22.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/809/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Міхно М.Г., адвокат
від відповідача: Круль С.О., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р.
(суддя Бажанова Ю.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 16.04.2025р.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ", м. Дніпро
про стягнення 322 933,80 грн., -
1. Короткий зміст вимог Позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" на свою користь заборгованість, в сумі 322 933, 80 грн. та судові витрати, в розмірі 19 844,1 грн.
Позов обґрунтований неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" своїх зобов'язань з оплати за поставку готової бетонної суміші та послуг з її доставки.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН" 322 933,80 грн. заборгованості, 2 612,44 грн. витрат по сплаті судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області 16.04.2025 у справі №904/809/25 у частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості, у розмірі 322 933,80 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Апелянт послався на те, що Акти наданих послуг на загальну суму 109 377,00 грн. є недостовірними та недопустимими доказами, а в ТТН не зазначена вартість перевезення товару, тому ці документи не можуть бути доказом надання послуг Відповідачу.
Скаржник вказує, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального права, оскільки зробив хибний висновок, плутаючи поняття товарно- транспортна накладна та товаророзпорядчій документ, які не є тотожними.
На переконання Скаржника, саме підписані покупцем видаткова накладна та акт наданих послуг є первинними обліковими документами, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За доводами Апелянта, суд не надав правової оцінки позиції Відповідача, що станом на час звернення Позивача до суду, предмет спору відсутній, оскільки останнім не надано належних доказів пред'явлення вимоги про виконання обов'язку Відповідачем, строк (термін) виконання якого не встановлений. На думку Апелянта, оскільки між Позивачем та Відповідачем договори не були укладені, видаткові накладні на отримання товару і акти наданих послуг Відповідачем не отримані та не підписані, від Позивача не надходило жодної вимоги або претензії про оплату товару та/або послуг, то у Відповідача не виникло жодного зобов'язання з оплати товару та/або послуг, що у свою чергу свідчить про відсутність предмету спору.
Згідно зі скаргою, ТОВ «БК «Ольвія» не могло виступати замовником, так як відповідно до ТТН вантажоодержувачем був ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ», а вантажовідправником - ТОВ «Бестбетон», а працівник ТОВ «БК «Ольвія» не міг приймати вантаж, який був направлений вантажоодержувачу ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ», оскільки не мав відповідного доручення та повноважень від вантажоодержувача, що є істотним порушенням вказаного нормативно-правового акта.
Також у скарзі йдеться про те, що незважаючи на те, що визнавши неналежними доказами не підписані Відповідачем видаткові накладні та акти, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача 217 702,80 грн. (782 659,20 грн. (вартість товару відповідно до товарно-транспортних накладних) - 518 412.00 грн. (часткова оплата за договором) - 46 541,40 грн. (залишок оплати відповідачем за січень 2022 року). При цьому у резолютивній частині рішення суд стягує з Відповідача 322 933,80 грн. заборгованості, натомість у мотивувальній частині вказує про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з на користь Позивача 217 702,80грн., (припускаючись арифметичної помилки - повинно бути 217 705,80грн.) та ніяк не обґрунтовує на підставі чого додає до 217 702,80 грн. ще 105 231,00 грн. та звідки виникла сума боргу у такому розмірі.
Скаржник зазначає, що суд не дослідив докази, надані Позивачем, належним чином, оскільки не врахував, що у позовній заяві перелік додатків до неї не відповідає тим документам, які були надані через систему «Електронний суд» , що свідчить про неповне та невсебічне з'ясування обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Скаржник вважає, що Позивачем, всупереч ст. 74 ГПК України, не доведено належними та достовірними доказами, факт отримання Відповідачем товару на суму 322 933,80 гри., оскільки Позивач не зазначив про наявність у нього або іншої особи оригіналів усіх поданих ним до господарського суду копій письмових доказів, а Відповідач, у відзиві на позовну заяву, ставив під сумнів відповідність поданих Позивачем копій письмових доказів їх оригіналам, то в силу частини шостої статті 91 ГПК України Суд не міг брати до уваги подані копії письмових доказів на підтвердження здійснення поставки постачальником товару.
У відповіді на відзив Відповідач вказує, що Позивачем не спростовані доводи апеляційної скарги стосовно того, що Позивач не надавав послуг з доставки товару Відповідачу.
