ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1505/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025
по справі №915/1505/24
за позовом: Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК»
про: стягнення 171201,19 грн.
суддя суду першої інстанції - Мавродієва М.В.
місце винесення рішення: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14,
Повний текст рішення складено та підписано: 16.06.2025 року
Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 03.12.2024 (вх.№15228/24 від 03.12.2024), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» 171201,19 грн неправомірно отриманих коштів за Договором №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 з урахуванням Додаткових угод до вказаного Договору: №1 від 27.09.2021, №2 від 28.09.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 04.10.2021, №5 від 05.10.2021, №6 від 12.10.2021, №7 від 23.10.2021, №8 від 25.10.2021, №9 від 02.11.2021, №10 від 05.11.2021, №11 від 08.11.2021.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Обґрунтування судового рішення.
Суд зазначив, що системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.202, 629, ч.1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) та є обов'язковим для виконання сторонами.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Узагальнені доводи та вимоги апеляційної скарги.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, відповідно до якової просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 13 травня 2025 року по справі № 915/1505/24 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» про стягнення переплати за договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеному за результатами закупівлі, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в розмірі 171201,19 грн.
Скаржник зазначає, що Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області відповідно до пункту 3.1.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024.
За результатами перевірки виявлено, що додаткові угоди від 27.09.2021 року №1, від 28.09.2021 року №2, від 29.09.2021 року №3, від 04.10.2021 року №4, від 05.10.2021 року №5, від 12.10.2021 року №6, від 23.10.2021року №7, від 25.10.2021 року №8, від 02.11.2021 року №9, від 05.11.2021 року №10, від 08.11.2021 року №11 до договору від 03.08.2021 року № 2, укладено з порушенням норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, в частині відсутності документального підтвердження коливання ціни товару на ринку після укладення Договору та додаткової угоди (в період між їх укладенням); пункту 13.6 Договору та відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами) та ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV (із змінами) - без документального підтвердження коливання ціни товару на ринку на умовах, визначених договором та збільшення ціни товару більш ніж на 10% від початково встановленої в договорі, внаслідок чого недоотримано активів (електричної енергії) та як наслідок зайво сплачено коштів за 2021 рік на суму 171 207, 19 грн, чим завдано збитки на вказану суму.
Скаржник посилається на позицію Верховного Суду від 24.01.2024 (справа №922/2321/22) про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, яка полягає в наступному: «Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю».
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Процесуальний рух справи.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №915/1505/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1505/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025 по справі №915/1505/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
07.07.2025 матеріали справи №915/1505/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025 по справі №915/1505/24.
Визначено розглянути апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025 по справі №915/1505/24 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Встановлено відповідачу по справі Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІМК» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно - західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Згідно з частино тринадцятою статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради (далі - Управління) виконує делеговані державою повноваження у сфері соціального захисту населення.
24.06.2021 Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради оприлюднило на вебсайті Prozorro оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 274050 кВт/год електричної енергії з терміном постачання до 31.12.2021, з очікуваною вартістю 824000,0 грн з ПДВ (ідентифікатор закупівлі №UA-2021-06-24-005177-c, далі - відкриті торги). Участь у відкритих торгах взяли 22 учасники.
За результатами проведеної процедури закупівлі UA-2021-06-24-005177-c Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМК» (постачальник, відповідач у справі) та Управлінням праці та соціального захисту населення Уманської міської ради (споживач, позивач у справі) підписали Договір №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 на суму 421757,17 грн з ПДВ.
В подальшому між сторонами були укладені Додаткові угоди до вказаного Договору: №1 від 27.09.2021, №2 від 28.09.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 04.10.2021, №5 від 05.10.2021, №6 від 12.10.2021, №7 від 23.10.2021, №8 від 25.10.2021, №9 від 02.11.2021, №10 від 05.11.2021, №11 від 08.11.2021, відповідно до яких збільшувалась ціна за 1 кВт/ год у зв'язку із коливанням ціни.
Позивач у позові вказує, що Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області відповідно до п.3.1.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року проводилася ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024.
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради ґрунтуються саме на результатах перевірки Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області.
Так, за результатами перевірки виявлено, що Додаткові угоди: №1 від 27.09.2021, №2 від 28.09.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 04.10.2021, №5 від 05.10.2021, №6 від 12.10.2021, №7 від 23.10.2021, №8 від 25.10.2021, №9 від 02.11.2021, №10 від 05.11.2021, №11 від 08.11.2021 до Договору №2 від 03.08.2021, укладено з порушенням норм п.2) ч.5 ст.41 Закону №922-VIII, в частині відсутності документального підтвердження коливання ціни товару на ринку після укладення Договору та Додаткової угоди (в період між їх укладенням); п.13.6 Договору та відповідно ст.629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (із змінами) та ст.193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (із змінами) - без документального підтвердження коливання ціни товару на ринку на умовах, визначених договором та збільшення ціни товару більш ніж на 10% від початкової ціни встановленої в договорі, внаслідок чого Управлінням праці та соціального захисту населення недоотримано активів (електричної енергії) та як наслідок зайво сплачено коштів за 2021 рік на суму 171207,1931 грн, чим завдано збитки на вказану суму.
Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області встановлено наступне: «Відповідно до п.2) ч.5 ст.41 Закону №922 (в редакції від 23.01.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 24.01.2024 (справа №922/2321/22) викладено позицію Великої Палати Верховного Суду про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, яка полягає в наступному: «Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю …».
Пунктом 13.6 Договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутися до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару.
Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення Договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики.
У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього Договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього Договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п.2) ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.
При виконанні Договору №2 від 03.08.2021 підставою для внесення відповідних змін до договору слугували листи постачальника ТОВ «ВІМК» з пропозицією збільшити ціну за одиницю електроенергії у зв'язку з збільшенням закупівельних цін на енергоринку України.
Так, ревізією встановлено, що Додатковою угодою №1 від 27.09.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено на 7,7%. Документальним підтвердженням слугувала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №2145/21. Додатковою угодою №2 від 28.09.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено на 3,91%.
Таким чином, при укладанні Додаткової угоди №2, згідно з умовами п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021 постачальник мав надати документальне підтвердження підвищення ціни за період з останньої дати внесення змін до договору, тобто з 27.09.2021 (Додаткова угода №1) по 28.09.2021.
Встановлено, що підставою укладання Додаткової угоди №2 від 28.09.2021 є лист ТОВ «ВІМК» від 23.09.2021 №1187, в якому постачальник повідомляє про коливання цін на електричну енергію в періоді з 08 по 15 вересня 2021 року, при цьому надає документальне підтвердження, а саме цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2233/21, в якій зазначено коливання середньозважених цін між датами 08-15 серпня 2021 порівняно з 08-15 вересня 2021.
Отже, така довідка не може слугувати документальним підтвердженням коливання цін між 27.09.2021 та 28.09.2021, що не відповідає умовам п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021.
Додатковою угодою №3 від 29.09.2021 підвищено ціну за 1 кВт/год на 7,28%, підставою для укладання якої лист ТОВ «ВІМК» від 27.09.2021 №1221, в якому постачальник повідомляє про коливання цін на електричну енергію в періоді з 16 по 21 вересня 2021 року, при цьому надає документальне підтвердження, а саме цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2288/21, в якій зазначено коливання середньозважених цін між датами 16-21 серпня 2021 року порівняно з 16-21 вересня 2021 року.
Отже така довідка не може слугувати документальним підтвердженням коливання цін між 28.09.2021 та 29.09.2021, що не відповідає умовам п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021.
Додатковою угодою №4 від 04.10.2021 підвищено ціну за 1 кВт/год на 8,09%, підставою для укладання якої є лист ТОВ «ВІМК» від 29.09.2021 №1263, в якому постачальник повідомляє про коливання цін на електричну енергію в періоді з 22 по 24 вересня 2021 року, при цьому надає документальне підтвердження, а саме цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2348/21, в якій зазначено коливання середньозважених цін між датами 22-24 серпня 2021 року порівняно з 22-24 вересня 2021 року.
Отже така довідка не може слугувати документальним підтвердженням коливання цін між 29.09.2021 та 04.10.2021, що не відповідає умовам п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021.
Додатковою угодою №5 від 05.10.2021 підвищено ціну за 1 кВт/год на 2,69%, підставою для укладання якої є лист ТОВ «ВІМК» від 04.10.2021 №1274, в якому Постачальник повідомляє про коливання цін на електричну енергію в періоді з 25 по 30 вересня 2021 року, при цьому надає документальне підтвердження, а саме цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2395/21, в якій зазначено коливання середньозважених цін між датами 25-30 серпня 2021 року порівняно з 25-30 вересня 2021 року.
Отже така довідка не може слугувати документальним підтвердженням коливання цін між 04.10.2021 та 05.10.2021, що не відповідає умовам п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021.
Встановлено, що внаслідок вищезазначених змін ціна за 1 кВт/год збільшена в вересні 2021 року з 1,538 грн до 2,05 грн, що в процентному відношенні становить +33,28% (Додаткові угоди: №1 від 27.09.2021, №2 від 28.09.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 04.10.2021, №5 від 05.10.2021).
При дослідженні законності підняття ціни в вересні 2021 року за електричну енергію також аналізувалась інформація з відкритого ресурсу ДП «Оператор ринку», розміщеного на сайті www.oree.com.ua. Так, коливання цін (без ПДВ) на РДН, ОЕС України в вересні 2021 року становить: з 01.09.2021 по 11.09.2021 понизилась з 2180,25 до 1579,6 грн за 1 МВт/год; з 11.09.2021 по 22.09.2021 збільшилась з 1579,6 до 2206.09 грн за 1МВт/год; з 22.09.2021 по 30.09.2021 понизилась з 2206,09 до 2194,0 грн за 1 МВт/год. Таким чином збільшення ціни за електричну енергію в вересні 2021 року на 33,28% не підтверджується.
Встановлено, що в жовтні 2021 року шляхом укладання Додаткових угод: №6 від 12.10.2021, №7 від 23.10.2021, №8 від 25.10.2021, №9 від 02.11.2021, №10 від 05.11.2021, №11 від 08.11.2021 ціна за електричну енергію збільшена з 2,22 грн до 3,36 грн, що в процентному відношенні становить +51,3%.
Так, Управлінням в 2021 році укладено 11 Додаткових угод по Договору №2 від 03.08.2021 щодо збільшення ціни за 1 кВт/год без законодавчо визначених на це підстав, та як наслідок за 1 кВт/год за період вересня - листопада 2021 року ціна збільшена з 1,538979 грн до 3,66 грн, що в процентному відношенні становить 137,8 %, чим порушено вимоги пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Встановлено, що в період з 08.09.2021 по 30.11.2021 Управлінням спожито 116183 кВт/год, сплачено в сумі 367890,71 грн, проте повинно було сплатити 196683,52 грн (1,69 грн х 116183 кВт/год)».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано докази оплати по спірному Договору на суму 369487,67 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме: №244 від 12.10.2021 на суму 5936,83 грн, №67 від 29.10.2021 на суму 1814,44 грн, №16 від 18.11.2021 на суму 9870,54 грн, №76 від 18.11.2021 на суму 156967,12 грн, №274 від 23.11.2021 на суму 10573,96 грн, №304 від 15.12.2021 на суму 18067,90 грн, №22 від 16.12.2021 на суму 37775,67 грн, №94 від 16.12.2021 на суму 128481,21 грн.
Відповідно до ч.2 ст.222 ГК України з метою досудового врегулювання спору та задля усунення порушення норм п.2) ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №2113/01-11 від 27.06.2024 з вимогою повернути зайво сплачені кошти за 2021 рік на суму 171201,1931 грн на рахунок управління.
25.07.2024 на адресу позивача надійшла відповідь на претензію, яку відповідач ТОВ «ВІМК» не визнав.
Позивач стверджує, що грошові кошти в сумі 171201,19 грн є такими, що були переплачені за Договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеному за результатами закупівлі, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань відповідно до ст.ст.509, 526 ЦК України, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України чинного на момент спірних правовідносин, встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії».
Отже, до укладеного між сторонами договору підлягають застосуванню положення статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Під час укладення Договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 сторони керувалися положеннями Закону України “Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (Правила - ПРРЕЕ), іншими чинними нормативно-правовими актами, що регулюють постачання електричної енергії.
Згідно п.13.6 Договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 сторони домовились, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору, надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. При цьому такий документ повинен містити дані щодо середньоринкової ціни за одиницю товару на будь-яку дату після укладання Договору та середньоринкової ціни на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни. Сторони домовились, що цей документ має бути оформлений у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданою Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики.
Договір №2 від 03.08.2021 про постачання електричної енергії споживачу та Додаткові угоди до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару є чинними на момент розгляду справи у суді, жодна із сторін договору чи треті особи не оспорювали їх чинність; сторонами також не заявлялось про нікчемність додаткових угод і самого договору.
За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однак, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Колегія суддів зазначає, що оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснювались, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Крім того, тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
Тобто, з укладанням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків встановлених договором, може відбутись при: (1) розірвання договору за взаємною домовленістю сторін, (2) розірвання договору в судовому порядку, (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадка, передбачених договором та законом, (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України, (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Однак, в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсними Додаткові угоди: №1 від 27.09.2021, №2 від 28.09.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 04.10.2021, №5 від 05.10.2021, №6 від 12.10.2021, №7 від 23.10.2021, №8 від 25.10.2021, №9 від 02.11.2021, №10 від 05.11.2021, №11 від 08.11.2021 до Договору №2 від 03.08.2021, крім того, позивачем також не заявлено таких позовних вимог, а отже грошові кошти у розмірі 171201,19 грн. набуті відповідачем за чинним договором.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Висновки апеляційного господарського суду:
Доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025 у справі № 915/1505/24.
Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, скаржником не наведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025 по справі № 915/1505/24 без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2025 у справі № 915/1505/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.