Справа №761/33804/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6938/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
29 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні №№ 12024080000000226 - начальника Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання начальника Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024080000000226 від 15.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України, а саме: на мобільний телефон iPhone 12 Pro синього кольору в чохлі, вилучений 07.08.2025 в ході обшуку в кв. АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні №№ 12024080000000226 - начальник Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт вилучений 07.08.2025 мобільний телефон iPhone 12 Pro синього кольору в чохлі, під час проведення обшуку в кв. АДРЕСА_1 , зокрема позбавити володільця майна - права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, з метою збереження речових доказів.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необгрунтованою, невмотивованою та не ґрунтується на нормах КПК України, а також не відповідає фактичним обставинам.
Апелянт вказує на те, що слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна не враховано, що вилучений мобільний телефон визнано у кримінальному провадженні речовим доказом та долучено до кримінального провадження як речовий доказ, який в подальшому буде використаний при проведенні комп'ютерно-технічної експертизи, з метою виявлення та фіксації інформації та інших відомостей (листування, вхідних та вихідних дзвінків з підозрюваним та іншими особами, які причетні до скоєння вказаного злочину, чорнові записи, електронні документи, тощо), що підтверджують факт вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вилученого майна.
Суд першої інстанції зазначив, що у клопотанні належним чином не доведено той факт, що мобільний телефон, який не оглянутий, про арешт якого наполягає прокурор, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та має значення речових доказів для кримінального провадження № 12024080000000226 від 15.05.2024 року. З урахуванням тих даних, які внесені до ЄРДР. Дані про використання мобільного телефону, інші відомості про відповідність майна ознакам ст. 98 КПК України щодо речових доказів, не встановлені. Таким чином, відсутні підстави уважати, що вказане майно є доказом в межах кримінального провадження.
Проте, твердження суду фактично суперечить дослідженими в ході розгляду клопотання обставинам, а саме фінансово-господарська діяльність ТОВ «Фундамент-Л», ПП «Фундамент-М», ТОВ «МЕЛСІТІ», ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД», ПП «МОРЕНА СК» та ТОВ «АЛЬЯНС СОМ» фактично контролюється однією особою - ОСОБА_8 , що інкримінується останньому як механізм заволодіння грошовим коштами держави через підконтрольні йому компанії.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 є менеджером компанії ТОВ «МЕЛСІТІ», яка безпосередньо контролюється підозрюваним ОСОБА_8 , підтримує з ним постійне спілкування, в тому числі за допомогою власного мобільного телефону, який був вилучений під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим у ньому можуть міститись відомості у вигляді листування в месенджерах, вхідні та вихідні дзвінки з підозрюваним та іншими особами, які причетні до скоєння вказаного злочину, чорнові записи, електронні документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності підконтрольних підприємств ОСОБА_8 , тощо. Таким чином, з метою виявлення та фіксації зазначених відомостей, що мають доказове значення у вказаному кримінальному провадженні, на даний час у органу досудового розслідування виникла необхідність в проведенні комп'ютерно-технічної експертизи по вилученому мобільному телефону, який перебував у постійному користуванні ОСОБА_9 , в тому числі на момент скоєння кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою накласти арешт на майно, зазначене у клопотанні, думку представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024080000000226 від 15.05.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 37-Р від 19 січня 2024 р. «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» на Запорізьку область виділено державні кошти у сумі 2,3 млрд. грн. для проведення робіт із будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, фортифікаційного обладнання оборонних рубежів, улаштування системи невибухових загороджень на території Запорізької області. Одним із розпорядників вказаних коштів визначено Мелітопольську районну державну адміністрацію Запорізької області.
У подальшому 14.02.2024 між Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області (Замовник) та підконтрольним ОСОБА_8 ТОВ «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» (ЄДРПОУ - 41400018) (підрядник) без проведення тендеру укладено прямий договір №05-16/12 про виконання робіт на об'єкті «Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Запорізької області (ВОП розмір 300x580)» на загальну суму 28 484 005,77 грн. У подальшому на підставі складених та підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в перераховано кошти на зазначену суму.
Крім того, 14.02.2024 між Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області (Замовник) та підконтрольним ОСОБА_8 TOB «MEЛCITI» (ЄДРПОУ - 41490056) (Підрядник) без проведення тендеру укладено прямий договір №05-16/11 про виконання робіт на об'єкті «Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Запорізької області (ВОП розмір 350x400)» на загальну суму 37 599 588,12 грн. У подальшому на підставі складених та підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в перераховано кошти на зазначену суму.
Відповідно до висновку комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи встановлено завищення середньоринкової вартості будівельних матеріалів а саме: «стовпчики для огорожі Ст-1 (стовпчики металеві)», «піраміда», «лісоматеріали круглі д. 150-250 мм», «праймер бітумно-каучуковий», «сітка металева 100x100, д.6 мм», а також розмір матеріальних збитків внаслідок виконання робіт по об'єкту будівництва «Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Запорізької області (ВОП розмір 300x580)» за договором № 05-16/12 від 14.02.2024, укладеним між Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області (ЄДРПОУ - 02126314) та ТОВ «Проектно- будівельна компанія «АКВІ-БУД» (ЄДРПОУ - 41400018), який складає 1 233 523,25 грн. без ПДВ.
