Справа №760/23354/25 1-кс/760/10855/25
09 жовтня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській обл. - ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській обл. ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 22025101110000816 від 16.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, -
Старший слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва за погодженням із прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №22025101110000816 внесеного 16.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, в якому просить накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування, яке було вилучене в ході проведення обшуку 21.08.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон «Motorola» імеї 1: НОМЕР_1 ; імеї 2: НОМЕР_2 належний ОСОБА_4 .
Клопотання вмотивоване тим, що слідчими слідчого управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000816 від 16.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України.
Зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 22.02.2024 президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради федерації звернення про використання зс рф за межами рф, яке було задоволено. 24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні. У подальшому на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території.
Також, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вказано, що між ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» (кол ЄДРПОУ 38036672) та військовою частиною НОМЕР_3 було укладено Договір №95Д від 18.03.2025 про закупівлю товарів для гарантованого забезпечення потреб безпеки та оборони у період дії правового режиму воєнного стану від 18.03.2025, відповідно до якого ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» мала поставити протягом 60 календарних днів з моменту підписання Договору 2 000 одиниць «костюм літній польовий, тип 1 з тканини тип 4, клас 7» на адресу вказаної Військової частини.
З метою виконання даного Договору, між ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» та Філією «Кам'янська №34» ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» було укладено Договір підряду №01-20)0325 від 20.03.2025. Згідно умов зазначеного договору Філія «Кам'янська №34» ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» зобов'язувався виконати роботи з пошиття Продукції, найменування, асортимент, кількість та ціна робіт з пошиття якої визначені у додатках до даного договору, а ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» зобов'язане оплатити вказані роботи. Відповідно Додатків до договору Філія «Кам'янська №34» ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» мала надати послуги з пошиття костюму літнього польового, (тип 4/клас 7) та передати замовнику вказаної продукції у кількості 1 007 одиниць до 30.05.2025 та 1 000 одиниць до 30.06.2025.
Зазначено, що відповідно до Контракту №2/2025 від 02.2025 укладеного між Міністерством юстиції України та громадянином ОСОБА_4 , останнього призначено на посаду директора Державного підприємства «Підприємство ДКВС України (№89)».
У свою чергу, згідно Статуту Державного підприємства «Підприємство ДКВС України (№89)», затверджений Наказом Міністерства юстиції України 14.09.2023 №327475 на ОСОБА_4 , як директора Державного підприємства «Підприємство ДКВС України (№89)» покладено наступне: несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені Статутом; під час реалізації свої прав і виконання обов'язків повинен діяти в інтересах Підприємства; діє без довіреностей від імені Підприємства, представляє його інтерес в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, а також у відносинах з юридичним та фізичними особами; формує адміністрацію Підприємства; видає в межах своєї компетенції накази та доручення; організовує виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність Підприємства відповідно до мети та основних напрямів його діяльності; затверджує за погодженням з уповноваженим органом управління структуру і штат Підприємства; у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад працівників Підприємства; обирає форму і систему оплати праці, установлю працівникам конкретні розміри тарифних ставок, посадових окладів, винагород, надбавок, доплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством; застосовує заходи заохочення та дисциплінарного стягнення до працівників Підприємства; розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до цього Статуту та законодавства; забезпечує ефективне використання та збереження майна, переданого Підприємству; виконує умови укладеного з Уповноваженим органом управління трудового контракту; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки; несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів, Додержання трудової, фінансової дисципліни і вимог законодавства.
Крім того, відповідно до п.п. 7.2, 7.6, 7.7 вказаного Статуту Управління підприємством здійснюється його директором, який підзвітний уповноваженому органу. Директор Підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції уповноваженого органу управління. Директор Підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності.
Таким чином, ОСОБА_4 займаючи посаду директора Державного підприємства «Підприємство ДКВС України (89)» та виконуючи обов'язки по здійсненню керівництва трудовим колективом, а також обов'язки по управління (розпорядженню) майном підприємства, постійно виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції (обов'язки), відповідно до положень п. 1 та п. 2 Примітки до ст. 364 КК України, являється службовою особою.
У свою чергу встановлено, що за вказаних обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у невстановленому місці, будучи директором Державного підприємства «Підприємство ДКВС України» (код ЄДРПОУ 08679764), якому було достовірно відомо про збройний напад російської федерації на Україну, об'єктивно розуміючи нагальну потребу Збройних Сил України у своєчасному отриманні військової амуніції (військової форми одягу) для виконання завдань із відсічі збройної агресії, керуючись корисливими мотивами та маючи на меті отримання стабільного джерела доходів від протиправної діяльності пов'язаної з отриманням неправомірної вигоди, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами, прийняв рішення систематично вчиняти дії спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом перешкоджанню поставок військового одягу, для військовослужбовців Збройних Сил України, розуміючи, що вказана діяльність є протиправною та маючи намір здійснювати такі діяння протягом тривалого часу.
З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 розуміючи, що може використовувати своє службове становище за для впливу на директора Філії «Кам'янська №34» ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» ОСОБА_8 , вирішив створювати штучні перешкоди, які б унеможливлювали виконання умов Договору підряду №01-20)03)25 від 20.03.2025 в частині строків виконання, усвідомлюючи, що товар який повинний передаватися ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак», являється військовою формою та призначається для військовослужбовців Збройних Сил України.
Так, за вказаних обставин, директор Філії «Кам'янська №34» ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» ОСОБА_8 , будучи у безпосередньому підпорядкуванні директора ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» ОСОБА_4 , відповідно до Положення про Філію затверджену Наказом від 23.08.2023 №34/ОД-23, за вказівками останнього, не будучи обізнаною про його злочинний умисел, вчиняла дії спрямовані на затримки поставки продукції і дати надходження товару не відповідали датам зазначеним у Додатках до Договору підряду №01-20)03)25 від 20.03.2025, що підтверджується Додатками до Договору та товарно-транспортними накладними.
У подальшому, 08.07.2025 приблизно о 15 год. 20 хв. за адресою: м. Києві по вул. Ілленка, поблизу будівлі №81 відбулася зустріч між директором ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» ОСОБА_9 з директором ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№89)» ОСОБА_4 . Ініціатором вказаної зустрічі був ОСОБА_4 , який нібито був занепокоєний взаємовідносинами між ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» та Філією «Кам'янська №34» ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» щодо виконання Договору підряду №01-20)03)25 від 20.03.2025 та проблемних питань про які він дізнався від доповідних записок від директора Філії ОСОБА_8 .
Під час вказаної зустрічі, а саме 08.07.2025 приблизно о 15 год. 20 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: м. Києві по вул. Ілленка, поблизу будівлі №81, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на систематичне вчинення умисний дій спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом перешкоджанню поставок військового одягу, для військовослужбовців Збройних Сил України, розуміючи, що вказана діяльність є протиправною та маючи намір здійснювати такі діяння протягом тривалого часу, повідомив ОСОБА_9 що у разі бажання продовжувати ведення підприємницької діяльності пов'язаної з пошивом військової форми на потужностях ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№89)», ОСОБА_9 повинен підписати Договір підряду між ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» ОСОБА_9 на пряму з директором ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№89)» з меншою вартістю за одиницю товару на 100-150 грн., від Договору підряду №01-20)03)25 від 20.03.2025, мотивуючи це тим, що на адресу його товариства буде поставлено приблизно 10 000 одиниць товару протягом року, а вказану різницю за кожен поставлений комплект військової форми сплачувати йому готівкою. Крім того ОСОБА_4 пригрозив, що в іншому випадку, він прийме заходи щодо перешкоджання здійснення ОСОБА_9 даної підприємницької діяльності, мотивуючи це тим, що має зв'язки з керівниками інших державних підприємств кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на систематичне вчинення умисний дій спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом перешкоджанню поставок військового одягу, для військовослужбовців Збройних Сил України, розуміючи, що вказана діяльність є протиправною та маючи намір здійснювати такі діяння протягом тривалого часу, створив умови, за яких ОСОБА_9 змушений передавати неправомірну вигоду, щоб уникнути негативних наслідків для своїх прав та законних інтересів.
У свою чергу, ОСОБА_9 , з метою запобігання шкідливим наслідкам своїм власних правам і законним інтересам, а також усвідомлюючи, що вказана продукція призначається для військовослужбовців Збройних Сил України та в умовах військового стану, являється необхідною, для здійснення діяльності Збройних Сил України, дійшов згоди з ОСОБА_4 щодо сплати останньому готівкою грошових коштів з різниці за кожен поставлений комплект військової форми.
Так, на виконання вимог ОСОБА_4 директором ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» ОСОБА_9 було скеровано на адресу ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» лист вих.: 06-07/1-25 від 06.07.2025 про укладання Договору по ціні 653 грн з ПДВ за одиницю товару.
Надалі, між ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» та ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» було укладено Договір підряду №01-07/07/25 від 07.07.2025. Відповідно до Специфікації №1 до Договору ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» має надати послуги з пошиття костюму літнього польового, (тип4/клас7) у кількості 10 300 одиниць, по ціні 653 грн. за одиницю до 31.12.2026, зокрема на 25.08.2025 - 1 500 од., 25.09.2025 - 1 100 од., 25.10.2025 - 1 100 од., 25.11.2025 - 1 100 од., 25.12.2025 - 1 100 од., 25.01.2026 - 1 100 од., 25.02.2026 - 1 100 од., 25.03.2026 - 1 100 од., 25.04.2026 - 1 100 од.
Відповідно до вказаного Договору станом на 15.08.2025 ДП «Підприємство ДКВС України (№89)» поставило на адресу ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» 974 од. товару.
При цьому, хоч юридично продукція поставлялася від ДП «Підприємство ДКВС України (№89)», фактично вона відшивалася та відвантажувалася на потужностях та за адресою Філії «Кам'янська №34» ДП «Підприємство ДКВС України (№89)».
У подальшому, 13.08.2025 приблизно о 11 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, проспект Європейського Союзу, 47 на АЗС «UPG» відбулася зустріч між директором ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» ОСОБА_9 з директором ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№89)» ОСОБА_4 . Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на систематичне вчинення умисний дій спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом перешкоджанню поставок військового одягу, для військовослужбовців Збройних Сил України, розуміючи, що вказана діяльність є протиправною та маючи намір здійснювати такі діяння протягом тривалого часу, повідомив ОСОБА_9 що для продовження ведення підприємницької діяльності пов'язаної з пошивом військової форми на потужностях ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№89)», ОСОБА_9 повинен передати ОСОБА_4 готівкою грошові кошти у сумі 90 000 гривень за поставленні 974 од. товару «костюму літнього польового, (тип4/клас7)» по Договору підряду №01-07/07/25 від 07.07.2025 та припинення подальшої поставки товару у разі відмови передавати йому кошти. При, цьому ОСОБА_4 під час особистої зустрічі повідомив, ОСОБА_9 , що діє не сам, а у змові з іншими особами.
20.08.2025 приблизно о 15 год. 10 хв. ОСОБА_9 сприяючи у документуванні протиправної діяльності ОСОБА_4 діючи з відома та контролю правоохоронних органів, під час телефонних розмов з ОСОБА_4 , повідомив що має необхідну суму коштів та готовий зустрітися, для передачі останньому. В свою чергу, ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_9 потрібно буде зустрітися з його людиною, яка приїде до міста Києва 21.08.2025 та передати йому кошти.
21.08.2025 в ході телефонних розмов між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв за вказівками ОСОБА_4 , однак не був обізнаний про його злочинні мотиви домовилися про зустріч.
Цього ж дня, а саме 21.08.2025 приблизно о 15 год. 55 хв. у приміщенні ресторану «NLSN & FRNDSCF», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Академіка Ромоданова, 4, за столиком розташованим праворуч від входу, в правому ближньому куті, відбулася зустріч між директором ТОВ «Перше швейне підприємство «Козак» ОСОБА_9 з ОСОБА_10 . Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_9 передав імітаційні кошти у сумі 90 000 грн. в якості неправомірної вигоди для ОСОБА_4 , за не перешкоджання веденню господарської діяльності, яку вимагав останній.
Однак, в цей же день біля 16 години 10 хвилин в ході проведення невідкладного обшуку від 21 серпня 2025 року у громадянина України ОСОБА_10 виявлено та вилучено імітаційні кошти у сумі 90 000 грн.
21.08.2025 відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Мotorola» імеі 1: НОМЕР_1 ; імеі 2: НОМЕР_2 належний ОСОБА_4 .
Однак, слідчий зазначив, що враховуючи великий об'єм інформації та неможливістю здійснити її копіювання, виникла необхідність у вилучені мобільного телефону та проведенні відповідних оглядів.
22.08.2025 вказані речі визнано речовими доказами, про що слідчим винесено відповідну постанову.
Як зазначає у своєму клопотанні слідчий, що незастосування заборони та обмеження у користуванні і розпорядженні вищезазначеними речами може призвести до їх приховування та знищення, адже вони можуть безпосередньо свідчити про причетність до вчинення вказаного злочину, а отже призведе до знищення доказів протиправної діяльності.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості.
Заслухавши думку учасників, вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчими слідчого управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000816 від 16.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України.
З наданого до клопотання копії протоколу обшуку від 21.08.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що під час проведення обшуку було виявлено та вилучено мобільний телефон, який має вагоме значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, і може бути використане як доказ, а саме:
- мобільний телефон «Мotorola» імеі 1: НОМЕР_1 ; імеі 2: НОМЕР_2 належний ОСОБА_4
21.08.2025 постановою слідчого вказані речі та документи під час проведення вказаного обшуку визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Так, згідно ч.2 с.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно вимог ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За змістом ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 ст.170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
При вирішенні питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя враховує згідно ч.2 ст. 173 КПК України : 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому зазначив, що арешт необхідно застосувати з метою їх подальшого збереження, недопущення їх приховування, пошкодження, знищення, шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності ті інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів, наданих до клопотання, вбачається, що стороною кримінального провадження відповідно до ч.2 ст.173 КПК України доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно, тимчасово вилучене під час проведення обшуку, що мало місце 21.08.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , та яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, постановою слідчого від 21.08.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вказані речі та документи можуть містити відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Розумність та співрозмірність обмеження права власності, яке матиме місце при накладенні арешту на дане майно, відповідає завданням кримінального провадження і не матиме негативних наслідків для його власника.
Тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та у встановленому законом порядку визнані в цьому кримінальному провадженні речовими доказами.
З врахуванням наведеного, клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню, а саме в накладені арешту на вилучений мобільній телефон на час проведення експертизи.
На підставі викладеного, керуючисьст.170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 21.08.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на час проведення експертизи, а саме:
- мобільний телефон «Motorola» iмei 1: НОМЕР_1 , iмei 1: НОМЕР_2 .
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1