ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/9172/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+"
до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
про стягнення 3 704 283,52 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Марковська В.В. за довіреністю від 04.11.2024 року № 20241104001;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - відповідач, Концерн) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 3 749 283,52 грн., з яких: 3 723 408,88 грн. - основний борг за договором про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2024 року № 77721210783П-Т125, 14 274,64 грн. - 3 % річних, 11 600,00 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою від 28.07.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9172/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 28.08.2025 року.
12.08.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Концерну від 12.08.2025 року на позовну заяву, в якому останній, зокрема, вказав, що у липні 2025 року він додатково сплатив частину основного боргу в сумі 55 000,00 грн., а на час розгляду справи основний борг Концерну за укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу складає 3 668 408,88 грн.
18.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 18.08.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій Товариство зазначило, що дійсний розмір основного боргу Концерну перед позивачем наразі складає 3 678 408,88 грн.
27.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 27.08.2025 року, в якій останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Концерну в особі Дніпропетровської філії 3 678 408,88 грн. основного боргу, 14 274,64 грн. 3 % річних та 11 600,00 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просив суд повернути йому суму судового збору в розмірі 5 774,65 грн.
У підготовчому засіданні 28.08.2025 року суд прийняв до розгляду заяву позивача від 27.08.2025 року про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 3 704 283,52 грн., виходячи з якої вирішується спір. Крім того, у наведеному підготовчому засіданні суд встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 04.09.2025 року та відклав підготовче засідання на 10.09.2025 року.
У підготовчому засіданні 10.09.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/9172/25 на 30 днів.
Ухвалою від 10.09.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/9172/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 24.09.2025 року.
Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 24.09.2025 року, не відбулося, у зв'язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.
Ухвалою від 24.09.2025 року господарський суд міста Києва призначив судове засідання на 15.10.2025 року.
07.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 07.10.2025 року, в якому останній вказав, що протягом вересня 2025 року, вживаючи всіх можливих заходів по погашенню заборгованості, Концерн сплатив позивачу грошові кошти в сумі 3 678 408,88 грн. Таким чином, станом на 07.10.2025 року спірна у даній справі заборгованість відповідача за спожиту електроенергію сплачена у повному обсязі.
14.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 14.10.2025 року № 24/5/11/7/58436, в якому останній просив суд закрити провадження у даній справі в частині вимог Товариства про стягнення з відповідача 3 723 408,88 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині. На підтвердження означених обставин Товариство надало суду, зокрема, копію довідки про надходження від відповідача коштів за договором № 77721210783П-Т125.
У судовому засіданні 15.10.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням клопотання Товариства від 14.10.2025 року № 24/5/11/7/58436 про закриття провадження у справі, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене на 15.10.2025 року судове засідання не забезпечив.
У судовому засіданні 15.10.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
31.12.2024 року між Товариством (постачальник) та Дніпропетровською філією Концерну (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 77721210783П-Т125 (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає (постачає) електричну енергію (далі - товар, електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а останній оплачує постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Наведений правочин, а також Додатки та Додаткові угоди, зокрема, від 03.04.2025 року № 03, від 05.05.2025 року № 04, від 05.06.2025 року № 05 та від 13.05.2025 року № 06 до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток означених суб'єктів господарювання.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору предмет закупівлі за цим Договором: Електрична енергія, формульне ціноутворення, без розподілу (код за ДК 021:2015:09310000-5-Електрична енергія). Прогнозований обсяг закупівлі електричної енергії: 2 865 000 кВт*год.
За умовами пункту 3.1 цієї угоди початком строку (періоду) постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2025 року (включно).
Згідно з пунктами 5.1-5.3 Договору його загальна ціна становить 18 728 608,14 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 3 121 434,69 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до порядку визначення ціни електричної енергії, згідно з Додатком № 1 до цього Договору. До загальної вартості цього Договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами.
Розрахунком періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.4 означеної угоди).
Пунктами 5.5, 5.6 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів, зазначених у розділі 16 цього Договору.
Оплата здійснюється споживачем у строки, визначені у Додатку № 3 до цього Договору. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за поставлену електричну енергію відповідно до умов цього Договору.
За умовами пункту 5.14 Договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, підписує отримані від постачальника акт купівлі-продажу електричної енергії та Додаткову угоду та направляє їх скановані копії постачальнику електронним листом на електронні адреси постачальника, з подальшим направленням (після отримання) оригіналів підписаних зі свого боку акту купівлі-продажу електричної енергії та Додаткової угоди постачальнику. Оригінали акту купівлі-продажу електричної енергії та Додаткової угоди споживач надсилає постачальнику до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
У разі не надання споживачем постачальнику оригіналу акту купівлі-продажу електричної енергії або вмотивованої претензії у строк, встановлений цим пунктом, такий акт вважається погодженим та підписаним споживачем.
Відповідно до пункту 5.15 наведеного правочину оплата фактично відпущеної (спожитої) електричної енергії за звітний розрахунковий період, обсяги якої підтверджені актом прийому-передачі товару (електричної енергії), підписаним обома сторонами, здійснюється споживачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Згідно з пунктами 4, 5 Додатку № 3 до Договору (Комерційна пропозиція) термін надання рахунку/акту прийому-передачі за спожиту електричну енергію: до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Строк його оплати: протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
У Додатковій угоді від 03.04.2025 року № 03 до Договору сторони погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період березень 2025 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку "на добу наперед", що оприлюднена на сайті Оператора ринку за результатами торгів у березні 2025 року, яка становить 5,47383 грн./кВт*год. (без ПДВ). З огляду на викладене, цією додатковою угодою сторони внесли зміни до Договору та Додатків, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн./кВт*год.), та виклали ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за фактично спожиту електричну енергію за ціною, що становить 6,17006 грн./кВт*год. (без ПДВ)".
Додатковою угодою від 05.05.2025 року № 04 до Договору сторони встановили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період квітень 2025 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку "на добу наперед", що оприлюднена на сайті Оператора ринку за результатами торгів у квітні 2025 року, яка становить 4,61122 грн./кВт*год. (без ПДВ). Крім того, сторони внесли зміни до Договору та Додатків, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн./кВт*год.), та виклали ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за фактично спожиту електричну енергію за ціною, що становить 5,30745 грн./кВт*год. (без ПДВ)".
У Додатковій угоді від 05.06.2025 року № 05 до Договору сторони погодили, що для остаточних розрахунків за розрахунковий період травень 2025 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку "на добу наперед", що оприлюднена на сайті Оператора ринку за результатами торгів у травні 2025 року, яка становить 4,63831 грн./кВт*год. (без ПДВ). Враховуючи наведене, цією додатковою угодою сторони внесли зміни до Договору та Додатків, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн./кВт*год.), та виклали ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за фактично спожиту електричну енергію за ціною, що становить 5,33454 грн./кВт*год. (без ПДВ)".
Відповідно до пункту 13.1 Договору останній набирає чинності з дати підписання та діє з 01.01.2025 року до 31.12.2025 року, але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі.
Разом із тим, суд встановив, що 13.05.2025 року сторони уклали Додаткову угоду № 06, якою погодили, що Договір є розірваним в частині постачання електричної енергії з 01.06.2025 року. В частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати, цей Договір діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач формував рахунки на оплату фактично спожитої Концерном електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку, наданих операторами системи - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ПрАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" згідно з вимогами пунктів 4.3, 4.12, підпункту 31 пункту 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312.
Так, Товариство сформувало та видало рахунки на оплату спожитої відповідачем протягом березня-травня 2025 року електричної енергії на загальну суму 4 515 660,77 грн., зокрема: рахунок від 01.04.2025 року № 77721210783/3/1 на суму 1 792 251,89 грн. (виданий 08.04.2025 року); рахунок від 01.05.2025 року № 77721210783/4/1 на суму 1 394 154,60 грн.; рахунок від 01.06.2025 року № 77721210783/5/1 на суму 1 329 254,28 грн. (виданий 09.06.2025 року).
