Житомирський апеляційний суд
Справа №295/13453/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/720/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 02 жовтня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на повідомлення про підозру щодо нього у кримінальному провадженні №42023062360000036 за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191КК України,-
Вказаною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру щодо нього у кримінальному провадженні №42023062360000036 за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191КК України.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_7 не надано достатніх доказів на підтвердження викладених у скарзі доводів та відсутності підстав для скасування повідомлення про підозру.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру.
Зазначає, що з відкритих джерел мережі інтернет, а саме з сайту «Єдиний державний реєстр судових рішень», йому стало відомо, що 21.07.2025 органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру, згідно якого ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Це повідомлення фактично не вручено з дотриманням ст.ст. 111, 135, 276-278 КПК України, а направлено «за місцем роботи» ОСОБА_7 - до ГУНП в Житомирській області (м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5-37), хоча дійсне місце роботи - СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області (Житомирська область, м. Овруч, вул. Б. Хмельницького, 42), а також до житлово - експлуатаційної організації до ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Житомир» (хоча фактичне місце проживання у зв'язку з проходженням служби - м. Овруч), за зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_1 , він не проживає з 2014 року, про що достовірно відомо органу досудового слідства.
На думку ОСОБА_7 , вручення підозри має порушення процесу, порядку здійснення повідомлення про підозру ( ОСОБА_7 жодним чином не викликався до органу досудового розслідування для вчинення процесуальних дій, повідомлення про підозру не вручено колу близьких родичів, для передачі останньому, не направлено за відомим фактичним місцем роботи, не направлено на номери відомих телефонних месенджерів; відсутність обов'язкових елементів повідомлення про підозру, не роз'яснено права та обов'язки, тобто фактично не вручена, а направлена на адреси, які жодним чином не дотичні до ОСОБА_7 ;
Крім того,вказує, що повідомлення про підозру не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК України є грубим порушенням права на захист; повідомлення про підозру містить відомості, які жодним чином не підтверджуються доказами, аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;
Твердить, що матеріали кримінального провадження № 42023062360000036 від 26.12.2023 не містять жодного підтверджуючого документу про передачу вилучених грошових коштів ОСОБА_7 та факту перебування вилучених грошових коштів у його віданні.
Заслухавши доповідь судді, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні підозрюваним, його захисником чи законним представником можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України
Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Статтею 277 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Так, апеляційний суд критично оцінює доводи підозрюваного ОСОБА_7 з приводу того, що повідомлення про підозру належним чином не було йому вручено, з таких підстав.
Частиною 1 ст. 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні, згідно із приписами ч. 3 ст. 111 КПК України, здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
При цьому, глава 11 КПК України містить нормативне регулювання здійснення в кримінальному провадженні викликів слідчим, прокурором, а також регулює судовий виклик та привід.
За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023062360000036 від 26.12.2023 року, відомості по якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 367 КК України.
В рамках відповідного провадження 21.07.2025 року керівником другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.
Згідно повідомлення особа підозрюється у привласнені чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді з приводу того, що орган досудового розслідування дотримався передбачених КПК України вимог щодо виклику особи для повідомлення про підозру.
Як вбачається зі змісту самої скарги складене повідомлення про підозру направлене до ГУНП в Житомирській області та, одночасно до житлово - експлуатаційної організації.
ОСОБА_7 проходив службу в НПУ на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 29.12.2023 року ( а.п. 28, 29).
На час складення повідомлення про підозру ОСОБА_7 проходив службу у вказаному відділі, звільнений на підставі наказу від 08.08.2025 року за № 487 о/с
Повідомлення про підозру направлено за місцем роботи підозрюваного - територіального органу поліції - Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у структурі якого, в свою чергу, діє відділ поліції, де особа проходила службу.
Повідомлення про підозру, як зазначає в апеляційній скарзі скаржник, скероване до житлово-експлуатаційної організації за зареєстрованим місцем проживання.
У поданій скарзі відсутні будь-які відомості про інше місце проживання особи на час направлення повідомлення про підозру. Адреса проживання дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , ( АДРЕСА_2 ) .
Належне вручення повідомлення про підозру підтверджено також змістом ухвали слідчого судді від 04.08.2025 року про надання дозволу на затримання ОСОБА_7 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді втримання під вартою, де слідчим суддею встановлено вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру із дотриманням порядку, передбаченого ст.ст. 111, 153, 278 КПК України ( а.п. 54-55).
В матеріалах скарги містяться повістки про виклик ОСОБА_7 до слідчого для участі в слідчих діях на 25.07.2025, 28.07.2025, 29.07.2025, які вручено матері ОСОБА_10 , однак підозрюваний ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не прибув, про причини неявки не повідомив (а.п. 25-27).
01.08.2025 слідчим винесено постанову про оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_7 у зв'язку з тим, що він переховується від органу досудового розслідування.
Відтак, з огляду на вищезазначені заходи вчинені слідчим з метою повідомлення ОСОБА_7 про підозру, апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді про те, що органом досудового розслідування з належною відповідальністю здійснено необхідні дії щодо доведення повідомлення про підозру до відома ОСОБА_7 та вжито достатніх заходів щодо встановлення місця його перебування.
Окрім того, колегія суддів переконана про те, що факт обізнаності ОСОБА_7 про підозру у вчиненні інкримінованого йому злочину та набуття ним статусу підозрюваного додатково підтверджується поведінкою останнього та тим, що він з дня повідомлення йому про підозру користується наданими йому ст. 42 КПК України правами, та оскаржує повідомлення про підозру.
На переконання колегії суддів висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, є переконливими та обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, про недоведеність підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42023062360000036.
Апеляційний суд звертає увагу, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, та наявності об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При вирішенні питання про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, з урахуванням якої, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Оцінюючи в сукупності обставини провадження апеляційний суд вбачає, що обґрунтованість підозри, в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, у зазначеному випадку, присутня.
Також, апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а також кваліфікацію її дій та оцінку фактичних обставин справи. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, при перевірці доводів апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_7 , процесуальних порушень вимог Глави 22 КПК України, якими визначено випадки, зміст, порядок повідомлення про підозру, апеляційним судом не встановлено, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив в задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру щодо нього.
Доводи підозрюваного ОСОБА_7 про відсутність беззаперечних доказів, що підтверджують причетність його до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, на думку колегії суддів є помилковими, оскільки зміст та обсяг наданих стороною обвинувачення доказів є достатніми для того, щоб будь-яка розсудлива та незацікавлена особа могла дійти висновку про те, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Всі доводи ОСОБА_7 на які він посилається в своїй апеляційній скарзі, були предметом розгляду слідчим суддею, і їм дано правову оцінку, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Тому в апеляційного суду немає процесуальних підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Незгода ОСОБА_7 з повідомленням про підозру не може бути підставою для її скасування. Слідчий суддя правильно прийшов до переконання, що скарга ОСОБА_7 на повідомлення про підозру не містять правових підстав для її скасування, а наведені ним в скарзі всі доводи переконливо спростовані слідчим суддею, їм надана належна правова оцінка.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського району м. Житомира від 02 жовтня 2025 якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 21.07.2025 щодо нього у кримінальному провадженні №42023062360000036 за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: