ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2025Справа № 910/13169/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ»
про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» (07405, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Київська, буд. 261 А, прим. 68; ЄДРПОУ 36517568)
до відповідача Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольний комітет України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ЄДРПОУ 21602826)
про визнання недійсним та скасування рішення від 16.10.2025 у справі №500/60/202-рп/к.24
24.10.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольний комітет України про:
- визнання недійсним та скасувати рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.10.2025 р. у справі № 500/60/202-рп/к.24.
Одночасно з пред'явленням позовом подано заяву про забезпечення позову від 24.10.2025, предметом якої є:
- зупинити дію рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.10.2025 р. у справі № 500/60/202-рп/к.24 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» (ідентифікаційний код: 36517568) до набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили;
- застосувати захід забезпечення позову і заборонити до набрання рішенням суду законної сили Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, його посадовим особам та структурним підрозділам, а також уповноваженим особам поширення недоведеної інформації про ймовірні порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» (ідентифікаційний код: 36517568) антиконкурентного законодавства шляхом публікації і розміщення на сайті, в інших джерелах та у Державному реєстрі суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, а також у Зведених відомостях щодо спотворення результатів торгів.
У заяві про забезпечення позову заявник зазначає про наступні обставини.
ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» з 2009 року здійснює статутну діяльність на ринку наукових досліджень та послуг проектування, за весь час своєї діяльності ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» брав участь у безлічі аукціонах та торгах, пропонуючи замовникам свої роботи та послуги, і всі ці рази він діяв сумлінно, дотримуючись встановлених правили та не порушуючи законодавства.
ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» жодного разу його не було визнано особою, яка вчинила порушення антиконкурентного законодавства, зокрема Закону України "Про захист економічної конкуренції", щодо заявника не було порушено жодної антиконкурентної справи.
ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» всі роки своєї діяльності напрацював позитивну ділову репутацію серед українських компаній у тому числі серед компаній - замовників, які беруть участь у тендерних закупівлях.
Участь у тендерних закупівлях є одним із його основних видів господарської діяльності, яка формує значну частку його прибуток і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету.
Заявник (ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ») у своїй заяві про забезпечення позову зазначає, що Відповідачем внесено Позивача у Зведені відомості про рішення органів АМК України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.
Разом з тим, наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях і фактичне позбавлення заявника участі у тендерних закупівлях, як наслідок, змусять Позивача істотно змінювати умови праці, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що в свою чергу також вплине на бюджетні надходження.
Заявник зазначає, що оскаржуване рішення Північного МТВ АМКУ прийнято на підставі пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та стосується спотворення заявником, на думку Північного МТВ АМКУ, результатів торгів, проте рішенням Північного МТВ АМКУ внесено Позивача у Зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.
На думку заявника, незалежно від положень частини четвертої ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України
Представник заявника (ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ») зазначає, що оскільки ГПК України не встановлює заборону врахування суспільного інтересу у вирішення відповідного процесуального питання, реалізуючи дію рішення від 16.10.2025 р. у справі № 500/60/202-рп/к.24 Північним МТВ АМКУ на його підставі будуть внесені відомості до Зведених відомостей (Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій), щодо вчинення Позивачем порушення антимонопольного законодавства, що створить для нього перешкоди в участі у публічних закупівлях, та спричинить непропорційне порушення його прав.
Відтак, невжиття заходів щодо зупинення дії спірного рішення напряму перешкоджає веденню господарської діяльності Позивача.
В заяві про забезпечення позову заявник посилається на рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.10.2025 у справі №500/60/202-рп/к.24.
До даної заяви про забезпечення позову заявником було долучено, в якості додатків копію: рішення №9 учасника ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» від 30.10.2024,наказ №6-К від 01.11.2024, платіжна інструкція №8350 від 23.10.2025.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 матеріали позовної заяви №910/13169/25 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.10.2025 заяву про забезпечення позову передано судді Блажівській О.Є.
Матеріали позовної заяви № 910/13169/25 та Заяву про забезпечення позову було передано та отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є.- 27.10.2025 відповідно до реєстру передачі документів/справ.
Заява про забезпечення позову розглядається судом у визначений законом строк відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України та без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, яка подана одночасно з пред'явленням позову, заявника (представника позивача) про забезпечення позову та додані матеріали, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
У заяві про забезпечення позову від 24.10.2025 заявник зазначає про наступні обставини.
Представник заявника зазначає, що відповідачем внесено Позивача у Зведені відомості про рішення органів АМК України щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства. Участь у тендерних закупівлях є одним із його основних видів господарської діяльності, яка формує значну частку його прибуток і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету. Крім того, наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях і фактичне позбавлення заявника участі у тендерних закупівлях, як наслідок, змусять Позивача істотно змінювати умови праці, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що в свою чергу також вплине на бюджетні надходження.
Відтак, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є доведення наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Так, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Згідно з ч. 1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За правилами ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заявником у поданій заяві про забезпечення позову в супереч п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України не зазначено щодо доцільності застосування пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), в якій зазначається про зустрічне забезпечення, але не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм ст.ст. 139, 140 ГПК. Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові КГС ВС від 09.02.2021 у справі №910/6503/19.
Судом також враховано викладені у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/3802/19, від 14.08.2019 у справі №910/3802/19 висновки про те, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, проте обов'язок позивача щодо зазначення пропозиції по зустрічному забезпеченню, яке має містити заява про забезпечення позову, встановлено ГПК України.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 916/938/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/13624/23 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 року у справі №910/20007/20, від 30.06.2022 року у справі № 911/3616/21(911/184/22).
В обґрунтування поданої заяви заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ») зазначає, що ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» з 2009 року здійснює статутну діяльність на ринку наукових досліджень та послуг проектування, за весь час своєї діяльності ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» брав участь у безлічі аукціонах та торгах, пропонуючи замовникам свої роботи та послуги, і всі ці рази він діяв сумлінно, дотримуючись встановлених правили та не порушуючи законодавства. Позивача жодного разу його не було визнано особою, яка вчинила порушення антиконкурентного законодавства, зокрема Закону України "Про захист економічної конкуренції", щодо заявника не було порушено жодної антиконкурентної справи. Позивач всі роки своєї діяльності напрацював позитивну ділову репутацію серед українських компаній у тому числі серед компаній - замовників, які беруть участь у тендерних закупівлях. Участь у тендерних закупівлях є одним із його основних видів господарської діяльності, яка формує значну частку його прибуток і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету. Крім того, наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях і фактичне позбавлення заявника участі у тендерних закупівлях, як наслідок, змусять Позивача істотно змінювати умови праці, при цьому скорочуючи штат працівників підприємства, що в свою чергу також вплине на бюджетні надходження.
Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ») в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначає, що внаслідок внесення Позивача у Зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.
Задоволення заяви заявника (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ») про зупинення дії рішення фактично є частковим задоволенням майбутнього позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні стосовно вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті.
У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), Верховний Суд вказав таке: "Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.
Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору".
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 922/1327/25, який вказує, що «... Беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення АМК), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства, Закон України "Про економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГК
України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявником/позивачем/відповідачем у антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.11.2024 у справі № 922/2921/24.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 також зазначав, що: - частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;
- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20).
Верховний Суд наголошує, що в силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до частини п'ятої статті 60 Закону, не може розглядатися як підстава для забезпечення позову. У частині четвертій згаданої статті Закону йдеться про зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, тоді як внесення останнім даних до зведених відомостей законодавчо не визначається як виконання (складова виконання) цього рішення, а, отже, не може бути й зупинене в процесі такого виконання (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/14429/21).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У пунктах 46-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
У той же час, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Заявником не доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову, та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно скажуться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ», який з 2009 року здійснює статутну діяльність на ринку наукових досліджень та послуг проектування, за весь час своєї діяльності ТОВ «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» брав участь у безлічі аукціонах та торгах, пропонуючи замовникам свої роботи та послуги, і всі ці рази він діяв сумлінно, дотримуючись встановлених правили та не порушуючи законодавства.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову щодо зупинення дії рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.10.2025 у справі №500/60/202-рп/к.24 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» до набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили, зупинення виконання спірного рішення напряму перешкоджає веденню господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ», а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
За таких підстав, суд зазначає, що матеріали заяви не містять належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини викладені в заяві про забезпечення позову, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову, відповідно до статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволені поданої заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» від 24.10.2025.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 232, 233, 234, 235, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити заявнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ІНЖИНІРИНГ» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 24.10.2025.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені приписами ст.ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА