22 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/272/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,
та представників учасників справи:
Vario Invest GmbH - Літвінов Р.О. (в режимі відеоконференції)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" - Бардіна О.О. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) (вх.№1351Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 (суддя Н.М.Кухар, повний текст рішення складено 22.05.2025) у справі №922/272/25
за позовом Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) (Heinrich-Kuper-StraBe 7, 33397, Rietberg, Німеччина; державний реєстраційний код: HRB 11965);
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" (вул. Греківська, буд. 79, м. Харків;
про розірвання договору та стягнення 107573,00 Євро,
та за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" (вул. Греківська, буд. 79, м. Харків;
до Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) (Heinrich-Kuper-StraBe 7, 33397, Rietberg, Німеччина; державний реєстраційний код: HRB 11965);
про стягнення 83635,47 Євро,
Позивач - Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) 28.01.2025 звернувся до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 21.05.2025) про розірвання Договору поставки № 21-12/2021-01 від 21.12.2021, укладеного між Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) та ТОВ "Завод "Рапід"; стягнення з ТОВ "Завод "Рапід" на користь Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) 107573,00 Євро.
28.02.2025 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" до Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості в розмірі 53786,50 Євро, інфляційних втрат у розмірі 25003,76 Євро та 3% річних у розмірі 4845,21 Євро, що разом становить 83635,47 Євро.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 (з урахуванням ухвали від 26.05.2025 про виправлення описки) у справі №922/272/25 відмовлено у позові Vario Invest GmbH до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" про розірвання договору та стягнення 107573,00 Євро; частково задоволено зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" до Vario Invest GmbH; присуджено до стягнення з Vario Invest GmbH на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" заборгованість 53786,50 Євро, 3% річних 4845,21 Євро, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 30333,75 грн. В інший частині зустрічних позовних вимог у позові відмовлено.
В обґрунтування відмови в первісному позові господарський суд зазначив наступне:
- позивач за первісним позовом, Vario Invest GmbH, не виконав обов'язок з оплати 53786,50 Євро у строк до 28.02.2022, всупереч п. 2.2 Специфікації № 1, а також п. 1.1, п. 3.2.1, п. 3.3.1, 5.2 та 5.6 Договору, та не мотивував, яким саме чином йому, як покупцю, який знаходиться в Німеччині, війна в Україні завадила перерахувати ці кошти; Договір не містить умов, які б дозволяли покупцю вимагати повернення сплачених ним коштів у випадку порушення ним умов оплати, закріплених Договором та Специфікацією;
- обставини, на які посилається позивач за первісним позовом в обґрунтування тверджень, що виробнича діяльність ТОВ «Завод «Рапід» була фактично припинена, стали відомі Vario Invest GmbH у серпні 2023 року, однак доказів того, що підприємство не працювало у період до серпня 2023 року, суду не надано;
- суду не надано доказів того, що позивач звертався до відповідача щодо виконання умов Договору упродовж всього періоду часу, натомість в лютому 2024 року відразу звернувся з вимогою про припинення Договору;
- на виконання умов Договору відповідачем було здійснено істотну закупівлю матеріалів та розпочато ряд виробничих процесів з виготовлення виробу;
- з огляду на умови п. 4 Специфікації № 1, а також п. 1.1, п. 1.2, п.3.1.1, 3.2.3, п. 4.2 Договору, суд дійшов висновку, що строк на поставку виробу є таким, що не розпочав свій перебіг, а відтак, з огляду на п. 1.1, п. 1.2 та 3.4.1 Договору, позивач, як покупець, не набув право на отримання виробу.
Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив наступне:
- враховуючи встановлений судом факт порушення з боку Vario Invest GmbH умов Договору в частині здійснення платежу в розмірі 25% від ціни виробу, зустрічні позовні вимоги ТОВ "Завод "Рапід" про стягнення з Vario Invest GmbH заборгованості в сумі 53786,50 Євро є обґрунтованими;
- 3% річних у розмірі 4845,21 Євро нараховані позивачем за зустрічним позовом правомірно, водночас вимога про стягнення з Vario Invest GmbH інфляційних втрат є безпідставною, оскільки іноземна валюта індексації не підлягає.
