Справа № 464/4101/25 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б. Р.
Провадження № 33/811/1499/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
27 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 06.06.2025 року о 23.55 год. у м. Львові по вул. Угорська, 12 керував автомобілем «Peugeot 408», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що він перебував в салоні автомобіля, але керування транспортним засобом не відбувалось, двигун був вимкнений.
Вважає, що працівники поліції порушили порядок складання адміністративних матеріалів, оскільки перебування в автомобілі не є підставою для притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини неявки апеляційному суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що законодавством встановлені досить короткі строки розгляду апеляційної скарги, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ЕПР1 №353926 від 07 червня 2025 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції прибули на місце ДТП, в автомобілі марки «Peugeot 408», номерний знак НОМЕР_1 на місці водія перебував ОСОБА_1 . Свідки вказали, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем та вчинив ДТП. Під час спілкування із ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, тому пред'явили вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», однак ОСОБА_1 вимагав присутності свідків, незважаючи на роз'яснення працівників поліції про те, що ведеться запис на нагрудні камери, тому їх залучення не вимагається. На зауваження поліцейських ОСОБА_1 не реагував. На вимогу працівників поліції пройти огляд в медичному закладі спочатку ОСОБА_1 погодився, проте у подальшому відмовився від огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі (час на відео 01:26:08 clip-15.mp). Після чого працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, оскільки такі спростовуються наявними у матеріалах справи свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.4,5), які узгоджуються із наданим поясненнями працівникам поліції, що зафіксовані на нагрудні відеокамери.
Крім того, у матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с. 6), в яких він визнає факт керування та вчинення ДТП.
Також апеляційний суд враховує те, що під час розгляду справи суддею першої інстанції встановлено те, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 12.08.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (подія мала місце 06.06.2025 о 23:55 год. за адресою: вул. Угорська, м. Львів).
Відтак, матеріали справи підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відтак він є суб'єктом відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.