22.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5550/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Демченко С.В., адвокат
від відповідача: Савенко О.О., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р.
(суддя Колісник І.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 28.04.2025р.)
у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича, м. Дніпро
про стягнення 152 387,00 грн.
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича, м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл", м. Київ
про визнання недійсними пунктів договорів оренди
1. Короткий зміст вимог Позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича матеріальних збитків у сумі 152387,00 грн, з яких: 64094,00 грн - збитки, спричинені пошкодженням та демонтажем елементів внутрішніх електромереж і систем освітлення зі світильниками, розетками, вимикачами у приміщеннях АЗК № 03002, за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 11-Б; 88293,00 грн - збитки, спричинені пошкодженням та демонтажем елементів внутрішніх електричних мереж і систем освітлення зі світильниками, розетками, вимикачами у приміщеннях АЗК № 03001, за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 5-А (а.с. 1 - 8).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем зобов'язань, передбачених, серед іншого, пунктами 3.5, 7.12 договорів оренди № 35-Д-2102 від 02.08.2021 та № 35-Д-2350 від 01.01.2021, щодо забезпечення збереження орендованого майна та повернення його орендодавцю в стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
21.01.2025 від Фізичної особи-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича надійшов зустрічний позов з вимогами про:
- визнання недійсними з моменту укладення пунктів 3.5, 7.12, 9.1 договору оренди нежитлового приміщення № 35-Д-2101 від 02.08.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" та Фізичною особою-підприємцем Буркатовським Генріхом Станіславовичем;
- визнання недійсними з моменту укладення пунктів 3.5, 7.12, 9.1 договору оренди нежитлового приміщення № 35-Д-2350 від 01.01.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" та Фізичною особою-підприємцем Буркатовським Генріхом Станіславовичем.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, заявник послався на те, що пункти 3.5, 7.12, 9.1 указаних договорів не відповідають принципам справедливості та розумності. Також Позивач за зустрічним позовом вважає, що сплачуючи орендну плату, він як орендар наділяє орендодавця грошовими коштами, достатніми для підтримання орендованого майна у задовільному стані (за обставин використання майна за цільовим призначенням), а положення договорів оренди, які зобов'язують його як орендаря передати майно, яке було ним відремонтовано і при цьому звільняють орендодавця від обов'язку надати будь-яку компенсацію витрат на ремонт та дають підстави орендодавцю стверджувати про повернення з оренди майна у стані гіршому, ніж на момент передачі в оренду, покладають на нього як орендаря надмірний тягар.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. у справі №904/5550/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" до Фізичної особи-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича про стягнення матеріальних збитків у сумі 152387,00 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" матеріальні збитки в сумі 152387,00 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. за подання позову, судові витрати в сумі 9000,00 грн., пов'язані з оцінкою вартості матеріальних збитків. Відмовлено повністю у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл про визнання недійсними з моменту укладення пунктів 3.5, 7.12, 9.1 договорів оренди нежитлового приміщення № 35-Д-2102 від 02.08.2021 та № 35-Д-2350 від 01.01.2023, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" та Фізичною особою-підприємцем Буркатовським Генріхом Станіславовичем. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4844,80 грн за подання зустрічного позову, покладено на Фізичну особу-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець Буркатовський Генріх Станіславович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. у справі №904/5550/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким в первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Апелянт послався на незаконність і необґрунтованість рішення та на порушення судом норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
За доводами Скаржника, Договорами оренди (пункт 1.1.) було визначено, що нерухоме майно передається «з усім майном, яке в них знаходиться», але додаток №1 та акт прийому передачі майна до кожного з Договорів оренди не містять опису (переліку, складу та заставної вартості) майна, яке знаходиться у нежитлових приміщеннях та/або є складовими нежитлових приміщень. Позивач не надав Суду прямих доказів передачі Відповідачу у складі нерухомого майна мереж водогонів та електрокабелів (від відповідного лічильника), ламп освітлення, розеток і вимикачів. Разом з тим, ФОП Буркатовський Г.С. робив фото- та відеозйомку стану приміщень, які підтверджують, що Відповідач не заподіяв збитків Позивачу, оскільки повернув з оренди нерухоме майно Позивачу у стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду.
