Справа № 944/3456/25 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М. О.
Провадження № 33/811/1531/25 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
27 жовтня 2025 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В. у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відео конференції з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Богатиренко Оксани Вікторівни, прокурора Зінчука Р.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Богатиренко О.В. на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року,
встановив:
постановою Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , будучи командиром навчальної танкової роти військової частини НОМЕР_1 (на момент вчинення правопорушення) та матеріально-відповідальною особою, у порушенні вимог ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.3 пунктів 1.1, 1.5 та 6 ст.9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ (далі Закону), пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оброни України №300 від 16.07.1997 в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, вчинив недбале ставлення до військової служби у період з 01.11.2024 по 20.11.2024 здійснив втрату військового майна військової частини НОМЕР_2 , а саме: виріб «Либідь К-2РБ» у спеціальному виконанні за специфікацією (ТУ У23.3-01043342-007:2016)3 №09634 на суму 45882,24 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КпАП України.
ОСОБА_1 , будучи командиром навчальної танкової роти військової частини НОМЕР_1 (на момент вчинення правопорушення) та матеріально-відповідальною особою, у порушенні вимог ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.3 пунктів 1.1, 1.5 та 6 ст.9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ (далі Закону), пункту 3.1.9 Полорження про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оброни України №300 від 16.07.1997 в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, вчинив недбале ставлення до військової служби у період з 01.11.2024 по 20.11.2024 здійснив втрату військового майна військової частини НОМЕР_2 , а саме: виріб «Либідь К-2РБ» у спеціальному виконанні за специфікацією (ТУ У26.3-01043342-007:2016)3 №09663 на суму 45882,24 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КпАП України.
ОСОБА_1 , будучи командиром навчальної танкової роти військової частини НОМЕР_1 (на момент вчинення правопорушення) та матеріально-відповідальною особою, у порушенні вимог ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.3 пунктів 1.1, 1.5 та 6 ст.9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ (далі Закону), пункту 3.1.9 Полорження про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оброни України №300 від 16.07.1997 в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, вчинив недбале ставлення до військової служби у період з 01.11.2024 по 20.11.2024 здійснив втрату військового майна військової частини НОМЕР_2 , а саме: виріб «Либідь К-2РБ» у спеціальному виконанні за специфікацією (ТУ У26.3-01043342-007:2016)3 №09616 на суму 45882,24 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КпАП України.
ОСОБА_1 , будучи командиром навчальної танкової роти військової частини НОМЕР_1 (на момент вчинення правопорушення) та матеріально-відповідальною особою, у порушенні вимог ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.3 пунктів 1.1, 1.5 та 6 ст.9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ (далі Закону), пункту 3.1.9 Полорження про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оброни України №300 від 16.07.1997 в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, вчинив недбале ставлення до військової служби у період з 01.11.2024 по 20.11.2024 здійснив втрату військового майна військової частини НОМЕР_2 , а саме: виріб «Либідь К-2РБ» у спеціальному виконанні за специфікацією (ТУ У26.3-01043342-007:2016)3 №09601 на суму 45882,24 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КпАП України.
ОСОБА_1 , будучи командиром навчальної танкової роти військової частини НОМЕР_1 (на момент вчинення правопорушення) та матеріально-відповідальною особою, у порушенні вимог ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.3 пунктів 1.1, 1.5 та 6 ст.9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ (далі Закону), пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оброни України №300 від 16.07.1997 в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, вчинив недбале ставлення до військової служби у період з 01.11.2024 по 20.11.2024 здійснив втрату військового майна військової частини НОМЕР_2 , а саме: виріб «Либідь К-2РБ» у спеціальному виконанні за специфікацією (ТУ У26.3-01043342-007:2016)3 №09696 на суму 45882,24 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КпАП України.
ОСОБА_1 , будучи командиром навчальної танкової роти військової частини НОМЕР_1 (на момент вчинення правопорушення) та матеріально-відповідальною особою, у порушенні вимог ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.3 пунктів 1.1, 1.5 та 6 ст.9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ (далі Закону), пункту 3.1.9 Полорження про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оброни України №300 від 16.07.1997 в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, вчинив недбале ставлення до військової служби у період з 01.11.2024 по 20.11.2024 здійснив втрату військового майна військової частини НОМЕР_2 , а саме: виріб «Либідь К-2РБ» у спеціальному виконанні за специфікацією (ТУ У26.3-01043342-007:2016)3 №09631 на суму 45882,24 грн, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КпАП України.
На зазначену постанову представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат Богатиренко О.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП та закрити провадження у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, судом не повно та не об'єктивно з'ясовані обставини справи, що мало наслідком необґрунтоване притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, що ставиться йому у провину. Так, ОСОБА_1 в період 2022-2024 роки проходив військову службу в гарячих точках на сході України, а також періодично перебував у відрядженнях за межами розташування в/ч НОМЕР_2 , а в зазначений період танки з військової частини з встановленими радіостанціями відправлялись на завод для ремонту або в інші військові частини. Відповідно до акту службового розслідування, нарядів, актів технічного стану техніки, що передавалась в ремонт, вбачається що в передачі техніки приймали участь підполковник ОСОБА_3 , майор ОСОБА_4 , старший лейтенант ОСОБА_5 , старший лейтенант ОСОБА_6 , старший лейтенант ОСОБА_7 .
З пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_8 вбачається, що «...дані вироби передавались із танками в період 2022 - 2023 років, та були відсутні на момент складання актів внутрішнього переміщення основних засобів №39 від 03.05.2024 та №105 від 01.11.2024 р. можна вважати не дійсними (звертались з проханням анулювати акт №105 та переробити акт №39).»
14.11.2024 р. ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2 в якому просив провести службове розслідування по факту передачі ОВТ (озброєння та військова техніка) разом з радіостанціями «Либідь- К2РБ» на заводи з метою проведення ремонту.
Вважає, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, яким обґрунтовується покладення матеріальної відповідальності на ОСОБА_9 , суперечить чинному законодавству (Інструкція №440), містить суттєві недоліки щодо форми та змісту, зокрема: не містить умови щодо умов отримання та повернення підзвітного майна, а головне - не зазначена дата укладення, що унеможливлює встановити момент, з якого на ОСОБА_1 покладена повна індивідуальна матеріальна відповідальність.
За визначенням п.2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Наголошує, що покладення матеріальної відповідальності на військову службову особу не відбувається автоматично в силу займаної посади, а потребує покладення матеріальної відповідальності наказом командира військової частини, а також оформлення первинної документації, яка б підтверджувала факт передачі під звіт певного майна.
Протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_9 , на думку апелянта, не містять вказівки на конкретні обов'язки, до яких недбало поставився ОСОБА_1 , та чи мав він реальну можливість виконати ці обов'язки.
Звертає увагу на те, що строки, передбачені ст. 38 КУпАП щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності сплили, оскільки датою виявлення адміністративного правопорушення слід вважати, на думку апелянта, 30 січня 2025 року, а саме день внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №42025142410000039. Отже, є підстави для закриття провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП без встановлення вини особи.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Богатиренко О.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора Зінчука Р.В., який заперечив апеляційні вимоги, вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (через хворобу, у зв'язку з виконанням інших покладених на неї обов'язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Разом з тим, винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, підтверджується: протоколами про адміністративне правопорушення №80 від 27 червня 2025 року; №81 від 27 червня 2025 року; №82 від 27 червня 2025 року, №83 від 27 червня 2025 року, №84 від 27 червня 2025 року, №85 від 27 червня 2025 року, наказом №3536АД від 21.11.2024 «Про призначення службового розслідування за фактом передачі ОВТ разом з радіостанціями «Либідь К-2РБ», яких не вказано в актах технічного стану танків, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №1276-ОД від 11.12.2024 «Про результати службового розслідування за фактом передачі ОВТ разом з радіостанціями «Либідь К-2РБ», яких не вказано в актах технічного стану танків, Актом службового розслідування за фактом передачі ОВТ разом з радіостанціями «Либідь К-2РБ», яких не вказано в актах технічного стану танків, який ОСОБА_1 не оскаржувався, рапортом командира навчальної танкової роти ОСОБА_1 , актами щорічної господарської перевірки (інвентаризації) військово-технічного майна службового зв'язку військової частини НОМЕР_2 , актом приймання-передачі №13/2/23 від 22.10.2023, актами технічного стану військового майна, відомостями про визначення вартості виробу «Либідь К-2РБ», договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №802-ОД від 02.06.2024 «Про результати службового розслідування за фактом правдивості відображення інвентаризаційною комісією інформації, щодо фактичної наявності майна (та втраченого майна) під час інвентаризації за 2022-2024 роки, постановою про закриття кримінального провадження від 26.06.2025, а також іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.
Апеляційним судом було перевірено доводи, у тому числі і щодо матеріальної відповідальності і закриття провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності апелянта і встановлено, що в цілому за суттю і змістом такі доводи аналогічні тим, що були подані судді місцевого суду у письмових поясненнях у клопотанні про закриття провадження у справі захисника Богатиренко О.В., які були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Суд апеляційної інстанції при цьому враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Щодо доводів про те, що ОСОБА_1 прийняв за актом передачі шість радіостанцій (виріб) «Либідь К-2РБ», завідомо знаючи, що такі відсутні, щоб не підставляти старшого лейтенанта ОСОБА_8 та не затримувати передачу посади, жодним чином не впливають на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП
Як вірно встановлено суддею місцевого суду, ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення перебував на посаді командира навчальної танкової роти військової частини НОМЕР_2 з 07.06.2024 року по 23.11.2024 року. Відтак, мав обов'язок збереження військовослужбовцем ввіреного військового майна, передбачений ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, який об'єктивно не міг бути невідомий йому, як військовослужбовцю.
Крім того, апеляційний суд виснує, що ОСОБА_1 уже в силу займаної ним керівної посади зобов'язаний нести повну індивідуальну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому військовою частиною НОМЕР_2 матеріальних цінностей. Такий обов'язок підтверджується даними, що містяться у договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного між командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_10 та капітаном ОСОБА_1 .
Отже, доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколах про адміністративні правопорушення, апелянтом не надано.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у вказані постанові дійсним обставинам, неправильним застосуванням норм матеріального права, є безпідставними.
На переконання апеляційного суду, суддею першої інстанції вірно встановлено наявність у діях ОСОБА_1 склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.ст.33, 36 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - адвоката Богатиренко Оксани Вікторівни - залишити без задоволення.
Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА - МИКИЧ