01 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.05.2025 задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене під час проведення обшуку 01.05.2024 майно, а саме на моноблок «Apple» серійний номер WCO2KV1VWDNCW.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Апелянт зазначав, що розгляд клопотання прокурора відбувався без участі представника, а копія оскаржуваної ухвали надійшла йому на електронну пошту лише 18.07.2025, у зв'язку з чим апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження розпочався 19.07.2025 і закінчився 23.07.2025.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував, що єдиною підставою для накладення арешту на моноблок «Apple» є те, що дане майно визнано речовим доказами у кримінальному провадженні, проте матеріали клопотання не містять жодних відомостей чи документів на підтвердження того, що вказаний моноблок відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Справа № 757/20456/25-к Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5897/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
У клопотанні слідчого та в оскаржуваній ухвалі не зазначено, яке відношення до розслідуваного кримінального правопорушення має вилучене майно чи його власник ОСОБА_6 , який не має жодного відношення до діяльності ТОВ «Шок транс». Він не був ні засновником, ні керівником, ні іншим працівником даної юридичної особи.
Матеріали клопотання не містять жодного документу, який би підтверджував факт перебування (постійного чи тимчасового) ОСОБА_9 за місцезнаходженням ТОВ «Шок транс» у період його діяльності з 01.01.2024 по 31.08.2024.
Приймаючи рішення про накладення арешту, слідчий суддя жодним чином не обґрунтував свої висновки, а лише формально зазначив про існування передбачених законом підстав для накладення арешту.
17.09.2025 від начальника відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_10 надійшли заперечення на апеляційну скаргу сторони захисту,в яких він посилався на законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали.
Прокурор у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника власника майна, який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, який не прибув у судове засідання.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду представник ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, мотивуючи його тим, що копію оскаржуваної ухвали він отримав у 18.07.2025 року.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно ст. ст. 7, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016,кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , був повідомлений про дату, час та місце розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна, однак у судове засідання по розгляду клопотання не прибув та клопотання розглянуто слідчим суддею 13.05.2025 у відсутності власника майна або його представника.
Повний текст оскаржуваної ухвали, згідно даних наявної у справі довідки про доставку електронного листа, представнику ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , направлено 18.07.2025. Апеляційну скаргу подано апелянтом 22.07.2025.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки стороні захисту не були відомі мотиви прийнятого рішення до отримання нею повного тексту оскаржуваної ухвали - 18.07.2025, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у м. Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному № 72024102500000024 від 15.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «ШОК ТРАНС» (код ЄДРПОУ 44768406) за період 2023-2024 років, шляхом відображення проведення безтоварних операцій з рядом суб'єктів господарювання ухилились від сплати податків, зборів (загальнообов'язкових платежів), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2025 надано дозвіл на проведення обшуку приміщень, які використовуються ТОВ «ШОК ТРАНС», за адресою: м. Київ, пр-т. Свободи, буд. 26-В, які на праві власності належать ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Згідно даних протоколу обшуку від 30.04.2025, цього ж дня проведено обшук за адресою: м. Київ, пр-т. Свободи, буд. 26-В, під час якого було виявлено та вилучено вилучено моноблок Apple серійний номер WCO2KV1VWDNCW.
Постановою старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки України у місті Києві ОСОБА_13 від 01.05.2025 моноблок Apple серійний номер WCO2KV1VWDNCW визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
02.05.2025 прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської міської прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на моноблок «Apple» серійний номер WCO2KV1VWDNCW, із забороною розпорядження та користування ним.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.05.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене під час проведення обшуку 01.05.2024 майно, а саме на моноблок «Apple» серійний номер WCO2KV1VWDNCW.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на моноблок «Apple» серійний номер WCO2KV1VWDNCW, з тих підстав, що зазначене в клопотанні майно підпадає під ознаки речових доказів, передбачені ст. 98 КПК України, оскільки може містити на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у встановленому законом порядку визнане речовим доказом у межах кримінального провадження, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність обгрунтування відповідності вилученого майна ознакам речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Крім того, постановою старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки України у місті Києві ОСОБА_13 від 01.05.2025 моноблок Apple серійний номер WCO2KV1VWDNCW визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що власник вилученого моноблоку ОСОБА_6 не має жодного відношення до діяльності ТОВ «Шок транс», не впливає на правильність висновків слідчого судді, оскільки, з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Крім того, дозвіл на обшук було надано саме за адресою м. Київ, пр-т. Свободи, буд. 26-В, у приміщенні, яке використовує у своїй діяльності ТОВ «ШОК ТРАНС», щодо якого здійснюється досудове розслідування.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024102500000024 триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі осіб, причетних до його вчинення.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити представнику ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3