Номер провадження: 22-ц/813/1563/25
Справа № 520/11416/13-ц
Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.
Доповідач Карташов О. Ю.
02.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чирка Ольга Олегівна
на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 27 травня 2024 року
за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця стосовно звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та зобов'язання приватного виконавця скасувати незаконну постанову
Короткий зміст вимог
У квітні 2024 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла скарга яка подана, в інтересах ОСОБА_1 , її представником адвокатом Чирка Ольгою Олегівною, з вимогами при визнання протиправними дій приватного виконавця Цинєва Віталія Олександровича з винесення постанови від 08.12.2023 року у зведеному виконавчому провадженні №69638207 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та зобов'язання приватного виконавця скасувати зазначену постанову.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.05.2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця Цинєва Віталія Олександровича з винесення постанови від 08.12.2023 року у зведеному виконавчому проваджені № 6968207 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника із зобов'язанням приватного виконавця скасувати постанову, яка оскаржується.
Ухвала суду вмотивована тим, що у приватного виконавця Цинєва Віталія Олександровича при виконанні вимог щодо звернення стягнення на доходи боржника, були правові підстави для винесення відповідної постанови із зазначенням розміру стягнення у 50% від доходу (заробітної плати та інших).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чирка О.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваної ухвали, на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського районного суду від 27.05.2024 року та винести нове судове рішення, котрим визнати протиправними дії приватного виконавця Цинєва Віталія Олександровича з винесення постанови від 08.12.2023 року у зведеному ВП № 69638207 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Зобов'язати приватного виконавця Цинєва Віталія Олександровича скасувати постанову від 08.12.2023 року у зведеному ВП № 69638207 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку апелянта, суд невірно застосував дію ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» та застосував судову практику ВП ВС та ВС по справам 756/8815/20 та 336/1212/23, яка стосується зовсім інших правовідносин - а саме накладення арешту на зарплатні рахунки, та жодним чином ВС не робив правові висновки щодо застосування ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження».
Наголошується, на тому що Закон абсолютно чітко та зрозуміло вказує вичерпні випадки, коли виконавець має право стягувати з заробітної платні 50%, на що суд уваги не звернув та трактує норму закону по своєму, чим порушив права ОСОБА_1 .
Постанова ВП № 69638207 від 08.12.2023 року порушує вимоги ст. 128 КЗпП та ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки з Дудко І.В. не відбувається в рамках ВП 69638207 стягнення: - аліментів; - відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи; - стягнення у зв'язку із втратою годувальника; - стягнення майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діяннями, а тому зазначена постанова має бути визнана апеляційним судом незаконною з зобов'язанням виконавця скасувати постанову.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з поданою апеляційною скаргою, приватний виконавець Цинєв В.О. подав на неї відзив, в якому вважає апеляційну скаргу боржника безпідставною, необґрунтованою, а оскаржувану ухвалу такою, що постановлена у відповідності в цілому до норм матеріального та процесуального права.
У відзиві наголошується, що дії виконавця при винесенні оскаржуваної постанови відповідають вимогам закону та при винесенні постанови застосовані висновки Верховного суду.
Крім того у відзиві акцентується увага на тому, що скаргу до суду першої інстанції подано з значним пропуском строку на оскарження та це порушує права виконавця. Приватний виконавець не погоджується з висновками суду, щодо розгляду його клопотання про залишення скарги без розгляду, оскільки такий висновок не відповідає принципу правової визначеності.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Чирка О.О. у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі, оскаржувану ухвалу скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скаржниці.
Представник стягувача АТ «Державний ощадний банк України» адвокат Приходько В.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Приватний виконавець Цинєв В.О. у поданому відзиві на апеляційну скаргу, просив ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2025 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, та розгляд справи проводити без його участі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
В провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. знаходиться зведене виконавче провадження № 69638207 (дата об'єднання 15.08.2022).
До складу зведеного провадження входить п'ять виконавчих проваджень:
- ВП №69638207 з виконання виконавчого листа№520/15005/13-ц від 14.01.2015 видав Київський районний суд м. Одеси про стягнення заборгованості у розмірі 23130,73 долари США;
- ВП №69638445 з виконання виконавчого листа №1512/17163/2012 від 06.04.2015 видав Київський районний суд м. Одеси про стягнення заборгованості у розмірі 10616,17 доларів США;
- ВП №69637905 з виконання виконавчого листа№520/11416/13-ц від 10.12.2013 видав Київський районний суд м. Одеси про стягнення заборгованості у розмірі 1389,25 доларів США та 3288,50 гривень;
- ВП №69638602 з виконання виконавчого листа№520/15005/13-ц від 14.01.2015 видав Київський районний суд м. Одеси про стягнення заборгованості у розмірі 171,00 гривень;
- ВП №69638561 з виконання виконавчого листа №1512/17163/2012 від 06.04.2015 видав Київський районний суд м. Одеси про стягнення заборгованості у розмірі 833,40 гривень. Боржник: ОСОБА_1 , Стягувач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк".
08.12.2023 була винесена постанова згідно якої виконавцем звернуто стягнення на доходи/заробітну плату в межах 50% від доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за зведеним виконавчим провадженням до складу якого входить п'ять виконавчих проваджень з виконання п'яти виконавчих документів.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (статті 451 ЦПК України).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 1,5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 1 частини 2 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено заходи примусового виконання рішень серед яких є і звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону №1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Отже, судом встановлено, що виконавче провадження № 69638207 є зведеним і до нього входять п'ять виконавчих проваджень, а тому приватним виконавцем Цинєвим В.О. вірно застосовані вимоги закону та ухвалено постанову згідно якої виконавцем звернуто стягнення на доходи /заробітну плату в межах 50 % від доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приватний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд першої інстанції, при вирішені спору, застосував релевантні висновки Верховного Суд.
Так, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (пункт 64):
з наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до висновків викладених у постанові № 336/1212/23 від 29 вересня 2023 року Верховний Суд зазначив:
загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частина третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).
Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.
З урахуванням обставин цієї справи, та того, що доказів протиправної діяльності саме приватного виконавця Цинєва В.О. у даному виконавчому провадженні, який порушував би права боржника, ОСОБА_1 до суду надано не було, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні скарги.
Твердження приватного виконавця Цинєва В.О., щодо незгоди з висновком суду першої інстанції щодо розгляду клопотання про залишення скарги без розгляду у зв'язку із порушення строків подання скарги, не береться до уваги, оскільки зазначене в апеляційній інстанції сторонами не оскаржувалось.
Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини де вказано, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвалу суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чирка Ольга Олегівна, залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 27 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28.10.2025 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
М.В. Назарова