Справа № 754/11258/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5579/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
15 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Грузія, громадянина Республіки Азербайджан, без зареєстрованого місця проживання на території України, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий (зі слів),
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року задоволено клопотання начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 12025100030002024 від 08.07.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
Визначено строк дії ухвали шістдесят днів, тобто до 07.09.2025 року, включно.
Вказано, що строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 19:05 години 10.07.2025 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В зазначеній статті законодавець акцентує увагу на тому, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, пов'язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження в будь-якій формі.
Захисник вважає, що з огляду на вказане вище, одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжних заходів того, що підозрюваний намагатиметься переховуватись від органів досудового розслідування чи вчиняти інші дії, направлені на протидію розслідуванню, буде впливати на потерпілого та свідків, недостатньо. Зазначене повинне підтверджуватись відповідними матеріалами, доказами, які має право дослідити суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
При цьому, адвокат стверджує, що жодних належних та допустимих доказів того, що підозрюваний буде впливати на свідків, намагатиметься переховуватись від органів досудового розслідування, вчинятиме інші кримінальні правопорушення, немає.
Також наголошує, що докази, не можуть ґрунтуватись на припущеннях, міркуваннях.
У зв'язку з зазначеним вище та беручи до уваги вік підозрюваного, захисник вважає що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, відділенням розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100030002024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2025 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідування встановлено, що в невстановлений час та місці ОСОБА_12 отримав від невстановленої в ході досудового розслідування особи пропозицію на вчинення умисного вбивства ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на що дав свою згоду.
Реалізуючи свій злочинний умисел, здійснюючи дії, спрямовані на підготовку до вчинення злочину, ОСОБА_7 , діючи на замовлення невстановленої слідством особи, маючи при собі заздалегідь заготовлене знаряддя вчинення злочину - вогнепальну зброю, невстановлений досудовим розслідуванням пістолет, діючи умисно, з метою вчинення умисного вбивства на замовлення ОСОБА_13 , прибув 08.07.2025 року, близько 06:00 год., на прибудинкову територію будинку АДРЕСА_2 , будучи обізнаним про місце розташування парко-місця, на якому розміщується автомобіль марки «Renault» моделі «Master» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_13 , ОСОБА_7 перебував на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , на якій став чекати появи потерпілого ОСОБА_13 , який в той час перебував за місцем проживання.
Далі, того ж дня, приблизно о 06:55 год., ОСОБА_7 , побачивши потерпілого ОСОБА_13 , який вийшов з будинку АДРЕСА_2 та направився до свого автомобіля марки «Renault» моделі «Master» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився на паркувальному майданчику на прибудинковій території, та діючи умисно, на замовлення невстановленої слідством особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді настання смерті потерпілого і бажаючи їх настання, тримаючи в руках невстановлену досудовим розслідуванням вогнепальну зброю - пістолет, підійшов до ОСОБА_13 , який в цей час перебував на водійському сидінні автомобіля марки «Renault» моделі «Master» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та здійснив два прицільні постріли в область голови останнього, спричинивши проникаючі вогнепальні сліпі кульові поранення голови, від яких настала смерть ОСОБА_13 на місці.
Після цього, ОСОБА_7 , переконавшись, що ним виконано усі дії, спрямовані на заподіяння смерті ОСОБА_13 , з місця вчинення злочину зник.
10.07.2025 року о 19:05 год. ОСОБА_7 , був фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
11.07.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
11.07.2025 року начальник відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , за погодження з прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 12025100030002024 від 08.07.2025 року.
У клопотанні слідчий посилався на те, що стороною обвинувачення до клопотання додано докази, які об'єктивно пов'язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, передбаченим п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України (демонструють причетність до їх вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри, а також вказують на те, що підозра є обґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Також слідчий зазначив, що відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке класифіковано як особливо тяжкий злочин, тобто діяння, за вчинення якого санкцією статті передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органу досудового розслідування та у подальшому суду, а також незаконного впливу на свідків, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року задоволено клопотання начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 12025100030002024 від 08.07.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
Визначено строк дії ухвали шістдесят днів, тобто до 07.09.2025 року, включно.
Вказано, що строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 19:05 години 10.07.2025 року.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зокрема, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- даними протоколу огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 26, від 08.07.2025 року;
- даними акту про застосування службового собаки від 08.07.2025 року;
- даними лікарського свідоцтва про смерть № 021-1653 від 08.07.2025 року;
- даними протоколу огляду трупа від 08.07.2025 року;
- даними протоколу огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Радунська, прибудинкова територія будинку № 26 від 08.07.2025 року;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 08.07.2025 року;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 10.07.2025 року;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_15 від 10.07.2025 року;
- даними протоколу допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_16 від 10.07.2025 року;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 08.07.2025 року;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_18 від 08.07.2025 року;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_19 від 09.07.2025 року;
- даними протоколу огляду предмету від 10.07.2025 року, об'єктом огляду якого є відеозаписи з камер загальноміської системи відеоспостереження «Безпечне місто»;
- даними протоколу огляду від 09.07.2025 року, об'єктом огляду якого є відеозаписи з камер відеоспостереження з Торгівельного центру «Епіцентр К»;
- даними протоколу огляду місця події від 08.07.2025 року, об'єктом огляду якого є ділянка місцевості, за адресою: м. Київ, вул. Будищанська, 7;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_20 від 08.07.2025 року;
- даними протоколу огляду предмету від 10.07.2025 року, об'єктом огляду якого є відеозаписи з камер відеоспостереження, встановлені в кабіні автобуса ТОВ «Київпастранс», д.н.з. НОМЕР_2 ;
- даними протоколу огляду місця події від 08.07.2025 року, об'єктом огляду якого є ділянка місцевості по вул. Героїв Енергетиків, 18;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_21 від 08.07.2025 року;
- даними протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 08.07.2025 року за участі свідка ОСОБА_21 ;
- даними протоколу огляду предмету від 10.07.2025 року, об'єктом огляду якого є відеозаписи з камер відеоспостереження, встановлені на ринку «Фермер»;
- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.07.2025 року, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- даними протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_22 від 10.07.2025 року;
- речовими доказами у кримінальному провадженні;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
При цьому, вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), слідчий суддя обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_7 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, де санкція частини статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розуміючи невідворотність покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім цього, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може здійснити дії, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, з метою зміни показань або безпідставної відмови від них, може незаконно впливати на свідків, знаючи їх анкетні дані та адреси роботи і проживання, шляхом тиску, підбурювання, умовляння, залякування чи підкупу, що буде перешкоджанням здійсненню об'єктивного досудового розслідування.
Колегія суддів також враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим, достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 повідомлено про вчинення вбивства на замовлення, з метою встановлення кола осіб, які здійснили замовлення вбивства потерпілого, надали відповідні знаряддя для реалізації його, таким чином надасть можливість йому та іншим особам приховати чи навіть знищити інші речові докази у кримінальному провадженні. Крім того, про наявність зазначеного ризику вказують дії самого підозрюваного, який одразу після вчинення вбивства втік з місця події, приховав та намагався знищити ідентифікуючі ознаки знаряддя (пістолет) вчинення злочину, покинув територію міста Києва та прибув до м. Одеси з метою подальшого залишення території України.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
Оцінюючи можливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя врахував положення частини 4 статті 183 КПК України, а саме те, що злочин у даному кримінальному провадженні спричинив загибель людини, та обґрунтовано не визначив розмір застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника, строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді закінчився 07.09.2025 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
Враховуючи те, що рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 11 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4