24 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 620/4633/23
адміністративне провадження № К/990/28541/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
за участі секретаря судового засідання - Заквацької І.А.,
представника приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича - адвоката Прокоф'єва Б.І.,
приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича - адвоката Коверзнева Д.В.,
представника некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» - адвоката Мальцева В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у касаційній інстанції справу № 620/4633/23
за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича, приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про визнання протиправними дій та скасування постанов, порушеної
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, до якої приєдналися приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович, в інтересах якого діє адвокат Коверзнев Дмитро Вадимович, та некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України», в інтересах якої діє адвокат Нелюба Сергій Анатолійович,
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року (головуючий суддя - Скалозуб Ю.О.),
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів: Губської Л.В., Файдюка В.В.),
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діяв адвокат Каленченко Олександр Олександрович, звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до приватних виконавців виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича та Приходька Юрія Михайловича, у якому просила:
1.1. визнати частково нечинною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. від 02.12.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, в частині основної винагороди в сумі 92609,03 грн;
1.2. визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. щодо пред'явлення до виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 02.12.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
1.3. визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. щодо відмови у закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_3;
1.4. зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. закінчити виконавче провадження № НОМЕР_3, про що винести відповідну постанову.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що при виконанні рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2022 у справі № 927/5/22 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Юрієм Михайловичем були вчинені виконавчі дії, які призвели до часткового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області, а саме на загальну суму 326 340,35 грн (в тому числі при стягненні вказаної суми було стягнуто і основну винагороду приватного виконавця). В той же час погашення суми боргу в розмірі 909 869,33 грн було здійснено добровільно Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» на розрахункові рахунки стягувача (АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»). Таким чином, позивач вважає, що приватний виконавець не має права на стягнення 92 609,03 грн винагороди, оскільки сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2022 видано наказ № 927/5/22 від 19.08.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 6 231,00 грн судового збору.
4. Також Господарським судом Чернігівської області 19.08.2022 видано наказ № 927/5/22 про стягнення солідарно з ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 1197300,00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту, 2389,35 грн, відсотків за період 01.12.2021 по 06.12.2021; 1946,76 грн прострочених відсотків; 11814,87 грн 3% річних та 22748,70 грн інфляційних нарахувань.
5. На підставі заяви стягувача (АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. 02.12.2022 винесено постанови у виконавчому провадженні № НОМЕР_4: про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 6231,00 грн, про стягнення основної винагороди в сумі 623,10 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 578,50 грн; а також постанови у виконавчому провадженні № НОМЕР_2: про відкриття виконавчого провадження про стягнення солідарно з ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 1197300,00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту: 2389,35 грн, відсотків за період 01.12.2021 по 06.12.2021; 1946,76 грн прострочених відсотків; 11814,87 грн 3% річних та 22748,70 грн інфляційних нарахувань, про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 124619,97 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 578,50 грн.
6. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 02.12.2022 об'єднано виконавчі провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_5.
7. Згідно із обліковою карткою на зведене виконавче провадження загальна сума, що підлягає стягненню становить 1252430,68 грн (124619,68 грн + 6231,00 грн). У постанові від 02.02.2022 про стягнення основної винагороди на підставі статті 31 Закону № 1403-VIII та пункту 19 Порядку № 643 визначено розрахунок цієї винагороди приватного виконавця, а саме 10% стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розраховується за формулою D*10% = R, де D сума, що підлягає стягненню, R сума основної винагороди виконавця. Основна винагорода приватного виконавця складає: 1246199,68 грн * 10% = 124619,97 грн.
8. У межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. здійснено запит до Державної фіскальної служби, якою повідомлено про відсутність в органах ДФС боржника із визначеними в запиті даними, а також відсутність інформації щодо джерел доходів, а також запит до МВС України, яким повідомлено про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
9. Також у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 цим же приватним виконавцем прийнято постанови від 02.12.2022 про звернення стягнення на майно боржника, про арешт коштів боржника та про арешт майна коштів боржника.
10. 03.12.2022 приватним виконавцем отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відповідно до якої встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка загальною площею 3,034 га (кадастровий номер 7420381500:13:000:0162) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Бахмацький р-н, Пісківська с/рада.
11. У межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. 06.12.2022 винесено постанову про опис та арешт майна боржника.
12. Постановою приватного виконавця від 19.12.2022 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5 призначено суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ТОВ «Експертно-правовий центр «Правекс» для надання письмового звіту оцінки майна боржника.
13. ТОВ «Експертно-правовий центр «Правекс» проведено оцінку майна боржника та складено відповідний звіт від 21.12.2022.
14. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 26.01.2023 визначено розмір додаткових витрат виконавчого провадження в сумі 8814,78 грн.
15. Постановою цього ж приватного виконавця від 26.01.2023 стягнуто з боржника ОСОБА_1 витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій в сумі 9971,78 грн.
16. Згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень заборгованість на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області перераховувалася ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» частинами, а саме: 22748,70 грн сплачено на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», із призначенням платежу «інфляційні нарахування по ВП НОМЕР_6», 11814,90 грн на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» із призначенням платежу « 3% річних по ВП НОМЕР_6». Згідно з випискою АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.09.2022 по 02.02.2023 ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» 08.12.2022 перераховано на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 28 9401,39 грн із призначенням платежу «кошти по ВП № НОМЕР_7», 06.12.2022 перераховано на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 17695,06 грн із призначенням платежу «кошти по ВП № НОМЕР_7», 05.12.2022 перераховано на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 13012,90 грн із призначенням платежу «кошти по ВП НОМЕР_6», 06.12.2022 перераховано на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 6165,94 грн із призначенням платежу «кошти по ВП № НОМЕР_8», 05.12.2022 перераховано на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 65,08 грн із призначенням платежу «кошти по ВП № НОМЕР_8». Згідно з квитанцією від 02.02.2023 ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» перераховано на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 225155,00 грн із призначенням платежу «погашення кредитної заборгованості за договором № 17/2020 від 07.08.2020».
17. Також матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» 08.12.2022 перераховано безпосередньо на рахунок приватного виконавця 28940,14 грн основної винагороди приватного виконавця по ВП № НОМЕР_7, 06.12.2022 - 1769,51 грн основної винагороди приватного виконавця по ВП № НОМЕР_7, 05.12.2022 - 509,50 грн витрат по ВП № НОМЕР_7, 05.12.2022 - 1301,29 грн основної винагороди приватного виконавця по ВП № НОМЕР_7, 05.12.2022 - 69,00 грн витрат по ВП № НОМЕР_7, 06.12.2022 - 616,59 грн основної винагороди приватного виконавця по ВП № НОМЕР_8, 05.12.2022 - 6,51 грн основної винагороди приватного виконавця по ВП № НОМЕР_8, 05.12.2022 - 69,00 грн витрат по ВП № НОМЕР_8, 05.12.2022 - 509,50 грн витрат по ВП № НОМЕР_8.
18. Матеріалами справи також підтверджується сплата ОСОБА_1 02.02.2023 на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» грошових коштів в розмірі 294500,00 грн, в розмірі 100000,00 грн, в розмірі 500,00 грн із призначенням платежу «погашення кредитної заборгованості за договором № 17/2020 від 07.08.2020». Згідно з квитанцією від 02.02.2023 ОСОБА_2 перераховано на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» 395 000,00 грн на рахунок АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на погашення кредитної заборгованості за договором № 17/2020 від 07.08.2020.
19. 06.02.2023 від стягувача у виконавчому провадженні - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надійшла заява від 03.02.2023 про часткову сплату суми боргу солідарними боржниками у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Залишок боргу за виконавчим документом у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 на 03.02.2023 склав 34563,57 грн.
20. 09.02.2023 від стягувача у виконавчому провадженні - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» надійшла заява від 07.02.2023 про сплату суми боргу солідарними боржниками у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 в повному обсязі, у якій також порушено питання про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 в зв'язку з повним та фактичним виконанням рішення.
21. На підставі заяви стягувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. 09.02.2023 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2. У вказаній постанові виконавець констатував фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, борг сплачено солідарним боржником по справі ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» ВП № НОМЕР_7. Залишок нестягнутої суми боргу 0 грн, сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця 32010,94 грн.
22. Постановою приватного виконавця від 09.02.2023 виведено виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу № 927/5/22 із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5.
23. Постановою приватного виконавця від 09.02.2023 також закінчено виконавче провадження № НОМЕР_4. У вказаній постанові приватний виконавець констатував фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Залишок нестягнутої суми 0 грн, сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця 623,10 грн.
24. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 09.02.2023 виведено виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу № 927/5/22 із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5.
25. За заявою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 28.02.2023 про примусове виконання рішення приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В.О. постановою від 01.03.2023 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 залишку нестягнутої суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 92609,03 грн на підставі постанови від 02.12.2022 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 у загальному розмірі 124619,97 грн (залишок нестягнутої основної суми винагороди приватного виконавця 92609,03 грн).
26. 10.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. із заявою про закінчення вказаного виконавчого провадження.
27. У відповіді, наданій листом від 14.04.2023, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В.О. повідомлено позивачці про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
28. У межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль В.О. постановою від 20.03.2023 призначив суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ТОВ «Експертно-правовий центр «Правекс» для визначення вартості арештованого майна, а саме належної позивачці земельної ділянки загальною площею 3,034 га (кадастровий номер 7420381500:13:000:0162) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., Бахмацький р-н, Пісківська с/рада.
29. Суб'єктом оціночної діяльності складено Звіт про оцінку означеної земельної ділянки загальною площею 3,034 га (кадастровий номер 7420381500:13:000:0162).
30. Надалі приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В.О. вказана земельна ділянка виставлена на аукціон, призначений на 05.05.2023 о 12:30.
31. Не погоджуючись із діями приватних виконавців та прийнятими ними постановами в межах вищезазначених виконавчих проваджень, позивачка звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
32. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2023, позовні вимоги ОСОБА_1 до приватних виконавців виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. та Приходька Ю.М. про визнання дій протиправними та скасування постанов задоволено повністю.
32.1. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 02.12.2022 ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в частині стягнення з ОСОБА_1 суми винагороди в розмірі 92 609,03 грн.
32.2. Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. щодо пред'явлення до виконання постанови від 02.12.2022 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця ВП № НОМЕР_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 суми винагороди в розмірі 92 609,03 грн.
32.3. Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. закінчити виконавче провадження № НОМЕР_3, відкрите постановою від 01.03.2023, та винести відповідну постанову.
32.4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2013,10 грн, а також за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2013,10 грн.
33. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що за змістом положень статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
33.1. Суд першої інстанції, спираючись на наявні в матеріалах справи докази, зазначив, що тільки в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_7, а також ВП № НОМЕР_8 про стягнення з ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» суми боргу боржником під час зарахування коштів на рахунки стягувача було вказано призначення платежу «кошти по виконавчих провадженнях ВП № НОМЕР_7, а також ВП № НОМЕР_8», однак в частині погашення боргу солідарними боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 платіжні доручення містять призначення платежу «погашення кредитної заборгованості за договором №17/2020 від 07.08.2020».
33.2. З наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані сторонами докази не дають підстав стверджувати, що саме вчинені приватним виконавцем Приходьком Ю.М. дії при виконанні наказів Господарського суду Чернігівської області призвели до повного погашення заборгованості перед АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК». Навпаки, матеріалами справи підтверджено факт самостійного погашення визначених сум солідарними боржниками, в той час як доказів арешту рахунків боржника ОСОБА_1 та примусового списання коштів в рахунок погашення заборгованості матеріали справи не містять, відсутні докази і арешту майна із наступним погашенням заборгованості за рахунок його реалізації. Таким чином, фактично дії та заходи приватного виконавця Приходька Ю.М. вчинені в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 та ВП № НОМЕР_4, зведені у виконавче провадження ЗВП № НОМЕР_5 не призвели до виконання рішення суду. Своєю чергою, до дій, що призвели до погашення суми боргу та можуть бути підтверджені відповідними доказами, за оцінкою суду першої інстанції, можна віднести сплату коштів заборгованості ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» в частині сум, які містять посилання на відповідні виконавчі провадження.
33.3. З урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 08.02.2023 у справі № 160/26568/21, від 03.03.2020 у справі № 260/801/19, від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19, від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 11.08.2021 у справі № 500/2190/18 суд першої інстанції виснував, що сума основної винагороди приватного виконавця, визначена у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання судового рішення у випадках коли дії виконавця не призвели до виконання рішення, або призвели до неповного виконання відповідного виконавчого документа, оскільки право приватного виконавця на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному обсязі чи частково внаслідок дій приватного виконавця.
33.4. Приймаючи до уваги той факт, що приватним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 02.12.2022 ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в частині стягнення з ОСОБА_1 суми винагороди в розмірі 92 609,03 грн та протиправними дії цього приватного виконавця щодо пред'явлення до виконання означеної постанови.
33.5. Надаючи оцінку оскаржуваній постанові приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О від 01.03.2023 про відкриття виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_3), суд першої інстанції, не заперечуючи того факту, що солідарні боржники несуть солідарний обов'язок із сплати основної винагороди на підставі частини дев'ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», констатував, що із оскаржуваної постанови не вбачається, що сума основної винагороди приватного виконавця в розмірі 92609,03 грн є сумою, яку належить стягнути солідарно зі всіх солідарних боржників, визначених виконавчими документами, а не лише з ОСОБА_1 , що фактично призводить до правової невизначеності.
33.6. Враховуючи вищевикладене, а також висновки щодо протиправності постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 02.12.2022 в частині стягнення суми в розмірі 92609,03 грн, суд цієї інстанції виснував, що виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 підлягає закінченню, у зв'язку з чим позовна вимога про зобов'язання приватного виконавця Коваля В.О. закінчити виконавче провадження № НОМЕР_3 та винести відповідну постанову також підлягає задоволенню.
34. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 апеляційні скарги приватних виконавців виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. та Приходька Ю.М. задоволені частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. щодо відмови у закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_3 та зобов'язання цього приватного виконавця закінчити виконавче провадження № НОМЕР_3, про що винести відповідну постанову, скасоване, прийняте нове рішення в цій частині, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 2013,10 грн скасовано. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 залишено без змін.
34.1. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.02.2023 у справі № 160/26568/21, від 03.03.2020 у справі № 260/801/19, від 28.102020 у справі № 640/13697/19, від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 11.08.2021 у справі № 500/2190/18, погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. від 02.12.2022 ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в частині стягнення з ОСОБА_1 суми винагороди в розмірі 92 609,03 грн, а також в частині визнання протиправними його дій щодо пред'явлення до виконання цієї постанови.
34.2. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. щодо відмови у закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_3 та зобов'язання цього приватного виконавця закінчити виконавче провадження № НОМЕР_3 та приймаючи нову постанову в цій частині позовних вимог про відмову у їх задоволенні, апеляційний суд виходив з того, що за приписами частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини, зокрема у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини перша статті 39 Закону № 1404-VIII).
34.3. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. щодо відмови у закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_3 та зобов'язання останнього закінчити виконавче провадження № НОМЕР_3 є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, адже станом на дату звернення позивача до приватного виконавця Коваля В.О., постанова про стягнення з боржника основної винагороди, винесена приватним виконавцем Приходьком Ю.М. від 02.12.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 не була скасована судом, тобто були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження згідно з частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
35. Не погодившись із цими судовими рішеннями, приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. та постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення рішення суду першої інстанції без змін та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. відмовити повністю.
35.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пунктів 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
35.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України касатор доводив необхідність відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 160/26568/21, від 03.03.2020 у справі № 260/801/19, від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19, від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 11.08.2021 у справі № 500/2190/18 та застосованих судом апеляційної інстанції.
35.3. Касатор наполягав на тому, що правовідносини, які були предметом судового контролю у вищевказаних справах, не є подібними до правовідносин у цій справі, а тому викладені у них висновки Верховного Суду не могли бути застосовані у справі, що розглядається.
35.4. Так, скаржник підкреслив, що у вищенаведених справах виконавчий документ був повернутий виконавчою службою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII (повернення виконавчого листа стягувачу за його заявою), тоді як у цій справі [620/4633/23] провадження було завершено на підставі заяви стягувача відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 цього ж Закону (закінчення у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
35.5. Касатор наголосив на тому, що стягувачем у цій справі не подавалася заява про повернення виконавчого документу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, натомість подана заява саме про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 вказаного Закону, що, на переконання приватного виконавця, має ключове значення для вирішення цієї справи, оскільки наслідки повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII є суттєво відмінними від наслідків закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
35.6. Касатор звертав увагу Суду на те, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону №1404-VIII, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених законом, натомість у випадку закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, та не може бути розпочате знову, (частина третя статті 37 та частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII), арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного державного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу та проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
35.7. Отже, на переконання касатора, для правильного вирішення цього спору суди попередніх інстанцій мали встановити головний факт - внаслідок чиїх та яких дій було виконано рішення суду.
35.8. У цьому зв'язку приватний виконавець підкреслив, що ним було проведені всі виконавчі дії з метою примусового виконання, спрямовані на повне та фактичне виконання рішення Господарського суду Чернігівської області, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідне судове рішення виконано боржником добровільно, а саме: (І) зроблені відповідні запити для виявлення доходів, коштів, рухомого та нерухомого майна боржника (зокрема, до Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області, Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Міністерства внутрішніх справ України та банківських установ); (ІІ) винесено постанову про арешт коштів боржника від 01.12.2022 ВП № НОМЕР_2; (ІІІ) після виявлення на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна належного солідарному боржникові ОСОБА_1 нерухомого майна - земельної ділянки площею 3,034 га (реєстровий номер об'єкта нерухомого майна 227252774203, кадастровий номер 7420381500:13:000:0162) винесено постанову від 06.12.2022 ЗВП № НОМЕР_5 про опис та арешт вказаного майна боржника; (IV) для участі у виконавчому провадженні по ЗВП № НОМЕР_9 постановою від 19.12.2022 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (ТОВ «Експертно-правовий центр «ПРАВЕКС»), яким 21.12.2022 складено звіт про оцінку майна боржника; (V) постановою від 29.12.2022 вказане майно боржника передано на реалізацію через ДП «Прозорро. Продажі» (посилання на лот - http://setam/net.ua/auction/519662) та боржника-позивача (посилання на лот - http://prozorro.sale/auction/ LSP001-UA-20221229-47945).
35.9. Касатор звертав увагу Суду на ту обставину, що погашення солідарними боржниками заборгованості по виконанню рішення суду в повному обсязі відбулося напередодні запланованих торгів належного солідарним боржникам майна, яке своєю чергою, було виявлено, арештовано, оцінено та передано на реалізацію приватним виконавцем Приходьком Ю.М. При цьому погашення цієї заборгованості здійснено готівкою через касу банку безпосередньо на рахунок кредитора директором ТОВ «Чернігівський м'ясний двір» ОСОБА_3 , а також від імені боржників представниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується відповідними квитанціями. Скаржник вважає, що такі дії солідарних боржників щодо погашення заборгованості за рахунок готівкових коштів невідомого походження обумовлюються тим, що усі рахунки та інше майно усіх солідарних боржників були арештовані. Тобто твердження судів про те, що приватним виконавцем не було накладено арешт на майно та кошти боржниці не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Отже, у випадку, коли б солідарні боржники вимушено не віднайшли б готівкові кошти та не сплатили б їх кредитору, то заборгованість по виконанню рішення суду була б погашена за рахунок коштів від продажу належного їм майна.
35.10. Враховуючи вказане, касатор зауважив, що указане платниками призначення платежу не має жодного правового значення для правильного вирішення спору, оскільки, по-перше, приватний виконавець позбавлений об'єктивної можливості будь-яким чином контролювати зазначення платниками призначення платежу у відповідних квитанціях, а, по-друге, станом на момент проведення цих платежів уже не існувало заборгованості за кредитним договором, позаяк дія вказаного кредитного договору припинилася та уже існувала заборгованість за відповідним рішенням суду, що виконувалося в примусовому порядку. Тому, на переконання скаржника, не може йти мови про будь-яке добровільне виконання кредитного договору, за умови, що наявне рішення суду про стягнення заборгованості за таким договором, відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню такого рішення суду, у межах якого приватним виконавцем здійснено усі необхідні виконавчі дії з метою примусового виконання цього рішення суду, а боржниками рішення суду виконано в повному обсязі внаслідок примусових дій, вчинених приватним виконавцем, а не добровільно.
35.11. Наголошуючи на тому, що виконавче провадження у ситуації позивачки закрито саме з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII), а постанови про закриття виконавчого провадження, отримані представником боржника Хімік О.М. 14.02.2023, не оскаржувалися ані боржниками, ані іншими учасниками виконавчого провадження, то касатор наполягав на тому, що за таких обставин має право на повний розмір основної винагороди, яка за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, оскільки виконана умова про те, що такі заходи призвели до повного виконання рішення та стягуються з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми.
35.12. На думку скаржника, застосування протилежного підходу створює можливість в обхід закону не сплачувати основну винагороду приватному виконавцю, навіть за умови вчинення приватним виконавцем вичерпного переліку усіх можливих засобів щодо примусового виконання рішення суду, визнавши сплату боржником заборгованості по рішенню суду безпосередньо на рахунок кредитора, як це було у цій справі, добровільним виконанням рішення суду.
35.13. За описаних умов касатор вважав, що наявні підстави для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII) в частині щодо можливості стягнення основної винагороди приватного виконавця, за умови повного виконання рішення суду та вчинення при цьому приватним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду, але у разі погашення заборгованості боржником безпосередньо на рахунок кредитора, при відкритому виконавчому провадженні, арештованих рахунках та майна боржника приватним виконавцем.
35.14. Поруч із цим, касатор акцентував увагу Суду на тому, що оскаржувана постанова від 02.12.2022 ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди винесена приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 та є законною. Скаржник наголосив на тому, що, незважаючи на те, що позивачка просила визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову в частині, суди попередніх інстанцій скасували цю постанову повністю. При цьому, за доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій в основу своїх рішень поклали обставини, які виникли значно пізніше на стадії закінчення виконавчого провадження, не зазначивши жодної правової підстави для визнання її протиправною станом на день її ухвалення.
35.15. Так само неналежним способом захисту, на думку скаржника, є визнання протиправними дій приватного виконавця щодо пред'явлення до виконання оскаржуваної постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 02.12.2022 ВП № НОМЕР_2, яка відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, а пред'явлення до виконання такої постанови є правом приватного виконавця. Неможливо, на переконання скаржника, визнати протиправними діями реалізацію приватним виконавцем його права, що є лише частиною виконавчого процесу, завершальною стадією якого є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення основної винагороди, а тому, на його думку, належним способом захисту буде визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження винесеної за наслідками прийняття для примусового виконання постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди. Скаржник також підкреслив, що позивачка не зверталася до суду із заявою про визнання виконавчого документу, яким в цьому випадку є постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди, таким, що не підлягає виконанню повністю чи частково, хоча, на думку касатора, лише при розгляді такої справи мало б вирішуватися питання щодо розміру винагороди, яка б підлягала стягненню на користь приватного виконавця.
35.16. Крім того, касатор не погодився із постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні на його користь суми судового збору в частині задоволених вимог апеляційної скарги.
36. Ухвалою Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.09.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
37. Ухвалу Суду від 01.09.2023 отримано ОСОБА_1 11.09.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справах зворотним поштовим повідомленням про вручення (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0102938315652). Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України позивачка не скористалася, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
38. Ухвалою Суду від 14.09.2023 задоволено заяву некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України», в інтересах якої діє адвокат Нелюба Сергій Анатолійович, про приєднання до касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 620/4633/23.
38.1. На обґрунтування підстав приєднання до касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України» зазначила, що формулювання Верховним Судом правових позицій з приводу стягнення основної винагороди приватного виконавця має виключне значення як для касатора у справі так і для всієї спільноти приватних виконавців, оскільки така винагорода відповідно до приписів законодавства є єдиним видом доходу приватних виконавців.
38.2. Підтримуючи доводи касаційної скарги в повному обсязі, Асоціація приватних виконавців України звертала увагу Суду на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що станом на момент виникнення спірних правовідносин у справі, яка розглядається, змінено підзаконний нормативно-правовий акт, прийнятий на виконання положень статті 31 Закону № 1403-VIII (Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміру і розміру основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (далі - Порядок № 643)), що, своєю чергою, є підставою як для відступлення від раніше сформульованих висновків щодо застосування статті 31 Закону № 1403-VIII, оскільки прямо впливає на виконання вказаної норми закону, так і для формулювання окремого правового висновку щодо застосування норм вказаного Порядку, бо станом на день звернення приватного виконавця Приходька Ю.М. до Верховного Суду із касаційною скаргою такий правовий висновок відсутній.
38.3. Асоціація приватних виконавців України вважала важливим звернути увагу Суду, що відповідно до пункту 19 Порядку № 643 (у редакції, що діяла до 01.01.2022) приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документу майнового характеру в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, одержував основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. За вказаної редакції пункту 19 Порядку № 643 Мін'юст та суди дотримувалися позиції, відповідно до якої винагорода приватного виконавця нараховувалася лише від суми фактично стягнутої суми, а тому, коли виконавець безпосередньо не стягував кошти з боржника, а останній, до прикладу, розрахувався зі стягувачем напряму, то приватний виконавець не міг претендувати на основну винагороду. Проте з 01.01.2022 набула чинності нова редакція Порядку № 643, відповідно до пункту 12 якого розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Ці зміни, на переконання Асоціації приватних виконавців України, безумовно мають бути враховані і судовою практикою.
38.4. Узагальнюючи підходи законодавця до організації діяльності приватних виконавців, Асоціація приватних виконавців України резюмувала таке: (1) виконавче провадження є завершальним етапом судового процесу; (2) приватні виконавці є публічними особами, які виконують делеговані державою повноваження з виконання рішень судів та інших органів. Це відбувається в межах і в порядку, що визначений державою в законодавстві про виконавче провадження; (3) посадові особи [суб'єкти владних повноважень в розумінні статті 2 КАС України], які діють в системі органів виконавчої влади України, не здійснюють свої функції на безоплатній основі; діяльність відповідних суб'єктів владних повноважень фінансується із Державного бюджету України або з регіонального бюджету органів місцевого самоврядування; (4) діяльність приватних виконавців має подвійну приватно-публічну природу: здійснюючи публічні делеговані державою повноваження, приватні виконавці діють за правилами оподаткування, передбаченими для приватного бізнесу.
38.5. На підставі наведеного, Асоціація приватних виконавців України виснувала, що ситуація, у якій в результаті вчинення приватним виконавцем виконавчих дій не було здійснено фактичного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом і приватний виконавець не отримав винагороду за свої дії, хоча вимушений був фінансувати виконавче провадження власним коштом та наявними ресурсами (свій робочий час, оплата відповідного приміщення для його діяльності, оплата роботи найманих працівників тощо) є примушуванням приватних виконавців до вчинення виконавчих дій на безоплатній основі та порушенням відносно приватних виконавців таких конституційно-правових принципів, як рівність в реалізації права на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю й заборона примусової праці, а також є неналежним виконанням державою її позитивних обов'язків щодо забезпечення функціонування запровадженої нею системи виконання судових рішень, що містить небезпеку дисфункції державно значущого напрямку діяльності - виконання рішення суду.
38.6. У цьому зв'язку Асоціація приватних виконавців України просила врахувати науково-правовий висновок, підготовлений Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого на її запит, авторства докторки юридичних наук, доцентки кафедри цивільної юстиції та адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, адвокатки, Дисциплінарної уповноваженої Асоціації приватних виконавців України Олени Овчаренко, у якому надано оцінку правовій природі нарахування та стягнення основної винагороди приватного виконавця.
38.7. Асоціація приватних виконавців України підкреслила, що окреме занепокоєння у неї викликає висновок судів попередніх інстанцій про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. щодо пред'явлення до виконання постанови від 02.12.2022 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця ВП НОМЕР_10, позаяк з аналізу норм статті 18 Закону № 1404-VIII слідує, що така дія, як пред'явлення до виконання виконавчого документу (до яких, зокрема, у визначених законом випадках належить і постанова про стягнення основної винагороди) не належить до повноважень приватного виконавця, натомість це є виключним правом стягувача. Отже, пред'являючи до виконання постанову про стягнення з боржника основної винагороди, приватний виконавець Приходько Ю.М. діяв виключно як стягувач. Наголошуючи на тому, що приватний виконавець особисто не здійснював примусове виконання означеної постанови, Асоціація зауважила, що у цьому випадку ніякої різниці у порівнянні з правами та обов'язками будь-яких інших стягувачів не було, а саме по собі пред'явлення виконавчого документа до виконання не створює жодних негативних наслідків для боржника у виконавчому провадженні, а застосування заходів примусового виконання такої постанови віднесено до виключної компетенції того виконавця, який здійснює примусове виконання за цим виконавчим документом. З точки зору Асоціації приватних виконавців України, застосування судами попередніх інстанцій вищеописаного підходу до визнання протиправними дій стягувачів - виключно приватних виконавців щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання має ознаки певної дискримінації за ознакою належності до певної професійної спільноти.
38.8. Підсумовуючи вищевикладене, Асоціація приватних виконавців України просила вимоги касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. задовольнити в повному обсязі.
39. Ухвалу Суду від 14.09.2023 отримано ОСОБА_1. 20.09.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справах зворотнім поштовим повідомленням про вручення (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0102938499834). Правом подати відзив як на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України так і на заяву некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» про приєднання до означеної касаційної скарги позивачка не скористалася, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
40. Ухвалою Суду від 29.09.2023 після залишення без руху задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О., в інтересах якого діє адвокат Коверзнев Д.В., про приєднання до касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі №620/4633/23.
40.1. Підтримуючи доводи касаційної скарги в повному обсязі, цей учасник справи наполягав на тому, що судами попередніх інстанцій застосовано нерелевантну судову практику, а саме правові позиції Верховного Суду, висловлені у справах № 160/5321/20, № 160/26568/21, № 260/801/19, № 640/13697/19, № 580/3444/20, № 500/2190/18, у яких застосовані положення статті 31 Закону № 1403-VIII у взаємозв'язку з пунктом 19 Порядку № 643. На обґрунтування своєї позиції приватний виконавець Коваль В.О. підкреслив, що розгляд перелічених вище справ розпочався у 2018 - 2020 роки, а тому суди при вирішенні тих справ застосовували чинне на той час законодавство, натомість у цій справі [620/4633/23] правовідносини виникли після змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 726, якою Порядок № 643 викладено в новій редакції, яка вже не містила пункту 19, а запровадила новий порядок визначення розміру основної винагороди приватного виконавця, викладений у пункті 12, відповідно до якого її розмір встановлено на рівні 10 відсотків суми, яка підлягала стягненню за виконавчим документом, і цей розмір вже не залежав від розміру фактично стягнутої суми.
40.2. Отже, за доводами приватного виконавця Коваля В.О., суди попередніх інстанцій, застосувавши нерелевантну практику Верховного Суду шляхом виривання із контексту окремих фраз без аналізу обставин їх викладення, не врахували та не застосували пункт 12 Порядку № 643 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 726, яка діє з 01.01.2022.
40.3. З точки зору приватного виконавця Коваля В.О. не має значення, скільки фактично боргу стягнув виконавець - якщо внаслідок позапроцесуального врегулювання боргу виконавче провадження закінчується на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII (повне фактичне виконання), то приватний виконавець має право на всю суму основної винагороди, адже завдяки його професійним діям існування боргу повністю припиняється, а рішення вважається виконаним. Тому, на його переконання, суди попередніх інстанцій, невірно протлумачили положення статті 31 Закону № 1403-VIII.
40.4. На думку приватного виконавця Коваля В.О., вирішуючи питання про визнання протиправними дій приватного виконавця Приходька Ю.М. щодо пред'явлення до виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, суди попередніх інстанцій не врахували суб'єктного складу правовідносин, у яких приватний виконавець Приходько Ю.М. закінчив виконавчі провадження щодо стягнення боргу за виконавчим документом з примусового виконання рішення суду, у зв'язку з чим його функції як виконавця та суб'єкта владних повноважень припинилися, а постанову від 02.12.2022 про стягнення основної винагороди передав на виконання до іншого приватного виконавця - Коваля В.О. При цьому таку дію приватний виконавець Приходько Ю.М. здійснював вже як особа, якій належить право грошової вимоги, а не як суб'єкт владних повноважень, а тому такі його дії не підлягають оскарженню, адже в цьому випадку жодних управлінських функцій щодо позивачки він не здійснював. Враховуючи, що Закон № 1404-VIII визначає загальні підстави для усіх пред'явників виконавчих документів, безвідносно до того, хто є стягувачем, Коваль В.О. підкреслив, що для цілей застосування означеного Закону приватний виконавець не має жодного спеціального статусу. На підставі наведеного Коваль В.О. вважав, що суди попередніх інстанцій не застосували положень статей 2, 5 та 19 КАС України та не врахували, що такий спір не має ознак адміністративного та розгляду адміністративними судами не підлягає.
40.5. Поруч із цим приватний виконавець Коваль В.О. звертав увагу Суду на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що привело останніх до хибних висновків. Так, суди попередніх інстанцій на підставі квитанцій (т.1, а.с. 20-22) визнали доведеними обставини, що начебто солідарні боржники сплачували стягувачу заборгованість у лютому 2023 року, хоча це не відповідає дійним обставинам справи, адже із призначення платежів на цих квитанціях чітко видно, що платив ОСОБА_4 за ОСОБА_1 та за ОСОБА_3 на користь ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» як погашення кредиторської заборгованості за договором, укладеним між цими особами. Проте суди попередніх інстанцій не звернули на це уваги і чомусь визнали доведеним, що ці квитанції підтверджую факт погашення боргу перед стягувачем, хоча стягувач (АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») тут виступав не як отримувач коштів, а як фінансова установа, що обслуговує платіжну операцію.
40.6. Підсумовуючи вищевикладене, приватний виконавець Коваль В.О. просив вимоги касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. задовольнити.
41. Поштове відправлення (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0102938452749), скероване на адресу ОСОБА_1 , зазначену нею у заявах по суті у цій справі ( АДРЕСА_1 ), яким їй направлено ухвалу Суду від 29.09.2023, повернулося до Суду 09.11.2023 із відміткою про невручення - «адресат відсутній». Повторне поштове відправлення (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0600237789137), скероване цьому ж учаснику справи на цю ж адресу, повернулося до Суду 18.01.2024 із відміткою про невручення - «адресат відсутній».
42. Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
43. Враховуючи запроваджений в Україні воєнний стан, з метою уточнення адреси місцезнаходження, місця проживання чи перебування ОСОБА_1 секретарем судового засідання здійснено телефонограму від 23.01.2024 № 620/4633/23/3089/24 за номером телефону НОМЕР_1 , що зазначений в матеріалах справи, як номер засобу зв'язку із ОСОБА_1 , за змістом якої 23.01.2024 об 10:49 год., особа, що відповіла за цим номером, назвався представником ОСОБА_1 (в суді першої інстанції), повідомив, що його довірительниці відомо про те, що за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. відкрито касаційне провадження, а також підтвердив, що адреса, наявна в матеріалах справи є актуальною та просив повторно направили документи за вказаною поштовою адресою.
44. Втретє направлене повторне поштове відправлення (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0600245273352), скероване цьому ж учаснику справи на цю ж адресу, отримане ОСОБА_1 07.02.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним поштовим повідомленням про вручення. Правом подати відзив як на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України так і на заяву приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. про приєднання до означеної касаційної скарги позивачка не скористалася, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
45. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 04.07.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні у відповідності до вимог статей 340 та 344 КАС України.
46. У судовому засіданні 07.08.2025 розгляд справи відкладено через неявку ОСОБА_1 та повернення до Суду без вручення адресату поштового відправлення (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0610266972710), яким цій учасниці справи направлялася повістка про виклик із відміткою про невручення - «адресат відсутній».
47. Відповідно до частини першої статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
48. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
49. ОСОБА_1 не зареєстрована в системі «Електронний суд» та відповідного електронного кабінету не має, заяву про зміну місця проживання (перебування, знаходження) Суду не подавала, однак, зважаючи на запроваджений в Україні воєнний стан та пов'язані з ним процеси глобального внутрішнього переміщення осіб, Суд усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 07.08.2025, вирішив повторити виклик ОСОБА_1 у відкрите судове засідання.
50. З метою уточнення адреси місцезнаходження, місця проживання чи перебування ОСОБА_1 для цілей належного повідомлення про виклик до Суду секретарем судового засідання здійснено телефонограму від 07.08.2025 № 620/4633/23/2981/25 за номером телефону НОМЕР_1 , що зазначений в матеріалах справи, як номер засобу зв'язку із ОСОБА_1 , за змістом якої 07.08.2025 об 11:43 год., особа, що відповіла за цим номером, назвався представником ОСОБА_1 (в суді першої інстанції), повторив, що його довірительниці відомо про те, що за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. відкрито касаційне провадження, а також повторно підтвердив, що адреса, наявна в матеріалах справи є актуальною та просив повторно направили документи за вказаною поштовою адресою.
51. Також розміщено оголошення на сайті Верховного Суду, яким ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи № 620/4633/23 та виклик її для участі в судовому засіданні, призначеному на 26.08.2025.
52. 25.08.2025 на адресу Суду від ОСОБА_1 надійшла заява позивачки про розгляд справи призначеної на 26.08.2025 без її участі.
53. Судове засідання призначене на 26.08.2025 не відбулося у зв'язку із відсутністю повного складу колегії суддів, а саме судді Соколова В.М. (наказ голови Суду від 25.08.2025 № 2823/0/6-25).
54. У зв'язку з цим Судом повторно розміщено оголошення на сайті Верховного Суду, яким ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи № 620/4633/23 та виклик її для участі в судовому засіданні, призначеному на 18.09.2025, а також повторно направлено повістку про виклик на адресу, зазначену ОСОБА_7 у заявах по суті.
55. Повістка про виклик у судове засідання, призначене на 18.09.2025, отримана ОСОБА_1 02.09.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справах зворотним поштовим повідомленням про вручення (ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення: 0610276497130).
56. Відповідно до частини четвертої статті 344 КАС України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Висновки Верховного Суду, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
57. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
58. Спірні правовідносини склалися з приводу правомірності постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, що прийнята одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, та подальшою реалізацією приватним виконавцем права пред'явити таку постанову, яка є виконавчим документом, до примусового виконання.
59. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
60. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII).
61. Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
62. Частиною першою статті 5 Закону 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
63. Аналогічна норма закріплена і в частині першій статті 1 Закону № 1403-VIII, відповідно до якої примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом 1404-VIII випадках - на приватних виконавців.
64. Верховний Суд у постанові від 19.12.2024 у справі № 640/29622/20, серед іншого, зазначив, що стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, затверджена Указом Президента України від 20.05.2015 № 276/2015, встановила пріоритети реформування судової влади - системи судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів як на рівні конституційних змін, так і на рівні впровадження першочергових невідкладних заходів, які забезпечать необхідні позитивні зрушення у функціонуванні відповідних правових інститутів, внаслідок реалізації яких судова система України та суміжні правові інститути працюватимуть, керуючись принципом верховенства права, ефективно, продуктивно та скоординовано, стануть підзвітними громадянам України, вільними від будь-якого політичного впливу та відповідатимуть стандартам і передовим практикам Європейського Союзу.
64.1. Одним з напрямів є реорганізація системи виконання судових рішень та підвищення ефективності виконавчого провадження, яка передбачає, серед іншого, забезпечення рівноцінної конкуренції між державними та приватними виконавцями судових рішень; дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців; перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень.
64.2. Згідно з пояснювальною запискою до проєкту Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» він розроблений з метою запровадження в Україні змішаної системи виконання рішень, зокрема, шляхом модернізації органів державної виконавчої служби, а також уведення інституту приватних виконавців. Задля встановлення і розвитку інституту приватних виконавців передбачено, серед іншого, встановлення особливостей фінансового забезпечення діяльності приватних виконавців.
65. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 принцип диспозитивності виконавчого провадження полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.
65.1. У цьому зв'язку Велика Палата Верховного Суду вважала важливим підкреслити, що системи державного та приватного виконання судових рішень не є рівноцінними та замінними. Так, для стягувача має значення звертатися до органу державної виконавчої служби чи до приватного виконавця, адже умови співпраці з державним та приватним виконавцем різняться. Звернення до приватного виконавця забезпечує стягувачу можливість користуватися такими гарантіями і можливостями:
- обов'язкове страхування цивільної відповідальності приватного виконавця;
- можливість фінансування виконавчих витрат на виконання за власний рахунок приватного виконавця (тоді як орган державної виконавчої служби у разі недостатності авансового внеску завжди вимагає покриття додаткових витрат стягувачем);
- можливість встановлення в договорі з приватним виконавцем іншого розміру додаткової винагороди чи авансового внеску, своєчасного покриття витрат, пов'язаних зі здійсненням виконавчих дій, тобто можливість передбаченим законом способом вплинути на ефективність примусового виконання важливого для нього рішення шляхом відповідної мотивації приватного виконавця. Наведена мотивація є неможливою у разі здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби.
65.2. У справі № 904/7326/17 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону № 1404-VIII права й обов'язки, зокрема обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
66. Згідно з частиною першою статті 26 Закону 1404-VIII, яка визначає початок примусового виконання, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, а згідно з частиною четвертою статті 27 цього ж Закону державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
67. Згідно з частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
68. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
69. Водночас якщо примусове виконання рішення здійснює приватний виконавець, то згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, яка складається з основної та додаткової.
70. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 42 Закону № 1404-VIII виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основна винагорода приватного виконавця належать до коштів виконавчого провадження.
71. Частиною другою статті 42 вказаного Закону визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
72. Відповідно до частини третьої статті 42 цього ж Закону витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
73. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів (абзац другий частини третьої статті 42 Закону № 1404-VIII).
74. Частиною третьою статті 45 Закону № 1404-VIII встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
75. Відповідно до раніше сформованих Верховним Судом висновків основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону № 1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюються окремими правовими нормами (зокрема, постанови від 29.01.2021 у справі № 640/13434/19, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20 та інш.).
76. Основна відмінність полягає в тому, що виконавчий збір стягується до Державного бюджету України (частина перша статті 27 Закону № 1404-VIII), а його розмір встановлено законом (частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII), натомість основна винагорода є доходом приватного виконавця, а її розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 31 Закону №1403-VIII).
77. На відміну від державного виконавця, який є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом, а також має статус державного службовця (статті 7, 8 Закону № 1403-VIII) та отримує крім заробітної плати з Державного бюджету України винагороду у вигляді відсотка від суми стягнутого виконавчого збору (статті 13, 14 Закону №1403-VIII), приватний виконавець є уповноваженим державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, та є суб'єктом незалежної професійної діяльності (частини перша та друга статті 16 Закону № 1403-VIII), державне регулювання якої здійснюється Міністерством юстиції України (стаття 17 Закону № 1403-VIII).
78. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20 визначив, що, оскільки в силу положень статті 16 Закону № 1403-VIII, приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, то він є суб'єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.
79. Статтею 31 Закону № 1403-VIII унормовано загальні правила для нарахування та стягнення винагороди приватного виконавця, зокрема такі:
(І) винагорода сплачується приватному виконавцю за вчинення виконавчих дій (частина перша статті 31 Закону № 1403-VIII);
(ІІ) винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина друга статті 31 Закону № 1403-VIII);
(ІІІ) основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом (частина третя статті 31 Закону № 1403-VIII);
(IV) розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 31 Закону № 1403-VIII);
(V) основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів (частина четверта статті 31 Закону № 1403-VIII);
(VI) якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина п'ята статті 31 Закону № 1403-VIII);
(VIІ) основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону №1403-VIII);
(VIІІ) приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина восьма статті 31 Закону №1403-VIII);
(ІХ) угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця. Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди (частина восьма статті 31 Закону № 1403-VIII);
(Х) стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається (частина одинадцята статті 31 Закону № 1403-VIII).
80. У постановах від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20, від 28.07.2023 у справі № 640/28577/21 Верховний Суд констатував, що винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини сьомій статті 31 Закону №1403-VIII.
81. У цьому зв'язку, Верховний Суд підкреслював, що у разі коли одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець правильно визначив розмір основної винагороди і постанова про її стягнення є правомірною, то така постанова сама по собі не свідчить про протиправне втручання у права боржника. Надалі питання про незаконність втручання у права боржника з боку приватного виконавця може постати у разі стягнення основної винагороди за відсутності фактичного виконання рішення суду або у більшій сумі, ніж належить, тощо. У такому разі належним способом захисту порушеного права буде оскарження цих дій (рішень) приватного виконавця (постанова Верховного Суду від 23.07.2023 у справі №640/28577/21).
82. За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 26.05.2022 у справі № 420/6845/18 саме лише існування постанови про стягнення з боржника основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.
83. У зв'язку з цим Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зауважував, що для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у виді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).
84. Виходячи із вищевикладеного та враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, Верховний Суд наголошував на тому, що суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
85. У постановах від 08.02.2023 у справі № 160/26568/21, від 03.03.2020 у справі № 260/801/19, від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19, від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 11.08.2021 у справі № 500/2190/18 Верховний Суд сформував та дотримувався правового висновку, застосованого судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи, відповідно до якого сума основної винагороди приватного виконавця, визначена у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання судового рішення у випадках коли дії виконавця не призвели до виконання рішення, або призвели до неповного виконання відповідного виконавчого документа, оскільки право приватного виконавця на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному обсязі чи частково внаслідок дій приватного виконавця.
86. У наведених постановах Верховний Суд дійшов такого висновку на підставі аналізу норм частин четвертої та п'ятої статті 31 Закону № 1403-VIII у системному зв'язку із чинним на той час пунктом 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 (далі - Порядок № 643), прийнятого на виконання статей 13 та 31 Закону № 1403-VIII, яким встановлено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
87. На підставі наведеного Верховний Суд виходив з того, що основна винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою за вчинення заходів з примусового виконання виконавчого документу лише за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання виконавчого документу, і стягується з боржника у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум (зокрема, постанови Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 160/26568/21, від 23.07.2023 у справі № 640/28577/21 та інші).
88. У постановах від 08.02.2023 у справі № 160/26568/21, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20 Верховний Суд виснував, що стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 № 1403-VIII та пункту 19 Порядку № 643, оскільки приватний виконавець зобов'язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми постанови Верховного Суду.
89. За обставинами цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Приходька Ю.М. перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 (відкрите постановою від 02.12.2022 та надалі об'єднане з виконавчим провадженням № НОМЕР_4 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_5) з виконання наказів Господарського суду Чернігівської області, що містили вимоги майнового характеру, у зв'язку з чим відповідачем проведено розрахунок основної винагороди у вигляді відсотку від суми коштів, що підлягали стягненню.
90. Оцінюючи формулювання приватного виконавця в резолютивній частині оскаржуваної постанови «Стягнути з боржника ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. залишок основної винагороди в розмірі 92609,03 грн», суди попередніх інстанцій зауважили, що з нього не слідує, що сума основної винагороди приватного виконавця у вказаному розмірі є сумою, яку належить стягнути солідарно зі всіх боржників, визначених виконавчим документом, відповідно, натомість сприймається саме як стягнення вказаної суми лише із ОСОБА_1 , що, за оцінкою судів обох інстанцій, фактично призводить до правової невизначеності.
91. Однак, суди попередніх інстанцій, по-перше, не дослідили накази Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2022 № 927/5/22 на предмет того, хто за цими виконавчими документами визначений боржником, а, по-друге, не врахували суті та змісту солідарної відповідальності боржників.
92. Зміст солідарного обов'язку боржників визначений статтею 543 Цивільного кодексу України, відповідно до частин першої та другої якої у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
93. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (частина четверта статті 543 Цивільного кодексу України).
94. Своєю чергою, відповідно до частини першої статті 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
95. Відповідно до частини дев'ятої статті 31 Закону № 1403-VIII солідарні боржники несуть солідарний обов'язок із сплати основної винагороди.
96. Із змісту оскаржуваних судових рішень у цій справі слідує, що, проаналізувавши наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, суди попередніх інстанції, констатувавши, що хоч сума заборгованості і була сплачена солідарними боржниками, врахували, що тільки в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_7, а також ВП № НОМЕР_8 про стягнення з ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ М'ЯСНИЙ ДВІР» суми боргу боржником під час зарахування коштів на рахунки стягувача було вказано призначення платежу «кошти по виконавчих провадженнях ВП № НОМЕР_7, а також ВП № НОМЕР_8», що призвело до стягнення основної винагороди приватного виконавця в розмірі 32010,94 грн, однак в частині погашення боргу солідарними боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 платіжні доручення містять призначення платежу «погашення кредитної заборгованості за договором № 17/2020 від 07.08.2020».
97. На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що матеріалами справи підтверджено факт самостійного погашення визначених сум солідарними боржниками, в той час як доказів арешту рахунків боржника ОСОБА_1 та примусового списання коштів в рахунок погашення заборгованості матеріали справи не містять, так само як і доказів арешту майна із наступним погашенням заборгованості за рахунок його реалізації, у зв'язку з чим дії та заходи приватного виконавця Приходька Ю.М., вчинені в межах виконавчого провадження зведені у виконавче провадження ЗВП № НОМЕР_5, в межах якого об'єднані ВП № НОМЕР_2 та ВП № НОМЕР_4, фактично не призвели до виконання рішення суду.
98. У зв'язку з цим, засновуючись на правових висновках Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 08.02.2023 у справі № 160/26568/21, від 03.03.2020 у справі № 260/801/19, від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19, від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 11.08.2021 у справі № 500/2190/18, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що сума основної винагороди приватного виконавця, визначена у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання судового рішення у випадках коли дії виконавця не призвели до виконання рішення, або призвели до неповного виконання відповідного виконавчого документа, оскільки право приватного виконавця на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному обсязі чи частково внаслідок дій приватного виконавця, а тому визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця Приходька Ю.М. від 02.12.2022 ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в частині стягнення з ОСОБА_1 суми винагороди в розмірі 92 609,03 грн.
99. Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
100. Покладаючись головним чином при вирішенні цього спору на правові висновки Верховного Суду у вищенаведених справах, суди обох інстанцій залишили поза увагою відмінність обставин, встановлених у межах справ № 160/26568/21, № 260/801/19, № 640/13697/19, справі № 160/5321/20, № 580/3444/20, №500/2190/18, від обставин цієї справи, встановленню яких суди не приділили належної уваги.
101. Так, у справах № 160/26568/21, № 260/801/19, № 580/3444/20, № 500/2190/18 виконавчі документи були повернуті стягувачам на підставі їх заяв у відповідності до частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, що в силу приписів частини п'ятої статті 37 цього ж Закону не позбавляє права стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, а в справах № 160/5321/20 та № 640/13697/19 судами встановлено неповне виконання приватними виконавцями виконавчих документів.
102. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, виснувавши, що дії приватного виконавця не призвели до повного виконання виконавчого документу, не досліджували ані змісту заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження, ані постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі такої зави стягувача стосовно визначення підстави для його закінчення.
103. Матеріалами справи підтверджується, що у цьому спорі стягувачем не подавалася заява про повернення виконавчого документу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, натомість АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" подано заяву про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 вказаного Закону, а приватний виконавець, своєю чергою, постановою від 09.02.2023 закрив виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 саме на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
104. При цьому суди попередніх інстанцій не з'ясовували чи оскаржувалася солідарними боржниками постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII з мотивів незгоди з такою підставою закінчення виконавчого провадження.
105. Слушними є доводи касатора про те, що наслідки повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII є суттєво відмінними від наслідків закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом. Так, якщо повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону № 1404-VIII, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених законом, то у випадку закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, та не може бути розпочате знову, (частина третя статті 37 та частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII), арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного державного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу та проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
106. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону) частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
107. Частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено виключення, відповідно до якого у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону виконавчий збір не стягується , якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
108. У цій справі суди попередніх інстанцій не встановили факту виконання солідарними боржниками рішення суду до відкриття виконавчого провадження.
109. Висновки судів попередніх інстанцій про підтвердження факту самостійного погашення визначених сум солідарними боржниками, в той час як доказів арешту рахунків боржника ОСОБА_1 та примусового списання коштів в рахунок погашення заборгованості матеріали справи не містять, так само як і доказів арешту майна із наступним погашенням заборгованості за рахунок його реалізації, не відповідають дійсним обставинам справи.
110. Із змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що суди попередніх інстанцій не досліджували повноту вчинення приватним виконавцем виконавчих дій, необхідних для примусового виконання рішення суду, на підставі виконавчого провадження, матеріали якого долучені до матеріалів справи. Суди обох інстанцій не вивчали хронологію дій як приватного виконавця, так і солідарних боржників, починаючи з відкриття виконавчого провадження та завершуючи його закінченням, а також не встановлювали їх взаємозв'язку та не визначали, які з них в кінцевому результаті призвели до закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повним фактичним виконанням виконавчого документу.
111. З 01.01.2022 набула чинності нова редакція «Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 726, де Кабінетом Міністрів України, якому частиною третьою статті 31 Закону № 1403-VIII законодавцем делеговано повноваження встановлювати розмір основної винагороди приватного виконавця, визначено такий розмір у пункті 12 Порядку № 643, відповідно до якого розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
112. Водночас Суд констатує, що засновуючись головним чином при вирішенні цього спору на правових висновках Верховного Суду у справах № 160/26568/21, № 260/801/19, № 640/13697/19, справі № 160/5321/20, № 580/3444/20, № 500/2190/18, суди обох інстанцій не зважили на те, що спірні правовідносини у вказаних справах мали місце у період до 01.01.2022, коли розмір основної винагороди був визначений пунктом 19 Порядку № 643 (у редакції до 01.01.2022), відповідно до якого основна винагорода приватного виконавця визначалася у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
113. Особи, які приєдналися до касаційної скарги, у своїх заявах наполягали на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували вищевказаних змін та, як наслідок, фактично застосували до спірних правовідносин положення пункту 19 Порядку № 643 (у редакції до 01.01.2022), який на момент їх виникнення вже майже рік як не діяв, водночас не застосували чинні положення пункту 12 Порядку № 643 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 № 726, яка діє з 01.01.2022).
114. Суд погоджується, що суди попередніх інстанцій мали б врахувати зміни, внесені Кабінетом Міністрів України в частині встановлення розмір основної винагороди приватного виконавця.
115. Однак, поруч із цим, необхідно зважити на обставини цієї справи. Так, матеріалами справи підтверджується, що у постанові від 02.12.2022 ВП № НОМЕР_2, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, приватний виконавець Приходько Ю.М. на виконання приписів частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII зазначив порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначений статтею 31 цього ж Закону та пунктом 19 Порядку № 643, відповідно до яких державний виконавець одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розраховується за формулою D*10% = R, де D сума, що підлягає стягненню, R сума основної винагороди виконавця. Основна винагорода приватного виконавця складає: 1246199,68 грн * 10% = 124619,97 грн.
116. При цьому, варто мати на увазі, що норми частини п'ятої статті 31 Закону № 1403-VIII, якими визначено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), не змінювалися у зв'язку із викладенням Порядку № 643 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 № 726.
117. Отже, приватним виконавцем самостійно визначено в постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, порядок стягнення основної винагороди та її розмір - 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
118. Наведене викликало у солідарних божників легітимні очікування, які є невід'ємною складовою принципу правової визначеності, щодо встановленого приватним виконавцем порядку стягнення основної винагороди та її розміру, а також надало підстави покликатися на порушення такого порядку при обґрунтуванні позовних вимог під час звернення до суду із цією позовною заявою. Своєю чергою, суди попередніх інстанцій мали обов'язок надати оцінку підставам позову у межах доводів учасників справи.
119. Вирішуючи питання наявності підстав для відступу від правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 08.02.2023 у справі № 160/26568/21, від 03.03.2020 у справі № 260/801/19, від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19, від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 11.08.2021 у справі № 500/2190/18, Верховний Суд виходить із такого.
120. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
121. Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 констатувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо оцінки подібності правовідносин на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Тож, суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії.
122. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
123. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо.
124. Аналіз вищевикладеного дозволяє дійти висновку про те, що правовідносини у справах № 160/26568/21, № 260/801/19, № 640/13697/19, справі № 160/5321/20, № 580/3444/20, № 500/2190/18 не є подібними до обставин цієї справи.
125. За доводами касаційної скарги скаржник також доводить неподібність правовідносин у вищенаведених справах до обставин справи, що розглядається, та просить на цій підставі відступити від висновків, викладених Верховним Судом у вказаних справах.
126. У цьому контексті Суд зауважує, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України серед підстав касаційного оскарження передбачено випадок, коли скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
127. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначила, що під відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.
128. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), або зміни суспільного контексту.
129. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
130. Враховуючи, що у справах, від висновків у яких просив відступити приватний виконавець Приходько Ю.М., правовідносини не є подібними, то Суд вважає, що касатор неправильно тлумачить пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, вірне застосування якого передбачає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні правильно застосовує висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, однак особа, яка подає касаційну скаргу, вважає, що наявні підстави для відступу від цього висновку та вмотивовано обґрунтовує необхідність такого відступу.
131. З огляду на вказане підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах відсутні.
132. Оскільки обставини та фактичні дані, зазначені у мотивах цієї постанови, залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) у Суду відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.
133. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
134. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.
135. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
136. В силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
137. На підставі вищевикладеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору.
138. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
139. Таким вимогам оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не відповідають, тому підлягають скасуванню в оскаржуваній частині з огляду на приписи статті 353 КАС України, за змістом якої підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
140. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
141. За таких обставин Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. про визнання протиправною та скасування постанови від 02.12.2022 ВП № НОМЕР_2, а справа № 620/4633/23 в цій частині - направленню на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
142. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи у цій частині необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
143. Суд не надає оцінку постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 в тій частині, якою скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 про задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. щодо відмови у закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_3 та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. закінчити виконавче провадження № НОМЕР_3, про що винести відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3, та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. В цій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржувалася за доводами касаційної скарги, а касаційне провадження в цій частині не відкривалося.
144. В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, постанова суду апеляційної інстанцій, відповідно до правил статті 350 КАС України, підлягає залишенню без змін.
145. Доводи касатора щодо порушення судом апеляційної інстанції норм прави у зв'язку із відмовою у стягненні на його користь суми судового збору в частині задоволених вимог апеляційної скарги, не можна визнати обґрунтованими з огляду на таке.
146. Суд нагадує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20 указав, що в силу положень статті 16 Закону № 1403-VIII приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб'єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.
147. Отже, факти справи та системний і цільовий способи тлумачення викладених норм пункту 7 частини першої статті 4 КАС України у взаємозв'язку з приписами статей 1, 16 Закону № 1403-VIII дають Суду підстави дійти висновку, що у цій адміністративній справі приватні виконавці є суб'єктами владних повноважень, позаяк оскаржувалися їх рішення (дії) щодо примусового виконання рішень та інших виконавчих документів.
148. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.08.2024 у справі № 640/20438/20.
149. У постанові від 21.12.2023 у справі № 380/13876/22 Верховний Суд зауважив, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таких витрат за матеріалами цієї справи приватні виконавці не понесли.
150. Отже відповідачу, який є суб'єктом владних повноважень, не компенсуються витрати, у тому числі пов'язані зі сплатою судового збору, крім зазначених витрат на доказування, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
151. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 262, 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, до якої приєдналися приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович, в інтересах якого діє адвокат Коверзнев Дмитро Вадимович, та некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України», в інтересах якої діє адвокат Нелюба Сергій Анатолійович, задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови від 02.12.2022 ВП № НОМЕР_2, а справу № 620/4633/23 в цій частині направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
3. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак
В.М. Соколов