На думку Апелянта, сторони по-різному тлумачать використані в пунктах 7.12. та 7.13. Договорів оренди слова «покращення та ремонти» і «майно» та «обладнання», але це не дає підстави Позивачу стверджувати про пошкодження його майна Відповідачем.
Щодо розміру збитків, то Скаржник вважає його не доведеним. Зазначає, що дефектні акти №39/10 та №40/10 від 04.10.2024 складалися через понад 2 місяці після того як ФОП Буркатовський Г.С. повернув з оренди нерухоме майно Позивачу.
Апелянт стверджує, що сплачуючи орендну плату він (як Орендар) наділяє Орендодавця грошовими коштами достатніми для підтримання орендованого майна у задовільному стані, а положення Договорів оренди, які зобов'язують його передати майно, яке ним було відремонтовано, і при цьому звільняють Орендодавця від обов'язку надати будь-яку компенсацію витрат на ремонт, а на додачу до того дають підстави Орендодавцю стверджувати про повернення з оренди Майна у стані гіршому, ніж на момент передачі в оренду, покладають на нього надмірний тягар. Відтак положення пунктів 3.5., 7.12., 9.1.. Договорів оренди, на думку Скаржника, не відповідають принципам справедливості та розумності цивільного законодавства, які (принципи) обмежують свободу договору.
На переконання Скаржника, ФОП Буркатовський Г.С. повернув з оренди нерухоме майно Позивачу у стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, і не заподіював збитків у вигляді пошкодження майна ТОВ "Глуско Рітейл" та вважає відсутніми докази про зворотне.
На думку Скаржника, суд у процесі розгляду справи вийшов за межі позовних вимог, чим порушив принцип диспозитивності господарського судочинства (п.5 ч.3 ст.2 ГПК та ст. 14 ГПК).
За доводами скарги, дефектні акти №39/10 та №40/10 від 04.10.2024 складалися комісією з двох працівників ТОВ "ГАЗТЕХТРЕЙД", при цьому докази того що вказані фахівці мають кваліфікацію судового експерта та право проводити будівельно-технічну експертизу та/або оціночно-будівельну експертизу відсутні.
Також Скаржник вказує, що Позивач не довів, що Приватне підприємством "Бюро експертної оцінки" (оцінювач) має належну кваліфікацію зі складання звітів про ретроспективну оцінку вартості матеріальних збитків. При цьому Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий Приватному підприємству "Бюро експертної оцінки" не передбачає "ретроспективну оцінку вартості матеріальних збитків". Таким чином, Скаржник вважає, що суд послався в рішенні на недопустимі докази.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач за первісним позовом у відзиві зазначає, що Орендар (Відповідач за первісним позовом) фактів того, що перелічені пошкодження об'єктів оренди сталися не з його вини не спростував, доказів їх відновлення до стану, обумовленого договорами № 35-Д-2102, № 35- Д-2350, не надав. Фото- та відеоматеріали, на які Відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень проти первісного позову, судом не прийняті, оскільки не дають змоги з'ясувати стан об'єктів оренди на момент укладення договорів, встановити час, в який вони були зроблені. Під час розгляду справи по суті представник Відповідача за первісним позовом не заперечував проведений ним ремонт в орендованих ним приміщеннях та вилучення ним обладнання, встановленого/вмонтованого в результаті здійсненого ним ремонту, перед поверненням об'єктів оренди орендодавцеві. З огляду на наведене в орендодавця виникло право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Позивач наголошує, що згідно з Актом приймання-передачі майна до Договору оренди від 01.09.2021 року №35-Д-2102 та Актом приймання-передачі майна до Договору оренди від 01.01.2023 року №35-Д-2350 сторони дійшли згоди, що об'єкт оренди та майно, яке передається, знаходяться у задовільному стані і відповідає всім умовам Договору, укладеного між Орендодавцем та Орендарем. Орендар жодних претензій щодо технічного стану переданого в оренду майна не мав.
Позивача стверджує, що ТОВ"Глуско Рітейл" зазнало збитків у зв'язку з поверненням майна у незадовільному стані за Договором оренди № 35-Д-2350 від 01 січня 2023 року та Договором оренди № 35-Д-2102 від 02 серпня 2021 року та вважає, що об'єкт і майно, яке повернулись з оренди не відповідають умовам Договору.
При цьому Позивач вказує, що ним надані докази того, що збитки були завдані саме Відповідачем у справі, оскільки наявність пошкодження майна зафіксовано Позивачем в дефектних актах. Також, Відповідачем , хоча і з застереженнями, підписано Акти прийому - передачі (повернення) майна від 02 серпня 2024 року та від 10 липня 2024 року з переліком пошкодженого майна.
На переконання Позивача, протиправна поведінка Відповідача полягає у недбалому ставленні до майна, яке знаходилося в орендованому ФОП Буркатовським Г.С. приміщенні. Позивач зазначає, що на підтвердження розміру матеріального збитку ним надані відповідні докази, а саме Звіти про ретроспективну оцінку матеріальних збитків, завданих пошкодженням та демонтажем елементів внутрішніх електромереж і систем освітлення зі світильниками в приміщеннях АЗК.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5550/24.
Матеріали справи №904/5550/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою. Розгляд апеляційних скарги призначено в судове засідання на 22.10.2025р.
Ухвалою суду від 15.09.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" та постановлено провести судове засідання у справі № 904/5550/24 призначене на 22.10.2025р., за участю його представника, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС
У судовому засіданні 22.10.2025 представники сторін надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 22.10.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Буркатовським Генріхом Станіславовичем (орендарем) укладено два договори оренди нежитлового приміщення: № 35-Д-2102 від 02.08.2021 (а.с. 17 - 23) та договір оренди нежитлового приміщення № 35-Д-2350 від 01.01.2023 (а.с. 29 - 33), умови яких є тотожними, крім умов, викладених у пунктах 1.1, 4.2, 4.3.
За умовами п. 1.1 договору № 35-Д-2102 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (далі - оренда) наступні об'єкти оренди, а саме: нежитлові приміщення автомийки загальною площею 105,8 кв.м та ПТО загальною площею 28,9 кв.м з усім майном, яке в них знаходиться, включаючи інженерні мережі, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, б. 11-Б, АЗК № 03002/0 (далі - майно), перелік, склад та заставна вартість якого з урахуванням індексації вказані у Додатку №1 до цього договору, який після підписання є невід'ємною частиною цього договору. План-схема з позначенням червоним кольором на ньому контурів майна, що передається в оренду, є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 2).
За умовами п. 1.1 договору № 35-Д-2350 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (далі - оренда) наступні об'єкти оренди, а саме: нежитлове приміщення автомийки загальною площею 81,3 кв.м, з усім майном, яке в ньому знаходиться, включаючи інженерні мережі, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 5-А, АЗК № 03001/0 (далі - майно), перелік, склад та заставна вартість якого з урахуванням індексації вказані у Додатку № 1 до цього договору, який після підписання є невід'ємною частиною цього договору. План-схема з позначенням червоним кольором на ньому контурів майна, що передається в оренду, є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №2).
Орендар приймає майно в оренду з метою використання у власній господарській діяльності за призначенням майна відповідно до технічної документації на майно, а саме для надання послуг з мийки та технічного обслуговування автомобілів (далі - діяльність) (п. 1.3 договорів).
Орендар підтверджує, що на момент підписання договору орендарю повідомлено орендодавцем про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для орендаря, інших осіб чи викликати ураження майна, про всі права третіх осіб на майно (п. 1.6 договорів).
Пунктом 2.1 договорів визначено, що строк оренди починається з дати фактичної передачі майна орендарю, зазначеної в акті приймання-передачі майна, і закінчується в момент повернення майна орендарем, що підтверджується відповідним актом повернення.
Орендар набуває право на тимчасове платне користування майном з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п. 3.1 договорів).
Підтвердженням факту передачі майна в оренду є акт приймання-передачі майна, підписаний уповноваженими представниками сторін (п. 3.2 договорів).
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно (п. 3.3 договорів).
Ризик випадкового знищення або пошкодження майна протягом строку оренди несе орендар (п. 3.4 договорів).
Згідно з пунктом 3.5 договорів майно повертається орендодавцю в порядку, передбаченому цим договором у стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу з усіма поліпшеннями та ремонтами без компенсації таких поліпшень з боку орендодавця за відповідним актом повернення майна, не пізніше дня закінчення терміну дії цього договору, а у випадку дострокового припинення цього договору не пізніше дня такого дострокового припинення.
Обладнання, встановлене на об'єкті оренди, що є невіддільним від об'єкта оренди, при поверненні орендованого майна орендодавцю підлягає передачі орендодавцю без компенсації його вартості з боку орендодавця (п. 3.6 договорів).
Підтвердженням факту повернення майна з оренди є акт повернення майна, підписаний уповноваженими представниками сторін (п. 3.7 договорів).
Відповідно до п.4.2 договору № 35-Д-2102 розмір орендної плати за користування майном за один місяць, з урахуванням індексації, за цим договором становить 12000,00 грн з ПДВ.
У зв'язку з проведенням робіт щодо ремонту приміщень СТО та ПТО, розмір орендної плати за користування майном за один місяць, за вересень 2021 року, з урахуванням індексації, становить 5000,00 грн з ПДВ (пп. 4.2.1).
За умовами п.4.3 вказаного договору орендар зобов'язується перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 10-ти календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна грошові кошти в сумі 12000,00 грн з ПДВ, що дорівнює розміру орендної плати за місяць (далі - гарантійні кошти). Ці гарантійні кошти виступають забезпеченням грошових вимог орендодавця за цим договором.
За змістом п. 4.2 договору № 35-Д-2350 розмір орендної плати за користування майном за один місяць, з урахуванням індексації, за цим договором становить 11000,00 грн з ПДВ.
Орендар зобов'язується перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 10-ти календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна грошові кошти в сумі 11000,00 грн з ПДВ, що дорівнює розміру орендної плати за місяць (далі - гарантійні кошти). Ці гарантійні кошти виступають забезпеченням грошових вимог орендодавця за цим договором (п. 4.3 договору № 35-Д-2350).
Відповідно до розд.7 договорів орендар, зокрема, зобов'язаний:
- за власний рахунок здійснювати поточний ремонт майна та/чи технічний огляд майна, та/чи технічне обслуговування майна на умовах цього договору без компенсації їх вартості орендодавцем (п. 7.5);
- запобігати пошкодженню та псуванню майна, забезпечувати його збереження, а також письмово та за телефоном повідомляти орендодавця, в день настання відповідної події, про всяке пошкодження, аварії чи інші події, що нанесли (чи можуть нанести) майну шкоду та своєчасно приймати всі можливі заходи для попередження загрози, проти подальшого пошкодження чи руйнування майна (п. 7.6);
- інформувати орендодавця про всі виявлені недоліки майна протягом 5 календарних днів з моменту, коли орендар дізнався чи повинен був дізнатися про такі недоліки (п. 7.7);
- після закінчення строку оренди повернути орендодавцю майно в порядку, передбаченому цим договором, у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального природного зносу з усіма покращеннями та ремонтами, без компенсації таких покращень орендодавцем і одночасно передати орендодавцю підписаний зі свого боку акт звірки взаєморозрахунків (п. 7.12).
Капітальний та/або поточний ремонт, та/або технічний огляд, та/або технічне обслуговування майна протягом строку дії договору здійснюється орендарем за його рахунок без компенсації їх вартості орендодавцем (п. 9.1 договорів).
Відповідно до п. 10.4 договорів у випадку будь-якого погіршення майна, що орендується, орендар повинен усунути вказані погіршення, а в разі неможливості їх усунути - відшкодувати завдані орендодавцю збитки у строк до 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від орендодавця.
У випадку невиконання, неналежного виконання та/або несвоєчасного виконання зобов'язань орендарем, а також інших умов договору орендодавцю будуть заподіяні збитки (шкода) та/або орендодавець понесе які-небудь витрати, орендар зобов'язаний компенсувати орендодавцю такі збитки (заподіяну шкоду) та витрати (п. 10.6 договорів).
На орендаря покладається відповідальність за використання (експлуатацію) майна, переданого в оренду за цим договором (п. 10.7 договорів).
Пунктом 12.4 договорів передбачено, що у випадку будь-якого погіршення майна, що орендується, орендар повинен усунути вказані погіршення, а в разі неможливості їх усунути - відшкодувати завдані орендодавцю збитки у строк 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення орендодавця.
Договір № 35-Д-2102 набуває чинності з дати його належного підписання сторонами, скріплення печатками і діє до 31.07.2024, крім положень, викладених у п. 14.4.4 договору, а договір № 35-Д-2350 набуває чинності з дати його належного підписання сторонами, скріплення печатками і діє до 28.02.2023, крім положень, викладених у п. 14.4.4 договору (п. 14.1 договорів № 35-Д-2102, № 35-Д-2350).
На виконання умов договорів орендодавець передав орендареві у строкове платне користування обумовлені цими договорами об'єкти оренди, що підтверджується актами прийому-передачі майна від 01.09.2021 до договору № 35-Д-2102 та від 02.01.2023 до договору № 35-Д-2350 (а.с. 15, 14).
У п.2 акта прийому-передачі майна від 01.09.2021 до договору № 35-Д-2102 і в пункті 1 акта прийому-передачі майна від 02.01.2023 до договору № 35-Д-2350 зазначені фактичні показання лічильників холодної води та електроенергії.
Згідно з указаними актами прийому-передачі майна орендодавець та орендар дійшли згоди стосовно того, що об'єкт оренди та майно, яке передається, знаходяться у задовільному стані і відповідають усім умовам договору, укладеного між орендодавцем та орендарем; орендар жодних претензій щодо технічного стану переданого в оренду майна не має.
10.07.2024 сторонами підписано акт прийому-передачі (повернення) майна до договору № 35-Д-2350, а 31.07.2024 - до договору № 35-Д-2102 (а.с. 12, 13).
За змістом акта прийому-передачі (повернення) майна до договору № 35-Д-2102 орендодавець вважає, що об'єкт та майно, яке повертається з оренди, знаходиться у незадовільному стані і не відповідає всім умовам цього договору, з чим орендар не погоджується.
Орендодавець має такі претензії щодо технічного стану майна поверненого з оренди, а саме: роз'єднання електропостачання (після лічильника відрізані дроти); роз'єднання від водопостачання (після лічильника відрізані труби); залишено отвір у стіні після встановлення вентиляції; залишено сміття в будівлі; демонтовано лампи освітлення; демонтаж розеток та вимикачів.
За змістом акта прийому-передачі (повернення) майна до договору № 35-Д-2350 орендодавець вважає, що об'єкт та майно, яке повертається з оренди, знаходиться у незадовільному стані і не відповідає всім умовам цього договору, з чим орендар не погоджується.
Орендодавець має наступні претензії щодо технічного стану майна поверненого з оренди: роз'єднання електропостачання (після лічильника відрізані дроти); роз'єднання від водопостачання (після лічильника відрізані труби); залишено отвір у склі після встановлення витяжки; залишено сміття в будівлі автомийки; демонтовано лампи освітлення; демонтовано розетки та вимикачі.
04.10.2024 Товариством "Газтехтрейд" у складі головного інженера та монтажника-технолога складені дефектні акти № 39/10, № 40/10 про те, що на АЗС № 03001, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 5а, та на АЗС № 03002, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 11б, було пошкоджено та демонтовано внутрішні електричні мережі, мережі системи освітлення зі світильниками та визначені необхідні роботи й матеріали для відновлення працездатності (а.с. 16. 17).
Відповідно до дефектного акта № 39/10 від 04.10.2024 загальна вартість матеріалів та робіт, необхідних для відновлення працездатності приміщення автомийки на АЗС № 03001, становить 94690,00 грн без ПДВ, а разом із ПДВ 20% - 113628,00 грн.
Відповідно до дефектного акта № 40/10 від 04.10.2024 загальна вартість матеріалів та робіт, необхідних для відновлення працездатності приміщення автомийки на АЗС № 03002, становить 79360,00 грн без ПДВ, а разом із ПДВ 20% - 95232,00 грн.
