ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2025Справа № 910/13254/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви
Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука (Кіквідзе), 18-а; ЄДРПОУ 21642228)
особа, яка може отримати статус відповідача: Антимонопольний комітет України (03035, місто Київ, вул. Василя Липківського, буд.45; ЄДРПОУ 00032790)
24.10.2025 через систему «Електронний суд» представник заявника Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» Гуцал І.М. звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник зазначає, що 23.10.2025 АМКУ прийнято рішення АМКУ № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» (надалі Рішення № 697-р), яким вирішено: «Визнати рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370 р таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним, переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду. Рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р підлягає виконанню у двомісячний строк з дня його одержання незалежно від порушення господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду».
Представник заявника просить суд: застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23 жовтня 2025 року № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі.
У заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник зазначає про наступні обставини.
Відповідно до Рішення АМКУ від 31.07.2025р. № 370-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі Рішення № 370-р), на Позивача накладено штраф у розмірі 2 432 403 190 (два мільярди чотириста тридцять два мільйони чотириста три тисячі сто дев'яносто) гривень. Рішення №370-р оскаржено Позивачем в судовому порядку (справа № 910/1233/25). Вказана сума штрафу є надмірно великою для Позивача навіть з урахуванням масштабів його господарської діяльності, Позивач не має такої суми коштів. Згідно частини 8, 9 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», невиконання суб'єктом господарювання у встановлений строк рішень АМКУ, є підставою для видачі АМКУ наказу для примусового виконання. Процедура примусового виконання рішення АМКУ призведе до накладення арештів на рахунки Позивача, що призведе до втрати платоспроможності та зупинки господарської діяльності Позивача, і буде мати негативні наслідки не тільки для Позивача, але й для всього ринку лікарських засобів, з огляду на роль Позивача у забезпеченні лікарськими засобами:
- щоденно Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» забезпечує обробку та виконання понад 16 000 замовлень від аптек та доставку лікарських засобів до 14 000 аптечних закладів;
- Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» забезпечує лікарськими засобами заклади охорони здоров'я всіх форм власності, в тому числі військові шпиталі;
- Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» здійснює імпорт більше 1 800 найменувань лікарських засобів, загальний асортимент фармацевтичної продукції, який реалізує Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» становить близько 20 000 найменувань;
- для забезпечення поставок лікарських засобів Спільним українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» задіяно 12 аптечних складів, понад 2 700 працівників та понад 400 транспортних засобів.
Внаслідок блокування рахунків Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», стягнення суми штрафу буде порушена звичайна діяльність Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД»:
- неможливість забезпечення Спільним українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» функціонування аптечних складів, у зв'язку із неможливістю оплати електро-, теплоенергії, газу, палива для генераторів, відповідно, забезпечення температурного режиму та інших умов, необхідних для збереження лікарських засобів, що призведе до втрати властивостей лікарських засобів, які зберігаються на складах Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД»;
- неможливості виплати заробітної плати працівникам;
- неможливості забезпечення придбання палива для транспортних засобів, а отже доставки лікарських засобів до аптек та лікувальних закладів;
- неможливості розрахунків з постачальниками лікарських засобів, що відповідно спричинить неможливість замовлення лікарських засобів та оплати вже поставлених лікарських засобів.
Кінцевим наслідком цього буде повна зупинка діяльності Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» і існують обґрунтовані підстави вважати, що Спільнк українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» не зможе відновити діяльність в обсязі, що існувала до моменту прийняття Рішення № 697-р, у випадку задоволення майбутнього позову Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» про скасування Рішення № 697-р.
Таким чином, незастосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання № 697-р призведе не тільки до ускладнення поновлення порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернеться, а й взагалі до припинення функціонування Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», як суб'єкта господарювання.
Разом з тим, представник заявника (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») додатково звертаємо увагу суду на те, що:
- Рішення АМКУ № 370-р стосується дій Позивача, які ним вчинялись в період 2019- 2023 років. Після вчинення, за висновками Відповідача, порушення, минуло 1 рік і майже 10 місяців. Тобто, на момент прийняття Рішення № 370-р ймовірне правопорушення не тривало. Ця обставина свідчить про відсутність актуальної загрози порушення конкуренції, що унеможливлює обґрунтування необхідності негайного його виконання та ухвалення Рішення № 697. Відповідно, будь-які доводи АМКУ про необхідність негайного виконання рішення з метою захисту конкуренції не мають фактичного підґрунтя, адже між вчиненням дій, які трактуються Відповідач як правопорушення, та прийняттям ним рішення минув тривалий період часу, протягом якого Позивач діяв на ринку без будь-яких претензій з боку органу контролю;
- прийняття АМКУ Рішення від 23.10.2025р. 697-р обґрунтовується ним сприянню відновленню цінової конкуренції та захистом прав кінцевих споживачів. Водночас, статтею 20-3 Закону України «Про лікарські засоби», з 01 березня 2025 року запроваджено державне регулювання цін на всі лікарські засоби, відповідно до якої законодавчо обмежено розміри граничних постачальницько-збутових надбавок для дистриб'юторів лікарських засобів, які не повинні перевищувати 8 відсотків. Тобто, дистриб'ютори не можуть встановлювати націнку на лікарські засоби, вище ніж передбачено законом. Відповідно, навіть теоретично відсутні підстави вважати, що невідкладне виконання Рішення АМКУ від 31.07.2025р. № 370-р може вплинути на якесь інше формування цін на лікарські засоби, ніж визначено законодавством.
Відтак, представник заявника (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») зазначає, що існують обґрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення позову, передбачених статтями 136- 137 Господарського процесуального кодексу України, шляхом зупинення виконання Рішення АМКУ № 697-р до вирішення спору по суті.
В заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник посилається на рішення Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31.07.2025 № 370-р таким, дія якого не зупиняється».
До даної заяви про забезпечення позову поданої до позовної заяви заявником було долучено, в якості додатків копію: платіжної інструкції №78330 від 24.10.2025, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.10.2025, листа Міністерства охорони здоров'я України 11.1-29/2034/2-25 від 17.01.2025, листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №11474-001.1/003.0/17-24 від 05.12.2024, витягу з Ліцензійного реєстру провадження господарського діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) до ліцензії на провадження господарської діяльності з імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) до ліцензії на провадження господарської діяльності з імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) Ліцензія серія АЕ №192320 від 01.03.2013, витягу з Ліцензійного реєстру провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) станом на 04.12.2024, витягу з Ліцензійного реєстру на право здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів станом на 02.12.2024.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 заяву про забезпечення позову №910/13254/25 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.
Заяву про забезпечення позову було передано та отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є. - 27.10.2025 відповідно до реєстру передачі документів/справ.
