Справа №757/25024/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5419/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
29 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 ,на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене у ході обшуку від 28.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2025 у справі № 757/23283/25-к у приміщенні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільний телефон «Apple» Ipone 14 PRO IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про накладення арешту на мобільний телефон Apple Ipone 14 PRO.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Допущено неповноту судового розгляду, а також наявна невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт вказує на те, що мобільний телефон не є речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України. Вилучення мобільного телефону було санкціоновано виключно для зняття інформації, а не з метою подальшого його утримання. Мобільний телефон не пов'язаний із підозрою у злочині. Особа, у якої вилучили мобільний телефон, не є підозрюваним та він не підлягає спеціальній конфіскації. В оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування причин віднесення мобільного телефону до категорії речових доказів.
Також апелянт зазначає, що арешт є непропорційним, порушує принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В судове засідання прокурор та власник майна не з'явилися, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавали, а тому враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, якими передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. А також, ч. 4 ст. 405 КПК України, якою передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Відтак, колегія суддів з урахуванням зазначеного, прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора та власника майна що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024000000000560 від 18.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 321, ч. 2 ст. 321-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на даний час на території України діє організована злочинна група, учасники якої попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконний збут сильнодіючих речовин та сильнодіючих лікарських засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, без спеціального на те дозволу, організованою групою, в особливо великих розмірах. Учасники організованої групи об'єднані єдиним планом, відомими усім членам, з чітким розподілом функцій учасників групи, які спрямовані на досягнення злочинного плану.
Указані сильнодіючі речовини, сильнодіючі лікарські засоби, фальсифіковані лікарські засоби, а також препарати, які містять їх в собі, учасники організованої групи пересилають з метою збуту як на території України, так і на території країн Європейського Союзу шляхом здійснення поштових відправлень у ТОВ «Нова Пошта», «Укрпошта» та інших, використовуючи при цьому вигадані анкетні дані та одноразові абонентські номери з метою конспірації.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що учасники групи також здійснюють виробництво, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту, а також збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів, зокрема тих, які містять у своєму складі діючі речовини, яким присвоєно код АТС: Anastrozole (код АТС L02BG03), Cabergoline (код АТС G02CB03, N04BC06), Clenbuterol (код АТС R03CC13, R03AC14, R03CC63), Clomifen (код АТС G03GB02), Glutathione (код АТС: М03АВ32), Gonadotropin (код АТС: G03GA), Liothyronine (код АТС: H03AA02), Mesterolone (код АТС: G03BB01), Metenolone (код АТС А14АА04), Oxandrolone (код АТС А14АА08), Oxymetholone (код АТС А14АА05), Sildenafil (код АТС G04BE03), Somatropin (код АТС H01FC01), Stanozolol (код АТС А14АА02), Tadalafil (код АТС G04BE08), Tamoxifen (код АТС: L02BA01), Testosterone (код АТС: G03BA03), Acetylsalicylic (23 коди АТХ) та інші, за допомогою інформаційних систем, у тому числі Інтернету, у великих розмірах.
Департаментом карного розшуку Національної поліції України, за результатом виконаного доручення в порядку ст. 40 КПК України встановлено, що активним учасником вказаної групи є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де може зберігати сильнодіючі речовини та сильнодіючі лікарських засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, фальсифіковані лікарські засоби та обладнання для їх виготовлення.
28.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/23283/25-к) проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено, зокрема: мобільний телефон марки «Apple» Ipone 14 PRO IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 28.05.2025 мобільний телефон визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
29.05.2025 прокурор відділу Офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке вилучено у ході обшуку 28.05.2025 проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2025 (справа № 757/23283/25-к) у приміщенні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено, мобільний телефон марки «Apple» Ipone 14 PRO IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , з метою збереження речових доказів.
12.06.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке вилучене у ході обшуку від 28.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2025 у справі № 757/23283/25-к у приміщенні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільний телефон «Apple» Ipone 14 PRO IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , з метою забезпечення збереження речових доказів.
Розглядаючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №12024000000000560 від 18.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 321, ч. 2 ст. 321-1 КК України,слідчий суддя, дійшов висновку про його задоволення та накладення арешту на вилучене майно, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України, яке може бути предметом злочину та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №12024000000000560 від 18.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 321, ч. 2 ст. 321-1 КК України, та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та є речовим доказом в кримінальному провадженні №12024000000000560 від 18.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 321, ч. 2 ст. 321-1 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Щодо зауважень апелянта, що підстави для вилучення мобільного телефону були відсутні, оскільки вилучення мобільного телефону було санкціоновано виключно для зняття інформації, а не з метою подальшого його утримання, то вони не заслуговують на увагу, виходячи з того, що чинним КПК України не передбачено заборони вилучати речі та предмети, які не входять до переліку, зазначеного в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук.
Відповідно до ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
А тому, вищевказані твердження апелянта не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4