Слід також зазначити, що між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти купівлі-продажу електроенергії (приймання-передавання товарної продукції) за березень 2025 року № 77721210783/3/1 на суму 1 792 251,89 грн., за квітень 2025 року № 77721210783/4/1 на суму 1 394 154,60 грн. та за травень 2025 року № 77721210783/5/1 на суму 1 329 254,28 грн.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з продажу протягом спірного періоду електроенергії свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов Договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказувало на те, що всупереч взятим на себе за Договором зобов'язанням Концерн вартість поставленої йому протягом березня-травня 2025 року електричної енергії оплатив лише частково, перерахувавши позивачу 792 251,89 грн. та заборгувавши таким чином останньому на час подання Товариством позову до суду грошові кошти у розмірі 3 723 408,88 грн.
Зважаючи на викладене, Товариство звернулося до суду з означеним позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за неоплачену частину відпущеної йому електроенергії в загальному розмірі 3 678 408,88 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), а також 14 274,64 грн. 3 % річних та 11 600,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог Товариства, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У той же час, як було зазначено вище, 07.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 07.10.2025 року, в якому останній вказав, що протягом вересня 2025 року, вживаючи всіх можливих заходів по погашенню заборгованості, Концерн сплатив позивачу грошові кошти в сумі 3 678 408,88 грн. Таким чином, станом на 07.10.2025 року спірна у даній справі заборгованість відповідача за спожиту електроенергію сплачена у повному обсязі.
Крім того, 14.10.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 14.10.2025 року № 24/5/11/7/58436, в якому останній просив суд закрити провадження у даній справі в частині вимог Товариства про стягнення з відповідача основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині. На підтвердження означених обставин Товариство надало суду, зокрема, копію довідки про надходження від відповідача коштів за договором № 77721210783П-Т125.
З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Товариство звернулося до господарського суду міста Києва 24.07.2025 року (позовна заява Товариства сформована в системі "Електронний суд" 23.07.2025 року).
За таких обставин, предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором існував на момент виникнення останнього (на час звернення Товариства до суду з позовною заявою) та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв'язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості відповідно до платіжних інструкцій від 25.07.2025 року № 11121, від 29.07.2025 року № А11037, від 29.09.2025 року № Б12386, від 29.09.2025 року № Б12387, від 29.09.2025 року № Б12388.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час, зважаючи на несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за Договором, Товариство просило суд стягнути з Концерну 3 % річних у розмірі 14 274,64 грн., нарахованих на відповідні суми заборгованості відповідача (з урахуванням часткових погашень Концерном суми боргу) у період з 16.05.2025 року по 22.07.2025 року, а також 11 600,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом червня 2025 року на суму боргу в розмірі 1 450 000,00 грн. згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд також зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Оскільки нараховані позивачем суми 3 % річних та інфляційних втрат відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, а Концерном у встановленому порядку не було доведено помилковості здійсненого Товариством розрахунку означених сум компенсаційних виплат, перевіреного судом та визнаного обґрунтованим, суд дійшов висновку про законність вимог Товариства про стягнення з Концерну 14 274,64 грн. 3 % річних та 11 600,00 грн. інфляційних втрат.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків за Договором.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в частині, пропорційній до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок 10; код ЄДРПОУ 01190043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" (04119, місто Київ, вулиця Ґарета Джонса, будинок 8, літера 20 Д; код ЄДРПОУ 45179093) 14 274 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 64 коп. 3 % річних, 11 600 (одинадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. інфляційних втрат, а також 310 (триста десять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНО+" до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення 3 723 408 (три мільйони сімсот двадцять три тисячі чотириста вісім) грн. 88 коп. основного боргу закрити, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27.10.2025 року.
Суддя В.С. Ломака