Крім того, 09.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (замовник) та Приватним підприємством "Бюро експертної оцінки" (оцінювач) укладено договір на проведення оцінки майна № 241009-001, згідно з п.1.1 якого оцінювач зобов'язується надати послуги щодо проведення незалежної оцінки вартості збитку майна, а саме: АЗС (№ 03001) та (№ 03002), що розташовані за адресами: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 11б та Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 5а з наданням звіту про оцінку збитку майна (далі - звіт), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Метою оцінки є визначення вартості збитку майна; вид вартості оцінюваного майна - ринкова вартість (п.п. 1.1, 1.2 договору на проведення оцінки майна).
Пунктом 5.1 договору на проведення оцінки майна передбачено, що звіти, висновки та додатки до них оцінювач готує у двох примірниках, один з яких разом передає замовнику в паперовому або електронному варіанті будь-яким доступним способом. Один примірник звітів та висновків залишається в оцінювача.
Згідно зі звітом про ретроспективну оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених пошкодженням та демонтажем елементів внутрішніх електричних мереж та мереж системи освітлення зі світильниками у приміщеннях АЗК № 03001 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 5а, на основі застосування синтезу витратного та порівняльного методичних підходів, оцінювач дійшов висновку, що ймовірна ринкова вартість таких збитків на дату ретроспективної оцінки 10 липня 2024 року, з округленням до цілого значення, становить 88293,00 грн без ПДВ (а.с. 40 - 49).
Відповідно до звіту про ретроспективну оцінку матеріальних збитків, завданих пошкодженням та демонтажем елементів внутрішніх електромереж і систем освітлення зі світильниками в приміщеннях АЗК № 03002 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 11б, оцінювач, використовуючи синтез алгоритмів витратного та порівняльного методичних підходів, дійшов висновку, що ймовірна ринкова вартість цих збитків на дату ретроспективної оцінки, 31 липня 2024 року, з округленням до цілого, становить 64 094,00 грн без ПДВ (а.с. 63 - 72).
У свою чергу Відповідач не погодився з нарахованою сумою збитків та звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсними з моменту укладення пунктів 3.5, 7.12, 9.1 договорів з посиланням на невідповідність їх принципам справедливості та розумності.
Викладені обставини стали причиною виникнення даного спору.
За результатом розгляду первісного та зустрічного позовів місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що у діях Відповідача за первісним позовом наявний повний склад цивільного правопорушення, достатній для його відповідальності. Орендар заявленої орендодавцем до стягнення суми збитків, самого їх факту не спростував, власного контррозрахунку суду не надав. При цьому такі збитки є результатом недопустимого з боку Відповідача за первісним позовом погіршення стану об'єктів оренди, обумовленого укладеними договорами.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд послався на те, що укладаючи договори № 35-Д-2102, № 35-Д-2350, сторони погодили, у тому числі, умови пунктів 3.5, 7.12, 9.1, які, у свою чергу, не суперечать приписам чинного законодавства України. Орендарем не доведено наявності підстав для визнання пунктів 3.5, 7.12, 9.1 договорів № 35-Д-2102, № 35-Д-2350 недійсними.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги на рішення слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Правовідносини сторін у цій справі виникли за договорами оренди нерухомого майна.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України).
За змістом ч.1, 3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
За приписами ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Щодо досліджуваної справи, то орендодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договорами щодо передачі орендарю в користування об'єктів оренди в комплекті і у стані, що відповідають умовам цих договорів та призначенню відповідних об'єктів оренди (з усім майном, яке в них знаходиться, включаючи інженерні мережі).
Викладене підтверджується актами прийому-передачі майна від 01.09.2021 до договору 35-Д-2102 й від 02.01.2023 до договору №35-Д-2350, підписаними сторонами без зауважень та заперечень .
Згідно з п.7.12 договорів після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний був повернути орендодавцю майно у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального природного зносу з усіма покращеннями та ремонтами без компенсації таких покращень орендодавцем.
Між тим, після припинення договорів орендар своїх зобов'язань з повернення об'єктів оренди у стані, який обумовлено у цих договорах, не виконав.
Відповідно до актів прийому-передачі (повернення) майна від 10.07.2024 до договору №35-Д-2350 й від 31.07.2024 до договору № 35-Д-2102 об'єкти оренди та майно, які повертаються з оренди, знаходяться у незадовільному стані і не відповідають умовам цих договорів.
