Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 жовтня 2025 року Справа№200/4022/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у спрощеному позовному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 056550004490 від 26.02.2025 про відмову в задоволенні заяви від 18.02.2025 про призначення пенсії за віком;
зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити пенсію за віком за заявою від 18.02.2025.
За змістом позову під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком теруправлінням пенсійного фонду протиправно не враховано до страхового стажу позивача періоди роботи через недоліки оформлення записів в трудовій книжці. Позивач зазначив, що відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку та зберігання трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення записів трудової книжки несе спеціально уповноважена особа, яка призначається керівником підприємства, установи, організації. Крім цього, позивач зауважив на тому, що не всі недоліки оформлення записів можуть бути підставою неврахування до відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості, а не правильність заповнення запису. Позивач зазначив, що задля підтвердження трудового стажу звертався до архіву Донецької області, втім згідно з отриманою ним відповіддю кооператив «Естетика» не здавав документи до трудового архіву, підприємство «СТЕЙХ», де працював позивач, розташовано у м. Симферопіль, а тому звернутися на теперішній час до державного архіву АРК Крим є неможливим. Посилаючись на протиправність неврахування до страхового стажу таких періодів роботи позивач просив зобов'язати відповідача 2 призначити пенсію за віком .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди із позовом навів у наданому до суду відзиві. У наданому до суду відзиві відповідач зазначив про відсутність підстав для врахування до стажу періодів роботи на підставі відомостей трудової книжки, записи про які мають недоліки оформлення та періодів роботи позивача.
Відповідач 2 відзиву на позов не надав.
Ухвалою від 09.06.2025 позов залишено без руху через, у встановлений судом строк позивач недоліки позову усунув. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , 1962 року народження, є внутрішньо-переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 22.07.2022 № 3004-5001907524..
18.02.2025 позивач звернувся до органу призначення пенсії через Веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, що є відповідачем 1 у справі. Рішенням від 26.02.2025№056550004490 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
В рішенні зазначено, що згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа має право на призначення пенсії після досягнення 60- річного віку за наявності стажу не менше 29 років. У разі відсутності страхового стажу, визначеного чайною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років з 01.01.2025 по 31.12.2025 мають особи за наявності страхового стажу від 22 до 32 років.
На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії позивач досяг 63 років, за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивача становить 20 років 2 місяці 18 днів.
За результатами розгляду доданих до заяви документів через заповнення із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 до страхового стажу не зараховано стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1979:
- за записом №10-№11 період роботи з 20.10.1989 по 15.05.1993, відсутня назва посади відповідальної особи при звільненні,
- за записом №12-№13 період роботи з 03.07.1993 по 20.04.1997, в графі 3 розділу “Відомості про роботу» не зазначено повне найменування підприємства при зарахуванні на роботу, відсутня назва посади відповідальної особи при звільненні.
Наведені обставини визнаються сторонами та не є спірними.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 4 Закону № 1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Частиною 3 ст. 26 Закону № 1058 встановлено що в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 особа має право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 22 до 32 років.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.
Згідно з ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У періоді оформлення записів трудової книжки позивача про роботу з 20.10.1989 по 15.05.1993 та з 03.07.1993 по 20.04.1997 діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Згідно з пунктом 1.1. Інструкцій № 162 та Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 та Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу,
звільнення.
Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 162 пунктом 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про винагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується 05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.13 Інструкції № 162 та п. 2.14. Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій"
Підпунктом 2.26 Інструкції № 162 та Інструкції № 58 встановлено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Згідно з підпунктом 4.1. Інструкції № 162 та Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Спірним питанням у межах цієї справи є правомірність неврахування до страхового стажу під час вирішення питання про можливість призначення позивачу пенсії за віком періодів роботи з 20.10.1989 по 15.05.1993 та з 03.07.1993 по 20.04.1997 з підстав недоліків оформлення записі в трудовій книжці.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи містить такі записи про роботу позивача у спірних періодах:
20.10.1989 прийнято на роботу на посаду заступника директора з комерційної частини Костянтинівського районного комбінату побутового обслуговування кооперативу «Естетика», наказ № 34 від 20.10.1989 (запис № 10);
15.05.1993 - звільнений за власним бажанням (запис № 11),
03.07.1993 прийнятий на посаду комерційного директора (запис 12);
20.04.1997 - звільнений за власним бажанням (запис 13).
Записи № 11 ,13 про звільнення засвідчені печаткою підприємств та підписом, розшифровка підпису та посада особи, що його вчинила відсутні.
При вирішенні питання щодо правомірності неврахування періоду роботи позивача з 20.10.1989 по 15.05.1993 та з 03.07.1993 по 20.04.1997 до стажу суд на підставі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18), згідно з якими певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. В постанові суду зазначено, що самі по собі виявлені суб'єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсності трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.
Суд зазначає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення записів про звільнення від 15.05.1993 та 20.04.1997 - незазанчення назви посади відповідальної особи при звільненні та запису в № 12 від 03.07.1993 через незазанченння повного найменування підприємства при прийнятті на роботу, не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки не спростовує факту зайнятості позивача, наявні у трудовій книжці записи №№ 10-13 про роботу в період з 20.10.1989 по 15.05.1993 та з 03.07.1993 по 20.04.1997 є послідовними та взаємопов'язаними, не містять розбіжностей чи суперечностей, містять підстави їх вчинення.
За таких обставин, пенсійний орган, не здійснивши наданих йому ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 повноважень вимагати від підприємств, організацій та окремих осіб документів для перевірки обґрунтованості та достовірності відомостей трудової книжки, фактично переклав юридичну відповідальність за оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена відмова у врахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача не може вважатися обґрунтованою, добросовісною та розсудливою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 20.10.1989 по 15.05.1993 та з 03.07.1993 по 20.04.1997 та можливість врахування зазначених періодів до страхового стажу на підставі відомостей трудової книжки.
Наведене вище свідчить про неправильність обчислення тривалості стажу позивача, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 про відмову в призначенні пенсії від 26.02.2025.
На підставі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає з необхідне вийти за межі заявлених позивачем вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із врахуванням до страхового стажу періодів роботи з 20.10.1989 по 15.05.1993 та з 03.07.1993 по 20.04.1997.
Щодо вимог позивача до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню як передчасні, оскільки питання про призначення пенсії вирішується після обчислення тривалості стажу, що входить до дискреційних повноважень відповідача 1.
Отже, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на таке, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 1 на користь позивача сплачений ним судовий збір за квитанцією 11.06.2025 № 0.0.4405868894.1 у сумі 1211,20 грн.
Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 26.02.2025 № 056550004490.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.02.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 20.10.1989 по 15.05.1993 та з 03.07.1993 по 20.04.1997.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач)-, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , : РНОКПП НОМЕР_3 ;
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (відповідач 1) -юридична адреса: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057,
Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач2), адреса, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368
Суддя А.С. Михайлик