Справа № 199/13692/25
(3/199/6906/25)
іменем України
28.10.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши в режимі дистанційного судового провадження об'єднанні в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
-за участю: захисника Григорука Г.П. (в режимі відеоконференції)
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 464273 від 25.09.2025, працівник поліції ставить у провину ОСОБА_1 те, що 25.09.2025 о 01:29 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, останній керував транспортним засобом «BMW 524», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Крім того, ОСОБА_1 25.09.2025 о 01:30 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 524», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор співробітника поліції № 473335, № 473805. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовими повістками. Також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпрі, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, з урахуванням того, що захист ОСОБА_1 на підставі копії ордеру на надання правничої допомоги від 13.10.2025 та витягу із договору про надання правової допомоги від 13.10.2025 здійснює адвокат Григорук Г.П., який запропонував суду проводити розгляд справи без особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , вважаю можливим розгляд об'єднаних справ здійснювати у відсутність останнього.
Постановою суду від 16.10.2025, зазначені справи за клопотанням сторони захисту було об'єднано в одне провадження для спільного розгляду, оскільки справи відносно ОСОБА_1 розглядаються одним і тим же складом суду.
На електронну адресу суду захисник Григорук Г.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 направив письмові пояснення (клопотання про закриття провадження) по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Дане клопотання сторона захисту в судовому засіданні, не оспорюючи факт керування ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі та вказала наступне:
1) працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 причину зупинку транспортного засобу згідно чинного законодавства;
2) звинувачення працівниками поліції ОСОБА_1 , щодо керування транспортним засобом саме в стані наркотичного сп'яніння, при цьому безпідставне застосування відносно останнього сили (витягували з водійського сидіння);
3) складання двох протоколів (ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП) у проміжок 15 хвилин;
4) не пропонування працівниками поліції проходження огляду у медичному закладі ОСОБА_1 , та безпідставна відмова зі сторони поліцейських доставити ОСОБА_1 до медичного закладу;
5) складання двох протоколів без участі свідків, поліцейським, який не представився та не надав свого посвідчення;
6) не застосування працівниками поліції технічних засобів під час події, що мали місце 25.09.2025 о 01:29 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, за участю ОСОБА_1 ;
7) ненадання працівниками поліції водію ОСОБА_2 акту огляду на стан наркотичного сп'яніння;
8) не роз'яснення ОСОБА_1 прав згідно чинного законодавства.
В судовому засіданні адвокат підтримав вказане клопотання та усно додав, що сторона захисту не оспорює факт зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 , 25.09.2025 о 01:29 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, який керував транспортним засобом «BMW 524», державний номерний знак НОМЕР_1 , та додав, що права та обв'язки ОСОБА_1 були роз'яснені поліцейськими вже після складання останніми двох протоколів.
Інших клопотань та доповнень захисник не заявляв, як і не наполягав на виклику свідків по справі.
Вивчивши матеріали об'єданого провадження, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказане рішення ЄСПЛ, яке згідно ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов'язкове і для працівників Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, оскільки відомості зазначені у ньому належним чином не узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464273 від 25.09.2025, працівник поліції ставить у провину ОСОБА_1 те, що 25.09.2025 о 01:29 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, останній керував транспортним засобом «BMW 524», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України. Правопорушення вчинено повторно протягом року (ч. 5 ст. 126 КУпАП).
Як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 464273 від 25.09.2025 долучено:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464273 від 25.09.2025,який складено поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Дніпропетровській області. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Згідно протоколу слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ОСОБА_1 ), роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП, що підтверджується підписом останнього у графі 13, 14, 18 (т. 1 а.с. 1);
- засвідчену копію рапорту працівника поліції, складеного по відношенню ОСОБА_1 , відповідно до якої останній 25.09.2025 о 01:29 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, керував транспортним засобом «BMW 524», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії. Крім того у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, з подальшим складанням відносно особи двох протоколів за ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП (т. 1 а.с. 2);
- картку обліку адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 постановою Зарічного районного суду Сумської області від 24.04.2025 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП (т. 1 а.с. 3);
- довідку старшого інспектора УПП в Дніпропетровській області від 26.09.2025, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував (т. 1 а.с.4);
- переглянутий в судовому засіданні відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції від 25.09.2025.
Суд зазначає, що відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Тобто за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
На переконання суду, уповноваженим працівником поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення не додано до матеріалів справи про адміністративне правопорушення належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 протягом року притягався до адміністративної відповідальності за частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП.
Таким чином, справа за ч. 5 ст. 126 КУпАП не містить доказів того, що у період з 25.09.2024 по 25.09.2025 ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене частинами 2-4 ст. 126 КУпАП, що є обов'язковою умовою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов'язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Як слідує з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 N1408/27853, а саме в п. 3 розділу І Загальних положень визначені терміни, що вживаються в цій Інструкції та мають такі значення, зокрема: повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим в цій частині справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Що стосується невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, за обставин, викладених у постанові, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464281 від 25.09.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений повноважною особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Згідно протоколу слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ОСОБА_1 ) роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП, що підтверджується підписом останнього (т. 2 а.с. 1);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.09.2025, складеного на водія ОСОБА_1 , відповідно до якого працівником поліції за результатами проведеного візуального огляду водія ОСОБА_1 виявлені явні ознаки наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук), однак останній відмовився від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння в установленому законом порядку (т. 2 а.с.2);
- відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських переглянутими судом. Так, відеозапис має фіксування того, що у нічний час (01:25 година) 25.09.2025 ОСОБА_1 перебуває за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, за кермом транспортного засобу «BMW 524», державний номерний знак НОМЕР_1 , з увімкненим двигуном. Так, під час зупинки поліцейським вищевказаного автомобіля, останній перевіряє документи у водія ОСОБА_3 . У свою чергу водій ОСОБА_1 пояснює, що він є військовослужбовцем і наразі прямує додому, оскільки йому була надана відпустку на строк один день, пояснюючи тим, що він сам здійснює рух вулицями міста Дніпро, не маючи при цьому посвідчення водія (01:23:23 година). Так, в ході спілкування із ОСОБА_1 у працівниками поліції виникає підозра, що водій має ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим перевіряє його зіниці (01:30:35 година). В свою чергу водій пояснює, що він не вживав наркотичні засоби, а також не пив спиртне. Спав він минулої ночі. Отримавши відповідь від ОСОБА_1 , працівник поліції оголошує ОСОБА_1 те, що він має ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим пропонує проїхати до медичної установи, на що водій надає свою згоду (мовою оригіналу): «Конечно, а что делать» (01:31:06 година). Працівник поліції повторно пропонує ОСОБА_1 проїхати до медичної установи, аби перевірити його стан на наркотичне сп'яніння, ОСОБА_1 повідомляє (мовою оригіналу): «Конечно» (01:31:55 година). Надалі, продовжуючи спілкування із ОСОБА_1 , останній повідомляє поліцейському, що він не буде їхати до лікарні, вказуючи наступне (мовою оригіналу): «Это по времени очень долго. Да, я отказываюсь. Так точно. Знаю, що є відповідальність» (01:48:55 година). З вказаного працівник поліції констатує відмову ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, у зв'язку з чим роз'яснює останньому його права та обов'язки, а також те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом «BMW 524», державний номерний знак НОМЕР_1 , тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з нормами, встановленими законами держави Україна.
Як слідує з вимог п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України, знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
Судом достатньо досліджені всі обставини справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, які підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, відповідно до КУпАП, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Таким чином, дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в межах протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464281 від 25.09.2025.
Дії ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, правильно кваліфіковані працівниками поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
1) Доводи сторони захисту про те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 причину зупинку транспортного засобу згідно чинного законодавства, на переконання суду не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави для зупинки транспортного засобу або відсутність таких підстав не спростовують факту відмови водія ОСОБА_1 від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, тобто порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону.
2) Твердження адвоката про те, що працівники поліції звинуватили ОСОБА_1 , щодо керування транспортним засобом саме в стані наркотичного сп'яніння, при цьому безпідставно застосовували відносно останнього силу (витягували з водійського сидіння), суд оцінює критично, та спростовується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, відповідно до якого було зафіксовано усі необхідні моменти вказаної події від 25.09.2025 (нічний час) саме за участю ОСОБА_1 , зокрема: рух автомобіля під його керуванням, встановлення його особи, роз'яснення прав, обґрунтованої підозри щодо стану сп'яніння, пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні, відмова від такого проходження, поведінка водія, яка від початку зупинки виражалася в уникненні проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також самостійне залишення водійського сидіння на прохання поліцейського, без застосування фізичної сили.
3) Що стосується зауваження захисника про те, що працівники поліції склали відносно ОСОБА_1 два протоколи (ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП) у проміжок 15 хвилин, то слід зазначити наступне.
З матеріалів об'єднаних справ убачається, що 25.09.2025 о 01:45:51 годині працівником поліції був складений протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП по відношенню ОСОБА_1 . Надалі, поліцейський 25.09.2025 о 02:07:51 також склав відносно Небоги другий матеріал за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, положення КУпАП не вказують на наслідки складання протоколу через певний проміжок часу після встановлення працівником поліції ознак адміністративного правопорушення. Зазначені на думку адвоката недоліки не спростовує викладеного в ньому факту вчиненого правопорушення ОСОБА_1 саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд констатує, що протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено працівником поліції за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП та підписаний особою, який його склав.
4) Відповідно до відеозапису зафіксовано, як працівники поліції спілкуються із водієм та висувають вимогу надати документи, що посвідчують особу, так і на транспортний засіб, яким керує ОСОБА_1 . Водій повідомляє, що посвідчення водія він взагалі не отримував (01:26:26 година). Після чого поліцейський запитує у ОСОБА_1 чи він не вживав спиртне або наркотичні речовини на що ОСОБА_1 надає негативну відповідь (01:30:35 година). Надалі працівник поліції вказує, що у ОСОБА_1 є ознаки наркотичного сп'яніння та перевіряє їх, з подальшим пропонуванням ОСОБА_1 пройти огляд у лікарні (01:31:06 година). ОСОБА_1 двічі погоджується проїхати до лікарні, а надалі водій чітко, самостійно, без впливу сторонніх осіб виказує свою відмову наступними словами (мовою оригіналу): «Это по времени очень долго. Да, я отказываюсь. Так точно. Знаю, що є відповідальність» (01:48:55 година). З вказаного працівник поліції і констатує відмову ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу, у зв'язку з чим роз'яснює останньому його права та обов'язки, а також те, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином доводи адвоката про те, що поліцейський не пропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікарні, спростовується вказаним вище відеозаписом, при цьому суд зазначає, що на відеозаписі не відображено будь-яких заперечень у ОСОБА_1 , а навпаки стверджування того, що він розуміє відповідальність за таку відмову, а саме: складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
5), 6) Доводи сторони захисту про те, що свідки у справі не залучалися, на переконання суду не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку події за участю ОСОБА_1 від 25.09.2025 фіксувалися на бодікамеру працівниками поліції.
На переконання суду, на наданих відеофайлах зафіксовані фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації, що спростовують твердження сторони захисту, про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд встановив, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських зафіксував усі необхідні моменти вказаної події від 25.09.2025 (нічний час) саме за участю ОСОБА_1 , зокрема: рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , встановлення його особи, роз'яснення прав, пропозиція пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, відмова водія від такої пропозиції, поведінка водія.
На переконання суду, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення водія ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому Законом порядку.
Суд встановив вищевказаний факт, відповідає нормам процесуального права, тому на переконання суду не було підстав для запрошення свідків, що цілком узгоджується з приписами ст. 266 КУпАП, а тому і посилання адвоката, щодо не застосування працівниками поліції технічних засобів під час події, яка мала місце 25.09.2025 о 01:29 годині за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, за участю ОСОБА_1 є надуманими.
Твердження адвоката про те, що працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 не представився та не надав свого службового посвідчення, спростовується матеріалами справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до яких у всіх процесуальних документах вказані ініціали осіб УПП в Дніпропетровській області, які перебували під час несення служби у складі екіпажу «Легіон-423», та які 25.09.2025 о 01:30 годині, зупинили автомобіль «BMW 524», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, 1к, під керуванням ОСОБА_1 .
7) Суд зауважує сторону захисту, що видача направлення на медичний огляд водію, який відмовився його проходити у медичному закладі, чинним законодавством не передбачена. Направлення є підставою для проведення медичного огляду лікарем, водія, якого доставив на огляд поліцейський, чого у даному випадку не було. Самостійно медичний огляд ОСОБА_1 не проходив, жодних дій на проходження огляду він не вчиняв, доказів того, що він пройшов огляд на стан сп'яніння в медичному закладі протягом двох годин або більше ОСОБА_1 не надано.
Суд констатує, що ОСОБА_1 ніхто не позбавляв права в будь-який розумний час, навіть з похибкою більше двох годин пройти огляд у медичному закладі.
8) Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено прав згідно з вимогами Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП, суд вважає хибними з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
З матеріалів справи убачається, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464281 від 25.09.2025, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра, про що останній поставив особистий підпис у графах № 13, № 14, № 18. Жодних зауважень, клопотань, зокрема і щодо не роз'яснення йому процесуальних прав, не заявляв. Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, були відновлені шляхом, зокрема і прийняття участі в суді захисником Григоруком Г.П. та надання йому можливості відстоювати позицію ОСОБА_1 в суді.
Разом з тим, суд акцентує на тому, що права, які зазначені ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляду справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, подавати докази, клопотання.
Суд констатує, що ОСОБА_1 у повній мірі використав своє процесуальне право на захист під час розгляду справи у суді, оскільки його інтереси в суді представляє адвокат Григорук Г.П., котрий узгодив позицію із ОСОБА_1 .
Суд встановив, що по вказаній справі стороні захисту була надана необмежена можливість знайомитися з усіма матеріалами справи, надавати докази і заявляти клопотання, чим й скористався адвокат Григорук Г.П. під час розгляду справи в суді.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність даних про роз'яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, як і не є підставою для закриття справи складання протокол у новому форматі, який на переконання суду відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Обставин, які б вказували на упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.
Підсумовуючи вищевикладені доводи сторони захисту, які зводяться до перекручування подій від 25.09.2025 за участю водія ОСОБА_1 , які виражалися у незалученні свідків по справі, не фіксування подій боді-камерами з подальшим посиланням на такий запис, де сторона захисту акцентує увагу на те, що зі сторони працівників поліції був відсутній факт пропозиції з боку останніх до ОСОБА_1 щодо проходження ним огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, чим порушено вимоги встановлені законодавством щодо процедури його проведення, суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 взагалі відмовився проходити огляд на стан сп'яніння, про що він сам зазначив працівнику поліції згідно відеозапису (01:48:55 година), а в свою чергу захисник виказує, що ОСОБА_1 взагалі не пропонували пройти огляд у медичному закладі, що на переконання суду є позицією сторони захисту задля уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності, при цьому сторона захисту оцінює і тлумачить норми процесуального закону, аналізу і переоцінки доказів на свій лад, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Суд відзначає, що в даному провадженні стороною захисту не заявлялися клопотання про виклик свідків по справі, а тому суд за власною ініціативою нікого не викликав, аби не перебирати на себе функцію обвинувача.
З огляду на вищевказане, перевіряючи доводи адвоката Григорука Г.П. щодо недоведеності вини ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення стороною захисту норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому, вказані учасники провадження, оцінюють і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження, а доводи сторони захисту щодо неспроможності обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 , про порушення норм права, Наказів, Інструкцій, суд належним чином перевірив.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні та прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу порушникаОСОБА_1 який свою провину не визнав, ступінь його вини, є військовослужбовцем, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність.
Окрім того, суд зазначає, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, кожен несе індивідуальну відповідальність за те, щоб рух був безпечним.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 занеобхідне призначити адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, виходжу з того, що відповідно до довідки, яка була долучена до протоколу, з ГУНП в Дніпропетровській області від 26.09.2025, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
За таких обставин слід враховувати роз'яснення, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має. Саме це стягнення, буде необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Водночас суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак суду не були надані відомості, що правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 вчинено під час перебування на військовій службі, тому, на підставі ст.40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не суперечить п. 12) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП - закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко