Справа № 496/3084/25
Провадження № 3/496/2238/25
30 вересня 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Пасечник М.Л., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушеня, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП,
16.05.2025 року о 14:25:00 год. Траса М05 Київ-Одеса 452 км, водій керував автомобілем Ford Mjndeo, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме порушення мови, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ООМЦПЗ ООР водій відмовився ПВР473736. Правопорушення вчинено особою, яка двічі за рік притягувалася до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУПАП.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання судових повісток про виклик до суду на адресу, вказану у протоколах про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст. 268 КУпАП не встановлено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, присутність ОСОБА_1 під час розгляду даної справи не є обов'язковою.
Крім того, ОСОБА_1 був обізнаний про те, що відносно нього складено протоколи про адміністративне правопорушення, що підтверджується відеозаписами, долученими до протоколу.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що особа зобов'язана, з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (Рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» № 3236/03 від 03.04.2008 року).
Відтак, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і вважає можливим здійснити судовий розгляд за відсутності ОСОБА_1 , на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 03.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, які знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли правопорушник почав рухатись.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Порядком).
Згідно із ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою зазначеної статті.
В той же час, з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №332229 від 16.05.2025 року встановлено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейськими за ч.3 ст. 130 КУпАП України як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП з наступних підстав.
Так, ч.3 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.3 ст. 130 КУпАП наступає в разі, якщо особу було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року, який передує даті вчинення останнього правопорушення. Однак, на підтвердження повторності вчинення правопорушення працівниками поліції долучено постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25.10.2024 року по справі №390/1700/24 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та постанову Балтського районного суду Одеської області від 02.12.2024 року по справі №493/1179/24 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що унеможливлює встановлення факту притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 саме за ч.3 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, на момент вчинення адміністративного правопорушення 16.05.2025 року, відсутні підтвердження того, що ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані наркотичного чи алкогольного сп'яніння чи відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння за ч.1 та ч.2 ст. 130 КУпАП на час вчинення адміністративного правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У п.3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У п.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21.02.1984 року, п.53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей ст. 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії ст. 6 ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що правова кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 130 КУпАП є помилковою, а тому дії ОСОБА_1 належить перекваліфікувати з ч.3 ст. 130 КУпАП на ч.2 ст. 130 КУпАП, враховуючи те, що кваліфікація дій особи відбувається в бік пом'якшення її відповідальності.
Інших доказів, котрі б підтверджували, що ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані сп'яніння чи відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку суду не надано.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.3 ст. 130 КУпАП на ч.2 ст. 130 КУпАП, що не погіршує становище ОСОБА_1 та пом'якшує його відповідальність.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП підтверджується доданими до матеріалів про адміністративні правопорушення доказами, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №332229 від 16.05.2025 року;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.05.2025 року;
- довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення т.в.о. інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Мозгового Владислава;
- довідку про належність транспортного засобу т.в.о. інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Мозгового Владислава;
- довідку про отримання (неотримання) особою посвідчення водія т.в.о. інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Мозгового Владислава;
- довідку про належність транспортного засобу т.в.о. інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Мозгового Владислава;
- постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25.10.2024 року по справі №390/1700/24 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення;
- постанову Балтського районного суду Одеської області від 02.12.2024 року по справі №493/1179/24 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення;
- диски з відеозаписами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 19.02.2020 року по справі №496/4315/16-а дійшов висновку, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають повну подію правопорушення, оскільки на них зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
На підставі досліджених доказів, судом встановлено наявність одночасно всіх обов'язкових умов задля можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинена особою повторно протягом року.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції незалежно від мотивів відмови складає склад правопорушення та є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в абз.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, оскільки обставини, викладені у протоколах про адміністративне правопорушення, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду за допомогою належних та допустимих доказів.
В свою чергу, ОСОБА_1 не надав до суду жодного доказу на спростування викладених у протоколах обставин.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує: ч.2 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинена особою повторно протягом року.
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.09.2023 року у справі №702/301/20, в якій Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
Відповідно до ч.1 ст. 29 КУпАП конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Щодо накладення на ОСОБА_1 додаткових стягнень у виді конфіскації та оплатного вилучення транспортного засобу, які передбачені санкціями ч.2 ст. 130 КУпАП, суд зауважує, що адміністративні матеріали не містять відомостей щодо належності останньому на праві приватної власності транспортного засобу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 33, 36, 40-1, 126, 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291, 307, 308 КУпАП, суд -
Громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягненняу виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячу) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення п'ятнадцятиденного строку, передбаченого для сплати штрафу, надсилається правопорушником до суду, який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.Л. Пасечник