цього боргу.
За таких обставин, правомірною та обґрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.08.2024 по 05.03.2025 у розмірі 27299,35 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3409,67 грн, суд дійшов до таких висновків.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені (т. 1, а.с. 34), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування пені.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом, згідно пункту 5.2 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок пені за період "16.08.2024-31.05.2025", окремо по кожному місяцю з урахуванням кількості днів прострочення, зазначених позивачем у розрахунку нарахованої пені. Розрахунок пені за ці періоди має наступні дані.
Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
16.08.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ)
3657,72 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366) x 119 днів (прострочення) : 100
3.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3657,72 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100
01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3657,72 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100
24.01.2025 - 15.02.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ)
3657,72 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100
Загальна сума пені - 489,55 грн.
16.09.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ)
3679,67 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366) x 88 днів (прострочення) : 100
13.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3679,67 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100
01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3679,67 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100
24.01.2025 - 06.03.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ)
3679,67 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100
07.03.2025 - 15.03.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ)
3679,67 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 9 днів (прострочення) : 100
Загальна сума пені - 495,13 грн.
16.10.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ)
3734,87 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366) x 58 днів (прострочення) : 100
13.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3734,87 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100
01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3734,87 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100
24.01.2025 - 06.03.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ)
3734,87 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100
07.03.2025 - 15.04.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ)
3734,87 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 40 днів (прострочення) : 100
Загальна сума пені - 521,29 грн.
16.11.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ)
3802,09 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366) x 27 днів (прострочення) : 100
13.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3802,09 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100
01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3802,09 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100
24.01.2025 - 06.03.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ)
3802,09 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100
07.03.2025 - 15.05.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ)
3802,09 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 70 днів (прострочення) : 100
Загальна сума пені - 543,82 грн.
16.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3874,33 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366) x 16 днів (прострочення) : 100
01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3874,33 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100
24.01.2025 - 06.03.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ)
3874,33 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100
07.03.2025 - 31.05.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ)
3874,33 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 86 днів (прострочення) : 100
Загальна сума пені - 523,92 грн.
16.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ)
3928,57 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 8 днів (прострочення) : 100
24.01.2025 - 06.03.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ)
3928,57 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100
07.03.2025 - 31.05.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ)
3928,57 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 86 днів (прострочення) : 100
Загальна сума пені - 441,29 грн.
16.02.2025 - 06.03.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ)
3975,72 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 19 днів (прострочення) : 100
07.03.2025 - 31.05.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ)
3975,72 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 86 днів (прострочення) : 100
Загальна сума пені - 350,41 грн.
16.03.2025 - 31.05.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ)
646,38 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 77 днів (прострочення) : 100
Загальна сума пені - 42,27 грн.
Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальна сума пені за період з 16.08.2024 по 31.05.2025 становить 3407,68 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені лише у розмірі 3407,68 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо заявленої до стягнення суми неустойки у розмірі 19878,58 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК країни у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі № 916/4469/24 виселено Центр соціальних програм “Оптімум» з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 набрало законної сили 06.03.2025.
Судом встановлено, що відповідачем після припинення Договору, лише 19 травня 2025 року було повернуто позивачу орендоване майно, згідно акту приймання-передачі нежилих підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем лише 19.05.2025 було повернуто майно позивачу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.
З викладених обставин суд дійшов висновку про наявність у Департаменту права вимагати стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за період з 06.03.2025 до 19.05.2025.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (т. 1, а.с. 34), дійшов до таких висновків.
Пунктом 185.1. статті 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Вирішуючи питання щодо правильності та правомірності розрахунку позивача, суд виходить з такого.
В силу статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, при розгляді у подібних правовідносинах справи № 916/1319/19 Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 20.11.2020 було викладені висновки про таке.
Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.
Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов'язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.
Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
З огляду на зазначене, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Також суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ “Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Відповідно до частин 1, 3 статті 17 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ “Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Аналогічні положення щодо коригування орендної плати на індекс інфляції було наведено як у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1994 № 786 (яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630), так і у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 28.04. 2021 № 630.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки, встановив, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ.
Судом було здійснено власний розрахунок неустойки за неповернення відповідачем майна, після припинення дії Договору, за визначеним позивачем періодом, який суд вважає вірним, із застосуванням подвійної орендної плати у розмірі визначеному п. 2.2 Договору, яку б міг сплачувати відповідач у випадку правомірного користування майном, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, без врахування ПДВ, із застосування сукупного індексу інфляції за період з 06.03.2025 по 19.05.2025 у розмірі 1,2006522.
Відповідно до здійсненого судом розрахунку, сума неустойки за період з 06.03.2025 по 19.05.2025 становить 16556,48 грн.
Отже, з відповідача підлягає стягненню неустойка за період з 06.03.2025 по 19.05.2025 у розмірі 16556,48 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення неустойки заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Центру соціальних програм "ОПТІМУМ" (65021., м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43; код ЄДРПОУ 01004520) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ 26302595) суму заборгованості з орендної плати у розмірі 27299,35 грн, суму неустойки у розмірі 16556,48 грн, суму пені у розмірі 3407,68 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2829,03 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 29.10.2025.
Суддя Нікітенко С.В.