Vario Invest GmbH з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову про розірвання договору поставки № 21-12/2021-01 від 21.12.2021 та стягнення з Відповідача 107573,00 Євро, а також в частині задоволення зустрічного позову про стягнення з Позивача заборгованості 53786,50 Євро та 3% річних 4845,21 Євро; в зазначеній частині прийняти нове рішення, яким: позовні вимоги про розірвання договору поставки та стягнення з ТОВ “Завод “Рапід» на користь Vario Invest GmbH 107573,00 Євро задовільнити; в позовних вимогах по зустрічному позову про стягнення з Vario Invest GmbH на користь ТОВ "Завод "Рапід" заборгованості 53786,50 Євро, 3% річних 4845,21 Євро - відмовити в повному обсязі; в іншій частині рішення залишити без змін; вирішити питання нового розподілу судових витрат.
В обґрунтування скарги заявник зазначає наступне:
- початок військових дій на території України з 24.02.2022 (про що позивачеві стало відомо в той же день, а не у 2023 році) унеможливив виконання спірного договору саме ТОВ "Завод "Рапід", виробничі площі якого знаходились в Харківській області, тому позивач за первісним позовом мав законне право зупинити здійснення наступних платежів у зв'язку з наведеними обставинами згідно з ч.1 ст.205 ГКУ, ч.1 ст.538, ст. 607 ЦК України;
- відповідач не відповів на електронний лист позивача від 02.03.2022, в якому позивач, посилаючись на невизначеність ситуації в Україні, відмовляється від виготовлення виробу за спірним договором;
- в період з 24.02.2022 по дату подання позову в цій справі завод так і не виставив позивачу рахунок на чергову оплату по спірному договору та не погодив з відповідачем проектну документацію; натомість відповідач пропонував альтернативні варіанти вирішення питання щодо повернення позивачу передоплати;
- суд першої інстанції не розглянув позовну вимогу щодо розірвання договору, заявлену в порядку ст.651 та ст.652 ЦК України у зв'язку з фактичною істотною зміною обставин;
- стягнення коштів за зустрічним позовом є безпідставним, оскільки ТОВ "Завод "Рапід" не надано жодного належного доказу на підтвердження своєї спроможності виконати свої обов'язки по спірному договору;
- судом першої інстанції також порушено п.8 ст. 240 ГПК, а саме, повне рішення не відповідає скороченому, в якому не було зазначено реквізити сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, встановлено строк ТОВ "Завод "Рапід" для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення вказаної ухвали. Призначено справу до розгляду на "23" липня 2025 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.
Від представника Vario Invest GmbH адвоката Літвінова Романа Олександровича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№ 7639 від 19.06.2025). Ухвалою суду від 20.06.2025 вказане клопотання було задоволено.
26.06.2025 ТОВ «Завод «Рапід» через систему «Електронний суд» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 у справі № 922/272/25 без змін.
В обґрунтування відзиву вказаний учасник справи зазначає наступне:
- відносини між сторонами повністю врегульовано договором поставки, і та обставина, чи працював ТОВ «Завод «Рапід» після початку війни, не має значення, оскільки Фаріо Інвест ГмбХ не набув право на отримання виробу, передбаченого Договором;
- апелянт не обґрунтував, якими нормами законодавства та умовами Договору поставки на ТОВ «Завод «Рапід» покладено обов'язок вчиняти дії в разі не сплати Фаріо Інвест ГмбХ 60% вартості виробу, натомість, відповідно до п.7.2 Договору, у випадку відмови Vario Invest GmbH від виробу, який знаходиться у виробництві, або від виготовлення виробу, грошові кошти, отримані ТОВ «Завод «Рапід» згідно п. 5.2. цього Договору, не повертаються Vario Invest GmbH, а виріб залишається у власності ТОВ «Завод «Рапід»;
- надання Vario Invest GmbH такого істотного документу як проектна документація, на виготовлення якої витрачено значні фінансові та людські ресурси, могло мати місце тільки після виконання Vario Invest GmbH своїх обов'язків з оплати та початку перебігу строку на виробництво виробу;
- в листі від 21.03.2024 ТОВ «Завод «Рапід» не вказував на припинення діяльності та неспроможність виконати зобов'язання за Договором;
- посилання апелянта на ст.538 ЦК України є необґрунтованими, оскільки ним не обґрунтовано, які зобов'язання ТОВ «Завод «Рапід» не виконало до 28.02.2022 (коли мали надійти 53786,50 Євро на рахунок заводу), або які підстави до 28.02.2022 свідчили, що ТОВ «Завод «Рапід» не виконав би свого обов'язку; лист від 02.03.2022 про відмову від договору був направлений уже після прострочення апелянтом свого грошового зобов'язання за договором.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Рапід» адвоката Бардіної Олени Олександрівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№7952 від 27.06.2025). Ухвалою суду від 27.06.2025 вказане клопотання було задоволено.
У судовому засіданні 23.07.2025 протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду було оголошено перерву до 27.08.2025 о 14:00 год.
25.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
У судовому засіданні 27.08.2025 протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду було оголошено перерву до 24.09.2025 о 10:30 год.
17.09.2025 від Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких вказаний учасник справи зазначає, що в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 520/3040/24 зазначено, що позивач, ТОВ «Завод «Рапід», посилався на те, що фактично його діяльність була зупинена 24.02.2022, коли місто Харків зазнало обстрілів і працівники не вийшли на роботу, а юридично діяльність Позивача була зупинена 25.03.2022 наказом №25/03- 01-П «Щодо призупинення дії трудового договору».
У судовому засіданні 24.09.2025 було оголошено перерву до 15.10.2025 об 11:30 год. Водночас, у зв'язку з тим, що станом на призначену дату судового засідання 15.10.2025 суддя Слободін М.М. перебуватиме у щорічній відпустці, ухвалою суду від 24.09.2025 учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 у справі №922/272/25 відбудеться « 22» жовтня 2025 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
У судовому засіданні 22.10.2025 представники обох сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши представників обох сторін, зазначає про таке.
21.12.2021 між Vario Invest GmbH (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" (постачальник) було укладено Договір поставки №21-12/2021-01 (далі - договір), за умовами якого ТОВ "Завод "Рапід" зобов'язався в строки і на умовах даного договору здійснити поставку Vario Invest GmbH житлових будинків із енергозберігаючих елементів в розібраному вигляді (надалі - вироби), а Vario Invest GmbH зобов'язався прийняти вироби та сплатити їх вартість (п. 1.1 Договору).
Найменування, вартість і комплектація виробів визначається сторонами у відповідних Специфікаціях, Комерційних пропозиціях, Комплектаціях конструкції виробів, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 Договору).
Виріб виготовлюється у відповідності з проектною документацією, яку має постачальник і яку має погодити покупець (п. 1.3 Договору).
Покупець, згідно з п. 3.3.1 Договору, взяв на себе обов'язок здійснити оплату по Договору у повному обсязі та в строки, передбачені Договором.
31.01.2022 сторонами було укладено Специфікацію № 1 до Договору, в якій сторони погодили поставку Житлового будинку С-484 із енергозберігаючих елементів в розібраному вигляді, 1 комплект, вартістю 215146,00 Євро (надалі - Виріб-1).
Як визначено у п. 5.2 Договору, оплата за виріб здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у порядку, погодженому сторонами у Специфікації, що відповідає поставці.
Згідно з п. 5.2.1 Договору, відвантаження та митне експортне очищення виробу здійснюється відповідачем після 100% оплати по Специфікації.
Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 5.6 Договору).
За умовами п. 3.2.4 Договору, постачальник має право відмовити покупцю у відвантаженні виробу у випадку наявності простроченої заборгованості з оплати виробу до погашення заборгованості.
Згідно з п.7.2 Договору, у випадку відмови покупця від виробу, який знаходиться у виробництві, або від виготовленого виробу, кошти, отримані постачальником згідно з п.5.2, покупцеві не повертаються, а виріб залишається у власності постачальника.
У п.11.1 Договору зазначено, що він вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2021. У випадку якщо сторони за місяць до закінчення дії договору не заявили про своє бажання припинити його дію, договір вважається пролонгованим на наступний рік. Кількість таких пролонгацій не обмежено.
У п. 2 Специфікації № 1, сторони погодили, що оплата виробу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а також порядок цієї оплати.
Так, оплата 50% від ціни виробу (що становить 107 573,00 Євро) здійснюється покупцем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами Специфікації та виставлення рахунку-фактури (п. 2.1 Специфікації №1).
Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, визначений у п. 2.1 Специфікації № 1 платіж у сумі 107 573,00 Євро було здійснено позивачем за первісним позовом 04.02.2022 на підставі рахунку-фактури від 31.01.2022, тобто в строк, що забезпечував надходження грошових коштів на рахунок постачальника до 07.02.2022.
За умовами Договору, наступний платіж у розмірі 25% від ціни виробу (що становить 53 786,50 Євро) покупець повинен був здійснити протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання Специфікації (п. 2.2 Специфікації № 1).
Отже, відповідно до п. 5.6 Договору, грошові кошти у сумі 53 786,50 Євро від позивача мали надійти на рахунок відповідача до 28.02.2022.
Проте відповідного платежу покупцем не було здійснено.
Доказів внесення сторонами змін до договору (зокрема, щодо строків оплати) матеріали справи не містять.
Окрім того, відсутні докази, з яких би вбачалося, що сторони за місяць до закінчення дії договору заявляли про своє бажання припинити його дію. Отже, в силу вищенаведених положень п.11.1 договору, він є чинним на час розгляду даного спору судом першої та апеляційної інстанції.
Як зазначено Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) та не заперечується ТОВ "Завод "Рапід", 02.03.2022 покупець направив постачальникові електронний лист, в якому, посилаючись на невизначеність ситуації в Україні, зазначив про відмову від виготовлення виробу, передбаченого договором поставки № 21-12/2021-01 від 21.12.2021 та Специфікацією № 1 від 31.01.2022.
07.02.2024 Vario Invest GmbH направив на електронну пошту ТОВ "Завод "Рапід" лист від 07.02.2024, в якому повідомив постачальника, що виконання договору для покупця втратило актуальність і пропонував відповідачу за первісним позовом визначитися, як припинити правовідносини за договором.
У відповідь на вказаний лист ТОВ "Завод "Рапід" направило Vario Invest GmbH лист №21/03 від 21.03.2024, в якому відповідач за первісним позовом зазначив про такі обставини: до початку збройної агресії РФ постачальником було здійснено закупівлю пиломатеріалів та інших комплектуючих, необхідних для виготовлення домокомплекту згідно з Договором, у зв'язку з чим на рахунку підприємства відсутні кошти для повернення їх покупцеві; діяльність ТОВ "Завод "Рапід" повністю паралізована внаслідок агресивних дій РФ; комунікації з представниками Vario Invest GmbH були перервані у зв'язку з виїздом з м. Харкова та наступним звільненням співробітників підприємства, які були відповідальними за даний напрямок. В якості компенсації сплаченої позивачем за первісним позовом суми передоплати ТОВ "Завод "Рапід" запропонувало розглянути передачу позивачу іншого за параметрами домокомплекту (проект А-141) та залишків будівельних матеріалів.
За змістом вказаного листа, згоди на припинення правовідносин за договором ТОВ "Завод "Рапід" не висловило.
28.01.2025 покупець, Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ), звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Завод "Рапід", у якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 21.05.2025) просив про розірвання Договору поставки № 21-12/2021-01 від 21.12.2021, укладеного між Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) та ТОВ "Завод "Рапід", та про стягнення з ТОВ "Завод "Рапід" на користь Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) 107573,00 Євро.
28.02.2025 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" до Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості в розмірі 53786,50 Євро, інфляційних втрат у розмірі 25003,76 Євро та 3% річних у розмірі 4845,21 Євро, що разом становить 83635,47 Євро.
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції відмовлено у позові Vario Invest GmbH до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" про розірвання договору та стягнення 107573,00 Євро; частково задоволено зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Рапід" до Vario Invest GmbH (з наведених вище підстав).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Заперечуючи проти відмови в первісному позові, апелянт наполягає на тому, що договір підлягає розірванню в порядку ст. 651, 652 ЦК України.
Згідно із частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, за змістом частини 2 статті 651 ЦК України, крім істотного порушення договору стороною такого договору, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, є, зокрема, випадки, встановлені договором або законом, і в разі настання таких випадків сторона договору може звернутися до суду з позовом про зміну чи розірвання договірних правовідносин.
Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожним із правом на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/3321/23 тощо).
Відповідно до п.8.1 укладеного між сторонами договору, його розірвання допускається за взаємною згодою сторін. Проте, як встановлено вище, такої згоди між сторонами досягнуто не було.
Стосовно наявності істотного порушення договору відповідачем за первісним позовом (що є необхідною умовою для його розірвання в порядку ст.651 ЦК України), колегія суддів зазначає, що Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) в суді першої та апеляційної інстанції не наведено мотивування - який саме пункт договору порушило ТОВ "Завод "Рапід".
За твердженням апелянта, ТОВ "Завод "Рапід", всупереч умовам договору, не здійснило погодження з Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) проектної документації.
Пунктом 1.3 договору, на який посилався позивач за первісним позовом, дійсно передбачено, що виріб виготовляється у відповідності з проектною документацією, яка наявна у постачальника та погоджена з покупцем. Проте, як вбачається з умов договору та Специфікації №1, ними не встановлено строк для погодження постачальником відповідної документації, а також відсутня вказівка на подію, після настання якої у постачальника виникає такий обов'язок.
На думку апелянта, сам факт погодження позивачем наданої відповідачем проектної документації свідчив би про існування дійсної домовленості сторін про остаточне узгодження конструктивних, технічних, технологічних рішень, а також кошторису об'єкту будівництва, і надавав би правові підстави для здійснення сторонами решти своїх обов'язків за договором: для позивача - здійснення наступних оплат, для відповідача - початок виробництва домокомплекту.
Однак вказані доводи не узгоджуються зі змістом укладеного між сторонами договору та Специфікації №1. А саме, як уже зазначалося, відповідно до п.2.2 Специфікації №1, платіж у розмірі 25% від ціни виробу (що становить 53 786,50 Євро) покупець повинен був здійснити протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання Специфікації - тобто обов'язок покупця здійснити вказаний платіж (так само як і перший платіж у розмірі 50%) мав безумовний характер і не залежав від погодження проектної документації та взагалі, від будь-яких дій постачальника. За умовами Специфікації №1 лише останній платіж у розмірі 25% ціни виробу мав бути здійснений протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення постачальником покупця про готовність виробу.
Отже, заявником скарги не обґрунтовано, які саме умови договору було порушено постачальником як станом на 28.02.2022 (граничну дату, коли покупець мав здійснити платіж у розмірі 53 786,50 Євро (25% від ціни виробу), однак не здійснив його), так і в подальшому.
Відповідно до ст.652 ЦК України, на яку також посилається апелянт, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст. 652 ЦК України).
Частиною 2 цієї ж норми встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, для задоволення судом позову про розірвання договору на підставі вищевказаної норми має бути встановлено наявність сукупності всіх вищенаведених умов, відповідно, відсутність хоча б однієї з них є підставою для відмови в позові.
Надаючи оцінку обставинам справи в контексті приписів ст.652 ЦК України, колегія суддів погоджується з тим, що вторгнення РФ в Україну дійсно є обставиною, яку обидві сторони (у тому числі, і покупець за договором) не могли передбачити при укладенні договору.
Разом з тим, стосовно решти умов колегія суддів зазначає таке.
Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов'язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов'язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов'язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов'язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов'язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.
Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб'єктивний, а як об'єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.
Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Саме позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 04.03.2025 у справі № 910/3688/24.
Обґрунтовуючи наявність другої умови, позивач за первісним позовом зазначає, що зміна обставин зумовлена вищезазначеними причинами, які позивач, як заінтересована сторона (яка здійснила передоплату і знаходилась в очікуванні погодження з нею проектної документації), апріорі не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.
Проте, як було встановлено вище, Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) не здійснило попередню оплату в тому обсязі, який було встановлено умовами договору та Специфікації №1. Щодо очікування погодження проектної документації після здійснення першої частини попередньої оплати, то, як уже зазначалося, легітимність такого очікування на вказаному етапі виконання сторонами договору не підтверджується його умовами. При цьому позивачем за первісним позовом не доведено, що ним вжито всіх необхідних заходів щодо досягнення мети зобов'язання. Як правильно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, позивачем не зазначено, яким саме чином йому, як покупцю, який знаходиться в Німеччині, війна в Україні завадила виконати обов'язок з перерахування грошових коштів у сумі 53786,50 Євро на рахунок відповідача, як постачальника, в строк до 28.02.2022, та не надав жодного доказу неможливості здійснення ним вказаної оплати.
Стосовно третьої умови Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) стверджує, що подальше виконання договору з боку позивача, тобто здійснення наступних платежів по оплаті вартості виробу, проектну документацію на який так і не було надано відповідачем, після початку війни в Україні, а також при відсутності належного підтвердження спроможності відповідача виконати обов'язки по виготовленню виробу, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону (позивача) того, на що вона розраховувала при укладенні договору (зазначено вище).
Однак, на думку колегії суддів, наведене твердження ґрунтується на припущеннях, зокрема, щодо неспроможності відповідача за первісним позовом виконати обов'язки з виготовлення виробу. Місцевим господарським судом під час розгляду справи було правильно встановлено, що інформація, надана позивачем за первісним позовом на підтвердження такої неспроможності, не стосується періоду, у який виник спір між сторонами (лютий 2022 року); будь-яких інших доказів того, що підприємство не працювало у період до серпня 2023 року, суду не надано; постанова Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28.09.2023 у справі №646/3528/23, на яку посилається позивач за первісним позовом, не стосується обставин порушення Vario Invest GmbH своїх грошових зобов'язань за спірним договором.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, ТОВ "Завод "Рапід" наразі релоковано із Харківської області; підприємство не відмовилося від виконання договору. Також, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано апелянтом, змістом договору не передбачено умов щодо місця виготовлення виробів, а відтак ТОВ "Завод "Рапід" має право їх виготовляти в будь-якому місці.
Щодо постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №520/3040/24, на яку посилається апелянт, то, як вбачається з її змісту, ТОВ "Завод "Рапід" під час розгляду вказаної справи посилалося на відсутність можливості виконання податкових зобов'язань у зв'язку з тим, що фактично діяльність підприємства була зупинена 24.02.2022, коли місто Харків зазнало обстрілів і працівники не вийшли на роботу, а юридично діяльність заводу була зупинена 25.03.2022 наказом №25/03-01-П «Щодо призупинення дії трудового договору»; також, у зв'язку з труднощами, які виникли під час релокації підприємства з м. Харкова до м. Воловець Закарпатської області, податкові накладні були зареєстровані з запізненням тільки після отримання такої можливості.
Тобто у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №520/3040/24 вищевказані обставини наведено як викладення змісту тверджень учасника справи, отже, вони не є обставинами, встановленими рішенням суду, у розумінні ч.4 ст.75 ГПК України. Натомість, як вбачається з вказаної постанови, адміністративний суд відхилив вищенаведені доводи ТОВ "Завод "Рапід", зазначивши, що посилання на сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може безумовно вважатись поважною причиною для звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних і що підприємство було зобов'язано дотриматись норм чинного податкового законодавства щодо виконання свого податкового обов'язку зі своєчасної реєстрації податкових накладних.
Отже, вищевикладеним додатково підтверджується, що ТОВ "Завод "Рапід" не звільнений від виконання своїх зобов'язань, що виникли з його господарської діяльності, і про здійснення такої діяльності додатково свідчать обставини, встановлені адміністративними судами у справі №520/3040/24, а саме, те, що ТОВ "Завод "Рапід" складало податкові накладні у вересні та жовтні 2022 року, тобто вже під час війни.
Окрім того, як слушно зазначено відповідачем за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, та обставина, чи працював ТОВ "Завод "Рапід" після початку війни, не має значення, оскільки Фаріо Інвест ГмбХ не набув право на отримання виробу, передбаченого Договором поставки № 21-12/2021-01 від 21.12.2021 та Специфікацією № 1 від 31.01.2022 до Договору (далі - Специфікація), оскільки через несплату Фаріо Інвест ГмбХ 60 % вартості вказаного виробу, як вимагалося п. 4 Специфікації, не розпочав перебіг строк на виготовлення виробу - 90 календарних днів з моменту погодження Проектної документації та оплати 60 % від ціни виробу, тобто оплати позивачем 129 087,60 Євро (п. 4 Специфікації).
Колегія зазначає, що після 24.02.2022 роботу ТОВ "Завод "Рапід", як і багатьох інших харківських підприємств, було дійсно ускладнено - такі обставини є загальновідомими. Отже, за відповідних складних умов, своєчасне отримання коштів від контрагентів за укладеними договорами мало б стати запорукою мінімізації руйнівних наслідків воєнних дій та якнайшвидшого виконання взятих на себе зобов'язань.
Як правильно вказав місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, бездіяльність Vario Invest GmbH - не здійснення відповідного платежу у встановлений договором строк, а також те, що позивачем за первісним позовом, як заінтересованою особою, не здійснювалися спроби налагодження зв'язків із відповідачем з метою врегулювання спору протягом тривалого часу (посилання заявника на те, що ним було направлено на адресу ТОВ "Завод "Рапід" електронні листи від 02.03.2022 та від 07.02.2024 не спростовують, а, навпаки, підтверджують обставини стосовно бездіяльності позивача за первісним позовом протягом майже двох років, а також у подальшому, після отримання від ТОВ "Завод "Рапід" листа №21/03 від 21.03.2024, доказів надання відповіді на який матеріали справи не містять), з огляду на ситуацію, в якій опинилася Україна та, зокрема, місто Харків, де розташоване ТОВ "Завод "Рапід" - мала негативні наслідки для господарської діяльності підприємства відповідача.
Окрім того, апелянт стверджує про недоведеність тих обставин, що ТОВ "Завод "Рапід" було здійснено істотну закупівлю матеріалів та розпочато ряд виробничих процесів з виготовлення виробу. Однак про це зазначено, зокрема, в листі ТОВ "Завод "Рапід" №21/03 від 21.03.2024, який додано до первісного позову і який Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) вважає належним доказом у справі (водночас посилаючись на нього лише в частині інших обставин). На думку колегії суддів, відповідне свідчить про непослідовність та суперечливість доводів апелянта.
Тому суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта про те, що здійснення покупцем наступних платежів по оплаті вартості виробу після початку війни в Україні порушило б співвідношення майнових інтересів сторін на користь ТОВ "Завод "Рапід" і позбавило б заінтересовану сторону (позивача) того, на що вона розраховувала при укладенні договору (враховуючи також, що, відповідно до вищенаведених висновків Верховного Суду, фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб'єктивний, а як об'єктивний критерій).
Щодо четвертої необхідної умови, апелянт вказує на те, що із суті договору поставки або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни вищезазначених обставин несе позивач, як заінтересована сторона.
Однак із суті договору, із характеру та змісту зобов'язання, також не випливає, що відповідний ризик несе постачальник, ТОВ "Завод "Рапід" (який, як уже зазначалося, не відмовився від виконання договору).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розірвання договору в порядку ст. 651, 652 ЦК України, на які посилався апелянт. Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійсно не навів приписи зазначених норм ЦК України (як і зазначає заявник скарги), однак, на думку суду апеляційної інстанції, відповідне не призвело до прийняття неправильного рішення, зокрема, в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору (з наведених вище підстав).
В обґрунтування позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Завод "Рапід" про стягнення з ТОВ "Завод "Рапід" на користь Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) 107573,00 Євро позивач за первісним позовом посилався на ч.2 ст.693 ЦК України, якою встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом також зазначає, що в даному випадку слід застосувати ч.1 ст.205 ГКУ та ст. 607 ЦКУ, відповідно до якої господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом; окрім того, в даній ситуації по договору поставки має місце зустрічне виконання зобов'язань (ч.1 ст.538 ЦКУ): відповідач має поставити позивачу Виріб-1, а позивач має сплатити вартість виробу-1; частиною 3 ст.538 ЦКУ унормовано, шо в разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку його виконання частково або в повному обсязі.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 16.09.2022 у справі №913/703/20 тощо).
Проте у даній справі, як було встановлено вище, на тому етапі виконання договору, на якому перебували сторони після перерахування покупцем першої частини попередньої оплати постачальникові, у останнього не виникло обов'язку щодо поставки товару.
Натомість, як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, в п. 4 Специфікації № 1 сторони погодили, що строк поставки виробу становить 90 календарних днів з моменту погодження Проектної документації та оплати 60% від ціни виробу, тобто оплати покупцем 129 087,60 Євро (при цьому, умови ані договору, ані Специфікації не містять жодних умов щодо строку надання постачальником покупцю проектної документації на виріб). Тому, враховуючи, що покупець сплатив лише 50% ціни виробу, перебіг зазначеного 90-денного строку не розпочався.
У скарзі заявник також посилається на те, що в період з 24.02.2022 по дату подання позову в цій справі постачальник так і не виставив покупцеві рахунок на чергову оплату по спірному договору.
Проте відповідному доводу, який позивач за первісним позовом наводив також і в суді першої інстанції, місцевий господарський суд надав належну правову оцінку, вказавши, що у п. 2.2 Специфікації № 1 чітко визначено, що, платіж у розмірі 25% від ціни виробу (що становить 53 786,50 Євро) покупець повинен здійснити протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання Специфікації, умови ж щодо виставляння ТОВ "Завод "Рапід" рахунку на цю оплату у п. 2.2 Специфікації № 1 відсутні.
Цей висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду стосовно того, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє покупця від обов'язку оплатити товар (постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 26.06.2025 у справі №913/438/24 тощо).
У постанові від 05.02.2025 у справі № 917/892/23 Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не були з'ясовані усі істотні обставини стосовно настання / ненастання строку виконання договору в частині здійснення поставки, у той час як право позивача на повернення авансу обумовлене саме невиконанням такого зобов'язання відповідачем у встановлений строк.
Отже, враховуючи, що, як правильно встановлено місцевим господарським судом у даній справі № 922/272/25, з огляду на умови п. 4 Специфікації № 1, а також п. 1.1, п. 1.2, п.3.1.1, 3.2.3, п. 4.2 Договору - строк на поставку виробу є таким, що не розпочав свій перебіг, а відтак, з огляду на п. 1.1, п. 1.2 та 3.4.1 Договору, позивач, як покупець, не набув право на отримання виробу; при цьому, Договір не містить умов, які б дозволяли покупцю вимагати повернення сплачених ним коштів у випадку порушення ним умов оплати, закріплених Договором та Специфікацією, зокрема, п. 2.2 Специфікації № 1, а також п. 1.1, п. 3.2.1, п. 3.3.1, 5.2 та 5.6 Договору.
Апелянт посилався на те, що листами від 02.03.2022 та від 07.02.2024, направленими на адресу постачальника, він відмовився від виготовлення виробу, передбаченого договором поставки, а також просив постачальника повідомити про можливі варіанти припинення дії договору.
Проте згідно з п.7.2 договору, у випадку відмови покупця від виробу, який знаходиться у виробництві, або від виготовленого виробу, кошти, отримані постачальником згідно з п.5.2, покупцеві не повертаються, а виріб залишається у власності постачальника.
Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що лист від 02.03.2022 покупець направив постачальникові вже після того, як прострочив сплату другої частини попередньої оплати (що мала бути здійснена до 28.02.2022.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що у покупця не виникло право вимагати повернення авансу в порядку вищенаведених норм ст.693 ЦК України, отже зазначена позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Посилання заявника скарги на вищенаведені норми ч.1 ст.205 ГК України (який був чинним на час розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 607 ЦК України, відповідно до якої господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом, а також на норми ч.3 ст.538 ЦК України, якими встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі - колегія суддів не вважає переконливими аргументами, оскільки, як було встановлено вище, позивач за первісним позовом передчасно стверджував про неможливість виконання відповідачем за первісним позовом його договірного зобов'язання (строк виконання якого, згідно з умовами договору, не настав), а також не довів наявності очевидних підстав вважати, що після перерахування покупцем другої частини попередньої оплати постачальникові останній не виконав би свого обов'язку у встановлений договором строк.
Заперечуючи проти вимог зустрічного позову (в тій частині, в якій їх було задоволено судом першої інстанції), Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) фактично наводить ті ж аргументи, якими обґрунтовувалися його вимоги за первісним позовом і яким було надано оцінку вище.
Стосовно наявності правових підстав для стягнення коштів за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає таке.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом зустрічного позову (в частині, задоволеній місцевим господарським судом) є вимога ТОВ "Завод "Рапід" про стягнення з Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) заборгованості в розмірі 53786,50 Євро - тобто другої частини попередньої оплати, яка за умовами договору мала бути сплачена покупцем постачальникові до 28.02.2022, а також 3% річних за період прострочення з 01.03.2022 по 28.02.2025 в розмірі 4 845,21 Євро.
Частинами 1, 2 ст.692 ЦК встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК).
Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4 ст. 692 ЦК
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК (ч.1 ст.693 ЦК).
Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 зазначив, що виходячи з вимог ст.538 ЦК, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
Однак об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 виснувала, що таке тлумачення приписів ст.538 ЦК по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним, і право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у вказаній постанові також зазначила, що відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків; покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов'язання; втім, керуючись вказаним висновком Верховного Суду, суд має відмовити продавцю у стягненні попередньої оплати за товар, мотивуючи це тим, що до покупця ще не перейшло право власності на товар (не виконано поставку); надання покупцю, який порушив умови договору, такого додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника); відмовляючи у стягненні попередньої оплати, суд позбавляє продавця права вибору, передбаченого ЦК - наполягати на виконанні в натурі укладеного договору чи вимагати його розірвання та стягнення збитків; більше того, така правова позиція Верховного Суду по суті змушує продавця, зацікавленого у виконанні договору, на власний ризик здійснити виконання (поставку товару) без отримання попередньої оплати, що суперечить приписам частин 3, 4 ст.538, частинам 3, 4 ст. 292 ЦК та умовам договору.
Як встановлено місцевим господарським судом у даній справі № 922/272/25, саме покупець (відповідач за зустрічним позовом) не здійснив другого платежу із внесення попередньої оплати, чим порушив умови укладеного між сторонами договору, та наслідком чого стала неможливість виконання постачальником свого обов'язку щодо виробництва та поставки виробу.
Отже, з огляду на вищенаведені норми цивільного законодавства та правову позицію Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) на користь ТОВ "Завод "Рапід" заборгованості в розмірі 53786,50 Євро, а також 3% річних за період прострочення з 01.03.2022 по 28.02.2025 в розмірі 4 845,21 Євро в порядку ст.625 ЦК України (правильність нарахування яких апелянтом не спростовано).
Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції порушено п.8 ст. 240 ГПК, а саме, повне рішення не відповідає скороченому, в якому не було зазначено реквізити сторін.
Під час апеляційного провадження встановлено, що у скороченому тексті рішення, на відміну від повного тексту, дійсно не вказано реквізити сторін. Проте, на думку колегії суддів, зазначене не призвело до прийняття неправильного рішення і не може бути визнано підставою для його скасування або зміни відповідно до ч.2, 3 ст.277 ГПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Vario Invest GmbH (Фаріо Інвест ГмбХ) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 у справі №922/272/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28.10.2025.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін