01 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22.07.2025 задоволено частково клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, на майно, виявлене та вилучене 16.07.2025 за результатом обшуку, проведеного за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Глухий тупік, буд. 2, а саме на:
- зошит із чорновими записами;
- мобільний телефон марки Redmi model 23124RA7EO, IMEI НОМЕР_1 , з сім карткою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 .
У задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі в національній та іноземній валюті 400 000 гривень та 356 000 Євро, належні ОСОБА_9 - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував на незаконність оскаржуваної ухвали, через невідповідність висновків суду, _____________________________________________________________________________________
Справа 760/20010/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6069/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону.
21.08.2025 від прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що виявлені та вилучені в ході обшуку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Глухий тупік, буд. 2 речі та документи містять інформацію, яка після огляду та фіксування її у протоколі, буде мати доказове значення у кримінальному провадженні.
У вилученому мобільному телефоні наявна інформація, яка свідчить про здійснення протиправної діяльності, а саме спілкування з іншими учасниками щодо обліку та реалізації незаконно виготовлених нафтопродуктів з території нафтобази.
Відтак, виявлені та вилучені речі та документи підтверджують факт незаконної діяльності осіб, які причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення та будуть предметом дослідження в ході проведення експертизи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив накласти арешт на вилучене майно, думку представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_11 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, детективами Територіального управління БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024110000000199 від 23.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ряд юридичних та фізичних осіб, на території нафтобази за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Пилипча, вул. Соборна. 49, організували кримінально-протиправну схему з виготовлення та реалізації фальсифікованого пального, шляхом реалізації товарно-матеріальних цінностей (ПММ), за готівкові кошти, без відображення вказаних операцій у податковій звітності та бухгалтерському обліку, з метою особистого збагачення.
Посадові особи та працівники підконтрольних суб'єктів господарської діяльності серед яких наступні: ПП «Мотор-Сервіс» код ЄДРПОУ 23583872, ТОВ «ФЕОН 2020» код ЄДРПОУ 38833325, ТОВ «АССА ПП» код ЄДРОПУ 33640238, ТОВ «АВТО СТАРТ» код ЄДРПОУ 38084752, ТОВ «ТЕРРА ПЛЮС» код ЄДРПОУ 31581403, ФОП ОСОБА_12 РНОКПП НОМЕР_3 , ТОВ «ЮТЕКС ОЙЛ» код ЄДРПОУ 37800037, ТОВ «ЗІФФЕЙН» код ЄДРПОУ 41846727, ФОП ОСОБА_13 РНОКПП НОМЕР_4 , ДП «ЗАРУБИНСЬКИЙ СПИРТЗАВОД» код ЄДРПОУ 00375065, ПАТ «ПРИРОДНІ РЕСУРСИ» код ЄДРПОУ 33100376, ТОВ «ОБЕРОН-ВУГІЛЛЯ» код ЄДРПОУ 19099047, ТОВ «АССА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 45584996), здійснюють виготовлення та зберігання пального неналежної якості, з метою його транспортування та подальшої незаконної реалізації підакцизного товару (пального) через мережу автомобільних заправних станцій на території Київської області та інших регіонів України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду від 16.07.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Глухий тупік, будинок 2, який відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна на праві власності належить ОСОБА_9 та яким користується ОСОБА_8 .
Згідно даних протоколу обшуку від 16.07.2025 року, цього ж дня проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено зошит із чорновими записами; мобільний телефон марки Redmi model 23124RA7EO, IMEI НОМЕР_1 з сім карткою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , купюри, схожі на грошові кошти, у сумі в національній та іноземній валюті (400 000 гривень та 356 000 Євро).
Постановою старшого детектива територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_14 від 16.07.2025 року, виявлені та вилучені вищевказані речі визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
18.07.2025 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку 16.07.2025 за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Глухий тупік, будинок 2, а саме: зошит із чорновими записами; мобільний телефон марки Redmi model 23124RA7EO, IMEI НОМЕР_1 з сім карткою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , купюри, схожі на грошові кошти, у сумі в національній та іноземній валюті (400 000 гривень та 356 000 Євро).
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22.07.2025 задоволено частково клопотання прокурора та накладено арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, на майно, виявлене та вилучене 16.07.2025 за результатом обшуку, проведеного за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Глухий тупік, буд. 2, а саме на:
- зошит із чорновими записами;
- мобільний телефон марки Redmi model 23124RA7EO, IMEI НОМЕР_1 , з сім карткою НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 .
У задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі в національній та іноземній валюті 400 000 гривень та 356 000 Євро, належні ОСОБА_9 - відмовлено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена в частині відмови в накладенні арешту на вилучені грошові кошти у сумі в національній та іноземній валюті 400 000 гривень та 356 000 Євро то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо відмови в арешті грошових коштів, що були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Глухий тупік, буд. 2.
Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно ніким не оскаржена, а відтак колегією суддів не перевіряється.
Постановляючи ухвалу в частині відмови у накладенні арешту на вилучені за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Глухий тупік, буд. 2 грошові кошти, слідчий суддя посилався на недоведеність стороною обвинувачення відповідності вказаного майна ознакам речових доказів.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Так, обґрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на майно, вилучене 16.07.2025 за результатом обшуку, проведеного за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Глухий тупік, буд. 2, прокурор у клопотанні посилався на необхідність збереження даного майна як речових доказів у кримінальному провадженні.
Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вилучені грошові кошти, прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту даного майна, як збереження речових доказів.
Так, надані суду матеріали не містять відомостей та даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
Як клопотання прокурора, так і постанова про визнання майна речовими доказами, містять лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин імовірного вчинення кримінального правопорушення та перелік норм КПК України щодо арешту майна з метою збереження речових доказів, без належного обгрунтування, за яким із критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, грошові кошти в сумі 400 000 гривень та 356 000 Євровизнані речовими доказами.
У клопотанні не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вилучених грошових коштів, та яким чином арешт такого майна сприятиме повному та неупередженому розслідуванню кримінального провадження відповідно до норм ст. 2, ч. 2 ст. 170 КПК України.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 07.06.2007 по справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість використанні державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вилучені грошові кошти не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відтак, на переконання колегії суддів, прокурор у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, арешт на вилучені грошові кошти в сумі 400 000 гривень та 356 000 Євро не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора зведені до обгрунтування підстав для накладення арешту на вилучені зошит із чорновими записами тамобільний телефон, на які слідчим суддею накладено арешт. Натомість, апеляційна скарга не містить обгрунтованих доводів щодо незаконності ухвали слідчого судді в частині відмови в накладенні арешту на вилучені грошові кошти.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку в частині відмови в накладенні арешту на вилучені грошові кошти, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3