справа №370/3019/24 Головуючий у І інстанції - Сініцина О.С.
апеляційне провадження №22-ц/824/13302/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
07 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 травня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди
установив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що проживає з відповідачем в одному селі Великий Карашин Бучанського району Київської області.
Протягом останніх років з відповідачем жодних спірних питань чи конфліктів не виникало.
12 квітня 2024 року у них був в гостях його син ОСОБА_3 , який постійно мешкає у м. Києві.
У цей же день у селі відбувалось поховання захисника України сина відповідача ОСОБА_4 , на похорони пішов син позивача ОСОБА_3 .
Наступного дня 13 квітня 2024 року позивач побачив пропущений виклик від ОСОБА_2 та передзвонив йому.
Під час телефонної розмови почув від відповідача погрози, оскільки його син ОСОБА_3 після похорон вдарив відповідача, за що він притягне його до відповідальності.
Після чого, ОСОБА_2 почав розміщувати дописи в інтернеті та веб-сайті «Наша Версія», шеф редактором якого він є, «ІНФОРМАЦІЯ_9», який є адміністратором, у загальному чаті на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_10» с. Великий Карашин», «ІНФОРМАЦІЯ_16» с. Червона Слобода Бучанського району Київської області, які принижують його честь, гідність та репутацію сім'ї позивача.
Зокрема, на загал стверджував, що позивач до розпаду СРСР був співробітником Комітету державної безпеки УРСР із зазначенням місця проживання, що його сім'я є провідниками «руського миру», висловлював образи відносно сина позивача, саме: «потвора схожа на людину», «обдолбиш», «російський агент», «тітухан», «українофоб», «московський костолом», «ватний агресор», а також прикріпив ярлик до фото сина з надписом «Рецедивіст».
Недостовірна інформація була доступна широкому колу осіб, користувачів зазначених інтернет сайтів.
Просив, визнати інформацію викладену ОСОБА_2 в інтернет ресурсах «Наша Версія», «ІНФОРМАЦІЯ_9», «Фейсбуці», чатах «ІНФОРМАЦІЯ_16», «ІНФОРМАЦІЯ_10» та інших, стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію.
Зобов'язати ОСОБА_2 видалити з інтернет ресурсів «Наша Версія», «Комітет порятунку ОСОБА_5 », «Фейсбуці», чатів «ІНФОРМАЦІЯ_16», «ІНФОРМАЦІЯ_10» та інших, недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 200000 грн моральної шкоди, завданої розповсюдженням недостовірної інформації стосовно позивача та його сина ОСОБА_3 .
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 травня 2025 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що оспорювана інформація викладена, зокрема, на веб-сторінці у мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6/.
«ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
Вважає, що наведена інформація не відповідає дійсності, викладена у негативному форматі, принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
З дослідженої судом інформації вбачається, що мало місце її розповсюдження у мережі інтернет на зазначених вище сайтах.
Висновок суду першої інстанції, що нібито не встановлено інтернет-ресурси на яких було розміщено недостовірну інформацію та що її розповсюджувачем був саме ОСОБА_13 не відповідає дійсності.
Крім цього, суд першої інстанції не врахував, що відповідач своїм правом на спростування неправдивої інформації не скористався, відзиву на позов не надав, а відтак вказана інформація доказуванню не підлягає, оскільки не заперечувалася відповідачем.
Просив врахувати, що ОСОБА_6 має середню освіту, представляє себе журналістом, проте чи є він таким невідомо.
Крім того, на розгляді відділення поліції №3 Бучанського РУП перебувала його заява щодо перевірки дійсності наявного у нього посвідчення журналіста.
Проте, перевірка проведена була формально.
Також суд не врахував, що ОСОБА_14 є власником сайту «ІНФОРМАЦІЯ_9», шеф-редактором сайту «Наша версія» на яких було розміщено неправдиву інформацію, яка принижує честь та гідність позивача, а тому саме ОСОБА_14 як власник сайту та розповсюджувач на інших інтернет-ресурсах, чаті «ІНФОРМАЦІЯ_10», ІНФОРМАЦІЯ_11» неправдивої інформації є належним відповідачем, який має нести цивільну відповідальність.
Вважає, що зазначена вище негативна інформація не є оціночним судженням, а фактичним твердженням відповідача, оскільки вона може бути перевірена на предмет її дійсності щодо істинності фактів і вона є недостовірною з огляду на те, що фактичних доказів на підтвердження достовірності таких висловлювань відповідачем суду надано не було.
Просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 травня 2025 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з наданих позивачем роздруківок скріншотів, вбачається, що оспорювана інформація викладена, зокрема, на веб-сторінці у мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6/.
Також позивач долучив до матеріалів справи скріншоти із такою інформацією:
- « ОСОБА_9 » «ІНФОРМАЦІЯ_12» ІНФОРМАЦІЯ_1
Дослідивши інформацію викладену під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_13», судом було встановлено, що автором статті є ОСОБА_16 , головний редактор медійного проекту «Наша версія».
Також, дослідивши, зміст скріншотів із такими дописами, які містять відповідні посилання, суд дійшов висновку, що не можливо встановити на яких інтернет-ресурсах вони розміщені та не підтверджують достовірності факту розповсюдження їх саме відповідачем ОСОБА_2 .
Крім того, під час перегляду посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » розміщена головним редактором медійного проекту «Наша версія» ОСОБА_17 .
Посилання на www. ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» є відеорепортажем підготовлений журналістами телеканалу ТСН (ІНФОРМАЦІЯ_15» у телемарафоні.).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач є автором вищезазначених дописів та публікацій, а також розміщення ним на веб-сайтах «Нова Версія», «ІНФОРМАЦІЯ_9», у соціальній мережі «Фейсбук», у чатах «ІНФОРМАЦІЯ_16». «ІНФОРМАЦІЯ_10».
З висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 3 Конституції України, статтею 297 Цивільного кодексу України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності.
Честь і гідність фізичної особи є недоторканними.
У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.
Конституцією України гарантовано, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3).
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.
Кожен має право на повагу до його гідності (статті 21, 28 Основного Закону України).
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Зі свого боку, статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно ст. 201 ЦК України, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно зі ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України серед інших передбачені такі способи захисту цивільних прав та інтересів як відновлення становища, яке існувало до порушення; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди).
У ч. 1 ст. 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Частиною п'ятою статті 277 ЦК України, визначено, що якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Згідно із ч. 6 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом.
Якщо відповідь та спростування у тому ж медіа є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому медіа, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права.
Відповідно до вимог ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі.
Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
За правилами ч. 2 ст. 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина перша статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із частиною першою статті 12, частинами першою, другою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Збирання доказів у цивільних не є обов'язком суду, крім випадків передбачених цим Кодексом.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач є автором дописів та публікацій, зазначених як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі, а також відсутні докази, які підтверджували б розміщення відповідачем, як стверджує позивач, цих дописів на веб-сайтах «Наша Версія», «ІНФОРМАЦІЯ_9», у соціальній мережі «Фейсбук», у чатах «ІНФОРМАЦІЯ_16». «ІНФОРМАЦІЯ_10».
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 травня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 27 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба