Справа № 466/4017/25 Головуючий у 1 інстанції: Зима І. Є.
Провадження № 33/811/1510/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
27 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М. з участю захисника Куликовця І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 ( однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 23.04.2025 о02:08 год. у м. Львові, по вул. Липинського, 26Б, керувала транспортним засобом марки «Mazda CX-5», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Результат огляду позитивний - 0,89%о. Огляд на стан сп'яніння проводився з застосуванням приладу «Drager Alkotest 6820». Вказаними діями ОСОБА_1 порушили п.2.9а ПДР, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, адвокат Куликовець І.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що працівники поліції не зазначили ознак алкогольного сп'яніння, які було виявлено у ОСОБА_1 , за результатами пройденого огляду за допомогою приладу «Драгер» поліцейський повідомив, що буде складено протокол та не з'ясовував згоди ОСОБА_1 з результатами огляду.
Звертає увагу на те, що працівниками поліції не було залучено свідків до огляду, тому нездійснення повної фіксації складання матеріалів про адміністративне правопорушення є порушенням вимог ч.2 ст. 266 КУпАП. Відсутність повної відеофіксації було залишено поза увагою судді.
Звертає увагу, що до матеріалів справи було долучено роздруківку приладу «Драгер» проте в ній відсутні відомості про протокол до якого її долучено, в роздруківці приладу не зазначено серію та номер протоколу, тому дані приладу є неналежним доказом.
Захисник наголошує, що ОСОБА_1 не погоджувалась з результатами огляду, проте не була доставлена до медичного закладу на огляд.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце його проведення, не з'явилась. Захисник Куликовець І.М., не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
Захисник Куликовець І.М. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.
Заслухавши пояснення адвоката Куликовця І.М., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 309181 від 23.04.2025 (а.с. 1), згідно з яким ОСОБА_1 23.04.2025 о 02:08 год. у м. Львові, по вул. Липинського, 26Б, керувала транспортним засобом марки «Mazda CX-5», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Результат огляду позитивний - 0,89%о. Огляд на стан сп'яніння проводився з застосуванням приладу «Drager Alkotest 6820». Вказаними діями ОСОБА_1 порушила п.2.9а ПДР, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 висловлювала незгоду з результатами огляду, оскільки такі спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, відповідно до якого ОСОБА_1 після проходження огляду вказала поліцейським, що вживала алкоголь в обід. Незгоди з результатом огляду не висловлювала, тому у працівників поліції не виникало обов'язку доставляти її до медичного закладу.
Доводи апеляційної скарги апелянта про те, що поліцейські не залучили свідків під час огляду, не може бути підставою для скасування постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи працівниками поліції застосовувались технічні засоби відеозапису під час огляду ОСОБА_1 , інформація якого на цифровому носії (СD диску) долучена до матеріалів справи. Відтак присутність свідків із врахуванням вимог ст. 266 КУпАП не є обов'язковою із врахуванням того, що здійснювалась фіксація технічними засобами.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено проходження огляду ОСОБА_1 та подальше оформлення матеріалів, що є достатнім для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Також не може бути підставою для скасування постанови твердження апелянта про те, що роздруківка приладу не містить відомостей про протокол до якого її долучено, оскільки як вбачається з наявної роздруківки приладу, на такій зазначено прізвище саме ОСОБА_1 , 15.08.1982, час і дата огляду співпадають з часом вказаним у протоколі та зафіксованим на відеозаписі, роздруківка підписана ОСОБА_1 , що не ставить під сумнів те, що така стосується саме огляду ОСОБА_1 .
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржувала дії працівників поліції щодо складання відносно неї протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з'ясовано всі обставини справи.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Куликовця І.М. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.