За змістом акта прийому-передачі (повернення) майна до договору №35-Д-2102 орендодавець має такі претензії до технічного стану майна - будівлі СТО з автомийкою, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 11б, АЗК № 03002, а саме: роз'єднання електропостачання (після лічильника відрізані дроти); роз'єднання від водопостачання (після лічильника відрізані труби); залишено отвір у стіні після встановлення вентиляції; залишено сміття в будівлі; демонтовано лампи освітлення; демонтаж розеток та вимикачів.
За змістом акта прийому-передачі (повернення) майна до договору №35-Д-2350 орендодавець має такі претензії до технічного стану майна - будівлі автомийки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 5а, АЗК № 03001, а саме: роз'єднання електропостачання (після лічильника відрізані дроти); роз'єднання від водопостачання (після лічильника відрізані труби); залишено отвір у склі після встановлення витяжки; залишено сміття в будівлі автомийки; демонтовано лампи освітлення; демонтаж розеток та вимикачів.
Орендар претензії Орендодавця щодо технічного стану майна не визнав, разом з тим, фактів того, що перелічені пошкодження об'єктів оренди сталися не з його вини не спростував, доказів їх відновлення до стану, обумовленого договорами № 35-Д-2102, № 35-Д-2350, не надав.
При цьому Відповідач за первісним позовом не заперечував проведений ним ремонт в орендованих ним приміщеннях та вилучення ним обладнання, встановленого/вмонтованого в результаті здійсненого ним ремонту, перед поверненням об'єктів оренди орендодавцеві.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки Відповідача, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, у свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків Позивачу.
У даному випадку, як правильно зазначено місцевим господарським судом, завдані збитки є результатом недопустимого з боку Відповідача за первісним позовом погіршення стану (якісної характеристики) об'єктів оренди, обумовленого укладеними договорами. Здійснений ним демонтаж обладнання не відноситься до можливого відокремлення без пошкодження речі (об'єктів оренди) після здійсненого ремонту.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Заявлена орендодавцем до стягнення сума збитків, завданих пошкодженням орендарем об'єктів оренди за договорами № 35-Д-2102, № 35-Д-2350, становить 152387,00 грн (88293,00 + 64094,00 = 152387,00) і не перевищує суми збитків, визначених оцінювачем - 155387,00 грн (88293,00 + 67094,00 = 152387,00), підтверджується наданими до первісного позову звітами про ретроспективну оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених пошкодженням та демонтажем елементів внутрішніх електричних мереж та мереж системи освітлення зі світильниками у приміщеннях АЗК № 03001 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 5а та в приміщеннях АЗК № 03002 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 11б.
Орендар заявленої орендодавцем до стягнення суми збитків, та самого їх факту не спростував, власного контррозрахунку суду не надав.
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та обставин справи, враховуючи встановлення судом у діях Відповідача за первісним позовом повного складу цивільного правопорушення, підтвердження належними доказами розміру збитків, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог ТОВ"Глуско Рітейл" щодо стягнення з ФОП Буркатовського Г.С. 152387,00 грн. таких збитків. та, у зв'язку з цим, для задоволення первісного позову.
Одночасно колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції у задоволенні зустрічного позову.
Так, ст. 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання правочину (його частини) недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Частиною 3 ст. 615 Цивільного кодексу України передбачено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 Цивільного кодексу України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб'єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).
За умовами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (або його частини), Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Як вбачається з матеріалів даної справи, укладаючи договори № 35-Д-2102, № 35-Д-2350 ФОП Буркатовський Г.С. беззастережно схвалив та прийняв їх умови підписавши ці договори. У подальшому на відповідних ухвалених та узгоджених умовах таких правочинів ним здійснювалось їх виконання, зокрема, шляхом здійснення орендних платежів, як це визначено договорами.
Проаналізувавши умови договорів № 35-Д-2102, № 35-Д-2350, колегія суддів вважає, що вони відповідають чинному законодавству. При їх укладанні не було порушено приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, виконання їх умов було схвалено сторонами шляхом їх підписання, прийняття відповідних прав та зобов'язань за укладеним правочином, і їх подальшої реалізації.
При цьому сторони керувались вимогами закону та покладались на зроблені заяви та дії, які свідчили про згоду з усіма їх умовами, у тому числі з п.3.5, 7.12, 9.1 цих договорів .
За доводами апеляційної скарги (та зустрічного позову) підприємець вважає такими, що суперечать загальним засадам цивільного законодавства умови оспорюваних пунктів договорів № 35-Д-2102, № 35-Д-2350, що стосуються покладення на орендаря обов'язку з капітального та/або поточного ремонту за його рахунок та обов'язку з повернення ним майна з оренди без компенсації усіх ремонтів і покращень.
У цьому зв'язку суд враховує приписи ч.ч. 1, 2 ст. 776 Цивільного кодексу України , згідно з якими поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Таким чином, положення ст.ст. 776, 778 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок ремонту речі, переданої в оренду (найм), передбачають компенсації орендарю (наймачу) витрат, понесених ним у зв'язку з ремонтом, виконаним за його рахунок лише у випадку, якщо інше не передбачено договором.
Разом з тим, аналіз умов пунктів 9.1, 3.5, 7.12 договорів № 35-Д-2102 та № 35-Д-2350 , у контексті положень глави 58 Цивільного кодексу України /"НАЙМ (ОРЕНДА")/ , дає підстави для висновку про погодженими сторонами договорів проведення ремонту за рахунок орендаря без компенсації їх вартості орендодавцем, і такі умови відповідають положенням частини першої статті 776 Цивільного кодексу України, а в частині капітального ремонту - не суперечать положенням частини другої цієї статті.
Таким чином, враховуючи, що спірні договори містять всі необхідні умови, притаманні саме цьому виду договорів, сторонами погоджено всі їх умови без виключення, положення договорів не суперечать вимогам чинного законодавства України, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання недійсним оспорюваних пунктів договорів згідно зі ст. 215 ЦК України.
Доводи Скаржника про повернення ним майна у стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, спростовуються доказами, наданими Позивачем за первісним позовом, зокрема дефектними актами № 39/10 та № 40/10 від 04.10.2024.
Посилання Апелянта на відсутність опису майна у додатках до договорів оренди не являється об'єктивною підставою для звільнення від відповідальності. Згідно з договорами оренди та актами прийому-передачі майно передавалось орендарю разом із усіма складовими, у тому числі з інженерними мережами, які під час повернення цього майна виявилися пошкодженими (непрацездатними).
Щодо розміру збитків, то Позивач обґрунтував його відповідно до дефектних актів, звітів про ретроспективну оцінку , договорів оренди та витрат на відновлення майна. Як зазначалось раніше, розрахунок Позивача Відповідачем не спростований.
При цьому особи, які складали дефектні акти діяли у межах своїх повноважень, особи, що складали звіти мають необхідну компетенцію для оцінки стану переданого в оренду майна. Твердження про зворотне, без підтвердження доказами, є припущеннями Скаржника.
Крім того, у разі сумнівів у компетенції вказаних вище осіб, підприємець не був позбавлений можливості з власної ініціативи залучити фахівців (експертів), які на його думку мають відповідну кваліфікацію, однак це ним зроблено не було.
Разом з тим, надані Апелянтом фото- та відеоматеріалів, на які він посилається в обґрунтування своєї позиції, не є належними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки не дають можливість встановити стан об'єктів оренди на момент укладення договорів, встановити час, в який вони були зроблені тощо.
Також, за доводами Апелянта, суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У цьому зв'язку суд враховує, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20.
У контексті викладеного вище, Скаржником не доведено того факту, що місцевий господарський суд застосував недопустимі докази у справі.
Колегія суддів зазначає, що наведені вище доводи Скаржника зводяться до непогодження з наданими Позивачем доказами та з оцінкою цих доказів судом першої інстанції. Між тим, сама лише незгода Скаржника з наданою судом оцінкою відповідного доказу не вказує на те, що вона була проведена з порушенням певного стандарту доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначений стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають Позивач та Відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
При цьому відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даній справі, Скаржником не надано суду належних доказів, які б спростовували доводи Позивача, а останнім, у свою чергу, надано достатньо доказів, які підтверджують його вимоги.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги у порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буркатовського Генріха Станіславовича - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. у справі № 904/5550/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 28.10.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін