24 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 917/1569/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" (вх. № 1879 П/2),
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 у справі №917/1569/25 (суддя Мацко О.С.)
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світ композитів", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка", м. Полтава
про стягнення 2 009 590,59 грн,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світ композитів" (далі - ТОВ "НВП "Світ композитів", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" (далі - ТОВ "Ремтехналадка", відповідач) про стягнення 2009590,59 грн, з яких 1088047,00 грн - заборгованість за Договором підряду №20/10-21 від 20.10.2021, 192062,65 грн - пеня, 615549,00 грн -інфляційні втрати, 113931,94 грн - 3 % річних.
Позовну заяву обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду в частині невиконання зобов'язань з оплати за виконані позивачем будівельні роботи.
За обґрунтуванням позивача, даний спір підлягає розгляду Господарським судом Полтавської області на підставі ч.ч.1, 2 ст.27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто за місцезнаходженням відповідача, яке згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місто Полтава, вул. Кириченко Раїси, буд. 1.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 справу №917/1569/25 за позовом ТОВ "НВП "Світ композитів" до ТОВ "Ремтехналадка" передано на розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки об'єктом вказаного договору підряду є нерухоме майно (а саме - стадіон "Шахтар"), з приводу якого виник даний спір, яке знаходиться на території Черкаської області, то вказана справа за правилами виключної підсудності підлягає розгляду у Господарському суді Черкаської області (ч.3 ст. 30 ГПК України).
Не погодившись з вищевказаною ухвалою, відповідач - ТОВ "Ремтехналадка" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 у справі №917/1569/25, направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Полтавської області, вирішити питання про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача (апелянта).
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник стверджує, що:
- позивач має право вибору між господарськими судами, яким підсудна справа;
- відсутні підстави для застосування правил виключної підсудності, оскільки спір не виник з приводу нерухомого майна, так як домовленості щодо прав на об'єкт (володіння, користування, розпорядження) відсутні; за позицією апелянта, між сторонами виник спір саме з підстав невиконання грошового зобов'язання за договором підряду та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої оплати.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ремтехналадка" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 у справі №917/1569/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ТОВ "Ремтехналадка" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 у справі №917/1569/25 буде розглядатися за правилами, встановленими ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження доставлено сторонам у справі через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.93-95 т. 1).
15.09.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
23.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світ композитів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в частині стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат та посилається на відсутність у матеріалах справи будь-яких заяв про зміну підсудності по даній справі та покладається на розсуд суду в цьому питанні.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що об'єктом апеляційного перегляду у даному випадку є ухвала місцевого господарського суду, якою передано справу на розгляд іншого суду, то згідно з п.8.ч.1 ст.255 ГПК України, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 20.10.2021 між ТОВ "Ремтехналадка" (Замовник) та ТОВ "НВП "Світ композитів" (Підрядник) було укладено договір підряду на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція стадіону "Шахтар" по проспекту Ватутіна, 11 м. Ватутіне Черкаської області".
За умовами вищезазначеного договору замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та своєчасно оплатити їх згідно з ціною, визначеною договором (за п.2.1. ціна становить 1088047грн, у т.ч. ПДВ). Матеріали справи містять акт приймання виконаних будівельних робіт від 02.02.2022, підписаний замовником і підрядником.
Оскільки факт виконання робіт підтверджено, а оплату за них не здійснено, то Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світ композитів" (позивач) 11.08.2025 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "Ремтехналадка" про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання робіт по об'єкту "Реконструкція стадіону "Шахтар" по проспекту Ватутіна, 11 м. Ватутіне Черкаської області" №20/10-21 від 20.10.2021.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 передано справу №917/1569/25 за позовом ТОВ "НВП "Світ композитів" до ТОВ "Ремтехналадка" про стягнення заборгованості за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Черкаської області.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для передачі справи за підсудністю до Господарського суду Черкаської області, виходячи з наступного.
Об'єктом апеляційного перегляду у даному випадку є ухвала місцевого господарського суду, якою справу №917/1569/25 за позовом ТОВ "НВП "Світ композитів" до ТОВ "Ремтехналадка" про стягнення 2009590,59 грн передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Черкаської області, а предметом судового розгляду є питання щодо наявності або відсутності підстав для передачі справи до іншого суду та законність висновків суду для такої передачі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частинами 1 та 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Стаття 125 Конституції України містить норму про те, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", де, окрім вищезазначених принципів територіальності та спеціалізації, йдеться також про принцип інстанційності.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (ст. ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст. ст. 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст. ст. 27-31 ГПК України).
Тож, територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ГПК України.
У свою чергу, приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Судова колегія зауважує, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом ч. 5 ст. 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
При цьому тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі «Толстой-Милославський» (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.
З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення ч. 3 ст. 30 ГПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.
Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі №902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, на яку послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц вказав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; право володіння і користування ним (ст. 358 Цивільного кодексу України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
За таких обставин виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є стягнення заборгованості на підставі договору підряду №20/10-21 від 20.10.2021, яка на день подання позову становить: 1088047 грн - сума основного боргу, а також як наслідок порушення зобов'язання: 113931грн 94коп - 3% річних, 615549 грн - інфляційні втрати та 192062 грн 65коп - пеня, нараховані за період з 08.02.2022 по 05.08.2025.
За умовами вищезазначеного договору, предметом договору підряду №20/10-21 від 20.10.2021 визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується зі свого матеріалу на свій ризик, власними силами та своїми засобами забезпечити якісне виконання робіт із влаштування бетонної основи, армованої композитною сіткою під поліуретанове покриття, обсяг та склад робіт надається згідно з договірною ціною, здати їх в обумовлені строки, а Замовник зобов'язується прийняти від Підрядника закінчені роботи та своєчасно оплатити їх згідно з ціною, визначеною Договором (п.1.1 договору).
Зі змісту позовної заяви та додатків до неї (насамперед, підписаного Акту приймання виконаних будівельних робіт від 02.02.2022) випливає, що роботи по об'єкту "Реконструкція стадіону "Шахтар" по проспекту Ватутіна, 11 м. Ватутіне Черкаської області" були виконані, здані та прийняті, але не оплачені з боку відповідача.
Тобто, судова колегія вбачає, що об'єктом спору є саме виконання грошового зобов'язання, а не спір про нерухомість.
З огляду на досліджені судом матеріали справи, даний спір між сторонами виник з приводу стягнення заборгованості та застосування відповідальності за прострочення грошового зобов'язання за договором підряду №20/10-21 від 20.10.2021.
Таким чином, характер зобов'язань, що виникли у відповідача перед позивачем - грошовий, а не речовий.
Колегія суддів вважає, що не можна застосовувати положення про виключну підсудність, якщо спір не має ознак безпосереднього предмета - прав на об'єкт нерухомого майна.
У той же час, місцевий господарський суд безпідставно кваліфікував цей спір як такий, що виник "з приводу нерухомого майна", адже він у цій справі стосується виключно грошового зобов'язання, а не права на нерухомість, володіння, користування нею чи інші речові права, а отже судом першої інстанції було неправильно застосовано ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Судова колегія звертає увагу, що будь-яких вимог, що стосуються нерухомого майна у Черкаській області, сторонами не заявлено, а вимагається виключно сплата грошових коштів за виконані підрядні роботи, оскільки, як зазначає скаржник та випливає з умов п.п. 4.1, 4.2 договору, відповідач мав оплатити виконані будівельні роботи не пізніше 08.02.2022, однак цього не зробив, що і стало підставою для пред'явлення вимог з виконання грошового зобов'язання та застосування відповідальності за прострочення розрахунків.
Тобто, з цього випливає, що позовні вимоги в даній справі ґрунтуються на неналежному виконання відповідачем умов договору щодо строків оплати за виконані роботи, отже, спір є договірним і не порушує жодного питання про права чи обов'язки щодо нерухомого майна.
При цьому, наявність договору підряду щодо об'єкта нерухомості сама по собі не змінює підсудності спору. Зі змісту позовної заяви видно, що до моменту звернення з позовом результат робіт вже був переданий Підрядником та прийнятий Замовником у визначеному обсязі. Отже, позов стосується виключно стягнення грошових коштів, а не прав на об'єкт нерухомого майна.
Будь-яких інших домовленостей щодо прав на об'єкт (володіння, користування, розпорядження) судом апеляційної інстанції не встановлено. Зокрема, із суті договірних відносин судом апеляційної інстанції встановлено, що підрядні роботи, які виконувались за договором від 21.10.2021, стосуються влаштування бетонної основи, армованої композитною сіткою під поліуретанове покриття, які є проміжними будівельно-вантажними роботами. Будь-яких вимог, які випливають з обов'язків із виконання робіт, прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомості та пов'язані з ними вимоги, позивачем не заявлялось.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 03.06.2019 у справі №903/432/18 до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, відносяться спори, вимоги за якими безпосередньо стосуються об'єкта нерухомого майна, і не відносяться спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, незалежно від того, що такий договір укладений щодо нерухомого майна. До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.
Судова колегія звертає увагу, що при визначенні підсудності даного спору Господарському суду Полтавської області позивачем застосовано загальні правила підсудності, враховуючи, що згідно з реквізитами договору підряду, матеріалами позовної заяви, а також витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як на момент укладення договору підряду, виконання підрядних робіт, так і на час подачі позову, місцезнаходженням відповідача є місто Полтава. Таким чином, позовна заява правомірно подана до Господарського суду Полтавської області відповідно до встановлених правил загальної територіальної підсудності, визначених ст. 27 ГПК України.
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено приписи ч. 3 ст. 30 ГПК України, ч. 1 ст. 31 ГПК України та безпідставно передано справу на розгляд Господарського суду Черкаської області. Даний спір не порушує жодного питання по права та обов'язки сторін, пов'язані з неруховим майном, тому підлягає розгляду за правилами загальної підсудності.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права щодо передачі прави на розгляд іншого суду.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку щодо того, що оскаржувана ухвала Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 у справі №917/1569/25 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та за умов неповного з'ясування обставин справи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).
За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи скаржника зайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 у справі №917/1569/25 - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування ухвали суду із направленням справи для продовження розгляду унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 756/6141/16-а, від 07.09.2022 у справі №911/2130/21.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України), а понесені судові витрати за апеляційний перегляд підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 у справі №917/1569/25 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 у справі №917/1569/25 - скасувати.
Справу №917/1569/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду Полтавської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова