30 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 08.08.2025 задоволено клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене 05.08.2025 року під час проведення огляду місця події, а саме: автобус марки Mersedes-Benz 709 білого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , зі свіжозрізаними гілками та листям зеленого кольору, а також стовбури зрізаних дерев породи «ясен» зі слідами механічного спилу різної довжини та діаметру у загальній кількості 59 шт., із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль марки Mersedes-Benz 709 білого кольору д.н.з НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що приймаючи рішення про накладення арешту на автомобіль, слідчим суддею _____________________________________________________________________________
Справа № 372/448325-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6615/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
не було враховано можливість використання автобуса марки Mersedes-Benz д.н.з НОМЕР_1 , як доказу у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею проігноровано твердження та докази представника власника майна, що свідчать про відсутність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, а також те, що вказаний автобус не підпадає під ознаки речового доказу.
Вказаний автомобіль не використовувався для безпосередньої порубки дерев, не містить інструментів чи пристроїв, якими здійснювався спил. Жодних доказів, що саме цим автомобілем перевозилась незаконно зрізана деревина, у матеріалах справи немає.
Станом на момент огляду місця події, 04.08.2025 року в середині вищевказаного автобуса марки не знаходилась значна кількість свіжозрізаних гілок та листя зеленого кольору, як зазначено в клопотанні, а натомість знаходилась незначна купка сміття (сухе листя та хмиз). Ці обставини підтверджуються відеозаписами та фотознімками з місця події.
Гілки з листям зеленого кольору, а також стовбури гілок без листя, які на даний час знаходяться в середині транспортного засобу, були поміщенні до зазначеного автомобіля самими працівниками поліції під час проведення огляду місця події.
Посилаючись на відсутність події кримінального правопорушення, апелянт зазначала, що земельні ділянки, на яких проведено огляд, є землями комунальної власності, а не території зелених насаджень загального користування. Вказані земельні ділянки передані ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11 для провадження підприємницької діяльності.
04.08.2025 року ФОП ОСОБА_10 та ОСОБА_11 найняли людей для очищення цих земельних ділянок від чагарників, хмизу, листя, бур'янів та побутового сміття, жодної вирубки дерев в ході очищення земельної ділянки не здійснювали.
05.08.2025 року, після проведення огляду місця події працівниками поліції, на вказані земельні ділянки виїздила комісія Української міської ради з метою проведення обстеження, та за результатами огляду, комісією складено акт обстеження земельних ділянок, в якому не зафіксовано жодного факту незаконної порубки дерев, не виявлено слідів спилу саме дерев породи "ясен" у вказаній кількості, не встановлено наявності шкоди.
Однак вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області розслідується кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111230001493 від 05.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що невстановленою групою осіб 04.08.2025 року на земельній ділянці, що відноситься до території зелених насаджень загального користування с. Витачів, Обухівського району Київської області, вчинено незаконну порубку дерев породи "ясен" в кількості 20 шт., що спричинило істотну шкоду.
Згідно даних протоколу огляду від 04.08.2025, у період з 20 год. 40 хв. 04.08.2025 року по 01 год. 06 хв. 05.08.2025 оглянуто земельну ділянку із географічними координатами 50.106070, 30.885194 та 50.106173, 30.885287, що знаходиться в селі Витачів, Обухівського району Київської області, в ході якого вилучено автобус марки Mersedes-Benz 709 білого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , всередині якого, як зазначено в протоколі, знаходились значна кількість свіжозрізаних гілок та листя зеленого кольору. Крім цього, поруч із вказаним транспортним засобом було виявлено 2 купи свіжозрізаних сироростучих дерев породи «ясен» зі слідами механічного спилу різної довжини та діаметру у кількості 24 шт. та 35 шт. Також на вказаній ділянці виявлено 20 свіжозрізаних пнів сироростучих дерев породи «ясен», діаметрами 6х7 см., 8х8 см., 8х8 см., 8х9 см., 6,5х7 см., 6,5х6,5 см., 8х8 см., 7х6 см., 9х7 см., 13х12,5 см., 6х7 см., 9х13,5 см., 10х10,5 см., 9х8 см., 7х6,5 см., 7,5х7,5 см., 9х8 см., 9,5х9,5 см., 10х12 см., 9х7 см., зі слідами механічного спилу, до ступня припинення росту.
Постановою заступника начальника відділення Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 від 05.08.2025 вищевказане майно. утому числі автобус марки Mersedes-Benz 709 білого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
05.08.2025 прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Обухівського районного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 05.08.2025 року під час проведення огляду місця події, а саме: автобус марки Mersedes-Benz 709 білого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , зі свіжозрізаними гілками та листям зеленого кольору, а також стовбури зрізаних дерев породи «ясен» зі слідами механічного спилу різної довжини та діаметру у загальній кількості 59 шт., із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 08.08.2025 задоволено клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене 05.08.2025 року під час проведення огляду місця події, а саме: автобус марки Mersedes-Benz 709 білого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 , зі свіжозрізаними гілками та листям зеленого кольору, а також стовбури зрізаних дерев породи «ясен» зі слідами механічного спилу різної довжини та діаметру у загальній кількості 59 шт., із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена в частині накладення арешту на належний ОСОБА_7 автобус марки Mersedes-Benz 709 білого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту вказаного транспортного засобу. Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно колегією суддів не перевіряється.
Із висновками слідчого судді про наявність підстав для арешту вилученого транспортного засобу з метою його збереження як речових доказів, погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вилучений транспортний засіб, з тих підстав, що вказаний автомобіль був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та може містити відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, у встановленому законом порядку визнаний речовим доказом у межах кримінального провадження № 12025111230001493, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучений транспортний засіб, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, передане, пошкоджене, відчужене або зникнути.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання апелянта на невідповідність вилученого транспортного засобу критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучений транспортний засіб був знаряддям кримінального правопорушення, та може містити відомості, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для арешту даного майна як речових доказів з метою збереження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність складу та події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, а також на те, що станом на момент огляду місця події, 04.08.2025 року в середині вищевказаного автобуса знаходилась незначна купка сміття (сухе листя та хмиз), а гілки з листям зеленого кольору, а також стовбури гілок без листя, які на даний час знаходяться в середині транспортного засобу, були поміщенні до зазначеного автомобіля самими працівниками поліціїпід час проведення огляду місця події, колегія суддів вважає передчасними.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Наявні на момент розгляду клопотання відомості не перешкоджають накладенню арешту на вилучений автомобіль за наведених стороною обвинувачення підстав, та на даному етапі досудового розслідування сукупність долучених до клопотання матеріалів є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, вилученого під час огляду місця події.
Разом з тим, вищенаведені доводи апелянта на спростування викладених у клопотанні обставин кримінального правопорушення, підлягають перевірці під час подальшого досудового розслідування, яке на даний час триває.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на вилучений транспортний засіб, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3