Справа № 184/1985/25
Номер провадження 2/184/1321/25
24 жовтня 2025 рокум. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаша В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
розглянувши в м. Покров в порядку спрощеного позовного провадження об'єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення аліментів на утримання» та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «про припинення фактичних шлюбних стосунків та проживання однією сім'єю, стягнення аліментів»,-
ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання.
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення фактичних шлюбних стосунків та проживання однією сім'єю, стягнення аліментів.
Позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, свої позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала заяву, згідно якої просить зустрічний позов задовольнити, залишити свій позов без розгляду, розглянути справу за її відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні положення містяться у ст.ст. 15, 16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 4 вересня 2010 року між позивачем та відповідачкою Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №762 (а.с.4).
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.3).
Згідно пояснень позивача, з квітня 2025 року сторони знову почали спільне життя без реєстрації шлюбу, стали жити в цивільних стосунках однією сім'єю і деякий час між ними не виникало сварок та непорозумінь, бо він не хотів, щоб донька залишилася без батька. Донька була і є зараз на його повному вихованні та утриманні, вони жили усі разом за адресою: АДРЕСА_1 , хоча шлюб між ними на той час було розірвано. Він придбав нову сучасну електротехніку та інші речі. Він мріяв бути з донькою та дружиною, хоча відносини з нею після розірвання шлюбу були вже не ті, що раніше, але не давав підставі для будь-яких сумнівів у тому, що виховує та доглядає за донькою. До вересня 2025 року між ними були гарні стосунки, вони не вчиняли сварок, разом мешкали, усі витрати на домівку, родину були на ньому, але в кінці серпня 2025 року - на початку вересня 2025 року між ними почалися нові конфлікти через постійні стресові ситуації, перебої зі світлом, водою, постійні повітряні тривоги. Весь час відповідачка казала, що потрібно виїхати за кордон, врятувати її життя та життя доньки. Він не розумів таких панічних атак з боку колишньої дружини і весь час їй зауважував, що в м. Дніпро залишаються тисячі людей і ніхто нікуди не тікає. З початку вересня 2025 року ОСОБА_1 виїхала з міста, залишила йому доньку, зазначила, щоб він самостійно її виховував, мешкає у м. Покров, а він живе з дитиною за вказаною адресою. Він з відповідачкою не проживають як одна родина, не ведуть спільного господарства та мають окремий бюджет, причиною чому стали знову повторні постійні конфлікти між ними, йому це набридло, оскільки маючи постійний дохід, заробіток та адресу постійного мешкання, вони вирішили знову жити окремо, донька залишилася з ним, бо відповідачка переїхала проживати до іншого помешкання, за домовленістю між ними вирішили, що вона буде навідувати доньку, проводити з нею спільно час як у будні дні, так і забирати її до себе на вихідні. Однак, з серпня 2025р. відповідачка знайшла свій «спокій», долучившись до релігійної секти, увесь час проводе зі своїми однодумцями, повністю погрузившись у віру, при цьому почала примушувати і малолітню дитину розділяти її погляди, всупереч волі дитини, перестала належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, не навідується до доньки, не приїжджає до неї, не виконує свої обов'язки як у примітивних речах щодо харчування дитини, її вихованні, так і у інших, як, наприклад необхідність контролю за навчанням дитини та її дозвіллям. Донька все більше часу почала проводити спільно з ним, залишається у нього постійно, а мати за три місяця при цьому навіть не цікавилася як справи у її дитини. В той час він, як батько дитини, повністю присвячує себе тому, щоб дитина змалку росла здоровою та розвинутою. Водить дитину на всі медичні огляди, до басейну, несе всі витрати по дитині, в той час як відповідачка пояснює, що не може приймати участі в утриманні дитини, тому як вона духовно розвивається в іншому населеному пункті (місті). Таким чином, вони жили в цивільних стосунках однією сім'єю фактично до кінця серпня 2025р., поведінка і таке ставлення до виконання батьківських обов'язків стала підставою для звернення його до суду з даним зустрічним позовом. З метою з'ясування причин подібних ситуацій, встановлення для дитини стабільного графіку, він вирішив поспілкуватися із відповідачкою, на що та відповіла, що у неї з'явилися своя мета в житті та вона бажає весь час присвячувати себе своїй вірі. Таким чином, з вересня 2025 року їхня донька проживає з ним. Мати, у свою чергу, уникає своїх обов'язків щодо утримання доньки, хоча зобов'язана також утримувати дитину, бо це є обов'язком обох батьків. З цих підстав просить встановити факт припинення фактичних шлюбних стосунків та проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою з 01.09.2025 року, залишивши неповнолітню дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживати разом з ним, який з вересня 2025 року самостійно виховує та утримує дитину; стягнути з відповідачки на його користь на утримання дитини аліменти в розмірі 5000 грн. щомісячно.
Щодо залишення проживання дитини разом з батьком, суд вважає, що в даному випадку спір між сторонами з приводу місця проживання дитини після розірвання шлюбу відсутній, а тому суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом з позивачем, одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, як це підтверджується судовою практикою.
Судом встановлено, що позивач має все необхідне для забезпечення дитини повним і гармонійним фізичним, розумовим, духовним, моральним і соціальним розвитком, а також має змогу надати всебічний рівень життя, необхідний для такого розвитку, та поряд з цим не позбавляє відповідачку батьківських прав на дитину.
Одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов'язок закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в Сімейному кодексі України (статті 180-201).
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Дружина та чоловік за змістом ст. 55 СК України зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ст.141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1,2,3,4,5 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ч.3 ст.151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Рекомендацією Rec (2006) 19 Комітету Ради Європи «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками», прийнятою 13 грудня 2006 року, у програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обов'язків. Особливу увагу слід приділяти сім'ям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.
У ч.3 ст.181 СК України зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено наступне: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч.1 ст.162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Враховуючи, що відповідачка є здоровою, має працездатний вік, не має на утриманні непрацездатних та неповнолітніх осіб, суд вважає, що він в змозі сплачувати аліменти, а тому виходячи з принципу справедливості та розумності, вважає за необхідне стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 5000 грн. щомісяця.
При визначенні розміру стягуваних аліментів, суд виходить із встановлених під час судового засідання розміру потреб дитини та відсутність об'єктивних даних про неможливість відповідача з поважних причин забезпечити такі потреби. Вирішуючи спір, суд керується пріоритетом інтересів дитини та вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 5000 грн. щомісяця.
Враховуючи наведені обставини, беручи до уваги те, що відповідач визнала позовні вимоги та таке визнання не суперечить закону та не порушує права інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 по зустрічному позову підлягають до задоволення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення аліментів на утримання» слід відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, ч. 1 ст. 430 ЦПК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 42, 200, 247, 260, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення аліментів на утримання» відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «про припинення фактичних шлюбних стосунків та проживання однією сім'єю, стягнення аліментів» - задовольнити.
Встановити факт припинення фактичних шлюбних стосунків та проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , які не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою з 01.09.2025 року, залишивши неповнолітню дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживати разом з батьком - ОСОБА_2 , який з вересня 2025 року самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка мешкає: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає: АДРЕСА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 5000 (п'ят тисяч) грн. щомісяця, починаючи стягнення з 08.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 24.10.2025р.
Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш