Справа № 446/658/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І.
Провадження № 33/811/1508/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
27 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Думич І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Думич І.І. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605, 60 гривень судового збору.
Згідно з постановою, ОСОБА_1 20.03.2025 о 14:45 год. на автодорозі Київ-Чоп 505км+100м керував транспортним засобом «Tesla Model», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді камеру, чим порушив п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Думич І.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що на те, що постанова є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суддею не враховано відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 сидів на пасажирському сидінні, та повідомив поліцейським, що не керував автомобілем, що працівники поліції проігнорували та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Далі із відеозапису вбачається, що працівники поліції складають протокол відносно ОСОБА_1 та їдуть з місці події, залишивши ОСОБА_1 в автомобілі і такий не був відсторонений від керування.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з'явився. Захисник Думич І.І. у суді апеляційної інстанції не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .
У суді апеляційної інстанції захисник Думич І.І. апеляційну скаргу підтримала, просила її задоволити.
Заслухавши захисника Думич І.І., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З матеріалів справи вбачається, такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу засобом «Tesla Model», номерний знак НОМЕР_1 всередині автомобіля на місці пасажира сидів ОСОБА_1 . Під час спілкування із ОСОБА_1 працівник поліції виявив у нього ознаки алкогольного сп'яніння, тому пред'явив вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак ОСОБА_1 заперечував, що керував транспортним засобом, говорив, що водій вийшов з авто і кудись пішов. Працівник поліції вказав ОСОБА_1 про те. що за кермом перебував саме він, що вони самі бачили, та звернули увагу, що з автомобіля ніхто не виходив. Поліцейський роз'яснював необхідність проходження огляду, але ОСОБА_1 продовжував стверджувати, що не керував автомобілем. Після чого поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 наслідки відмови та, те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом апеляційний суд до уваги не бере, та розцінює такі як форму захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Так в матеріалах справи наявний рапорт інспектора взводу і роти 2 батальйону 2 УПП у Львівській області ДПП Струса І. відповідно до якого 20.03.2025 під час несення служби слідуючи на стаціонарний пост ДСПП «Замок» на автодорозі Київ-Чоп М-06 505 км+100м о 14:45 год. було виявлено автомобіль засобом «Tesla Model», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався без ближнього світла фар поза населеним пунктом, тому було прийнято рішення зупинити автомобіль. Коли підійшли до автомобіля, за кермом нікого не було. На місці пасажира перебувала особа, яка почала стверджувати, що він не керував автомобілем, хоча у транспортному засобі більш нікого не було. Під час спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, та водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та проїхати медичний заклад, водій відмовився.
Крім того у суді першої інстанції було допитано інспекторів, з пояснень яких вбачається, що з автомобіля після його зупинення ніхто не виходив, ОСОБА_1 перебував в автомобілі один.
Відтак наведені вище докази підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відтак останній є суб'єктом відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 17 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Думич І.І. в інтересах останнього - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.