30 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.09.2025 задоволено клопотання слідчого 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування, а саме до 10.10.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або визначити підозрюваному розмір застави відповідно до вимог КПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що в ____________________________________________________________________________________
Справа № 761/36520/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/7148/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
оскаржуваній ухвалі слідчий суддя послався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак не навів жодного конкретного доказу на їх підтвердження.
Зокрема, твердження про можливість переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду ґрунтуються виключно на припущеннях.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про спроби підозрюваного уникати слідства, а його поведінка навпаки є прямим свідченням готовності співпрацювати з органом досудового розслідування.
Стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів про начебто активне застосування ОСОБА_6 заходів конспірації та можливість використання таких навичок у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Наявність у ОСОБА_6 постійного місця проживання, офіційної роботи, дружини, малолітньої дитини, матері ОСОБА_10 , яка є дитиною-війни пенсійного віку та потребує турботи з боку підозрюваного та стан здоров'я ОСОБА_6 , який раніше не судимий, безумовно свідчать про сталі соціальні зв'язки та відсутність підстав вважати його схильним до переховування.
Зазначений в ухвалі ризик впливу на свідків зводиться лише до посилання на загальні норми законодавства, без наведення будь-яких конкретних фактів чи доказів, які б свідчили про намагання ОСОБА_6 здійснити такий вплив.
Також апелянт вказував, що органом досудового розслідування проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , здійснено огляд його мобільного телефону та робочого автомобіля, у зв'язку з чим усі потенційно значимі предмети й документи вже вилучені та оглянуті стороною обвинувачення.
За таких обставин, твердження про існування ризику знищення доказів є суто гіпотетичним і не підтверджується жодними фактичними даними.
На думку апелянта, у разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, він фізично не матиме можливості знищити чи спотворити будь-які речі чи документи, оскільки всі необхідні слідчі дії в цій частині вже проведені.
Також апелянт вказував, що відсутність дисциплінарних стягнень та стабільне працевлаштування свідчать про високий рівень правосвідомості та соціальної відповідальності. Така характеристика нівелює припущення про можливість переховування від слідства, впливу на свідків чи вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 має ІІ групу інвалідності, а також має тяжке хронічне захворювання - цукровий діабет, що потребує постійного медичного контролю та специфічного способу життя.
Умови утримання в СІЗО об'єктивно не дозволяють забезпечити необхідний рівень медичного догляду, дотримання режиму лікування та харчування.
Відсутність своєчасного доступу до лікарських засобів або кваліфікованої медичної допомоги у випадку ускладнень становитиме реальну небезпеку для життя та здоров'я ОСОБА_6 .
Також, слідчим суддею неправомірно не визначено розмір застави.
Посилання на воєнний стан і статті 109-114-2 КК України, як на підставу для відмови у визначенні розміру застави, не може вважатися належним та достатнім обґрунтуванням, оскільки провадження охоплює також обвинувачення за ч. 3 ст. 369-2 КК України, яка не належить до переліку злочинів, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України, за якими застава не застосовується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000743 від 21.06.2025, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК Украі?ни.
Згідно даних клопотання, ОСОБА_6 намагався перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особливий період, в частині проведення законних мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_11 , однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними, для доведення злочину до кінця, оскільки 09.07.2025 був затриманий співробітниками Служби безпеки України.
Крім того, 09.07.2025 приблизно о 11 год. 30 хв., перебуваючи на паркувальному майданчику біля будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_11 передав ОСОБА_6 , а останній отримав неправомірну вигоду в розмірі 11 000 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 460 240 гривень), за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення службовими особами медичного закладу та ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо встановлення ОСОБА_11 3 групи інвалідності та визнання його придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (тилових підрозділах).
09.07.2025 о 13 год. 58 хв., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Цього ж дня, 09.07.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у незакінченому замаху на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України; одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2025 підозрюваному ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, до 06.09.2025 року.
Постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 від 26.08.2025, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000743 від 21.06.2025 до трьох місяців, тобто до 09.10.2025.
01.09.2025 слідчий 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України старший лейтенант юстиції ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 09.10.2025, без права внесення застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.09.2025 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування, а саме до 10.10.2025 включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК Украі?ни, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК Украі?ни.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, їх особливу небезпеку та наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших учасників у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував характеризуючи дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, репутацію, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без здійснення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , його стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання та роботи, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, водночас враховуючи тяжкість та конкретні обставини інкримінованих підозрюваному злочинів, вчинених в умовах воєнного стану, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1 КК України та зміст підозри.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, згідно положень ч. 6 ст. 176 КПК, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, або визначення йому розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та підозрюваних безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні зі свідком та іншими учасниками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про існування інших ризиків, зокрема знищення, приховання та спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки досудове розслідування триває, наразі здійснюються заходи з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки тяжкість настання ймовірного покарання може спонукати його до вчинення дій чи бездіяльності для його уникнення. Крім того, зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним, шляхом зловживання процесуальними правами шляхом неявки для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
При цьому, посилання захисника на те, що підозрюваний раніше не судимий, працевлаштований, не має дисциплінарних стягнень, має постійне місце проживання, має на утриманні матір пенсійного віку, має дружину, малолітню дитину, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, однак обґрунтовано визнані такими, що не спростовують висновок щодо існування ризиків у кримінальному провадженні та не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Ураховуючи обсяг підозри, ступінь вірогідності настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначення підозрюваному застави у порядку ч. 3 ст. 183 КПК України не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків. При цьому, слідчий суддя належним чином умотивував вказаний висновок, а відтак доводи апелянта у цій частині є безпідставними.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Матеріали справи не містять та захисником не надано медичних висновків щодо неможливості утримання під вартою ОСОБА_6 у зв'язку із наявними у нього захворюваннями, та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах слідчого ізолятора, а тому посилання захисника про наявність у підозрюваного групи інвалідності та хронічного захворювання, самі по собі, не можуть бути достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисникаОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3