Відповідно до висновку комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи встановлено завищення середньоринкової вартості будівельних матеріалів а саме: «стовпчики для огорожі Ст-1 (стовпчики металеві)», «піраміда», «лісоматеріали круглі д. 150-250 мм», «праймер бітумно-каучуковий», «сітка металева 100x100, д.6 мм», а також розмір завданих матеріальних збитків внаслідок виконання робіт по об'єкту будівництва «Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Запорізької області (ВОП розмір 350x400)» за договором № 05-16/11 від 14.02.2024, укладеним між Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області (ЄДРПОУ - 02126314) та TOB «MEJICITI» (ЄДРПОУ - 41490056) складає 4 191 656,50 грн. без ПДВ.
Також проведеним аналітичним дослідженням ГУ ДПС у Запорізькій області фінансово-господарської діяльності ТОВ «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» та TOB «MEJICITI» встановлено, що по ланцюгу придбання товарів, на виконання договорів №05-16/11 та №05-16/12, підконтрольні ОСОБА_8 ТОВ «Мелсіті» (код ЄДРПОУ 41490056) та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» (ЄДРПОУ - 41400018) придбавали товар за завищеними цінами у ПП «Морена СК» (код ЄДРПОУ 43508227), ТОВ «Альянс Сом» (код ЄДРПОУ 43524825), ТОВ «Вільногірський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 1350073), ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 55» (код ЄДРПОУ 8680075) та ТОВ «Фундамент-Л» (код ЄДРПОУ 44773989), одноосібним власником і директором якого є ОСОБА_8 .
Керівником та засновником ТОВ «Фундамент-Л» є ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), який також є керівником та засновником ПП «Фундамент-М» (ЄДРПОУ -39603151) IP-адреса якого НОМЕР_2 співпадає з ІР-адресою ТОВ «МЕЛСІТІ», ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ- БУД», ПП «МОРЕНА СК» та ТОВ «АЛЬЯНС СОМ», тобто податкова звітність указаних підприємств подається з однієї ІР-адреси НОМЕР_2 .
Таким чином встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Фундамент-Л», ПП «Фундамент-М», ТОВ «МЕЛСІТІ», ТОВ «ПРОЕКТНО- БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД», ПП «МОРЕНА СК» та ТОВ «АЛЬЯНС СОМ» контролюється однією особою - ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).
До того ж, проведеними у кримінальному провадженні негласними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що директор ТОВ «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» ОСОБА_11 та директор ТОВ «МЕЛСІТІ» ОСОБА_12 фактично не здійснюють управління фінансово-господарською діяльністю даних товариств, оскільки ОСОБА_11 надає послуги в таксі, а ОСОБА_12 послуги із продажу продуктів та пивних напоїв.
Технічний нагляд у будівництві за указаними вище договорами здійснював ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_3 ) на підставі договорів, укладених з Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області, який також є директором ТОВ «ТЕХПРОЕКТ-М» (ЄДРПОУ 43442203), яке здійснює технічний нагляд у аналогічному будівництві за договорами укладеними управлінням капітального будівництва Запорізької ОДА.
З огляду на викладене 07.08.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук в квартирі де мешкає менеджер ТОВ «Мелсіті» ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено джерела доказів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: мобільний телефон iPhone 12 Pro синього кольору в чохлі.
Виявлений та вилучений мобільний телефон визнано у кримінальному провадженні речовим доказом та долучено до кримінального провадження як речовий доказ і буде використаний при проведенні компютерно-технічних експертиз.
12.08.2025 начальник Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024080000000226 від 15.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України, а саме: на мобільного телефону iPhone 12 Pro синього кольору в чохлі, який вилучений 07.08.2025 в ході обшуку в кв. АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення володільця майна - права на відчужування, розпорядження та/або користування майном, з метою збереження речових доказів.
19.08.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказаного клопотання прокурора про арешт майна.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив, що на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що мобільний телефон, який не оглянутий, про арешт якого наполягає прокурор, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та має значення речових доказів для кримінального провадження № №12024080000000226 від 15.05.2024 року. З урахуванням тих даних, які внесені до ЄРДР. Дані про використання мобільного телефону, інші відомості про відповідність майна ознакам ст. 98 КПК України щодо речових доказів, не встановлені. Таким чином, відсутні підстави уважати, що вказане майно є доказом в межах кримінального провадження.
Аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а також недоведеність прокурором факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та не може бути підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв'язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Враховуючи наведене, слідчий суддя не знайшов достатніх правових підстав для задоволення клопотання начальника Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024080000000226 від 15.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку, що прокурором не наведено достатніх підстав, щодо доцільності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з огляду на приписи ст. 98 КПК України.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, колегією суддів встановлено підстави для його задоволення, так як прокурором доведено необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Зокрема 07.08.2025 на підставі ст. 98 КПК України детективом БЕБ винесено постанову про визначення зазначеного майна речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024080000000226 від 15.05.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України /т.1 а.с. 28-29/.
При цьому проведення обшуку 07.08.2025 в квартирі де мешкає менеджер ТОВ «Мелсіті» ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , відбулося на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2025, /т.1 а.с. 17-21/, в ході якого було виявлено та вилучено джерела доказів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: мобільний телефон iPhone 12 Pro синього кольору в чохлі.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вищевказане майно підлягало арешту з тих підстав, що воно є речовим доказом у межах кримінального провадження № 12024080000000226 від 15.05.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речового доказу, з метою його збереження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майном.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження, як речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні №№ 12024080000000226 - начальника Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024080000000226 від 15.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 209 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон iPhone 12 Pro синього кольору в чохлі, який вилучений 07.08.2025 в ході обшуку в кв. АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_9 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4