28.10.2025 через відділ документообігу суду від Антимонопольного комітету України надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову. Заперечення обґрунтовано наступним: відповідно до пунктів 3 та 4 резолютивної частини рішення Комітету від 31.07.2025p. №370-p: накладено на СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 21642228) штраф у розмірі 2 432 403 190 грн за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення та зобов'язано ТОВ «БаДм» (ідентифікаційний код юридичної особи 31816235) та спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства 3 обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 21642228) припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, у двомісячний строк із дня одержання цього рішення та повідомити Антимонопольний комітет України про виконання цього зобов'язання протягом 5 календарних днів із дня його виконання. Антимонопольний комітет України зазначає про те, що подана Товариством заява спрямована на непропорційне порушення інтересів держави в особі Комітету та учасників ринку оптової реалізації лікарських засобів, які не є учасниками справи № 910/13254/25, що підтверджують підстави прийняття Комітетом від 23.10.2025 № 697-р, яке спрямовано на захист суспільних інтересів та відвернення негативних наслідків для суб'єктів господарювання. Відповідно до рішення Комітету від 23.10.2025 №697-р, дії ТОВ «БаДМ» та СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД», які полягали у встановленні протягом березня 2020 - грудня 2023 року однакових та/або подібних цін реалізації лікарських засобів, зокрема Спазмалгону, Евказоліну аква та інших, з урахуванням відсутності чітких та прозорих механізмів ціноутворення, при тому, що аналіз ситуації на ринку оптової реалізації лікарських засобів спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій відповідачами, безпосередньо й негативно впливають на формування ціни лікарського засобу для кінцевих споживачів (закладів охорони здоров'я, населення), захист прав яких забезпечує Комітет відповідно до статей 3 та 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Відтак, порушення ТОВ «БаДМ» та СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД», встановлене пунктом 1 резолютивної частини рішення від 31.07.2025 № 370-р, підлягає припиненню в інтересах суспільства, оскільки сприятиме відновленню цінової конкуренції на ринку оптової реалізації лікарських засобів та формуванню цін лікарських засобів на конкурентних засадах, а зупинення виконання призведе до негативних наслідків для осіб, які не є учасникам справи, але в інтересах яких фактично було прийнято відповідне рішення Комітету. Антимонопольний комітет України зазначає, що посилання заявника на те, що виконання пункту 3 резолютивної частини Рішення від 31.07.2025 №370-р призведе до втрати платоспроможності Позивача є необґрунтованим, оскільки штраф служить також цілям отримання грошової компенсації за заподіяну порушенням шкоду порядку з функцією покарання суб'єкта господарювання, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Також Антимонопольний комітет зазначив про те, що обраний заявником захід забезпечення позову є тотожними задоволенню позовних вимог, що суперечить ГПК України.
Відтак, зупинення дії Рішення №697-р призводить до продовження Позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення анти конкурентних узгоджених дій), тобто Товариство продовжуватиме здійснювати протиправну поведінку без будь-яких наслідків, що шкодить в даному конкретному випадку суспільним інтересам, що несумісно із цілями забезпечення позову, як визначенні ГПК України.
Підсумовуючи представник Антимонопольного комітету України просив відмовити у задоволенні заяви Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» про забезпечення позову до подання позову від 24.10.2025.
Заява про забезпечення позову розглядається судом у визначений законом строк відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України та без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви заявника (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») та додані матеріали, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
У заяві про забезпечення позову від 24.10.2025 заявник зазначає про наступні обставини.
Представник заявника зазначає, що незастосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання № 697-р призведе не тільки до ускладнення поновлення порушених прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернеться, а й взагалі до припинення функціонування Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», як суб'єкта господарювання.
Відтак, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є доведення наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Так, метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Згідно з ч. 1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За правилами ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заявником у поданій заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви в супереч п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України не зазначено щодо доцільності застосування пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), в якій зазначається про зустрічне забезпечення, але не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм ст.ст. 139, 140 ГПК. Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові КГС ВС від 09.02.2021 у справі №910/6503/19.
Судом також враховано викладені у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/3802/19, від 14.08.2019 у справі №910/3802/19 висновки про те, що застосування зустрічного забезпечення є правом суду, проте обов'язок позивача щодо зазначення пропозиції по зустрічному забезпеченню, яке має містити заява про забезпечення позову, встановлено ГПК України.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 916/938/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені у статті 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/13624/23 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 року у справі №910/20007/20, від 30.06.2022 року у справі № 911/3616/21(911/184/22).
В обґрунтування поданої заяви заявник (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») зазначає, що щоденно Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» забезпечує обробку та виконання понад 16 000 замовлень від аптек та доставку лікарських засобів до 14 000 аптечних закладів; - Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» забезпечує лікарськими засобами заклади охорони здоров'я всіх форм власності, в тому числі військові шпиталі; - Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» здійснює імпорт більше 1 800 найменувань лікарських засобів, загальний асортимент фармацевтичної продукції, який реалізує Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» становить близько 20 000 найменувань; - для забезпечення поставок лікарських засобів Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» задіяно 12 аптечних складів, понад 2 700 працівників та понад 400 транспортних засобів.
Заявник (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначає, що внаслідок блокування рахунків Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», стягнення суми штрафу буде порушена звичайна діяльність Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД»: - неможливість забезпечення Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» функціонування аптечних складів, у зв'язку із неможливістю оплати електро-, теплоенергії, газу, палива для генераторів, відповідно, забезпечення температурного режиму та інших умов, необхідних для збереження лікарських засобів, що призведе до втрати властивостей лікарських засобів, які зберігаються на складах Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД»; - неможливості виплати заробітної плати працівникам; - неможливості забезпечення придбання палива для транспортних засобів, а отже доставки лікарських засобів до аптек та лікувальних закладів; - неможливості розрахунків з постачальниками лікарських засобів, що відповідно спричинить неможливість замовлення лікарських засобів та оплати вже поставлених лікарських засобів.
Представник заявника (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») зазначає, що кінцевим наслідком цього буде повна зупинка діяльності СпільнОГО українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» і існують обґрунтовані підстави вважати, що Позивач не зможе відновити діяльність в обсязі, що існувала до моменту прийняття Рішення № 697-р, у випадку задоволення майбутнього позову Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» про скасування Рішення № 697-р.
Крім того, представник заявника (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») у своїй заяві посилається на наказ Міністерства охорони здоров'я України від 16 січня 2025 року № 106 «Про встановлення відповідності критеріям та визначення підприємств, установ та організацій критично важливими підприємствами, установами, організаціями для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», відповідно до якого Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Відтак, представник заявника (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») зазначає, що незастосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання № 697-р призведе не тільки до ускладнення поновлення порушених прав та інтересів Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», за захистом яких він звернеться, а й взагалі до припинення функціонування Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», як суб'єкта господарювання.
Разом з тим, заявник (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») у заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви додатково звертаємо увагу суду на наступне: - Рішення АМКУ № 370-р стосується дій Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», які ним вчинялись в період 2019- 2023 років. Після вчинення, за висновками Відповідача, порушення, минуло 1 рік і майже 10 місяців. Тобто, на момент прийняття Рішення № 370-р ймовірне правопорушення не тривало. Ця обставина свідчить про відсутність актуальної загрози порушення конкуренції, що унеможливлює обґрунтування необхідності негайного його виконання та ухвалення Рішення № 697. Відповідно, будь-які доводи АМКУ про необхідність негайного виконання рішення з метою захисту конкуренції не мають фактичного підґрунтя, адже між вчиненням дій, які трактуються Відповідач як правопорушення, та прийняттям ним рішення минув тривалий період часу, протягом якого Позивач діяв на ринку без будь-яких претензій з боку органу контролю; - прийняття АМКУ Рішення від 23.10.2025р. 697-р обґрунтовується ним сприянню відновленню цінової конкуренції та захистом прав кінцевих споживачів. Водночас, статтею 20-3 Закону України «Про лікарські засоби», з 01 березня 2025 року запроваджено державне регулювання цін на всі лікарські засоби, відповідно до якої законодавчо обмежено розміри граничних постачальницько-збутових надбавок для дистриб'юторів лікарських засобів, які не повинні перевищувати 8 відсотків. Тобто, дистриб'ютори не можуть встановлювати націнку на лікарські засоби, вище ніж передбачено законом. Відповідно, навіть теоретично відсутні підстави вважати, що невідкладне виконання Рішення АМКУ від 31.07.2025р. № 370-р може вплинути на якесь інше формування цін на лікарські засоби, ніж визначено законодавством.
