просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
28 жовтня 2025 року м.Харків Справа № 913/216/25
Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача - КРАСНОРІЧЕНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СВАТІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, смт. Красноріченьке, Сватівський район Луганської області,
про стягнення 6466 грн 69 коп.,
26.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до КРАСНОРІЧЕНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СВАТІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, в якій просить стягнути з відповідача 6466 грн 69 коп. заборгованості за Договором за поставлений природний газ, з яких основна заборгованість 3 598 грн 56 коп., пеня у сумі 435 грн 77 коп., три проценти річних у сумі 368 грн 54 коп., інфляційні втрати у сумі 2 063 грн 82 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено типовий договір постачання природного газу постачальника «останньої надії», що затверджений постановою НКРКП від 30.09.2015 №2501. Позивачем виконано в повному обсязі зобов'язання взяті на себе за договором, та забезпечено з дня визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи безперервне постачання газу за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті за період з 09.11.2021 по 12.11.2021 в обсязі 211,17 тис. куб. м. Відповідач не виконав свій обов'язок за договором щодо сплати за поставлений газ та у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього 6466 грн 69 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.
Ухвалою суду від 29.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Також суд зазначає, що місцезнаходженням відповідача є - Україна, 92913, Луганська обл., Сватівський р-н, селище міського типу Красноріченське(з), вул.Центральна, будинок 20.
За інформацією Акціонерного товариства "Укрпошта", розміщеною на офіційному сайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення поштового зв'язку за номером 92913 (Луганська обл., селище міського типу Красноріченське) тимчасово не функціонує, а тому пересилання поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження відповідача є неможливим.
Повідомлення відповідача здійснювалось шляхом розміщення оголошення на вебсайті судової влади. Повідомлення позивача здійснювалось шляхом надсилання в його кабінет у підсистему «Електронний суд».
Отже сторони у справі були належним чином повідомлені про відкриття провадження та розгляд справи.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102).
Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного» кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Згідно п.12 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. З урахуванням видів діяльності відповідача суд доходить висновку, що утримання даного комунального підприємства здійснюються за рахунок коштів, одержаних, в тому числі, в результаті його господарської діяльності, відповідно відповідач не належить до неприбуткових організацій.
Позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено типовий Договір постачання природного газу постачальником останньої надії, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501. Договір укладено шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептуванням споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Позивачем, на виконання умов договору, забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу відповідачу у період з 09.11.2021 по 12.11.2021 об'ємом 0,21420 тис.м.куб.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 09.11.2021 по 12.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Також за змістом інформації з «Реєстру пар споживачів на 01.01.2020 ПОН портфель» період постачання відповідачу за ЕІС-56XS000049D2D00R кодом становить з 09.11.2021 по 12.11.2021.
На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивач надає лист оператора ГТС від 08.07.2025 №ТОВВИХ-25-10591 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-56XS000049D2D00R кодом з витягом з інформаційної платформи інформації щодо остаточної алокації відборів споживача.
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Згідно з п. 2.1 договору, постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесяти діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).
На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідний рахунок на оплату поставленого природного газу.
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 4.5 договору).
Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Отже, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Позивач зазначає, що він проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого Постановою КМ України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ України №1102.
Як стверджує позивач, ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов договору, у строки та в порядку, передбаченому сторонами в договорі, належним чином та в повному обсязі.
Отже в листопаді 2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 0,21420 тис.м.куб., що підтверджується даними ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" щодо обсягів поставки у визначений період.
Для здійснення оплати зазначеної суми, відповідачу був направлений рахунок, що підтверджується наданими у справі доказами (Список №06.12.2021 юріки ф.103 Рекомендовані листи).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (ст. 1).
Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, до такого договору застосовуються положення ЦК України.
Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст.628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст.634 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Обов'язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Відповідно до ч. 2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Отже за поставлений газ у обсязі 0,21420 тис.м.куб., позивачем заявлено до стягнення 6466 грн 69 коп. заборгованості за Договором за поставлений природний газ, з яких основна заборгованість 3598 грн 56 коп., пеня у сумі 435 грн 77 коп., три відсотка річних у сумі 368 грн 54 коп., інфляційні втрати у сумі 2 063 грн 82 коп.
Також суд зазначає, що відповідно до положень статей 78,79 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 28 Закону України “Про режим воєнного стану», Указом Президента України від 23 вересня 2022 року №665/2022 утворено Красноріченську селищну військову адміністрацію Сватівського району Луганської області.
Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено типовий Договір постачання природного газу постачальником останньої надії, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501. Договір укладено шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептуванням споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Водночас згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частиною 2 статті 48 ГПК України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63).
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Відповідно до частин 2-3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.
Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.
Зокрема, у відповідності до положень статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснюють управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік). Також військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
Фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.6 ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №397 затверджено «Порядок фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій», яким передбачено, що фінансування діяльності здійснюється, зокрема військових адміністрацій населених пунктів, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету територіальної громади, де утворено військову адміністрацію.
Пунктами 4, 7 частини 6 статті 15 вказаного вище Закону також визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів; укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством.
Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (частина 8 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого частиною 2 або 3 цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану (частина 4 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Як встановлено судом, згідно з пунктом 2 Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» № 665/2022 від 23.09.2022 утворено Красноріченську селищну військову адміністрацію Сватівського району Луганської області.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану; забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній території; розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік та ін.)
Закон України "Про військово-цивільні адміністрації" визначає організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, що не має на меті зміни та/або скасування конституційно закріпленого права територіальних громад на місцеве самоврядування.
За змістом статті 1 вказаного Закону для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 2 зазначеної норми).
У разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (абзац 2 частина 1 статті 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації").
Фінансування діяльності військово-цивільних адміністрацій населених пунктів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, а районних і обласних військово-цивільних адміністрацій - за рахунок коштів Державного бюджету України та відповідних районних і обласних бюджетів (частина 7 статті 3 вказаного Закону).
Повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів починаються з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної ради (абзац 2 частини 11 статті 3 Закону).
Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.09.2022 внесено запис про державну реєстрацію КРАСНОРІЧЕНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ СВАТІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код 44781757).
Також пунктом 3 частини 1 статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, зокрема, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».
Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації (частина 5 статті 78 вказаного Закону).
Отже, на час подання позовної заяви 26.08.2025 і на час розгляду справи повноваження КРАСНОРІЧЕНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СВАТІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ тимчасово здійснює (до моменту відновлення повноважень селищної ради) КРАСНОРІЧЕНСЬКА СЕЛИЩНА ВІЙСЬКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ СВАТІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №911/1244/23.
Зокрема, у п.4.12 вказаної постанови у справі за позовом ТОВ "Холенд" до відповідачів 1) Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області та 2) Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 4 182 486, 55 грн, Верховний Суд зауважив про те, що «колегія суддів з урахуванням положень чинного законодавства, зокрема, норм Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", Закон України "Про правовий режим воєнного стану" та Указу Президента України від 21.03.2023 № 156/2022 "Про утворення військової адміністрації", яким постановлено утворити Гостомельську селищну військову адміністрацію, визнає правильним висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що з дня утворення Гостомельської селищної військової адміністрації діяльність Гостомельської селищної ради тимчасово (до моменту відновлення повноважень у зв'язку із скасування воєнного стану) зупинена, а тому позовна вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 4 182 486, 55 грн основної заборгованості за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України в частині стягнення з Гостомельської селищної ради».
Отже суд зазначає, що позивачем обрано неналежного відповідача - КРАСНОРІЧЕНСЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ СВАТІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ.
Ураховуючи викладене суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки Красноріченська селищна рада є неналежним відповідачем у справі.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп. покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд,
1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до КРАСНОРІЧЕНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СВАТІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно з положеннями ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2025.
Суддя Н.І. Злепко