справа №756/9825/24 Головуючий у І інстанції - Діденко Є.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/10046/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
07 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-
установив:
У серпні 2024 року ПрАТ «АК «Київводоканал» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування вимог позову зазначило, що 26 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ним, ПрАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до нього, ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, та споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж), оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, жодних заяв або повідомлень про відмову від надання послуг та договору від відповідачів не надходило.
Вказувало, що відповідачі порушили умови договору та мають прострочену заборгованість за період з 01 грудня 2016 року по 31травня 2024 року, що складає 96042, 35 грн.
Просило суд, стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 152336,17 грн., що складається із заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 96042, 35 грн., 3% річних у розмірі 10558,93 грн., інфляційних втрат у розмірі 45734,89 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість із житлово-комунальних послуг в загальному розмірі 96676,59 грн., з яких: заборгованість за житлово-комунальними послугами - 70137,33 грн., 3% річних - 5074,06 грн., втрати від інфляції - 21465,20 грн., тобто по 32225,53 грн. з кожного.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» судовий збір в загальному розмірі 1907,64 грн., тобто по 635,88 грн. з кожного.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині незадоволених позовних вимог, ПрАТ «АК «Київводоканал» звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Окрім цього, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень строки, визначенні статтями 257-259,362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії воєнного стану.
Зазначає, що згідно п. 3.1 Договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Так, за надані у лютому 2017 року послуги відповідач повинен був здійснити оплату до 20 березня 2017 року (21 березня 2017 року воно дізналося про невиконання відповідачем обов'язку з оплати за лютий 2017 року), тобто перебіг позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги, надані починаючи з лютого 2017 року, продовжено до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, спричиненого COVID-19, а потім продовжено у зв'язку із введенням воєнного стану на території України.
Відтак, застосування строків позовної давності при поданні такої заяви відповідачем можливе лише в частині заборгованості, що виникла до лютого 2017 року.
Просило суд, скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року в частині відмови у стягненні суми основного боргу в розмірі 10102,95 грн., 3% річних у розмірі 2001,82 грн., інфляційних втрат у розмірі 8320,70 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається таким, що ознайомлений, погоджується та приєднується до умов Договору.
Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідно до п. 1.1 Договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо-будинкових систем), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги відповідно до затверджених цін/тарифів та обсягів спожитих послуг.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах є співвласниками житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі свідоцтва про право власності б/н виданого 17 серпня 2016 року Органом приватизації державного житлового фонду - управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до довідки ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» від 23 липня 2024 року у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01 грудня 2016 року по 31 травня 2024 року обліковується заборгованість перед позивачем за послуги з централізованого водопостачання та послуги з централізованого водовідведення - 94703,32 грн., плата за абонентське обслуговування - 1270,01 грн. та внески за обслуговування вузла комерційного обліку - 69,02 грн.
З наданих позивачем розрахунку суми заборгованості за період з грудня 2016 по травень 2024 року вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідачів за договором про надання послуг за послуги з централізованого водопостачання та послуги з централізованого водовідведення становить 94703,32 грн., 3% річних - 10558, 93 грн., плата за абонентське обслуговування - 1270,01грн., внески за обслуговування вузла комерційного обліку - 69,02 грн. та 45734, 89грн. інфляційних втрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції за заявою відповідачів застосував позовну давність, вказавши, що з урахуванням зупинення строку позовної давності на період карантину, та його відновлення з липня 2023 року, за вимогами заборгованості за березень 2018 року позивач мав звернутись до суду у липні 2024 року, відповідно за попередні місяці 2018 року, 2017 рік такий строк наступив ще раніше, однак позов поданий у серпні 2024 року, тобто з пропуском строку позовної давності в цій частині.
За вказаний період (поза межами позовної давності) відповідачам нараховано: 25905,02 грн. комунальних послуг, 24269,69 грн. - втрат від інфляції та 5484,87 грн. - 3 % річних.
Таким чином, суд першої інстанції врахував пропуск позивачем строку позовної давності за вказаними сумами заборгованості, то дійшов висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Частина 7 ст. 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За приписами ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд першої інстанції правильно установив характер спірних правовідносин та обставину того, що відповідачі у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами послуг.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Із позовної заяви та доданого розрахунку заборгованості убачається, що звертаючись до суду, позивач просив суд стягнути заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 грудня 2016 року по 31 травня 2024 року.
В судовому засіданні Оболонського районного суду м. Києва відповідачі просили застосувати позовну давність відповідно до ст.257 ЦК України.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно частинам 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (з урахуванням постанов Кабінету міністрів України №392 від 20 травня 2020 року, №500 від 17 червня 2020 року, №641 від 22 липня 2020 року, №760 від 26 серпня 2020 року, №956 від 13 жовтня 2020 року, №1236 від 09 грудня 2020 року, №104 від 17 лютого 2021 року, №405 від 21 квітня 2021 року, №611 від 16 червня 2021 року, №855 від 11 серпня 2021 року, №981 від 22 вересня 2021 року, №1336 від 15 грудня 2021 року, №229 від 23 лютого 2022 року, №630 від 27 травня 2022 року, №928 від 19 серпня 2022 року, №1423 від 23 грудня 2022 року, №383 від 25 квітня 2023 року).
Окрім цього, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України п. 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України, щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Ретельний аналіз зазначених нормативно-правових актів дозволяє зробити висновок, що оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у тому числі статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за період до березня 2017 року є поза строком позовної давності.
За установлених обставин, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідно до доводів апеляційної скарги та розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, за період із лютого 2017 року по березень 2018 року заборгованість відповідачів за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення становить 10102,95 грн.
За установлених обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з відповідачів за період із лютого 2017 року по березень 2018 року у розмірі 10102,95 грн., 3% річних у розмірі 2001,82 грн., інфляційних втрат у розмірі 8320,70 грн. підлягає зміні з ухваленням нового рішення про задоволення цих вище позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням зазначеного вище, з відповідачів на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» слід стягнути судовий збір у розмірі 5818,30 грн., який був сплачений позивачем за звернення до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 376 ЦК України, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 117093 (сто сімнадцять тисяч дев'яносто три) грн. 06 коп. заборгованості з житлово-комунальних послуг, тобто по 39031 (тридцять дев'ять тисяч тридцять одна) грн. 02 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір по 1939 (одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 43 коп. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба