ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
22 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/927/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників сторін:
від ОСОБА_1 - адвокат Лазько С.В.
від Малого приватного підприємства аудиторська фірма “Аудит-Гарант Миколаїв» - адвокат Іванцов І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2025 (повний текст складено та підписано 14.04.2025, суддя Коваль С.М.)
у справі №915/927/20
за позовом ОСОБА_1
до Малого приватного підприємства аудиторська фірма “Аудит-Гарант Миколаїв»
про стягнення 2 863 934 грн
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом в якому просив стягнути з Малого приватного підприємства аудиторська фірма “Аудит-Гарант Миколаїв» на свою користь 2 863 934 грн дивідендів.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем рішення загальних зборів учасників підприємства щодо виплати позивачу дивідендів за період 2007-2016, чим порушено корпоративні права позивача, як учасника підприємства, на отримання частики прибутку.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2025 по справі №915/927/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що 27.06.2017 відбулися загальні збори МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв», на яких вирішено у строк до 30.06.2017 здійснити нарахування та виплату за період з 2007 по 2016 в розмірі 2 863 934 грн дивідендів ОСОБА_1 .
Однак, як зазначив місцевий господарський суд, у подальшому у зв'язку із перевищенням суми дивідендів над сумою нерозподіленого прибутку, управитель діючи на підставі договору управління, на загальних зборах від 30.06.2017, як учасник МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв», прийняв рішення, яке наразі є чинним, про скасування рішення власника та управителя майна про здійснення нарахування та виплату дивідендів ОСОБА_1 .
До того ж, як відзначено місцевим господарським судом, позивачем беззаперечно отримано виплату дивідендів у розмір 850 000 грн, з вирахуванням відповідних нарахувань, а докази повернення зазначених коштів відповідачу в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції виснував, що не вправі вирішувати питання, в тому числі щодо виплати дивідендів, віднесені до виключної компетенції загальних зборів цього підприємства.
Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2025р. по справі №915/927/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_1 , стягнути з МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» на користь ОСОБА_1 2 863 934 грн дивідендів за володіння корпоративними правами Підприємства за період 2007-2016.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення винесене без повного та всебічного дослідження обставин справи, з порушеннями норм матеріального та процесуального права, що підтверджується наступним:
- відповідно до Спільного рішення власника МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» та управителя майна ( ОСОБА_1 та ФОП Чамари Л.В.) у відповідача виник обов'язок до 31.07.2017 виплатити позивачу дивідендів за володіння корпоративними правами підприємства;
- водночас, відповідачем не здійснено виплату позивачеві дивідендів, чим порушено зобов'язання за спільним рішення власника МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» та управителя майна;
- рішення управителя майна МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» від 30.06.2017, яким скасовано спільне рішення власника відповідача та управителя майна про виплату дивідендів, на думку апелянта, є незаконним;
- при цьому, як вважає скаржник, окреме оскарження рішення управителя майна МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» про скасування спільного рішення власника відповідача та управителя майна про виплату позивачеві дивідендів, не вимагається, оскільки таке рішення прийнято ФОП Чамарою Л.В. одноособово вже після переходу до неї права власності на корпоративні права МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв», та не може скасовувати спільне рішення;
- на переконання апелянта, пред'явлення позовної вимоги про визнання недійсним рішення управителя майна про скасування спільного рішення, не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема, задоволення такої вимоги не призвело б до отримання позивачем належних йому до виплати дивідендів. Позивач у межах розгляду даної справи про стягнення дивідендів в справі посилається, зокрема, на незаконність зазначеного рішення без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване;
- апелянт також вважає, що нараховані та виплачені 07.03.2018 позивачу дивіденди у розмірі 850 000 грн не входять до суми, що є предметом позову оскільки є виплатою за інший звітний період;
- суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в межах наявних в нього повноважень, поданим позивачем доказам та поясненням, а також результатам призначеної судом та проведеної судової економічної експертизи, не надав жодної юридичної оцінки;
- за результатами проведеної судової експертизи розмір нерозподіленого прибутку не був ані підтверджений, ані спростований. В той же час, за результатами судової експертизи визначено перекручення фінансової звітності відповідача у вигляді заниження активів останнього;
- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, наданих відповідачем на підтвердження своєї правової позиції, та доказів, які б спростовували правову позицію позивача, яка ґрунтується на спільному рішенні власника МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» та управителя майна про нарахування та виплату дивідендів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №915/927/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2025 та призначено справу до розгляду на 23.07.2025.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що рішення управителя майна МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» про скасування спільного рішення про виплату дивідендів, зумовлює настання правових наслідків спрямованих на регулювання господарських відносин, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таке рішення було чинним на момент подачі позову у цій справі та чинне на даний час.
Як зазначає відповідач, право на прийняття такого рішення щодо виплати дивідендів управителю надано у відповідності до положень договору управління майном, на підставі якого управитель у зв'язку із перевищенням суми дивідендів над сумою нерозподіленого прибутку, на загальних зборах 30.06.2017, як учасник МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» - прийняв рішення про скасування рішення власника ТОВ МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна, а прибуток підприємства за всі попередні періоди спрямував на виплату дивідендів ОСОБА_1 .
Відповідач наголошує на тому, що вказані в рішенні управителя майна дивіденди в сумі 850000 грн були отриманні позивачем ОСОБА_1 і не були повернуті в зв'язку не вірним визначенням розміру дивідендів.
У судовому засіданні від 23.07.2025 оголошено перерву до 08.10.2025.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. у відпустці з 09.09.2025 по 10.10.2025, судове засідання по справі №915/927/20 призначене на 08.10.2025 не відбулось.
Ухвалою суду від 13.10.2025 повідомлено учасників справи №915/927/20 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2025 відбудеться - 22.10.2025.
Під час судового засідання від 22.10.2025 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно з статутом МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв», зареєстрованого 14.01.2002, єдиним засновниками товариства був громадяни України ОСОБА_1 із 100 % часткою у статутному капіталі.
01.06.2013 між ОСОБА_1 , як одноосібним власником МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» (Установник) та ФОП Чамарою Людмилою В'ячеславівною (Управитель) було укладено договір управління майном за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Установник управління передає Управителю в управління на строк, визначений цим Договором, належне на праві власності майно, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління. Управитель відповідно до положень Цивільного кодексу України діє без довіреності Установника управління. Предметом цього договору (майном, що передається в управління) Сторони, керуючись частиною 1 ст. 1030 та частиною 1 ст. 1035 Цивільного кодексу України, визнають корпоративні права Установника управління на МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв». Під корпоративними правами на Підприємство, що є предметом цього договору, Сторони однаково розуміють права Установника управління, що включають правомочності на участь в управлінні Підприємством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) Підприємства та активів у разі його ліквідації відповідно до закону, а також правомочності, передбачені законом та статутними документами Підприємства.
Відповідно до спільного рішення власника МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна № 2 від 27 червня 2017 року, вирішено:
- прийняти до відома, що протягом попередніх років прибуток Підприємства не розподілявся, власнику (засновнику) Підприємства ОСОБА_1 дивіденди не нараховувалися та не виплачувалися.
3 метою нарахування та виплати ОСОБА_1 дивідендів за володіння корпоративними правами Підприємства протягом попереднього періоду розподілити прибуток Підприємства наступним чином:
- за період 2007-2016 рр. в сумі 2 863 934 грн (два мільйони вісімсот шістдесят три тисячі дев'ятсот тридцять чотири гривні);
- за звітний період з 01.01.2017 по 30.06.2017 в сумі, що буде визначена за даними бухгалтерського обліку Підприємства станом на 30.06.2017. Про результати фінансово-господарської діяльності за 1 півріччя 2017 року ОСОБА_1 буде повідомлено в строк до 20.07.2017.
МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» у строк не пізніше 31.07.2017 року здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 дивідендів (з урахуванням належних дивідендів за 1 півріччя 2017 року) в вищезазначених сумах. Нарахувати та утримати податок з дивідендів відповідно до Податкового кодексу України.
30.06.2017 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав за умовами якого Продавець передає Покупцю, а Покупець приймає у власність корпоративні права, а саме частку у розмірі 100% (сто відсотків) у статутному капіталі МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» (п.1.1. договору).
Додатковою угодою до договору купівлі-продажу корпоративних прав сторони визначили, зокрема, що Покупець зобов'язується в строк не пізніше 31 липня 2017 року забезпечити нарахування та виплату дивідендів у сумі, порядку та на умовах, визначених спільним рішенням №2 від 27.06.2017 року власника МППАФ «Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 30.06.2017 власником МППАФ «Аудит-Гарант Миколаїв» є ОСОБА_2 .
Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що у порушення взятих на себе зобов'язань за спільним рішенням власника та управителя майна, відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання з виплати нарахованих дивідендів за період 2007-2016 рр. в сумі 2 863 934 грн, яке повинно було бути ним виконане у строк до 31 липня 2017 року включно.
В свою чергу, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що на виконання спільного рішення від 27.06.2017 ОСОБА_2 , яка одночасно була керівником відповідача, 30.06.2017 року було здійснено фінансовий аналіз стану діяльності підприємства, складено Спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 30.06.2017 року для відповідного нарахування дивідендів за 1 півріччя 2017 року.
В процесі зазначеного нарахування було виявлено той факт, що при прийнятті спільного рішення №2 сума прибутку підприємства за період 2007 - 2016 роки у розмірі 2 863 934 грн була вказана помилково, оскільки фактична сума нерозподіленого прибутку за весь час існування відповідача на кінець 2016 року становила 692 600 грн. Крім того встановлено, що з урахуванням чистого прибутку за звітний період 01.01.2017 - 30.06.2017 року у розмірі 257 120,67 грн, сума нерозподіленого прибутку відповідача за весь час його існування станом на 30.06.2017 року дорівнює 949 720,67 грн.
Враховуючи наведе, управитель майна ФОП Чамара Л.В., з'ясувавши той факт, що при прийнятті спільного рішення № 2 була допущена помилка, а також той факт, що таке рішення є незаконним, оскільки сума дивідендів не може бути більшою ніж сума фактичного нерозподіленого прибутку на момент прийняття такого рішення, а, відповідно, виконати таке рішення не можливо, і його можливе виконання фактично призведе до банкрутства відповідача, діючи на підставі договору управління від 01.06.2013 прийняла Рішення №2/1 про скасування «Спільного рішення власника МППАФ «Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна № 2» від 27.06.2017 року.
Крім того рішенням №2/1 вирішено спрямувати прибуток МППАФ «Аудит-Гарант Миколаїв», який за всі попередні періоди станом на 30.06.2017 року склав 949 720, 67 грн на виплату дивідендів ОСОБА_1 та здійснити таку виплату у строк не пізніше 30.06.2018 року з утриманням відповідних податків. В подальшому, на виконання рішення № 2/1 відповідачем 07.03.2018 року на вищевказану суму було нараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 85 474, 86 грн та військовий збір у розмірі 14 245, 81 та виплачено позивачу 850 000 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд погодився із доводами відповідача та дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено право на виплати дивідендів саме у розмірі 2863934 грн.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, дослідивши наявні матеріли справи, доводи та вимоги сторін, зазначає наступне.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача дивідендів за період з 2007 по 2016 в розмірі 2 863 934 грн на підставі спільного рішення від 27.06.2017.
Згідно з статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо, не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільні права здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За змістом статті 113 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017) приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 62 ГК України (в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017) підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
У відповідності до частини першої статті 63 ГК України (в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017) залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі №917/1338/18 погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.
Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.
Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв'язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.
Згідно з частинами першою та другою статті 65 ГК України (в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017) управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017).
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі (ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
За приписами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017) учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів), пропорційне частці кожного з учасників, мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати дивідендів.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній станом на час прийняття спільного рішення від 27.06.2017) прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити учаснику товариства відповідну суму коштів у строк, визначений статутом чи загальними зборами.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
Відтак задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому разі дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб'єкта господарювання.
Аналогічні висновки неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.10.2021 у справі №910/12317/18, від 02.02.2023 у справі №910/10164/21, від 11.04.2024 у справі №910/11136/23 та інших.
Як вже було зазначено вище та не заперечується сторонами по справі, 01.06.2013 між ОСОБА_1 , як одноосібним власником МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» (Установник) та ФОП Чамарою Людмилою В'ячеславівною (Управитель) було укладено договір управління майном.
За умовами 2.2. даного договору Управитель зобов'язаний: управляти переданим в управління майном відповідно до умов цього Договору, здійснювати в установленому порядку управління корпоративними правами на Підприємство, приймати управлінські рішення в межах, віднесених чинним законодавством та Статутом Підприємства до компетенції Установника управління (власника Підприємства/корпоративних прав), отримувати від Підприємства будь-яку інформацію стосовно фінансово-господарської діяльності (п. 2.1.1. Договору), приймати в установленому порядку та забезпечувати реалізацію рішень щодо виплати дивідендів Установнику управління. Виплата дивідендів, якщо інше не буде передбачено Договором, здійснюється одноразово за результатами фінансово-господарської діяльності Підприємства за весь період дії Договору; (п. 2.2.6. Договору).
Так, у даному випадку спільним рішенням власника МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна № 2 від 27 червня 2017 року, вирішено:
3 метою нарахування та виплати ОСОБА_1 дивідендів за володіння корпоративними правами Підприємства протягом попереднього періоду розподілити прибуток Підприємства наступним чином:
- за період 2007-2016 рр. в сумі 2 863 934 грн (два мільйони вісімсот шістдесят три тисячі дев'ятсот тридцять чотири гривні);
- за звітний період з 01.01.2017 по 30.06.2017 в сумі, що буде визначена за даними бухгалтерського обліку Підприємства станом на 30.06.2017. Про результати фінансово-господарської діяльності за 1 півріччя 2017 року ОСОБА_1 буде повідомлено в строк до 20.07.2017.
МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» у строк не пізніше 31.07.2017 року здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 дивідендів (з урахуванням належних дивідендів за 1 півріччя 2017 року) в вищезазначених сумах. Нарахувати та утримати податок з дивідендів відповідно до Податкового кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дане спільне рішення в судовому порядку сторонами не оскаржувалось та недійсним судом не визнавалось.
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, у відповідача на підставі такого рішення виник обов'язок щодо виплати позивачеві дивідендів у розмірі та строк визначений таким рішенням, а саме до 31.07.2017.
Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується відповідачем, МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» у строк не пізніше 31.07.2017 не було здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 дивідендів за період 2007-2016 рр. в сумі 2 863 934 грн.
Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на прийняте управителем майна МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» ФОП Чамарою Людмилою В'ячеславівною рішення №2/1 від 30.06.2017, яким зокрема скасовано рішення власника МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна №2 від 27.06.2017, з огляду на таке.
Відносини між товариством і його учасниками (акціонерами) щодо виконання ними своїх обов'язків врегульовані насамперед ЦК України, ГК України, Законами України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства" і внутрішніми (корпоративними) локальними нормами статутів конкретних товариств. Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки
Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо, не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цивільні права здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, "Пудас проти Швеції", рішення від 27.10.1987), спір щодо "права", про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. "Кьоніг проти Німеччини", рішення від 28.06.1978).
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) № 18-рп/2004 від 01.12.2004 визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Отже, "законний інтерес" передбачає можливість користування певними благами та реалізацію поведінки, спрямованої на задоволення як індивідуальних, так і колективних потреб.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, сплата дивідендів, щодо виплати яких було прийнято спільне рішення власника та управителя майна МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв», надає позивачу, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата підприємством таких дивідендів учаснику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Право на отримання частки прибутку (дивідендів) учасником передбачено ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" і з цього питання було прийнято спільне рішення власника та управителя майна МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» від 27.06.2017, яке як вже було вказано вище, в судовому порядку не визнано недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, тоді як скасування рішення загальних зборів про виплату дивідендів після виходу учасника зі складу цього товариства, якому цим рішенням товариства зобов'язувалося сплатити суму дивідендів, порушує право позивача на мирне володіння майном та призводить до порушення принципу добросовісності, справедливості та розумності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що розумним та справедливим є те, що рішення власника та управителя майна МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» від 27.06.2017 про виплату позивачеві дивідендів, є обов'язковими для відповідача.
В свою чергу, прийняття управителем майна МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» ФОП Чамарою Людмилою В'ячеславівною рішення №2/1 від 30.06.2017 про скасування рішення власника МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна №2 від 27.06.2017 про виплату позивачеві дивідендів, зокрема після укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на підстав якого позивач відчужив частку у розмірі 100 % у статутному капіталі підприємства на користь ОСОБА_2 , на переконання колегії суддів, є порушенням його законних очікувань щодо ефективного здійснення свого "права власності" (що є несправедливим) та призводить до зловживання новим власником підприємства своїми правами на прийняття рішення щодо прав учасника, який вийшов без врахування його голосу (що є нерозумним та несправедливим).
З урахуванням наведеного розумним та справедливим є те, що учасники товариства (підприємства) не можуть скасувати попереднє рішення про виплату дивідендів учаснику, який вийшов зі складу учасників товариства і щодо якого прийнято рішення про виплату йому дивідендів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 по справі №908/1027/17, від 23.05.2018 по справі №908/660/17, від 17.01.2018 по справі №910/11316/17, від 11.08.2020 по справі №910/13193/19.
Колегія суддів також наголошує на тому, що відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
У даному випадку повноваження управителя визначені умовами укладеного 01.06.2013 між ОСОБА_1 , як одноосібним власником МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» (Установник) та ФОП Чамарою Людмилою В'ячеславівною (Управитель) договору управління майном.
Так, відповідно до п. 2.2.3. Управитель зобов'язаний в інтересах Установника управління своєчасно, повно, добросовісно та турботливо здійснювати управління майном та приймати управлінські рішення відповідно до умов цього Договору. В свою чергу відповідно до п. 2.2.6. договору Управитель зобов'язаний приймати в установленому порядку та забезпечувати реалізацію рішень щодо виплати дивідендів Установнику управління.
При цьому, судова колегія зауважує, що умовами вищевказаного договору управління майном від 01.06.2013 не передбачено повноважень Управителя на скасування чи зміну рішень про виплату дивідендів.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що рішення управителя про майна МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» про скасування спільного рішення від 27.06.2017 про виплату позивачеві дивідендів, не може вважатись таким, що прийнято в інтересах Установника, зокрема з урахуванням того, що рішення № 2 від 27.06.2017 про виплату дивідендів було спільним і, відповідно, узгодженим власником МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» і Управителем.
Підсумовуючи колегія суддів вважає, що скасування рішення про виплату позивачеві дивідендів та не здійснення такої виплати у розмірі та строки визначені спільним рішенням від 27.06.2017, безумовно призводить до порушення права позивача на мирне володіння майном (грошовими коштами у вигляді дивідендів), а тому права останнього підлягають захисту в судовому порядку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, та у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18 та від 17.11.2018 у справі № 911/205/18 Верховний Суд посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці". По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Так, зі змісту наявного у матеріалах справи спільного рішення власника МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна № 2 від 27.06.2017 вбачається, що саме ОСОБА_2 повідомила про те, що протягом попередніх років прибуток Підприємства дійсно не розподілявся, власнику (засновнику) ОСОБА_1 дивіденди не нараховувалися та не виплачувалися.
До того ж, саме ОСОБА_2 , з метою нарахування та виплати ОСОБА_1 дивідендів за володіння корпоративними правами Підприємства протягом попереднього періоду, запропонувала розподілити прибуток Підприємства наступним чином, зокрема за період 2007-2016 рр. - в сумі 2863934 грн.
Крім того, після відчуження ОСОБА_1 своїх корпоративних прав у МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, між сторонами було складено та підписано Акт наданих послуг з управління майном згідно з договором управління від 01.06.2013.
У відповідності до згаданого Акту, сторони підтвердили, що управління майном здійснювалось виключно Управителем (ФОП Чамарою Л.В.), а Установником управління ( ОСОБА_1 ) жодних рішень щодо діяльності МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» протягом 01.06.2013-30.06.2017 не приймалось, не обговорювалось та не виносилось. Сторони підтвердили відсутність претензій одна до одної.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних претензій, зауважень, пропозицій щодо невірного визначення розміру дивідендів у спільному рішенні власника МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна № 2 від 27.06.2017, ОСОБА_2 не заявляла та з останніми не зверталась до позивача.
З огляду на таке, на переконання колегії суддів, у діях відповідача вбачається суперечлива поведінка, оскільки останній під час прийняття спільного рішення (27.06.2017), а також до відчуження позивачем корпоративних прав МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» (30.06.2017), підписання відповідного Акту наданих послуг з управління майном згідно з договором управління (30.06.2017), жодним чином не заперечував проти розміру нарахованих дивідендів, а навпаки, підтвердив, що сума дивідендів, що підлягає виплаті позивачеві за період 2007-2016 рр. складає саме 2863934 грн, в той час, в день прийняття корпоративних прав (30.06.2017), відповідач прийняв одноосібне рішення про скасування спільного рішення прийнятого 27.06.2017.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача та висновки місцевого господарського суду, якими останні обґрунтовують підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, а саме щодо чинності прийнятого управителем майна МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» ФОП Чамарою Л.В. рішення №2/1 від 30.06.2017, яким зокрема скасовано спільне рішення власника МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна №2 від 27.06.2017, з огляду на таке.
За встановлених вище обставин, прийняття такого рішення є порушенням законних очікувань позивача щодо ефективного здійснення свого "права власності", є несправедливим та призводить до зловживання новим власником підприємства своїми правами на прийняття рішення щодо прав учасника, який вже не є учасником підприємства та не має можливості висловити свою думку, заперечення, пропозиції тощо з приводу такого рішення.
Відтак, на думку колегії суддів, у даному випадку звернення із вимогами про визнання недійним такого рішення не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, оскільки задоволення такої вимоги не призвело б до отримання позивачем належних йому до виплати дивідендів. В свою чергу, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про стягнення дивідендів на підставі, зокрема спільного рішення власника МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна №2 від 27.06.2017, є ефективним та таким, що призводить до кінцевої мети, якої прагне досягти позивача, а саме отримання грошових коштів у вигляді дивідендів.
Визначаючи суму дивідендів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів зазначає таке.
Як вже було вказано вище сума дивідендів, належна до виплати позивачеві була визначена у спільному рішенні власника МППАФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна № 2 від 27.06.2017, у відповідності до якого за період 2007-2016 рр. сума дивідендів складає 2 863 934 грн.
Дане рішення є чинним та в судовому порядку недійним не визнано.
Разом з цим, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2021 по цій справи було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідницькому інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
На вирішення експертів було поставлено наступні питання:
- Чи, підтверджується документально сума визначеного у спільному рішенні власника МПП АФ "Аудит-гарант Миколаїв" та управителя майна № 2 від 27 червня 2017 року нерозподіленого прибутку МПП "Аудит-Гарант Миколаїв" за період 2007-2016 років в сумі 2 863 934 грн. ?
- Яка фактична сума прибутку, отриманого Малим приватним підприємством аудиторська фірма “Аудит-Гарант Миколаїв» за період 2007- 2016 pp., підтверджується документально за даними бухгалтерського обліку підприємства про результати фінансово-господарської діяльності та чи відповідає вона фінансовій звітності?
- Чи підтверджуються документально залишки коштів на поточних рахунках МПП “Аудит-Гарант Миколаїв» у банківських установах та залишки дебіторської заборгованості по позиках, виданих третім особам, - статтям Балансу (форма № їм) фінансової звітності МПП “Аудит-Гарант Миколаїв» станом на 31.12.2016 року?
- Чи підтверджуються дані відповідних статей Балансу (форма № їм) фінансової звітності МПП “Аудит-Гарант Миколаїв» первинними документами підприємства станом на 31.12.2016 року?
- Чи підтверджується документально сума визначеного нерозподіленого прибутку МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» у рішенні управителя майна МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» № 2/1 від 30.06.2017 року за період 2007-2016 років в сумі 692 600, 00 грн.?
- Чи підтверджується документально сума визначеного нерозподіленого прибутку МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» у рішенні управителя майна МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» № 2/1 від 30.06.2017 року за всі попередні періоди по 30.06.2017 року в сумі 949 720, 67 грн.?
- Яка сума нерозподіленого прибутку МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» за період 2007 рік- по 30.06.2017 року?
- Яка сума нерозподіленого прибутку МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» за період 2007-2016 роки?
- Яка сума нерозподіленого прибутку МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» за період 01.01.2017 року по 30.06.2017 року?
На виконання ухвали суду, складено висновок експертів № 16299 від 24.10.2023 у відповідності до якого:
- в межах наданих матеріалів, за відсутності первинних документів та регістрів синтетичного та аналітичного обліку (документи знищено МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» згідно актів), підтвердити або спростувати документально суму визначеного у спільному рішенні власника МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» та управителя майна № 2 від 27 червня 2017 року нерозподіленого прибутку МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» за період 2007-2016 років в сумі 2 863 934 грн. - не надається за можливе з підстав, наведених в дослідницькій частині;
- в межах наданих матеріалів, за відсутності первинних документів, що фіксують проведення певних господарських операцій (за виключенням довідок банків про рух коштів) та облікових регістрів складених на їх підставі (вказані документи знищено МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» згідно актів) - не надається за можливе підтвердити фактичну суму прибутку, отриманого МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» за період 2007- 2016рр., та відповідно підтвердити або спростувати документально відповідність даних бухгалтерського обліку підприємства про результати фінансово-господарської діяльності даним фінансовій звітності за період 2007- 2016 рр.;
- відповідно до наданих матеріалів, показники Балансу (форма № 1-мс Спрощеного фінансового звіту суб'єкту малого підприємництва) фінансової звітності МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» станом на 31.12.2016 - не відповідають документально підтвердженим залишкам коштів на поточних рахунках МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» у банківських установах та залишкам дебіторської заборгованості по позиках, виданим третім особам. При цьому результати проведеного дослідження вказують, що надані на дослідження документи відображені у фінансовій звітності неоднозначно, зокрема допущено значна невідповідність (заниження) в розмірі 1915.9 тис. грн. (щодо залишків коштів на поточних рахунках підприємства в банківських установах - 924.5 тис. грн. та залишків позик, виданих третім особам і не повернених - 991,4 тис. грн.) активів підприємства у фінансовій звітності (балансі підприємства) станом на 31.12.2016, що синхронізується із статтею нерозподілений прибуток у складі пасивів Балансу підприємства, детально наведено в дослідницькій частині;
- відповідно до наданих матеріалів, за відсутності первинних документів, що фіксують проведення певних господарських операцій (за виключенням довідок банків про рух коштів) та облікових регістрів складених на їх підставі (вказані документи знищено МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» згідно актів) - не надається за можливе підтвердити відповідність показників фінансової звітності МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» (даних відповідних ста форма № І-мс) - первинним документам станом на 31.12.2016;
- в межах наданих матеріалів, за відсутності первинних документів та регістрів синтетичного та аналітичного обліку (документи знищено МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» згідно актів), підтвердити або спростувати документально суму визначеного нерозподіленого прибутку МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» у рішенні управителя майна МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» № 2/1 від 30.06.2017 за період 2007-2016 років в розмірі 692 600, 00 гри. - не надається за можливе з підстав наведених в дослідницькій частині;
- в межах наданих матеріалів, за відсутності первинних документів та регістрів синтетичного та аналітичного обліку (документи знищено МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» згідно актів), підтвердити або спростувати документально суму визначеного нерозподіленого прибутку МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» у рішенні управителя майна МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» № 2/1 від 30.06.2017 за всі попередні періоди (період 2007-2016) по 30.06.2017 в розмірі 949 720,67 грн - не надається за можливе з підстав, наведених в дослідницькій частині;
- в межах наданих матеріалів, враховуючи результати дослідження по наведеним вище питанням, за відсутності первинних документів та регістрів синтетичного та аналітичного обліку (документи знищено МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» згідно актів), визначити суму нерозподіленого прибутку МПП АФ "Аудит-Гарант Миколаїв" за період 2007- 30.06.2017 роки - не надається за можливе з підстав, наведених в дослідницькій частині;
- в межах наданих матеріалів, враховуючи результати дослідження по наведеним вище питанням, відсутності первинних документів та регістрів синтетичного та аналітичного обліку (документи знищено МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» згідно актів), визначити сума нерозподіленого прибутку МПП АФ "Аудит-Гарант Миколаїв" за період 2007-2016 роки - не надається за можливе з підстав, наведених в дослідницькій частині;
- відповідно до наданих матеріалів, арифметичний розмір нерозподіленого прибутку (непокритий збиток) (рядок 1420 Балансу форма № 1-м Фінансового звіту суб'єкту малого підприємництва) прибутку МПП АФ “Аудит-Гарант Миколаїв» за період 01.01.2017 - 30.06.2017 складатиме 257.1 тис. грн.
Підсумовуючи наведене, експерти резюмували, що враховуючи результати дослідження по наведеним вище питанням, виходячи з принципу безперервності - оцінки активів та зобов'язань підприємства, визначеному вимогами ст. 4. Закону України №996-XIV, відсутності даних щодо проведених підприємством інвентаризацій активів і зобов'язань, під час яких документально підтверджено їх наявність, стан і оцінка, зокрема станом на 01.01.2017, тоді як дані фінансової звітності за період 01.01.2017 по 30.06.2017, є похідними із даних попереднього періоду (2016р.) та враховуючи дані дослідження, зокрема, що показники Балансу (форма № 1-мс Спрощеного фінансового звіту суб'єкту малого підприємництва) фінансової звітності МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» станом на 31.12.2016 не відповідають документально підтвердженим залишкам коштів на поточних рахунках МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» у банківських установах та залишкам дебіторської заборгованості по позиках, виданим третім особам, відповідно, що надані на дослідження документи відображені неоднозначно, підтвердити розмір суми нерозподіленого прибутку МПП АФ "Аудит-Гарант Миколаїв" за період 01.01.2017 по 30.06.2017 - не надається за можливе.
Відтак, виходячи з дослідницької частини, а також висновку експертів, експертам не вдалося встановити, підтвердити чи спростувати, що сума 949 720,67 грн. виплачена 07.03.2018 року є виплатою дивідендів за період з 2007р.-31.12.2016р. в зв'язку з тим, що показники Балансу фінансової звітності МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» станом на 31.12.2016 не відповідають документально підтвердженим залишкам коштів на поточних рахунках МПП АФ "Аудит-Гарант Миколаїв" у банківських установах та залишкам дебіторської заборгованості по позиках, виданим третім особам, що синхронізується із статтею «Нерозподілений прибуток» у складі пасивів Балансу підприємства, відповідно, що надані на дослідження документи відображені неоднозначно.
Також, експертам не вдалося встановити суму дивідендів за 1 півріччя 2017 року в зв'язку з тим, що МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» згідно актів знищені первинні документи та регістри синтетичного та аналітичного обліку за період 2007 - 30.06.2017, а також експертам не вдалося встановити, підтвердити чи спростувати, що сума належних до виплати дивідендів визначена спільним рішенням власника МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» та управителя майна № 2 від 27.06.2017 року за період 2007-2016 рр менша ніж у встановленому цим рішенням розмірі 2 863 934 грн та заявленим позовним вимогам.
При цьому, як вказано експертами у висновку, однією з причин неможливості розрахунку нерозподіленого прибутку є та обставина, що первинні бухгалтерські документи МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв», за твердженням останнього та у відповідності до наданого Акту, були знищені відповідачем. В той же час, за результатами проведеної судової експертизи визначено перекручення фінансової звітності відповідача станом на 31.12.2016 у вигляді заниження активів МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв», зокрема, - заниження залишків грошових коштів на рахунках та дебіторської заборгованості по виданих позиках, що синхронізується із заниженням нерозподіленого прибутку в пасиві балансу.
Щодо наданого відповідачем та наявного у матеріалах справи висновку експерта №2/2020 складеного судовим експертом Гапоновим О.Ю., колегія суддів таке.
Як вже було неодноразово вказано вище, предметом даного спору є вимога позивача до відповідача про стягнення 2 863 934 грн дивідендів за період 2007-31.12.2016.
В той же час, під час проведення експертного дослідження, судовим експертом Гапоновим О.Ю. взято до розрахунку період нарахування дивідендів за 01.01.2017-30.06.2017, який не є предметом спору у цій справі.
До того ж, на вирішення експерта було поставлено питання щодо того чи підтверджується документально сума нерозподіленого прибутку МПП АФ «Аудит-Гарант Миколаїв» станом на 30.06.2017 у розмірі 949,7 тис.грн, однак, як вже було вказано спірним періодом у даному випадку є 2007-31.12.2016, а спірними сумами прибутку за такий період є 2 863 934 грн, як вказує позивача, та 692 600 грн, як стверджує відповідач.
Крім того, як визначив сам судовий експерт Гапонов О.Ю., експертне дослідження було проведено за відсутності первинних документів та регістрів синтетичного та аналітичного обліку, відповідне таке дослідження не можна вважати повним та обґрунтованим, оскільки останнє не ґрунтується на дослідженні первинних документів на підставі яких можливо було б встановити розмір нерозподіленого прибутку підприємства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Колегія суддів відзначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що розмір дивідендів, що підлягають виплаті позивачеві визначено спільним рішенням власника МПП АФ «Аудит-гарант Миколаїв» та управителя майна № 2 від 27.06.2017, та який за період 2007-2016 складає 2 863 934 грн.
При цьому, відповідачем не надано, а наявні матеріли справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про те, що такий розмір дивідендів є необґрунтованим, здійснений невірно, тощо.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача дивідендів у розмірі 2 863 934 грн є обґрунтованими, доведеними наявними у матеріалах справи доказами, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що вказані в рішенні управителя майна №2/1 від 30.06.2017 дивіденди в сумі 850000 грн були отриманні позивачем ОСОБА_1 і повернуті в зв'язку не вірним визначенням розміру дивідендів не були, оскільки такі грошові кошти є виплатою дивідендів за звітний період з 01.01.2017 року по 30.06.2017, визначену за даними бухгалтерського обліку підприємства станом на 30.06.2017 про результати фінансово-господарської діяльності за 1 півріччя 2017 року та не входять до суми, що є предметом позову яким є стягнення дивідендів за період з 2007-2016.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, із прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено на підставі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.03.2025 по справі №915/927/20 - скасувати.
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Малого приватного підприємства аудиторська фірма “Аудит-Гарант Миколаїв» на користь ОСОБА_1 2 863 934 грн дивідендів.
Стягнути з Малого приватного підприємства аудиторська фірма “Аудит-Гарант Миколаїв» на користь ОСОБА_1 42 959,01 грн судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Малого приватного підприємства аудиторська фірма “Аудит-Гарант Миколаїв» на користь ОСОБА_1 51 550,81 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.10.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.