ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
28 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1636/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Нова Одеса"
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 (суддя Ю.М. Щавинська, м. Одеса, повне рішення складено 29.09.2025)
у справі №916/1636/25
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Нова Одеса"
про виселення,
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Нова Одеса", в якій просив усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Нова Одеса" з нежитлових приміщень першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 20, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Нова Одеса" з нежитлових приміщень першого, другого поверхів, антресолі та цокольного поверху, загальною площею 754,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 20, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Нова Одеса" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Нова Одеса" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, поданою через систему “Електронний суд».
Апеляційну скаргу зареєстровано 14.10.2025 за вх.№4091/25.
Одночасно скаржником заявлено клопотання (вх.№4299/25 від 27.10.2025) про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.
Між тим, суддя зі складу колегії суддів Таран С.В. з 16.10.2025 є тимчасово непрацездатною, у зв'язку з чим 27.10.2025 за розпорядженням керівника апарату суду №449 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1636/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне прийняти до розгляду апеляційну скаргу у новому складі суду.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України «Про судовий збір».
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 вище означеного Закону за подання до господарського суду позову майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Позов заявлено у 2025 році.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Колегією суддів встановлено, що в апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 у справі №916/1636/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Отже, враховуючи, що в апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду, яким задоволено одну немайнову вимогу, враховуючи подання апеляційної скарги через систему «Електронний суд», за подання вказаної апеляційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 3633,60 грн, виходячи з такого розрахунку:
3028,00 грн (ставка судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році) х 150% (ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду) х 0.8 (коефіцієнт пониження розміру ставки судового збору за подання апеляційної скарги) = 3633,60 грн.
Однак, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не надав жодних доказів сплати судового збору, натомість одночасно із поданням апеляційної скарги заявив клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на введення на території України воєнного стану та скрутне фінансове становище.
Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх.№4299/25 від 27.10.2025), колегія суддів зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2)особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4)заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених у статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус.
Щодо умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18).
Таким чином, положення вказаної норми містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору, в свою чергу, наявність таких умов скаржник у своєму клопотанні про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати не навів, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини, у зв'язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно із частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом частин першої та другої статті 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржником не виконані вимоги статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Нова Одеса", колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.
Крім цього, враховуючи, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1636/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, колегія суддів дійшла висновку про їх витребування з суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України,
апеляційний господарський суд
1.Прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Нова Одеса" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 у справі №916/1636/25 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді Поліщук Л.В., суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.
2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Нова Одеса" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 у справі №916/1636/25 залишити без руху.
3.Встановити скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4.Роз'яснити скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки апеляційної скарги, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.
5.Повідомити скаржника про можливість подати заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, та докази сплати судового збору, використовуючи засоби електронного зв'язку (підсистеми «Електронний суд», офіційної електронної пошти суду).
6.Доручити Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1636/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя К.В. Богатир