Також у своїх запереченнях Антимонопольний комітет України зазначає наступне: відповідно до рішення Комітету від 23.10.2025 №697-р, дії ТОВ «БаДМ» та СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД», які полягали у встановленні протягом березня 2020 - грудня 2023 року однакових та/або подібних цін реалізації лікарських засобів, зокрема Спазмалгону, Евказоліну аква та інших, з урахуванням відсутності чітких та прозорих механізмів ціноутворення, при тому, що аналіз ситуації на ринку оптової реалізації лікарських засобів спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій відповідачами, безпосередньо й негативно впливають на формування ціни лікарського засобу для кінцевих споживачів (закладів охорони здоров'я, населення), захист прав яких забезпечує Комітет відповідно до статей 3 та 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Питання ціноутворення лікарських засобів становить питання інтересів національної безпеки, оскільки Указом Президента України від 05.02.2025 №69/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.02.2025 «Про подальшу реалізацію програм підтримки українців на основі гарантування економічної стійкості держави та посилання заходів очищення фінансової системи України» та Указом Президента України від 12.02.2025 №82/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 «Про додаткові заходи щодо забезпечення доступності лікарських засобів для українців».
При цьому, Товариство необґрунтовано стверджує, що виконання пункту 3 резолютивної частини Рішення від 31.07.2025 №370-р призведе до втрати платоспроможності Позивача, оскільки штраф служить, передбачений статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, служить також цілям отримання грошової компенсації за заподіяну порушенням шкоду порядку з функцією покарання суб'єкта господарювання, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Таким чином, зупинення дії Рішення №697-р призводить до продовження Позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення анти конкурентних узгоджених дій), тобто Товариство продовжуватиме здійснювати протиправну поведінку без будь-яких наслідків, що шкодить в даному конкретному випадку суспільним інтересам, що несумісно із цілями забезпечення позову, які визначенні ГПК України.
Задоволення заяви заявника (Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») про зупинення виконання рішення фактично є частковим задоволенням майбутнього позову, адже правомірність висновків відповідача, викладених у спірному рішенні, стосовно визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31.07.2025 №370-р таким, дія якого не зупиняється» встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 922/1327/25, який вказує, що «... Беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення АМК), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства, Закон України "Про економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин; а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГК
України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призводить до продовження діяльності заявником/позивачем/відповідачем у антимонопольній справі на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), Верховний Суд вказав таке: "Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19.
Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.
Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору".
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.11.2024 у справі № 922/2921/24.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/269/20 також зазначав, що: - частина п'ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;
- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.
Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі № 910/13451/20).
Верховний Суд наголошує, що в силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ за заявою, поданою суду відповідно до частини п'ятої статті 60 Закону, не може розглядатися як підстава для забезпечення позову. У частині четвертій згаданої статті Закону йдеться про зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, тоді як внесення останнім даних до зведених відомостей законодавчо не визначається як виконання (складова виконання) цього рішення, а, отже, не може бути й зупинене в процесі такого виконання (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/14429/21).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
У пунктах 46-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
У той же час, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заявником не доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову до подання позовної заяви, його пов'язаність із предметом майбутнього спору та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно скажуться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», який забезпечує обробку та виконання понад 16 000 замовлень від аптек та доставку лікарських засобів до 14 000 аптечних закладів, заявник (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») забезпечує лікарськими засобами заклади охорони здоров'я всіх форм власності, в тому числі військові шпиталі та здійснює імпорт більше 1 800 найменувань лікарських засобів, загальний асортимент фармацевтичної продукції, який реалізує Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» становить близько 20 000 найменувань, для забезпечення поставок лікарських засобів Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» задіяно 12 аптечних складів, понад 2 700 працівників та понад 400 транспортних засобів, та не доведено наявність достатніх підстав для зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 №697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31.07.2025 №370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову щодо зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23.10.2025 №697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31.07.2025 №370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі, зупинення виконання спірного рішення напряму перешкоджає веденню господарської діяльності Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутися.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
За таких підстав, суд зазначає, що матеріали заяви не містять належних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини викладені в заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення (до подання позовної заяви), відповідно до статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволені поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» від 24.10.2025.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 232, 233, 234, 235, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити заявнику Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви від 24.10.2025.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені приписами ст.ст. 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА