23 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/751/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури,
вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300 в інтересах держави
в особі позивача: Міністерства розвитку громад та територій України,
код ЄДРПОУ 37472062, проспект Берестейський, 14, м. Київ, 01135
до відповідача: Акціонерного товариства «Укрпошта»,
код ЄДРПОУ 21560045, вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду державного майна України,
код ЄДРПОУ 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133
Предмет спору: про витребування нерухомого майна,
Керівник Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта», у якому просить витребувати в Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь Міністерства розвитку громад та територій України нерухоме майно - нежитлове приміщення, відділення зв'язку, загальною площею 53,7 кв.м, яке розташоване за адресою: вул. Шевченка, 16а, с. Рогізки, Корюківського району, Чернігівської області, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 1500523574258.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач незаконно оформив право приватної власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а вибуття цього об'єкта з державної власності порушує інтереси держави у сфері реалізації прав власника об'єкта державної власності, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним. Прокурор вважає, що зміна форми власності майна, переданого Акціонерному товариству «Укрпошта», з державної на приватну поза процедурою приватизації є незаконною; передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного внаслідок корпоратизації державного унітарного підприємства, не є способом приватизації такого майна; нерухоме майно, передане до статутного фонду акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого залишаються у власності держави, залишається державною власністю. За доводами прокурора, власником спірного нерухомого майна є держава в особі Міністерства розвитку громад та територій України, у зв'язку із чим спірне майно підлягає поверненню шляхом витребування у власність держави в особі Міністерства.
Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України; призначено підготовче засідання на 26.08.2025 на 10:00; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов.
Ухвала суду від 28.07.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 28.07.2025 о 18:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 13.08.2025.
За клопотаннями представників відповідача та позивача ухвалами суду від 31.07.2025 та від 05.08.2025 постановлено підготовче засідання 26.08.2025 проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
05.08.2025 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду письмові пояснення з доданими до них документами.
07.08.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.
11.08.2025 прокурор направив до суду відповідь на відзив з доданими до неї документами, які отримані судом 13.08.2025.
16.08.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення на відповідь прокурора на відзив з доданими до них документами.
У зв'язку з неявкою учасників справи, а також неможливістю проведення судового засідання у призначений час через оголошену повітряну тривогу, 26.08.2025 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 28.08.2025 повідомлено учасників справи про те, що підготовче відбудеться 07.10.2025 о 10:40.
У зв'язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці підготовче засідання, призначене на 07.10.2025 о 10:40, не відбулось.
Ухвалою суду від 13.10.2025 підготовче засідання призначено на 23.10.2025 о 10:20 та повідомлено сторін про час та місце проведення цього судового засідання.
Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в її Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 23.10.2025 не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 23.10.2025 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).
У підготовчому засіданні 23.10.2025 суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті (письмові пояснення позивача, відзив та заперечення відповідача, відповідь прокурора на відзив), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням.
Як встановив суд, Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» створене у липні 1998 року згідно з Програмою реструктуризації Укрпошти, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.1998 № 1, шляхом реорганізації Українського об'єднання поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - УОПЗ «Укрпошта»), створеного за рішенням Кабінету Міністрів України від 02.02.1994 як окрема державна структура у результаті реформування галузі зв'язку (розподілу на поштовий та електрозв'язок)
Наказом Державного комітету зв'язку України від 15.06.1998 № 93 Українське об'єднання поштового зв'язку «Укрпошта» реорганізоване шляхом його перетворення в Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта».
07.09.2005 проведено державну реєстрацію змін до статуту УДППЗ «Укрпошта». За преамбулою статуту УДППЗ «Укрпошта» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності і на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.2004 № 684-р «Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку» належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України - орган управління майном (УДППЗ «Укрпошта»).
Згідно з п. 4.1 статуту УДППЗ «Укрпошта» майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах господарського відання.
На підставі звернення Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та рішення Виконавчого комітету Рогізківської сільської ради від 29.03.2007 №10 Виконком Рогізківської сільської ради 11.05.2007 видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого власником нежитлової будівлі відділення поштового зв'язку з сіньми А, а-1, 53,7 кв. м, сараю, Б-1, 12,3 кв. м, які розташовані на вул. Шевченка, 16а, с. Рогізки, Щорський (нині - Сновський) район, Чернігівська область, є держава в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні УДППЗ «Укрпошта». Відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 Міністерство транспорту та зв'язку України було реорганізоване в Міністерство інфраструктури України. У пункті 5 цього Указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Розпорядженням від 17.07.2015 № 728-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства інфраструктури України щодо перетворення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (ЄДРПОУ 21560045), м. Київ, вул. Хрещатик, 22, у Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», 100 відсотків акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, за умови збереження попереднього профілю діяльності підприємств.
16.02.2017 Міністерством інфраструктури України було видано наказ № 56 «Про припинення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в результаті його перетворення в Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», та створення Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», 100 відсотків акцій якого належить державі (пункт 2 наказу). У пункті 3 зазначеного наказу визначено, що Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Наказом Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240 «Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» затверджено акт передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», що є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», посвідчений нотаріально 05.07.2017, відповідно до якого Міністерство інфраструктури України з 01.03.2017 передало, а Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» прийняло об'єкти державного майна згідно з переліками.
Згідно з переліком об'єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та передається до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» (додаток № 45 до акта передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», посвідченого нотаріально 05.07.2017), серед іншого, відповідачу було передано, зокрема будівлю відділення зв'язку, інвентарний номер 8071, розташоване за адресою: вул. Шевченка, 16а, с. Рогізки, Сновський район, Чернігівська область.
28.02.2018 державний реєстратор Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Кезля В. М. зареєструвала право приватної власності ПАТ «Укрпошта» на нежитлову будівлю відділення поштового зв'язку з сіньми А, а-1, 53,7 кв. м, сарай, Б-1, 12,3 кв. м, які розташовані на вул. Шевченка, 16а, с. Рогізки, Сновський район, Чернігівська область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1500523574258.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності на спірне майно за ПАТ «Укрпошта» зареєстровано 28.02.2018 державним реєстратором на підставі: свідоцтва Виконкому Рогізківської сільської ради про право власності на нерухоме майно від 11.05.2007; наказу Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240; акта Міністерства інфраструктури України передавання майна до статутного капіталу з додатком від 05.07.2017; наказу Міністерства інфраструктури України від 16.02.2017 № 56.
Впродовж 2017-2021 років відповідачем змінювалася організаційно-правова форма з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, а в подальшому на Акціонерне товариство «Укрпошта», що підтверджується відповідними редакціями статутів товариства, в той же час, пункт 4.1 кожної із редакцій статуту було передбачено, що засновником і єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерство інфраструктури України.
Пунктами 5.4., 5.5 статутів АТ «Укрпошта» визначено, що усе нерухоме та інше майно, передане до статутного капіталу Товариства або набуте Товариством на законних підставах, є його власністю. Державне майно, передане Товариству в господарське відання, користування чи управління, не включається до статутного капіталу Товариства та використовується в порядку, передбаченому законодавством та цим Статутом. Товариство використовує та утримує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства. Майно, що є державною власністю і надане товариству в господарське відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене у будь-який спосіб без рішення загальних зборів. Списання та передача такого державного майна здійснюється відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 № 1343 перейменовано Міністерство інфраструктури на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 № 1028 перейменовано Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України на Міністерство розвитку громад та територій України.
Прокурор надав науково-правовий висновок щодо співвідношення понять «корпоратизація» та «приватизація» майна державних підприємств, підготовлений докторкою юридичних наук, професоркою кафедри цивільного права №1 Національного юридичного університету імені Ярослава мудрого, членкинею-кореспонденткою НАПН України, членкинею Науково-консультативної ради при Верховному Суді І. В. Спасибо-Фатеєвою за зверненням АТ «Укрпошта», у якому зазначено, зокрема, про те, що АТ «Укрпошта» набуло права приватної власності на об'єкти нерухомого майна відповідно до законодавства про корпоратизацію і про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно; майно АТ «Укрпошта» є його приватною власністю та не може бути об'єктом державної власності.
АТ «Укрпошта» звернулось до Міністерства розвитку громад та територій України з листом від 17.03.2025 №1.25.002.-9357-25, у якому повідомило про подання окружними прокуратурами Чернігівської області про витребування в АТ «Укрпошта» нерухомого майна, у тому числі спірного, та просило Міністерство розглянути питання щодо повернення цього майна до держави з подальшим вирішенням питанні щодо цих об'єктів з урахуванням вимог Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб».
У своїй відповіді від 14.05.2025 №11452/16/10-25 на цей лист Міністерство розвитку громад та територій України зазначило про те, що Міністерство вважає правомірною передачу майна до статутного капіталу АТ «Укрпошта».
Згідно з ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
За приписами ч. 1, 2 ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (ст. 317 ЦК України).
Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відзиві на позов відповідач визнає, що спірне майно перебувало у власності держави в особі Міністерства інфраструктури та закріплювалося на праві господарського відання за Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», одночасно зазначаючи, що такі обставини, на його думку, мали місце до 01.03.2017, тобто до дати передачі його у власність.
Як встановив суд, засновником і єдиним акціонером АТ «Укрпошта» є держава в особі Мінрозвитку.
Крім загального порядку визначення правового режиму майна господарських товариств, акціонерне товариство, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми статті 22 ГК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.
Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - КМУ, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом.
Законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям.
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.
Держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів.
Законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм.
Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Отже, усі суб'єкти державного сектора економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління.
Утворення акціонерних товариств на базі майна корпоратизованих державних унітарних товариств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статного фонду.
За загальними правилами, установленими статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації, а за змістом частини 3 статті 145 ГК України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, а також вона не є способом його приватизації.
Отже, передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.
Наведене свідчить про те, що зміна організаційно-правової форми підприємства приводить до автоматичної зміни форми державної власності нерухомого майна.
Крім того, згідно із частиною 5 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.
Водночас акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.
Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов'язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно, в даному випадку - право господарського відання.
Вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду закріплено і в статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання - перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.
У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.
Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.
У зв'язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.
Зазначена правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21. Так, здійснивши правовий аналіз Конституції України, ГК, ЦК, Закону України «Про господарські товариства», який діяв щодо акціонерних товариств до набрання чинності законами України «Про акціонерні товариства», «Про управління об'єктами державної власності», «Про приватизацію державного майна», стосовно корпоратизації на підставі Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», законів України «Про холдингові компанії в Україні», «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації, а Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства.
За змістом статті 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законами, а щодо нерухомого майна - за умови додаткового погодження з Фондом державного майна України.
Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника у спосіб, передбачений ГК України та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (частина 2 статті 145 ГК України).
Верховний Суд неодноразово викладав позицію щодо застосування норм частини 3 статті 86, частин 2-4 статті 145 ГК України у правовідносинах щодо розпорядження нерухомим майном державної форми власності, переданим до статутного фонду державного підприємства.
За висновками Верховного Суду, проведення корпоратизації державного підприємства у акціонерне товариство не є приватизацією такого державного підприємства, а тому внесення майна до статутного фонду такого корпоратизованого товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно; таке майно не може бути відчужене чи корпоратизоване на користь суб'єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчого переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 920/1077/16, від 28.03.2018 у справі № 925/792/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17, від 22.05.2018 у справі № 915/1021/16, від 30.05.2018 у справі № 915/825/16, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 20.03.2019 у справі № 927/735/16, від 13.11.2019 у справі № 916/665/18, від 10.09.2020 у справах № 923/197/18 і № 923/576/18, від 01.10.2020 у справах № 924/647/18, № 912/1672/18, від 18.03.2021у справі № 924/592/20).
Щодо науково-правового висновку щодо співвідношення понять «корпоратизація» та «приватизація» майна державних підприємств, підготовленого за зверненням АТ «Укрпошта», у якому зазначено, що АТ «Укрпошта» набуло права приватної власності на об'єкти нерухомого майна відповідно до законодавства про корпоратизацію і про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Крім того, положеннями статті 109 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
З огляду на наведене та враховуючи, що наданий висновок не стосується питання застосування аналогії закону, аналогії права та/або змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі, тобто питань, визначених статтею 108 Господарського процесуального кодексу України, як таких, щодо яких учасникам справи надається право подати до суду висновок експерта у галузі права, суд не бере до уваги зазначений науково-правовий висновок.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, а також подання позову до суду (21.07.2025) акт передавання майна, на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності відповідача на спірне майно, не міг розглядатися як правочин, відповідно до якого на законних підставах у відповідача виникло право приватної власності на відповідне майно, а тому, оскільки спірне майно перебувало у володінні УДППЗ «Укрпошта» на праві господарського відання, відповідач як юридична особа, створена внаслідок перетворення останнього, відповідно до частини 2 статті 108 ЦК набув не право приватної власності, а право господарського відання на зазначене майно, яке залишилося у власності держави з огляду на встановлення прямих заборон на відчуження та передачу до статутного фонду господарських товариств такого майна частиною 9 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та частиною 3 статті 86, частинами 2-4 статті 145 ГК (у відповідній редакції).
Разом з тим, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», який набрав чинності 28.02.2025 та введений в дію 28.08.2025.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» визнано Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону.
Згідно з п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб»:
- у частині дев'ятій ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» абзаци другий і третій викладено в такій редакції:
«Господарські товариства, єдиним акціонером (учасником) яких є держава, а також засновані ними юридичні особи розпоряджаються державним майном, що обліковується у них на балансі, в межах повноважень, визначених законом та/або договором з відповідним суб'єктом управління таким майном.
Майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, а також майно, внесене до статутного капіталу юридичної особи, засновником (учасником, акціонером) якої є таке господарське товариство, належить таким господарському товариству або юридичній особі на праві власності, крім випадків, визначених законом»;
- статтю 18 «Прикінцеві положення» Закону України «Про управління об'єктами державної власності» доповнено пунктом 3-2 такого змісту:
« 3-2. Положення абзацу третього частини дев'ятої статті 11 цього Закону щодо правового режиму майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та майна, внесеного до статутного капіталу юридичної особи, засновником (учасником, акціонером) якої є таке господарське товариство, застосовуються до таких господарського товариства або юридичної особи незалежно від дати їх створення, реорганізації чи корпоратизації та/або внесення такого майна до статутного капіталу, якщо інше не передбачено законом».
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (див. висновок щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).
Статтею «Дія актів цивільного законодавства у часі» 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У Рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами: конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».
Таким чином, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Під зворотною дією акта цивільного/господарського законодавства розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.
Хоча Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», набрав чинності лише 28.02.2025 та введений в дію 28.08.2025, проте положення п. 21 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону України, якими внесені зміни до ч. 9 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», мають ретроспективну дію, тобто поширюють свою дію на правовідносини щодо майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, а також майно, внесене до статутного капіталу юридичної особи, засновником (учасником, акціонером) якої є таке господарське товариство, а відтак і на спірні правовідносини, оскільки це передбачено пунктом 3-2 ст. 18 «Прикінцеві положення» Закону України «Про управління об'єктами державної власності», доповненим цим Законом.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідно до зазначених положень Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» спірне нерухоме майно належить на праві власності АТ «Укрпошта» та не є державним.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Суд зазначає, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову необхідно відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Оскільки на момент подання позову між сторонами існував спір про право держави на спірне нерухоме майно, проте в процесі розгляду цієї справи був введений в дію Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», відповідно до положень якого було врегульовано статус майна, внесеного до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, а також майна, внесеного до статутного капіталу юридичної особи, засновником (учасником, акціонером) якої є таке господарське товариство, тобто, держава визнала право власності такої юридичної особи, а відтак предмет спору припинив своє існування після відкриття провадження у справі.
За наведених обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на відсутність в матеріалах справи клопотання прокуратури про повернення судового збору, підстави для повернення останній судового збору цією ухвалою у суду відсутні.
У судовому засіданні 23.10.2025 відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочену ухвалу
Керуючись ст. 231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повна ухвала складена 28.10.2025.
Суддя В. В. Шморгун