Відповідач зауважує, що вантажоодержувачем виступає ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖЕНІРПІГ», тому в графі ТТН Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) стоїть підпис не уповноваженої вантажоодержувачем особи Відповідача. Позивачем не надано жодного доказу у формі належно оформленої довіреності виданої вантажоодержувачем, які б підтверджували повноваження підписанта ТТН.
Відповідач стверджує, що у разі відмови Відповідача від підписання видаткової накладної, наявності спорів, заперечень, тощо, Позивач не був позбавлений можливості вживати певних заходів задля захисту свої прав, але таких заходів не вжив.
Відповідач вважає безпідставним та протиправним твердження Позивача, що ТТН є товаророзпорядчим документом.
На думку Відповідача, оскільки між Позивачем та Відповідачем договори не укладалися та видаткові накладні на отримання Товару і акти наданих послуг не підписувалась, від Позивача не надходило жодної вимоги або претензії про оплату товару та/або послуг то у Відповідача не виникло зобов'язання з оплати Товару та/або послуг, що в свою чергу свідчить про відсутність предмету спору.
При цьому Відповідач вважає, що надана Позивачем роздруківка електронної переписки не є електронним документом, не скріплений електронним цифровим підписом, а тому не може бути належним доказом на підтвердження факту отримання Відповідачем вимоги про сплату коштів. З нього неможливо встановити, що переписка здійснювалось між уповноваженими особами сторін по справі. Зокрема неможливо достеменно ідентифікувати осіб, якими здійснювалась така переписка у відповідному месенджері.
Відповідач зазначає, що Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
Інші доводи заперечень є аналогічними з доводами апеляційної скарги.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач у відзиві зазначає, що замовником товару та його отримувачем був саме ТОВ "БК "Ольвія", тому у ТТН дане підприємство зазначено як замовник товару та його особа з печаткою даного підприємства отримала товар. Позивач звертає увагу, що з 39 однаково заповнених ТТН, частину товарів та послуг Відповідачем оплачено, що свідчить про добровільне прийняття даних документів. Разом з тим, заперечення щодо інших окремих ТТН або їх неприйняття від Відповідачем до Позивача.
Позивач вважає, що передача товару від ТОВ «БЕСТБЕТОН» до ТОВ «БК Ольвія» підтверджена товарно-транспортними накладними підписаними сторонами та свідчить про наявність договору на поставку товару, тому у Відповідача виникає зобов'язання на оплату отриманого товару відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України. На підтвердження позовних вимог Позивачем надані до позовної заяви Акти наданих послуг та Видаткові накладні за лютий 2022 року, частина з яких оплачена Відповідачем самостійно, що свідчить про погодження даних умов. Разом з тим, відсутній конкретний перелік, з якими саме документами та з яких саме причин Відповідач не погодився оплатити товари та послуги Позивача, оскільки всі документи оформлені однаково.
За доводами Позивача, ТТН призначена для обліку товарів на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення та обліку виконаної роботи. Також ТТН є одним із документів, що може використовуватись у складському обліку (при списанні та оприбуткуванні запасів), бухгалтерському та оперативному обліку, за умови що така ТТН містить усі обов'язкові реквізити.
На переконання Позивача, оскільки Відповідач своєю позицією порушує право Позивача на отримання оплати поставленого товару та послуг, а відповідно і стягнення заборгованості за поставлені товари в сумі 322 933, 80 грн, тому є наявним предмет спору щодо оплати поставленого товару Відповідачу.
Позивач вказує, що твердження Відповідача про непред'явлення йому вимоги не відповідають дійсним обставинам справи. Так, після отримання листа Позивача від 17.08.2022р, ТОВ «БК Ольвія» були частково проведені розрахунки. В призначенні платежів зазначено «Оплата за бетону суміш та послуги за рах.№ 72 від 14.02.2022р.», що на думку Позивача, свідчить про обізнаність Відповідача про необхідність оплати заборгованості.
Позивач стверджує, що технічні помилки у позовній заяві Позивачем були виявлені при складанні матеріалів про усунення недоліків позовної заяви, та надано до суду 05.03.2025р. з одночасним направленням всіх матеріалів Відповідачу. Вищезазначене свідчить про те, що суд при розгляді матеріалів судової справи дослідив всі матеріали, які були додані до справи а Відповідач вишукує будь які підстави для несплати наявної заборгованості.
Також Позивач повідомляє, що всі надані ним докази засвідчені з використанням ЕЦК та надані через підсистему «Електронний суд» з дотриманням норм діючого законодавства України. При цьому представник Позивача - адвокатеса Міхно М.Г. має оригінали документів, копії яких засвідчені нею та надані до суду у вигляді доказів в даній судовій справі.
Позивач вказує, що судова справа №804/644/16, на яку посилається Відповідач, розглядалась адміністративним судом. При цьому, у цій справі суди зробили висновки що надані позивачем документи (договори поставки, накладні та податкові накладні, ТТН, подорожні листи, акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи) відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону №996-XIV до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій Позивача з його контрагентами. Наявність або відсутність окремих документів, в тому числі ТТН, як і деякі помилки чи недоліки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, не позбавляють їх юридичного значення та можливість використання у бухгалтерському обліку, оскільки інші дані свідчать про рух активів підприємства. Вище зазначена інформація повністю спростовує, висновки зроблені Відповідачем в апеляційній скарзі.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3610/24.
Матеріали справи № 904/3610/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою. Розгляд апеляційних скарги призначено в судове засідання на 22.10.2025р.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою від 25.09.2025 задоволено клопотання Позивача та постановлено провести судове засідання у справі № 904/809/25 за його участю у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
13.10.2025 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання Відповідача про витребування доказів, а саме оригіналів товарно-транспортних накладних, перелічених у цьому клопотанні.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням наступного.
За правилами ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У даному випадку, Скаржник звернувся з апеляційною скаргою 01.05.2025, а з відповідним клопотанням лише 13.10.2025, тобто поза межами передбачених ГПК України строків, заяву про поновлення строку на подання цього клопотання останнім не надано.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Як встановлено судом, клопотання Відповідача про витребування доказів не містить посилань на необхідність витребування вказаних у клопотанні оригіналів документів для вирішення даної справи (крім загальної фрази щодо всебічного з'ясування обставин справи), не наведено обставин, які ці докази можуть підтвердити, або аргументи, які вони можуть спростувати, не зазначені причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання тощо.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів залишає вказане клопотання без задоволення.
У судовому засіданні 22.10.2025 представники сторін надали пояснення по справі.
У судовому засіданні 22.10.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН" зазначає, що на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" у лютому 2022 року було поставлено бетонну суміш на загальну суму 778 510,20 грн., на підтвердження чого надало видаткові накладні №81 від 02.02.2022 на суму 38784,00 грн; №83 від 02.02.2022 на суму 69090,00 грн; №91 від 05.02.2022 на суму 61 959,00 грн; №95 від 08.02.2022 на суму 164 577,00 грн; №102 від 10.02.2022 на суму 19 362,00 грн; №115 від 14.02.2022 на суму 68 320,20 грн; №119 від 15.02.2022 на суму 72 859,20 грн; №121 від 15.02.2022 на суму 217 570,80 грн; №128 від 16.02.2022 на суму 28 002,00 грн, №135 від 17.02.2022 на суму 37 986,00 грн. (вказані видаткові накладні не підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ").
За доводами Позивача, що у лютому 2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" надані послуги з доставки продукції авто бетонозмішувачем на загальну суму 109 377,00 грн., на підтвердження чого надало акти надання послуг: №82 від 02.02.2022 на суму 19278 грн., №95 від 05.02.2022 на суму 15804 грн., №96 від 08.02.2022 на суму 13200 грн., №103 від 10.02.2022 на суму 1680 грн, №116 від 14.02.2022 на суму 5040 грн, №120 від 15.02.2022 на суму 47244,0 грн (вказані акти надання послуг не підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ").
На підтвердження поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" у лютому 2022 року бетонної суміші Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН" надало до суду товарно-транспортні накладні: №118 від 02.02.2022 на суму 22 128 грн, №119 від 02.02.2022 на суму 22128 грн, № 120 від 02.02.2022 на суму 13830 грн, № 121 від 02.02.2022 на суму 27600 грн, №122 від 02.02.2022 на суму 22128 грн, №129 від 04.02.2022 на суму 22128 грн., № 130 від 05.02.2022 на суму 22128 грн., №131 від 05.02.2022 на суму 9681 грн., №132 від 05.02.2022 на суму 9168 грн., №135 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №136 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №137 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №138 від 08.02.2022 на суму 16596 грн., №139 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №140 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №141 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №142 від 08.02.2022 на суму 15510 грн., №151 від 10.02.2022 на суму 22128 грн., №215 від 14.02.2022 на суму 22128 грн., №216 від 14.02.2022 на суму 22957,8 грн., №217 від 14.02.2022 на суму 23234,4 грн., №218 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №219 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №220 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №221 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №222 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №223 від 15.02.2022 на суму 16596 грн., № 224 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №225 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №226 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., № 227 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №228 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №229 від 15.02.2022 на суму 8298 грн., №230 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №231 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №238 від 16.02.2022 на суму 10770 грн., №239 від 16.02.2022 на суму 17232 грн., №241 від 17.02.2022 на суму 17532 грн., №242 від 17.02.2022 на суму 20454 грн., відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" прийняло товар - БСГ С 20/25 (В25 М350) W6F 150 П4 СС Противоморозна домішка Zimmer -5 на загальну суму 782 659,20 грн.
На вищезазначених товарно-транспортних накладних міститься підписи та печатки вантажовідправника (Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН") та замовника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ") про прийняття вантажу (БСГ С 20/25 (В25 М350) W6F 150 П4 СС Противоморозна домішка Zimmer -5).
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН" посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" здійснило часткову оплату товару та послуг на загальну суму 518 412,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: №30173 від 03.02.2022 на суму 503412,00 (призначення платежу: оплата за бетону суміш та послуги за рах. №38 від 27.01.2022), №34594 від 29.08.2022 на суму 5000,0 грн (призначення платежу: оплата за бетону суміш та послуги за рах. №72 від 14.02.2022), №34873 від 09.09.2022 на суму 5000,0 грн (призначення платежу: оплата за бетону суміш та послуги за рах. №72 від 14.02.2022), №35357 від 23.09.2022 на суму 5000,0 (призначення платежу: оплата за бетону суміш та послуги за рах. №72 від 14.02.2022).
Також, Позивач зазначає, що залишок оплати відповідачем за січень 2022 року складав 46 552,40 грн., які були зараховані у рахунок оплати спірних поставок за лютий 2022 року.
За розрахунками Позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" не виконано зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленої в лютому 2022 року товару (бетонної суміші) у сумі 322 933,80 грн, а саме: 778 510,20 грн (вартість товару відповідно до видаткових накладних) + 109 377,00 грн (вартість послуг з перевезення відповідно до актів надання послуг) - 46 541,40 грн (сума сальдо станом на 01.02.2022) - 518 412,00 грн (сума оплати).
Неоплата Відповідачем боргу у вказаній вище сумі стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За результатами розгляду даного позову місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення .
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи ТТН підтверджують поставку Відповідачу товару, тому, з огляду на часткову оплату та зарахування за рахунок попередніх періодів, позовні вимоги у частині стягнення з Відповідача 217 702,80 грн. (782 659,20 грн. (вартість товару відповідно до товарно-транспортних накладних) - 518 412,00 грн. (часткова оплата за договором) - 46 541,40 грн. (залишок оплати відповідачем за січень 2022 року) є обґрунтованими. Разом з тим, пославшись на те, що видаткові накладні: №81 від 02.02.2022, №83 від 02.02.2022, №91 від 05.02.2022, №95 від 08.02.2022, №102 від 10.02.2022, №115 від 14.02.2022, №119 від 15.02.2022, №121 від 15.02.2022, №128 від 16.02.2022, №135 від 17.02.2022 та акти надання послуг: №82 від 02.02.2022, №95 від 05.02.2022, №96 від 08.02.2022, №103 від 10.02.2022, №116 від 14.02.2022, №120 від 15.02.2022, не підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ", та на не доведення у цьому зв'язку відповідних обставин, суд відмовив у іншій частині позову.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 статті 205 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Щодо досліджуваної справи, то предметом спору є стягнення з Відповідача на користь Позивача 322 933,80 грн заборгованості за поставлений товар (БСГ С 20/25 (В25 М350) W6F 150 П4 СС Противоморозна домішка Zimmer -5) у лютому 2022 року.
У цьому зв'язку місцевим господарським судом визнано доведеним факт постачання Позивачем Відповідачу та отримання останнім у лютому 2022 року бетонної суміші (БСГ С 20/25 (В25 М350) W6F 150 П4 СС Противоморозна домішка Zimmer - 5) на суму 782 659,20 грн. за товарно-транспортними накладними: №118 від 02.02.2022 на суму 22 128 грн, №119 від 02.02.2022 на суму 22128 грн, № 120 від 02.02.2022 на суму 13830 грн, № 121 від 02.02.2022 на суму 27600 грн, №122 від 02.02.2022 на суму 22128 грн, №129 від 04.02.2022 на суму 22128 грн., № 130 від 05.02.2022 на суму 22128 грн., №131 від 05.02.2022 на суму 9681 грн., №132 від 05.02.2022 на суму 9168 грн., №135 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №136 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №137 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №138 від 08.02.2022 на суму 16596 грн., №139 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №140 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №141 від 08.02.2022 на суму 22128 грн., №142 від 08.02.2022 на суму 15510 грн., №151 від 10.02.2022 на суму 22128 грн., №215 від 14.02.2022 на суму 22128 грн., №216 від 14.02.2022 на суму 22957,8 грн., №217 від 14.02.2022 на суму 23234,4 грн., №218 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №219 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №220 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №221 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №222 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №223 від 15.02.2022 на суму 16596 грн., № 224 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №225 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №226 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., № 227 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №228 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №229 від 15.02.2022 на суму 8298 грн., №230 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №231 від 15.02.2022 на суму 22128 грн., №238 від 16.02.2022 на суму 10770 грн., №239 від 16.02.2022 на суму 17232 грн., №241 від 17.02.2022 на суму 17532 грн., №242 від 17.02.2022 на суму 20454 грн., які підписані сторонами без зауважень, копії яких містяться у матеріалах справи.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363).
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положення ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.
Отже, як видаткова накладна, так і товарно-транспортна накладна є різновидами первинних документів (накладних), які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
У даному випадку, колегією суддів досліджено та встановлено, що перелічені вище товарно-транспортні накладні, на які посилається Позивач як на доказ поставки товару Відповідачу, у графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" містять підписи відповідальних осіб, печатку Відповідача, що з урахуванням п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, дає можливість встановити факт доставки зазначеного в товарно-транспортних накладних товару на загальну суму 782659,20 грн. вантажоодержувачу, а саме Відповідачу.
Апеляційний суд зазначає, що ТТ накладні містять усю необхідну інформацію первинного документа щодо товару, його кількості, ціни, вартості, постачальника, перевізника, одержувача, місця і дати поставки товару.
Згідно з вказаними накладними Позивач виступає постачальником товару, а Відповідач - замовником. Як вже було зазначено, отримання товару Відповідачем підтверджується його печаткою та підписом представника на цих документах. Таким чином, ТТН є належними доказами у даній справі на підтвердження здійснення Позивачем господарських операцій з поставки зазначеного у цих накладних товару. Доказів зворотного Відповідачем не надано.
Викладене, у тому числі, спростовує відповідні доводи Скаржника, зокрема щодо неотримання ним товару, зазначеного у ТТН.
Таким чином, з огляду на положення наведених норм та вищезазначені фактичні обставини справи, а саме: порушення Відповідачем зобов'язань у частині оплати поставленого Позивачем за переліченими вище товарно-транспортними накладними товару та ненадання ним належних доказів, які б спростовували це порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з Відповідача його вартості.
Одночасно, при визначенні суми, яка підлягає стягненню з Відповідача, слід враховувати часткову оплату останнім товару та послуг на загальну суму 518 412,00 грн., а також 46 541,40 грн, які є залишком оплати Відповідачем за січень 2022 року. При цьому обставини щодо часткової оплати та наявність залишків не заперечується сторонами.
Разом з тим, у силу ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
У даному випадку, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, надані Позивачем видаткові накладні №81 від 02.02.2022, №83 від 02.02.2022, №91 від 05.02.2022, №95 від 08.02.2022, №102 від 10.02.2022, №115 від 14.02.2022, №119 від 15.02.2022, №121 від 15.02.2022, №128 від 16.02.2022, №135 від 17.02.2022 та акти надання послуг: №82 від 02.02.2022, №95 від 05.02.2022, №96 від 08.02.2022, №103 від 10.02.2022, №116 від 14.02.2022, №120 від 15.02.2022 не можуть бути беззаперечними доказами на підтвердження здійснення Позивачем зазначених у них господарських операцій, оскільки ці документи не містять необхідних (обов'язкових) реквізитів для визнання таких доказів первинними документами, а саме підписів отримувача - ТОВ"Будівельна бо компанія "ОЛЬВІЯ".
За таких умов, з Відповідача підлягає стягненню 217 705,80 грн. (782 659,20 грн. (вартість товару відповідно до товарно-транспортних накладних) - 518 412,00 грн. (часткова оплата за договором) - 46 541,40 грн. (залишок оплати Відповідачем за січень 2022 року)).
Щодо доводів скарги про неправомірність підписання представником Відповідача ТТН, то такі доводи відхиляються колегією суддів.
Так, вказані накладні підписані представником Відповідача, підпис скріплений печаткою.
Суд виходить з того, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №911/2502/22.
У справі, що розглядається, встановивши наявність відбитку печатки Відповідача на спірних документах, якою завірений підпис особи, здійснений від імені Відповідача, суд дійшов висновку, що останній несе повну відповідальність за законність використання його печатки при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій.
При цьому Скаржник не надав докази звернення до правоохоронних органів із заявами про викрадення чи підробки його печатки, докази її втрати. Не заявлено також спростування справжності підпису представника та відтиску печатки Відповідача на накладних.
Твердження Скаржника про невідповідність додатків до позовної заяви документам, які були надані через систему «Електронний суд» не мають під собою підґрунтя, оскільки під час виправлення недоліків позову, Позивачем були надані всі необхідні документи, а також докази направлення їх на адресу Відповідача.
Щодо доводів скарги про ненадання Позивачем оригіналів документів та незаявлення про наявність у нього таких оригіналів суду, слід зазначити, що копії наданих у справу документів не викликали сумнівів у суду, а Відповідачем у суді першої інстанції не заявлялося клопотання про витребування оригіналів зазначених документів. При цьому саме лише незазначення Позивачем про наявність у нього оригіналів ТТН не є підставою для неприйняття цих документів до уваги судом. Разом з тим, доводи стосовно саме відповідності поданих копій ТТН їх оригіналам не заявлялися Відповідачем у суді першої інстанції (Відповідач лише ставив під сумнів питання щодо наявності оригіналів накладних у Позивача).
Твердження Скаржника про непред'явлення йому вимоги не відповідають дійсним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. До того ж, у силу приписів ст.692 ЦК України товар підлягає оплаті після його прийняття. Отримання Відповідачем товару було встановлено судом.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наведені вище доводи Скаржника зводяться до непогодження з наданими Позивачем доказами та з оцінкою цих доказів судом першої інстанції. Між тим, сама лише незгода Скаржника з наданою судом оцінкою відповідного доказу не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням певного стандарту доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначений стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають Позивач та Відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
При цьому відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У даній справі, Скаржником не надано суду доказів, які б спростовували доводи Позивача.
Апелянт не пояснює, результатом яких господарських операцій стало підписання ним ТТ накладних, які містяться у матеріалах справи , не надає доказів на їх підтвердження. Також він не заперечує отримання від Позивача рахунку №72 від 14.02.2022 та часткову оплату згідно з цим рахунком тощо.
Позивачем, у свою чергу, надано достатньо доказів, які підтверджують його вимоги.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (стор. рішення 8 абз 4) зазначено: "З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача а користь позивача 217 702,80 грн…"
Між тим, з огляду на наведені судом першої інстанції розрахунки та застосовані ним при цьому дані, така сума складає 217 705,80 грн., (782 659,20 грн. (вартість товару відповідно до товарно-транспортних накладних) - 518 412,00 грн. (часткова оплата за договором) - 46 541,40 грн. (залишок оплати Відповідачем за січень 2022 року у розмірі 46 552,40 грн. (сальдо на 01.02.2022).
Отже, у цій частині слід змінити рішення місцевого господарського суду, виклавши його мотивувальну частину з урахуванням вищенаведеного.
Крім того, в абз. 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення зазначено про стягнення з Відповідача 322933,80грн заборгованості, тоді як враховуючи викладене вище, стягненню з Відповідача підлягає заборгованість у сумі 217705,80грн..
Отже, доводи Скаржника у відповідній частині є обґрунтованими.
Інші доводи скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Стаття 277 ГПК України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, утому числі: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні у частині визначення розміру суми, що підлягає стягненню з Відповідача.
10. Судові витрати.
Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі № 904/809/25 змінити.
Викласти абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
" Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" (49010, м. Дніпро, вул. Лабораторна, будинок 45, код ЄДРПОУ 32448517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН" (65015, Одеська область, м. Одеса, б. Французький, будинок 85/5, апартаменти 143, код ЄДРПОУ 42054404) 217705,80грн заборгованості, 2 612,47 грн витрат по сплаті судового збору".
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТБЕТОН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ОЛЬВІЯ" витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 2367,63грн.
Видачу наказів, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 28.10.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О. Дармін